Матеріали до словника 2

ЧУ́ДИК –а, ч. Дивак. Той чу́дик шо хоч утне́, і шо ти з ним зро́биш.

ЧУДИ́ЛО –а, ч. 1. Тс, що ЧУ́ДИК. Н'іко́ли ни угада́йіш, шо цей чуди́ло шче утне́; 2. Жартун, веселун, дотепник. Таке́ чуди́ло й по́хорон росм’іши́т'.

ЧУДИ́ТИ –дю, –диш. 1. несхв. Поводитися неадекватно. Петро́ тако́го чуди́т', шо н'іхто́ ни по́йме. 2. Смішити, розважати. Ц'і́лий ве́ч’ір арт'і́сти чудили ў клуб’і.

ЧУДОНУ́ТЬ [чудону́т'] –ну, –неш, док., фам. Утнути, учинити щось незвичайне. Ну і чудону́ла йа, шо за́м’іж ви́йшла – н'іхто́ ни ждаў.

ЧУДОРО́ДІЯ [чудоро́д'ійа] –ї, ж. Дивина, чудасія. Таку́ чудоро́д'ійу ба́чиў на Іва́на Купа́ла.

ЧУДОТВО́РІЯ [чудотво́р'ійа] –ї, ж. Тс, що ЧУДОРО́ДІЯ. У ц'ій кни́жк’і бага́то чудотво́р'ійі напи́сано.

ЧУКИ́КАТЬ [чуки́кат'] –ю, –єш. Підкидати на руках, гойдати. У ме́не Петро́ чуки́ка ону́ку до́ўго.

ЧУ́ЛКА –и, ж. Панчоха. Ти не ба́чила чу́лку, ўчо́ра знала́, а тепе́р не зна́йу, де.

ЧУ́ЛОЧКА –и, ж. Зменш. до ЧУ́ЛКА. Йак’і́ ў те́бе чу́лочки га́рн'і, шо аж йа так’і́ захот'і́ла.

ЧУМА́РКА –и, ж., заст.Старовинний чоловічий верхній одяг. Чума́рка ши́лас'а ў та́л'ійу, із хва́лдами.

ЧУ́НЯ [чу́н'а] –і, сп., ірон. Неповоротна, сонлива людина. Ма́ти сус'і́да назива́ла мене́ чу́н'ойу, бо йа ўсе ду́же ме́дл'ано роби́ў.

ЧУНЬ [чун'] –я, ч. Глибока гумова калоша. Обу́й чу́н'і, бо на ву́лиц'і мо́кро, но́ги намо́чиш.

ЧУ́СТВО –а, с. 1. Почуття; здатність відчувати, сприймати навколишнє середовище. У ўс'о́го живо́го і неживо́го йе чу́ства – і л'уди́н'і бо́л'но, і худо́б’і, і де́реву; 2. Любов, симпатія. В Іва́на до Га́л'і чу́ства, а не признайе́ц':а; 3. Передчуття. Чу́ство таке, шо шос' харо́ше бу́де.

ЧУ́СТВУВАТЬ [чу́ствуват′] –ю, –єш. Відчувати,почувати. Нога́ н′ічо́го ни чу́ствуйе – йаґ деревйа́на.

ЧУ́СТРИЙ –а, –е. Жвавий, бадьорий, меткий. Мико́ла таки́й чу́стрий, шо за ним не ўсп’і́йиш.

ЧУ́СТУВАТИ –ю, –єш. 1. Сприймати органами чуття. Чу́ствуйу хо́лод; 2. Почуватися. Чу́ствуйе себе́ харашо́; 3. Передчувати, здогадуватися. Чу́ствуйу, що приду́маў йаку́с' па́кост'.

ЧУ́СТУВАТИСЯ [чу́стуватис'а] –юся,-єшся. Відчуватися, сприйматися. Дим чу́ствуйиц':а, а по́лумйа нима́.

ЧУТЬ [чут'], незм. 1.Мало, небагато, трохи. Нaли́й чут'. 2. Мало не, трохи не, ледве не. Зл'ака́ўс'а, чут' ни ўмер.

ЧУТЬ-ЧУ́ТЬ [чут'-чу́т']. Тс,що ЧУТЬ 1.Одр'і́же чут'-чу́т'; 2. Пиричипи́ўс'а, чут'-чу́т' ни ўпаў.

ЧУ́ХАЛО –а, сп. Млява, неповоротка людина. По́ки це чу́хало намо́н'айиц':а, так і со́нце за́йде.

ЧУ́ЧАЛО –а, с. Опудало. У нас на горо́д'і стойі́т' чу́чало.

ЧУ́ЧИЛО –а, с.Тс, що ЧУ́ЧАЛО. Шоб воро́н одпу́гуват', у нас чу́чило стойі́т'.

ЧУЧУ́НДРА –и, сп., лайл. Нехлюя, неоковира. У ко́го така́ чучу́ндра – д′і́ти гр′а́зн′і, у ха́т′і неме́тено.

Ш

ШАБА́ШИТИ –у, иш. 1. Закінчувати роботу. Пора́ й шаба́шити, бо пйат' час'і́ў уже́; 2. Виконувати додаткову, вигідну роботу. До об’і́да на осноўні́й робо́т'і, а п’і́сл'а – шаба́шимо; 3. Займатися заробітчанством. Шаба́шити йі́здимо й у Москву́.

ШАБАЮВА́ТЬ [шабайува́т'] –ю, єш. Працювати за наймом. Д'ід м’ій ча́сто шабайува́ў, ходи́ў по се́лаx і найма́ўс'а на робо́ту.

ШАГ –у, ч. Крок. Ну ў те́бе й шаг, йак ступне́ш, зра́зу ме́тер.

ШАГА́ТЬ [шага́т'] –ю, єш. Крокувати, йти. А ти не ўм’і́йeш у но́гу шага́т', ўс'ігда́ збива́йис':а.

◊ША́ЙКА-Лі́ЙКА [л′і́йка], несхв. Тс, що ША́ТІЯ-БРА́ТІЯ. Ша́йка-л′і́йка т′і́ки хо́д′ат′, пйу́т′, гул′а́йут′ – ни ро́бл′ат′ же н′іде́.

ШАЛАБА́Н –а, ч. Різкий удар пальцем, зігнутим за допомогою великого пальця, по лобі (як покарання). Шчас йак дам шалаба́н, лоб бол'і́тиме.

ШАЛО́Н –а. ч. Ешелон. Че́рез час шало́н п’ідйі́хаў до ста́нц'ійі.

ШАЛУШИ́ННЯ [шалушин':а] –я, с. Обгортка качана кукурудзи. Кин' шалуши́н':а ў в’ідро́, пото́м коро́в’і дам.

ШАЛЬО́НИЙ [шал'о́ний] –а, е. Бешкетний, задерикуватий. Йаки́йс' ти с'о́дн'і шал'о́ний, до ўс'іх чипл'айес':а.

ША́ЛЯ [ша́л'а] –і, ж. Шаль. Тако́го цв’і́ту ша́л'і йа шче не ба́чила, тоб’і́ ли́чит'.

ШАМУШИ́ННЯ [шамушин':а] –я, с. 1. Тс, що ЦИБУЛИ́ННЯ. А ми кра́симо йа́йц'а шамуши́н':ам цибу́л'і; 2. Тс, що ШАЛУШИ́ННЯ. Шамуши́н':а ў нас і ко́за йіст'.

ША́НЬКА –и, ж. Торбинка (у рибалки, пастуха). На риба́лку ўс'ігда́ хожу́ з ша́н'койу, туди́ кладу́ йі́сти і прима́нку.

ШАР –у,ч.Куля. Шар ви́рвау́с′а і в:ерх полит′і́у́.

ШАРАВА́РИ –ів, мн. Шаровари. Йа шарава́ри н'іко́ли не носи́ў, не заста́ў тих час'і́ў.

ШАРАХВА́Н –а. ч. Сарафан. Шарахва́н дл'а л'і́та, лигки́й.

ШАРАХВА́НЧИК –а. ч. Зменш. до ШАРАХВА́Н. Таки́й мале́н'кий шарахв́анчик, йак на ку́клу.

ША́РИК –а, ч., зменш. до ШАР. Ша́рик’іу́ накупила – хай дити́на гра́йец′:а.

ШАРО́ВКА [шаро́ўка] –и, ж. Спеціальна дощечка для вирівнювання помазаної або обштукатуреної стіни. Ану пройди́с' по ст'ін'і́ шаро́ўкойу, ти ж у нас ма́стер.

ШАРО́ВОЧКА –и, ж. Зменш. до ШАРО́ВКА. У те́бе шаро́вочка мала́, а у ме́не величе́зна.

ШАРША́ВИЙ –а, –е. Шершавий. Ц'а ткан' така́ шарша́ва, проти́ўно дотра́гуватис'.

ШАРША́ВИНА –и, ж. Шершаве місце. Тре́ба зама́зати шарша́вину на ст'ін'і́, а то так не годи́ц':а.

ШАРША́ВІТЬ [шарша́в’іт'] –ю, –єш. Ставати шершавим. Мойа́ ко́жа начала́ шарш́ав’іт', тре́ба кре́мом пома́зат'.

ШАРША́ВІТЬСЯ [шаршав'іц':а] –юся, –єшся. Тс, що ШАРША́ВІТЬ. У ме́не з'імо́йу ўс'ігда́ шчо́ки шарша́в’ійуц':а.

◊ША́ТІЯ-БРА́ТІЯ [ша́т′ійа-бра́т′ійа], несхв. Непевна компанія, сумнівне товариство. Та ша́т′ійа-бра́т′ійа до добра́ тебе́ не доведе́.

ШАТЛА́НКА –и, ж. Тканина шотландка. Оле́на соб’і́ йу́пку поши́ла з шатла́нки.

ШАТЛА́НОЧКА –и, ж. Пестл. до ШАТЛА́НКА. Мари́нка була́ с'о́дн'і ў шатла́ночк’і, йак ку́кла.

ШАХТЬО́РКА [шахт'о́рка] –и, ж. Велика грабарська лопата. Шоб шахт'о́ркой роби́т', тре́ба мн'а́со йі́сти, а то не поду́жайіш.

ШАШЛЮ́К [шашл'у́к] –а, ч. Личинка будь-якої комахи, зокрема шашелю. Ц'і шашл'уки́ так’і́ проти́ўн'і, йа йіх бойу́с'а.

ШВИ́ГАЛКА –и, сп., жарт. Непосидяча, жвава дитина. Не б’і́гай йак шви́галка, поси́д' хоч тро́хи на м’і́ст'і.

ШВИ́ГАЛО –а, сп. Тс, що ШВИ́ГАЛКА. Таке́ шви́гало, йак зи́га.

ШВИДКА́ –ої, ж., суб., евф. Пронос. На ме́не ўчо́ра швидка́ напа́ла, не знаў, шо і роби́ти.

◊ШВИДКА́ НА́СТЯ [на́ст'а] .Тс, що ШВИДКА́. Мене́ ўже ці́лий ден' му́ча швидка́ на́ст'а.

ШВИДУВА́ТЬ [швидува́т′] –ю, –єш. 1. Поспішати, швидко йти. Ни швиду́й так, йа з тобо́йу ни з′ійду́с′а; 2. Підганяти, квапити. Шо ти мене́ швиду́йіш – зробл′у́ у свойе́ ўре́мйа.

ШВИ́ДЧАТЬ [шви́ч’:ат'] –ю, –єш. Швидшати. Те́мпи іконо́м’іки шви́ч’:айут'.

ШВИ́ДЧЕ [шви́ч:е], прис. Швидше. Ти мо́жеш іти́ шви́ч:е, йа опа́здуйу.

ШВИРКОМА́, прис. Кинувши, пошпуривши. Швиркома́ чамада́н накидала – пора́ йі́хат′ .

ШЕ, прис., част. Ще. Ше до́ўго йі́хати, йа ўже спа́ти хочу.

ШЕБУРШИ́ТЬ [шебурши́т'] –у, –иш, фам. Шарудіти. Ти́хо, переста́н' шебурши́т', ус'і́ ўже сплат'.

ШЕ́ЙМА –и, сп., несхв. Шельма, хитрун, спритник. На ше́йму наде́жди нема́.

ШЕМЕНУ́ТЬ [шемену́т'] –у, –еш, док. Уколоти сильно, зненацька. Ти так шемену́ў, шо тепе́р боли́т'.

ШЕРЕТУВА́ТЬ [шеретува́т'] –ю, –єш, перен. Лаяти, батькувати.

ШЕ́РЕХ –у, ч., зрід. Кошоподібна маса зі снігу, дрібних крижин. Пе́ред л′одоста́вом ше́рех іде́.

ШЕРСТИ́ТЬ [ширсти́т'] –ю, –иш, фам. 1. Перевіряти, переглядати, ревізувати. Ко:пера́ційу на́шу шерста́т'; 2. Тс, що ШЕРЕТУВА́ТЬ. Ба́ба заму́чила ўже – ширсти́т', йа ж не винува́та.

ШЕРШЕ́БІНЬ [шерше́б’ін'] –еня, ч., спец. Шерхебель, різновид рубанка. Сперва́ шерше́б’інем пройди́с' по до́ск’і, а по́сл'і – руба́нком.

ШЕРШЕ́БОК –бка, ч. Тс, що ШЕРШЕ́БІНЬ. У шерше́бку ле́зво затупи́лос'а.

ШЕРШЕ́БОЧОК –чка, ч. Зменш. до ШЕРШЕ́БОК. Йаки́йс' у те́бе шерше́бочок мали́й, у ме́не б'і́л'ше.

ШЕРШЕ́ЛИК –а, ч., зрід. Зменш. до ШЕ́РШЕНЬ. Шерше́лика на́да бойа́ц′:а, бо ўку́се.

ШЕ́РШЕЛЬ [ше́ршил′] –я, ч., зрід. Шершень. Ше́ршил′ йак лити́т′, так гуде́, йак бонбард′іро́ўшчик.

ШЕ́РШУНЬ [ше́ршун′] –я/–шня, ч., зрід. Тс, що ШЕ́РШЕЛЬ. Мали́ми наc л′ака́ли, шо йе ше́ршун′ з тр′ома́ жа́лами.

ШЕХВАНЕ́Р –а, ч. Шифоньєр. Оде́жа ў ме́не виси́т' у шехване́р'і.

ШЕХВАНЕ́РЧИК –а, ч. Зменш. до ШЕХВАНЕ́Р. Д'ід зроби́ў ону́ц'і шехване́рчик, шоб бул́о куди́ склада́ти оде́жку ку́кол.

ШЕХВЕНЕ́Р –а, ч. Тс, що ШЕХВАНЕ́Р. Йак бул́а мало́йу, то хова́лас'а у шехвене́р'і.

ШЕХВЕНЕ́РЧИК –а, ч. Зменш. до ШЕХВЕНЕ́Р. Хо́чу покра́сити шехвенерчик, бо ўже обшарпаний.

ШИ́НА –и, ж. Залізна рейка упоперек або по діагоналі віконниць. Ши́ну наки́нула, прого́нич’і ў д'ірки́ ўста́вила.

ШИРІ́НЬКА [шир'і́н'ка] –и, ж. Розріз у верхній передній частині штанів. Заст'ібни́ шир'і́н'ку, а то шос' вигл'ада́.

ШИЧА́С, прис. Зараз, тепер. Та шича́с прийду́, а то диви́с', розкрича́лас'.

ШИ́ШКА –и, ж. Гуля, затвердіння. Ши́шку наби́ў, так тепе́р хоч розр'і́ж йійі́.

ШКАБАРЧА́ТИ –у, –иш, знев. Говорити швидко, невиразно. Шкабарчи́т', йак соро́ка.

ШКА́ЛИК –а, ч., перен., знев. Недоросток,слабак. Таки́х шка́лик’іу́ уве́чер′і ў клуб ни пуска́ли.

ШКАНДЕЛЯ́ТИ [шкандел'а́ти] –ю, –єш, несхв. Кульгати, шкандибати. Ти шкандел'а́йеш йак кал'і́ка.

ШКАНДУ́ЛЬКА [шканду́л'ка] –и, сп., знев. Кульгавий, кульгавець. Ра́н'ше д'ід Мико́ла буў па́рубком хоч куди́, а шчас шканду́л'ка.

ШКА́ХВА –и, ж. Шафа. Гл'ан' у шка́хв’і мойі́ стар'і́ фотогра́хв’ійі, поди́вимос'.

ШКА́ХВОЧКА [шка́хвочка] –и, ж. Зменш. до ШКА́ХВА. Гро́ш’і йа у шка́хвочк’і хова́йу, шоб н'іхто́ не найшо́ў.

ШКВА́РКНУТЬ [шква́ркнут'] –у, –еш, док. 1. Сильно ударити. Шква́ркнуў, шо ма́зкой уми́ўс'а; 2. Раптово настати (про сиьний мороз, холод, спеку). Ну і шква́ркнуў моро́з.

ШКЕРЕВЕ́РТЬ [шкереве́рт′], прис., зрід. Шкереберть, сторч. Із гарби́, у дв’і драби́ни, шкереве́рт′ із снопа́ми лит′і́ла.

ШКІЛЕ́Т [шк’іле́т] –а. 1. ч. Скелет, кістяк. У шко́л'і шк’іле́т по к’істочка́х учи́ли; 2. Сп. Ірон. Помітно худа істота (людина, тварина). Ти ўже шк’іле́том стаў – таки́й худи́й.

ШКІЛЕ́ТИНА [шк’іле́тина] –и, сп., ірон. Тс, що ШКІЛЕ́Т–2. Коли́ ти йі́сти начне́ш, ти ж йак шк’іле́тина?

ШКОДІ́ТЬ [шќод'і́т'] –ю, –єш, зрід. Берегти, жалкувати. Ни шкод'і́й ти того́ тройака́ – ше нажеве́ш.

ШКОДНИ́Й –а, –е. Тс, що ЖАЛКИ́Й. Той хло́пец' таки́й шкодни́й, аж диви́ц':а жа́лко.

ШКО́ДНИК –а, ч. Пустун, бешкетник, капосник. А Петро́ ў ме́не шко́дник, н'іч́ого йому́ не зробл'у́.

ШКО́ДНИЦЯ [шко́дниц'а] –і. Жін. до ШКО́ДНИК. Мене́ у дити́нств’і ма́ма назива́ла шко́дниц'ойу.

ШКО́ЛНИК –а, ч. Школяр. Цей шко́лник у́чиц':а ў тре́т'ому кла́с'і.

ШКО́ЛНИЦЯ [шко́лниц'а] –і. Жін. до ШКО́ЛНИК. На л'іні́йку з'ібра́лися ўсі шко́лники і шко́лниц'і.

ШКО́ЛНИЧКА –и, ж. Пестл. до ШКО́ЛНИЦЯ. А Мари́нка ўже шко́лничка, п’ішла́ до пе́ршого кла́су.

ШКО́ЛНИЧОК –чка, ч. Пестл. до ШКО́ЛНИК. Хло́пчик, шко́лничок, пом’і́г бабу́с'і перейти́ доро́гу.

ШКОЛЯРЮВА́ТЬ [школ'ар'ува́т'] –ю, –єш, зрід. Учитися у школі. М’ій шче школ'ар'у́йе – у ц'ом году́ зако́нче.

ШКО́ЛЬНИК –а, ч. Школяр. Шко́л'ник наш уже з уро́к’іў прйшо́ў.

ШКО́ЛЬНИЦЯ [шко́л'ниц'а] –і. Жін. до ШКО́ЛЬНИК. У нас шко́л'ниц'а-в’ідм’і́н:иц'а.

ШКО́ЛЬНИЧКА [шко́л'ничка] –и, Жін. до ШКО́ЛЬНИЧОК. Хоч і шко́л'ничка шче, а по горо́ду ўже допомога́йе.

ШКО́ЛЬНИЧОК [шко́л'ничок] –чка, ч. Зменш.-пестл. до ШКО́ЛЬНИК. Шко́л'нички ўже на перери́ў п’ішли́.

ШКОПИРТА́ТИ –ю, –єш. 1. Спотикатися, перечіпатися. Ішла́ і шкопиртну́ла, аж череви́к порва́ла; 2. Повільно йти. Шкопирта́йу з торба́ми, по́ки дойду́.

ШКРЕК –а, ч. Велика жаба-самець. Ненави́жу цих шкре́к’іў, вони́ мин'і́ проти́ўн'і.

ШКРЬО́БА [шкр′о́ба] –и, ж., несхв. Людина, яка шкрьобає, човгає ночами. Тебе́ ўже ўс′і шкр′о́бойу назива́йут′, бо чоўпе́ш.

ШКРЯБОТУ́Н [шкр'аботу́н] –а, ч. Той, хто шкрябає. Нам шче шкр'аботун'іў не хвата́ло, сиди́ споко́йно.

ШКРЯБОТУ́НЧИК [шкр'аботу́нчик] –а, ч. Зменш. до ШКРЯБОТУ́Н. Той шкр'аботу́нчик мали́й ус'ігда́ на́йде шо пошкр'а́бат' – спас'і́н':а нема́.

ШЛЬО́М [шл′о́м] –а, ч. Шолом. Йак йі́деш на мацикле́т′і, тре́ба шл′ом од′ага́ти.

ШЛЯ́ПКА [шл′а́пка] –и, ж. Головка соняшника, грінка. Йа рву т′і́л′ки сп’і́л′і шл′а́пки, шоб нас′і́н′:а було́ ўку́сним.

ШМА́ЛЕНИЙ –а, –е. Дієпр. до ШМАЛИ́ТЬ. У те́бе каба́н йаки́йс′ ду́же шма́лений, аж чо́рний.

ШМАЛИ́ТЬ [шмали́т′] –ю, –иш. Смалити, обсмалювати. Іди́ шмали́ти кабана́, ба́т′ко ўже зар′і́заў.

ШМАЛИ́ТЬСЯ [шмали́ц′:а] –юся, –ишся. Смалитися. Свин′а́ ўже шма́лиц′:а, ско́ро са́мло бу́дем йі́сти.

ШМА́ЛЯТИНА [шма́л′атина] –и, ж. Смалятина, запах смаленого. Йа так л′убл′у́ шма́л′атину, зра́зу д′і́цтво зга́дую.

ШМАЛЯ́ТЬ [шмал′а́т′] –ю, –єш, перен. Іти, простувати. Дава́й, шмал′а́й бистр′і́ше, опа́здуйем.

ШМАНДЕ́ЛОК –лка, ч. 1. Шматок, частина, уривок. Уз'а́ў шманде́лок пирога́ – йак рука́ ни одлама́йіц':а; 2. Знев. Недоросток, слабка фізично людина. Шче шманде́лок, а ўже ку́ре.

ШМАТА́ТЬ [шмата́т′] –ю, –єш, фам. Рвати, шматувати. Гл′ан′, коро́ва зн′ала́ рога́ми соро́чку і шмата́йе.

ШНИ́РИТЬ [шни́рит′] –ю, –иш. Ходити туди-сюди, щось шукаючи, підглядаючи. М’іл′іц′іоне́р шни́риў по ўс′і́й к’імна́т′і.

ШНУРО́К –рка, ч., перен., знев. Недосвідчена, не шанована людина. Шнурк’іу́ і у́ а́рм’ійі застал′а́ли туале́т мит′.

ШОБ, спол., част. Щоб. Йа ўстаў ра́но, шоб на зо́р′ку усп’і́т′.

шо́к (міф.).

◊ШО́ВКОВА [шо́ўкова] ТРАВА́, бот. Ковила. Дл′а з′і́л′:а тре́ба шо́ўкову траву́.

ШОСТА́К –а, ч. Учень шостого класу. Цей хло́пчик шоста́к, а ўже таки́й у́мний.

ШОСТА́ЧКА –и. Жін. до ШОСТА́К. Мари́на шоста́чка, а по ро́сту й не ска́жеш.

ШОСТАЧО́К –чка, ч. Пестл. до ШОСТА́К. Ц′ому́ шостачку́ оди́нац′:ат′ ро́к’іў.

ШОСЬ [шос′] –чогось, займ., част., прис. Шос′ мин′і́ так пога́но.

ШО́ХА –и, ж., фам. Гральна карта – шістка. Шо́ка кози́рна і ту́за про́стого бйе.

ШО́ХВИР –а, ч. Шофер. Йа робл′у́ шо́хвиром уже де́с′ат′ год′і́ў.

ШОХВИРУВА́ТЬ [шохвирува́т′] –ю, –єш. Працювати шофером. Коли́ хо́чу зароби́ти, тод′і́ шохвиру́йу, л′уде́й пидво́з′у.

ШОХВИРЮ́ГА [шохвир′у́га] –и, ч., фам. Водій – лихач. З цим шохвир′у́гойу йа бойу́с′ йі́здити – шче коли́с′ переки́не.

ШПЕ́НДИК –а, ч., ірон. Тс, що ШПЕ́НИК. Ти таки́й мали́й, шо тебе́ ўс′і шпе́ндиком назива́йут′.

ШПЕ́НИК –а, ч., ірон. Чоловік малого зросту, недоросток. Макси́м, ти йак стойі́ш з Мико́лойу, то про́т′ йо́го ти таки́й шпе́ник.

ШПИГА́Т –у, ч. Шпагат, міцний шнурок. На сноповйа́зк’і були́ так’і́ баб’і́ни кр′іпко́го шпига́ту.

ШПИ́ЛЬКА [шпи́л′ка] –и, ж., зрід. Верхній загострений кінець веретена. Осторо́жно, шпи́л′койу ни ўколи́с′.

ШПИ́НДИК –а, ч., ірон. Тс, що ШПЕ́НДИК. Йа сам доста́ну кру́жку, бо ти таки́й шпи́ндик.

ШПИРНУ́ТЬ [шпирну́т′] –у, –еш, док. Штрикнути, уколоти. Нашо́ ти мене́ шпирну́ў, бо́л′но ж.

ШПИРОНУ́ТЬ [шпирону́т′] –у, –еш, док. Підсил. до ШПИРНУ́ТЬ Шпирону́ў так, шо аж боли́т′.

ШПОРИ́Ш –у, ч., бот. Спориш. Шпори́ш – це л′і́карс′ка росли́на.

ШПУ́ГА –и, ж. Поперечна планка, що з′єднує і зміцнює дошки дверей, віконниць. Шоб две́р′і були́ кр′і́пш’і, у йіх запи́л′ували й зад′іва́ли шпу́гу.

ШПУНКТ –а, ч., спец. Шпунтубель, знаряддя для вистругування жолобків у дошці, шпунтів. Шпу́нктом сто́л′ар ро́бе кана́ўку ў одн′і́й до́сц′і, а ў дру́г’ій рубе́ц′ і стул′а́ доку́ч’і.

ШПУРГИ́К. присуд. Кидь. А в’ін шпурги́к його́ ў коло́д′аз′, той і потону́ў.

ШПУРГИ́КНУТЬ [шпурги́кнут′] –у, –еш, док. Кинути. Йа так шпурги́кнуў ка́м’ін′, шо і не ви́дно.

ШПУРИ́Ш –у, ч., бот. Тс, що ШПОРИ́Ш. Шпури́ш йак у двор′і́ росте́ – хай, так зе́лено.

ШРУБ –а, ч. Шуруп. Сту́лка розшата́лас′, бо шру́би повипада́ли.

ШРУ́БИК –а, ч. Зменш. до ШРУБ. Шру́бик мане́н′кий, упа́ў – б’із о́чк’іў ни найду́.

ШТАФІ́РКА [штаф’і́рка] –и, ж., лайл. Тс,що ЦИ́НДРЯ. Штаф’і́рка ж у го́род′і но́ч’:у ро́бе – заробл′а́ на жи́зн′у.

ШТРАХ –у, ч. Штраф. Заплат′і́т′ штрах, бо права́ забиру́т′.

ШТРАХО́ВКА [штрахо́ўка] –и, ж. Страхування, страхове свідоцтво. Шчас зроби́ли об’іза́т′ел′ну штрахо́ўку на маши́ни.

ШТРАХУВА́ТЬ [штрахува́т′] –ю, –єш. Штрафувати. М’іл′іц′іоне́ри штраху́йут′ ус′і́х, хто на га́рних маши́нах йі́зде.

ШТРИКА́ЧКА –и, ж. Усякий загострений предмет, яким можна штрикати, колоти. Васи́л′ зроби́ў соб’і́ штрика́чку, тепе́р д′іўча́т штрика́йе.

ШТУКОВИ́ТИЙ –а, –е, зрід. Здатний до штукарства, вигадок, витівок. В’ін таки́й штукови́тий, ўс′ігда́ шос′ приду́ма.

ШТУРПА́К –а, ч. Решток зрізаного при землі стебла кукурудзи або соняшника. Штурпаки́ ў нас перео́р′уйут′, і вони́ за з′і́му перегн′іва́йут′.

ШТУРПАЧО́К –чка, ч. Зменш. до ШТУРПА́К. Кукуру́за ц′ого́ го́ду мала́ і штурпачки́ бу́дут′ мал′і́.

ШУ́ЛИЙ –а, –е, зрід. Шутий. Шу́лий в’іл – йак безро́гий.

ШУЛИ́К –а, ч. Нетугий качан капусти. Шулики́ ча́сто і ни зр′іза́йут′ – хай зайц′і́ ла́суйут′.

ШУЛЬБУ́Х [шул′бу́х], присуд. Шубовсть. Ка́м’ін′ шул′бу́х у воду і затону́ў.

ШУЛЬПІ́КА [шул′п’і́ка] –и, ч. і ж., орн. Шуліка. Шул′п’і́ка кур′а́т покра́ў.

ШУЛЯ́К [шул′а́к] –а, ч. Тс, що ШУЛИ́К. Сей год сам’і́ шул′аки́, а голо́вок нима́.

ШУЛЯЧО́К [шул′ачо́к] –чка, ч. Зменш. до ШУЛЯ́К. П’іди́ на горо́д і нар′і́ж шул′ак’і́ў крол′а́м пойі́сти.

ШУМА́ –и, ж. Тс, що ШЕ́РЕХ. Йак моро́зи, так шума́ й замерза́ на Д′інц′і́.

ШУМО́ВКА [шумо́ўка] –и, ж. Ложка-шумівка. Доста́н′ шумо́ўку – йа макаро́ни ви́т′агну.

ШУРГА́ТЬ [шурга́т′] –ю, –єш. Провалюватися в сніг, пісок, болото. Ішли́ через по́ле з′імо́йу і ўсе шурга́ли ў сугро́би.

ШУРГИ́КАТЬ [шурги́кат′] –ю, –єш. Тс, що ШУРГА́ТЬ. Шурги́кали по гр′аз′і́ до са́мойі ста́нц′ійі.

ШУТЕ́ЙНИЙ –а, –е. Жартівливий, із жартом. Перев’і́ў у шуте́йний розговор.

ШУТЕ́ЙНО, незм. Тс, що ШУ́ТОШНО. Шуте́йно обрати́ўс′а, а в’ін ни пойн′а́ў.

ШУ́ТКА –и, ж. 1. Жарт. Шу́тки ми л′у́бимо й пон′іма́йимо; 2 Несерйозна дія, ситуація. Х’іба́ то робо́та – шу́тка то.

ШУТКОВИ́ТИЙ –а, –е. Жартівливий, схильний до жартів. Йак л′уди́на шуткови́та, то йійі тамадо́йу биру́т′.

ШУТКУВА́ТИ –ю, –єш. Жартувати. Л′убл′у́ шуткува́ти, йак компа́н′ійа харо́ша.

ШУТКУ́Н –а, ч. Жартун, веселун. Таки́мй шутку́н, шо ми животи́ порва́ли.

ШУТНИ́К –а, ч. Тс, що ШУТКУ́Н. Ус′ігда́ ў компа́н′ійі на́йдиц′:а шутни́к.

ШУТНИ́ЦЯ [шутни́ц′а] –і. Жін. до ШУТНИ́К. Та шутни́ц′а ўм’і́сто со́л′і со́ди наси́пала.

ШУ́ТОЧКА –и, ж. Зменш. до ШУ́ТКА. Ц′і шу́точки до добра́ ни довиду́т′.

ШУ́ТОШНИЙ –а, –е. 1. Жартівливий, із жартом. Шу́тошн′і часту́шки сп’іва́ли; 2. Неважкий, нескладний. Це ше робо́та шу́тошна, нитрудна́.

ШУ́ТОШНИК –а, ч., зрід. Жартун, веселун. Таки́й шу́тошник см’ішни́й –де воно́ ў йо́го бере́ц′:а?

ШУ́ТОШНО, незм. Жартома, несерйозно. Шу́тошно назва́ў козо́йу, а вона́ оби́дилас′а.

ШУТЯ́ [шут′а́], незм. Тс, що ШУ́ТОШНО. Так, шут′а́, і жизн′ прожи́ў.

ШУ́ШВАЛЬ [шу́швал′] –і, ж., збір. 1. Дрібні гілочки, стебла рослин, сухе листя у дворі, саду. В’із′ми́ грабл′і́ і ви́гриби шу́швал′ з дво́ру; 2. Карти малого «достоїнства». У йо́го корол′і́, да́ми, тузи́, а ў ме́не шу́швал′ – шоста́ки, с′ома́ки; 3. Знев. Негідні, аморальні люди. Хаз′айі́ў розкурку́лили, а ў колхо́з п’ішла́ ўс′а́ка шу́швал′.

Щ

ЩАС¹ [шчас], незм. 1. Зараз, у цей момент. Шчас йак скажу́, так і упаде́ш; 2. Тепер, у цей період. Шчас л′у́ди лу́ч’:е живу́ть, хто молоди́й.

ЩАС² [шчас], прис. Тс, що СІЧА́С–1,2. 1. Принису́ шчас, пожд′і́т; 2. Шчас л′у́ди зл′і́ш’і ста́ли.

ЩА́ТІЛЬНО [шча́т′іл′но], прис. Старанно, ретельно. Петро́ так шча́т′іл′но бере́ц′:а за робо́ту, шо аж прийа́тно диви́ц′:а.

ЩЕП [шчеп] –а, ч., сад. Прищеплене фруктове дерево. Лу́ч’:ий шчеп на ди́чк’і.

ЩИКО́ЛДА [шчико́лда] –и, ж. Клямка, защіпка. Причини́ла две́р′і на шчико́лду.

ЩИ́КОЛОДКА [шчи́колодка] –и, ж, анат. Кісточка внизу гомілки. См’іт′:а́ з′ібра́лос′ по шчи́колодку.

ЩИ́ПАВКА [шчи́паўка] –и, ж, риб.Дрібна риба родини в’юнових. Шчи́паўка мане́н′ка, йак буби́р′.

ЩИТА́Й [шчита́й], встав. Уважай, уважайте. Шчита́й, шо ти ўже генера́л.

ЩИТАНИЙ [шчи́таний] –а, –е. Рахований. Ку́р′і, гу́си, качки́ – шчи́тані.

ЩИТАНО [шчи́тано]. Безос. до ЩИ́ТАНИЙ. Шчи́тано й пи́сано ўже не раз.

ЩИТА́ТИ [шчи́тати] –ю, –єш. 1. Лічити, рахувати. М’ій Мико́ла ўже шчита́ до дис′ати́; 2. Міркувати, мати думку. Йа шчита́йу, шо так і тре́ба зроби́т′; 3. Уважати, мати за когось (щось). Шчита́йу його́ ро́дичом.

◊ЩИТА́ТИ [шчетат′] ВОРО́́Н, несхв. 1. Неробствувати, ледарювати. Ц′і́лий ден′ воро́ шчета́ў – н′іч’о́ ни зроби́ў; 2. Бути неуважним. Шчета́ла воро́н, по́ки кошил′о́к укра́ли.

◊ЩИТА́ТИ [шчета́ти] ЗУ́БИ. Бити. Шчета́йут′ зу́би, йак на чужу́у́лиц′у гул′а́т′ ішоў.

◊ЩИТА́ТИ [шчета́ти] РЕ́БРА. Бити. Шчета́ти ре́бра, да́рма, шо вили́кий, а поду́жували.

ЩИТА́ТЬСЯ [шчета́ц′:а] –юся, –єшся. 1. Вести взаємні розрахунки. Хоро́ш’і сус′і́ди ни шчета́йуц′:а за по́м’іч;2. Брати до уваги, зважати. На́да шчета́ц′:а з ти́м, шо мо́же бут′ ниўрожа́й; 3. Розцінюватися, сприйматися. В’ін шчета́йіц′:а хоро́ший сп’іц′іал′іст.