Матеріали до словника 2

спікуля́ція [сп’ікул′а́ц′ійа] –і, ж. Спекуляція. Сп’ікул′а́ц′ійа ў на́ше ўре́м’а ста́ла про́сто нивозмо́жнойу.

спікульну́ть [сп’ікул′ну́т′] –у, –еш. Однораз. до спікулі́рувать. Л′уби́ла сп’ікул′ну́т′, йакшо́ ви́годне шо попада́лос′а.

спіця́льний [сп’іц′а́л′ний] –а, –е. Спеціальний. Шоб прополо́т′ гр′адки́, на́да сп’іц′а́л′ну сапа́чку, шоб гр′адки́ ни посо́хли.

спіця́льно [сп’іц′а́л′но]. Присл. до спіця́льний. Йа пришо́ў сп’іц′а́л′но ра́но, шоб ўсе чу́ти і ба́чит′.

СПЛОШНИ́Й –а, –е. 1. Виготовлений із чогось цілого однорідного. Ку́зоў із сплошно́го жил'і́за; 3. Який займає всю площу, усе місце. Пшини́ц'а – сплошни́й бурйа́н.

спльо́тник [спл′о́тник] –а, ч. Пліткар. Спл′о́тники і мужики́ йе.

спльо́тниця [спл′о́тниц′а] –і. Жін. до спльо́тник. Спл′о́тниц′а ц′і́лий ден′ йазико́м л′а́па.

спога́ниться [спога́ниц′:а] і іспога́ниться [іспога́ниц′:а] –юся, –шся, док. Опротивіти. Ц′а д′і́ўчина мин′і́ ўже спога́нилас′, бо ск’і́льки ж терп’і́т′, шо пйе й гул′а́.

спо́дники –ів, мн. Кальсони. На́да шче чолов’і́ку нов’і́ спо́дники купи́т′.

спо́днички –ів, мн. Зменш. до спо́дники. Йа так’і́ краси́в’і спо́днички чолов’і́ку купи́ла.

споко́й –ою, ч. Спокій. Дай мин′і́ споко́й хоч на ста́рост′і, дай пожи́т′ дл′а се́бе.

споко́йний –а, –е. Спокійний. У ме́не син споко́йний, н′іко́ли і го́лоса ни пови́се і му́ху ни об’і́де.

споко́йно. Прис. до споко́йний. Вона́ споко́йно слу́хала кри́ки си́на – в’ін ус′ігда́ таки́й, коли́ пйа́ний.

спокойно́чі [спокойно́ч’і], виг. Добраніч. Ма́ти пожила́ла си́ну спокойно́ч’і, поцилува́ла і п’ішла́ спа́ти.

СПОЛКО́М –у/–а, ч. Виконком (рос. исполком). У сполко́м за спра́ўкойу три́жди ходи́ла.

СПОЛКО́МОВСЬКИЙ [сполко́моўс'кий] –а, –е. Прикм. від СПОЛКО́М. Сполко́моўс'к’і слу́жашч’і ду́же го́рд'і, бо на спра́ўках сид'а́т'.

сполня́ти [сполн′а́ти] –ю, –єш. 1. Виконувати, реалізовувати. Нача́л′ство приказа́ло, а нам сполн′а́ти; 2. Відтворювати для слухачів, глядачів твір, роль. Кириче́нко найлу́ч’:е сполн′а́йе п’існ′і́.

сполня́ть [сполн′а́т′] і ісполня́ть [ісполн′а́т′] –ю, –єш. Виконувати. В’ін приви́к ісполн′а́т′ усе́, шо йому́ ка́жут′.

сполня́ться [сполн′а́ц′:а] і ісполня́ться [ісполн′а́ц′:а] –яється. 1. Виконуватися. Усе должно́ ісполн′а́ц′:а во́ўрем′а, шоб ни ў ко́го ни було́ пробл′е́м. 2. Збуватися (бажання, мрія). Ма́ти ду́мала, шо ско́ро йійі́ жила́н′ійе іспо́лниц′:а і йійі́ дити́на бу́де ўчи́тис′а.

сполохну́ть [сполохну́т′] –у, –еш, док. Спалахнути. Вона́ ўс′а сполохну́ла, йак зайшо́ў молоди́й.

спо́льзуваний [спо́л′зуваний] і іспо́льзуваний [іспо́л′зуваний] –а, –е. Дієпр. до спо́льзувать і іспо́льзувать. Вона́ ви́кинула пузир′ки́ з-п’ід іспо́л′зуваного л′іка́рства.

спо́льзувать [спо́л′зуват′] і іспо́льзувать [іспо́л′зуват′] –ю, –єш, док. Використати. Дл′а варе́н′:а на́да іспо́л′зуват′ са́хар′, шоб було́ сла́дке і ўку́сне.

спомина́ти –ю, –єш. Згадувати. Ба́т′ка й ма́т′ір ча́сто спамина́йу.

спопада́ть [спопада́т′] і іспопада́ть [іспопада́т′] –аю, –аєш. 1. Схоплювати, насідати. Хай в’ін мин′і́ т′і́л′ки до рук спопаде́ц′:а; 2.Натрапляти, зустрічати. Де шо іспопаду́ – п’ідбера́йу .

спо́рка [спо́рка] –и, ж. Суперечка. На у́лиц′і начала́с′ вили́ка спо́рка че́риз ме́ж’і огоро́д′іў – н′іхто́ ни знаў, де должна́ бут′ межа́

спо́рний –а, –е. Спірний. У сил′і́ пойави́лас′а спо́рна с′ітуа́ц′ійа – здава́ти зе́мл′у фе́рмерам чи н′і.

спо́ртить [спо́ртит′] і іспо́ртить [іспо́ртит′] –тю, –иш, док. Зіпсувати. Вона́ спо́ртила мин′і́ йу́пку – поста́вила йаке́с′ жи́рне п′атно́.

спо́ртиться [спо́ртиц′:а] і іспо́ртиться [іспо́ртиц′:а] –тюся, –ишся, док. Зіпсуватися. М′а́со без холод′і́л′ника спо́ртилос′.

спо́рчений –а, –е. 1. Зіпсований, виведений із ладу. Л′ісап’е́т спо́рчиний – пида́л′ одби́ли; 2. Недоцільно використаний, даремно втрачений. Спо́ртиў гро́ш’і – ви́кинуў; 3. Нездоровий. Спо́рчина пич’і́нка й се́рце; 4. Зіпсований морально. Спо́рчин′і д′і́ти – н′і ў шо ни в’і́р′ат′; 5. Не цнотливий. Спо́рчина д′і́ўка – догул′а́лас′; 6. Травмований психічно. Йак на́стр′ій спо́рчиний – бага́то ни зро́биш.

спо́рчений і іспо́рчений –а, –е. Дієпр. до спо́ртить і іспо́ртить. Із спо́рчиного куска́ мате́р′ійі ўже нил′з′а́ н′ічо́го поши́т′.

спосо́бний –а, –е. 1. Здатний, спроможний. В’ін буў спосо́бний зроби́ти ўсе сам; 2. Працездатний, при силі. Вона́ була́ шче спосо́бна – ходи́ла без па́лки, сама́ на огоро́д′і ла́зила, по хаз′а́йству.

спотика́чка –и, ж. Спотикання. На ме́не спотика́чка напа́ла – іду́ і че́риз ка́ждий шаг спотика́йус′.

спра́ва –и, ж. Обмундирування, аксесуари. На́да шче нову́ спра́ву купи́т′ дл′а робо́ти.

спра́вдашній [спра́ўдашн′ій] –я, –є. Справжній, високої якості. Спра́ўдашн′і това́ри коли́с′ були́, с′іча́с – п’ідро́бка.

справдо́вуваться [спраўдо́вувац′:а] і ісправдо́вуваться [іспраўдо́вувац′:а] –юся, –єшся. Справджуватися. Усе шо мин′і́ нагада́ла гада́лка почало́ спраўдо́вуватис′.

спра́вка [спра́ўка] –и, ж. Довідка. Ус′і́ спра́ўки з′ібра́ла – п’іду́ пе́нз′ійу оформл′а́ти.

спра́шувати –ю, –єш. Питати, запитувати. Однокла́сники ча́сто спра́шуйут′ за йо́го.

спрежда́ і іспрежда́, прис. Споконвіку, здавна, спершу. Спрежда́ матир′і́ў слу́хали, уважа́ли, а шчас шо хо́чут′ ро́бл′ат′ і попро́буй шос′ скажи́.

спрежду́. Тс, що спрежда́. Спрежду́ ма́т′ір спроси́т′ на́да, а пото́м уже́ мо́жна і в’і́дпов’ід′ дава́т′.

спряга́тися [спр′ага́тис′а] –юся, –єшся. Зачіпати, торкатися, мати справу. Ни спр′ага́йс′а з ним – ни ви́грайіш.

спря́жник [спр′а́жник] –а, ч. 1. Напарник у спільниій роботі. С′о́дн′а на см’е́н′і йа із спр′а́жником. 2. Товариш. М’ій спр′а́жник ўс′ігда́ дайе́ мин′і́ га́рн′і сов’е́ти.

спря́жниця [спр′а́жниц′а] –і. Жін. до спря́жник–2. У ме́не йе в’і́рна спр′а́жниц′а, шо н′іко́ли ни п’ідвиде́.

спу́лений [спу́линий] і іспу́лений –а, –е, фам. Дієпр. до спу́лить і іспу́лить. Йа поба́чила спу́линий плато́к у мойе́йі подру́ги, йак вона́ могла́ його́ ўкра́сти.

спу́лить [спу́лит′] і іспу́лить [іспу́лит′] –ю, –иш, док., фам. Украсти. Л′уди́на, шо ўже раз шос′ спу́лила і була́ нинака́зана, уже́ н′іко́ли ни остано́виц′:а.

спуля́чений [спул′а́чиний] і іспуля́чений [іспул′а́чиний] –а, –е, підсил., фам. Дієпр. до спуля́чить і іспуля́чить. Спул′а́чин′і се́р′ги ви́пали з карма́на воро́ўки.

спуля́чить [спул′а́чит′] і іспуля́чить [іспул′а́чит′] –у, –чиш, док., підсил., фам. Тс, що спу́лить і іспу́лить. Шоб шос′ спул′а́чит′, на́да шче і ўм’і́н′:а.

СПУРИ́Ш – у, ч, бот. Спориш. Спуришо́м дв’ір зар'іс, так на́ч’е й лу́ч’:е.

сра́ка –и, ж. Сідниця. Сра́ку наби́ў – зна́тимеш.

СРАКОПА́Д –у, ч., жарт. Тс, що ОГОЛЕ́ДИЦЯ–2. Сракопа́д тим же й опа́сний, шо приземл′айіс′а

срачи́ще [срачи́шче] –і, ж. Збільш.-згруб. до сра́ка. Срачи́шчу найі́ла – ни пове́рнис′:а.

сре́дствіє [сре́дств’ійе] –я, с., зрід. Засіб. На́да ў апт′е́к’і купи́т′ сре́дств’ійе от просту́ди.

СРО́ДСТВЕНИК [сро́цвиник] – а, ч. Родич. Сро́цвиник – трийу́р'ідний, плим’і́н:ик – у го́ст'і прийі́хаў.

СРОДСТВО́ [сроцво́] – а, с. 1. Рід, родичі. Сроцва́ у ме́не бага́то – т'і́ки порозкида́ло йіх скр'із'; 2. Родич. В’ін мойе́ сроцво́, хоч і дале́ке.

ста́вня [ста́ўн′а] –і, ж. Віконниця. Уже́ ве́ч’ір – ста́ўн′і на́да закри́ти.

стан –а, ч. Спеціальне пристосування для спарювання свійських тварин. Коро́ву загна́ли ў стан, шоб злучи́т′.

СТАНО́ВИТЬСЯ [стано́виц':а] – люся, ишся. Ставати, набувати властивості, якості. Йак стано́виц':а нача́лником, так друз'е́й і забува́.

стано́к¹ –нка, ч. Верстат. Зам’іни́ли стано́к, бо ду́же стари́й.

стано́к² –нка, ч. Верхня частина сорочки. Стано́к намета́ла, тре́ба ши́ти да́л′і.

ста́нція [ста́нц′ійа] –ї, ж. Вокзал. У ста́нц′ійі погр′і́лис′а, обсо́хли, од:ихну́ли.

стараба́нити [стараба́нити] –ю, –иш, док., фам. Знести, підняти, витягти. У ме́не з карма́на стараба́нили гро́ш’і, а йа і ни почу́ла коли́.

стара́тільний [стара́тіл′ний] –а, –е. Старанний. Ц′а молоди́ц′а ду́же стара́т′ільна – усе́ чолов’і́ку догожа́йе, в’ізд′е́ у не́йі пор′а́дки, йі́сти нава́рино.

стара́тільно [стара́тіл′но]. Прис. до стара́тільний. Нив’і́стка стара́т′іл′но ми́ла поли́, шоб свикру́ха ни крича́ла.

стареле́зний –а, –е, підсил. Дуже старий. Б’і́л′а доро́ги р′іс стариле́зний дуб, уже́ со́тн′і год.

СТАРИКУВА́ТЬ [старикува́т'] – ю, –єш. Старувать, поводитися як старший, досвітченіший. Приўчи́ўс'а старикува́т', хот' во́зростом таки́й, йак і ми.

ста́сканий і іста́сканий –а, –е. Дієпр. до стаска́ть і істаска́ть. Пла́т′:а було́ таке́ ста́скане, шо на йому живо́го м’і́ста нима́.

стаска́ть [стаска́т′] –ю, –єш, док. Зносити. Ти за це л′і́то уже́ три па́ри о́був’і стаска́ў.

ста́скуваться [ста́скувац′:а] і іста́скуваться [іста́скувац′:а], –юся, –єшся. 1. Зношуватися. Уже́ ско́ро і ла́пт′і начну́т′ ста́скувац′:а. 2. Вилазити на щось високе, вибиратися вгору. Чо ти ста́скуваўся на са́мий верх гру́ши, шчас об’і́рвиц′:а г’і́лка і ўпаде́ш.

стату́рний –а, –е, зрід. Фасонистий, стрункий, привабливий. О́д′ажка ў те́бе стату́рна, мо́дн′а́ча – н′іў ко́го нема́.

СТЕБЛИ́ТЬСЯ [стибли́ц':а] – юся, –ишся, бот. Іти в стебло, фотмуувати його. І кавуни́ стебл'а́ц':а, ог’ірки́, а то шче й жи́то-пшини́ц'а.

СТЕ́КЛИЙ – а, –е., зрід. 1. Слабкий, немічний. Со́йашники сте́кл'і – йе́л'і од зимл'і́ п’ідн'али́с', а цв’істи́ – цв’іту́т'. 2. Скажений, навіжений, несамовитий. Крича́ла Мар'і́йа, йак сте́ла.

степина́ –и, ж., зрід. Місцина, переважно низина, яку використовують як пасовисько. С′ого́дн′і коро́ў па́сли на степин′і́.

стиди́тися [стиди́тис′а] –дюся, –ишся. 1. Відчувати сором. Петро́ ни стиди́ц′:а при д′і́т′ах ла́йац′:а; 2. Почуватися ніяково. Стиди́лас′а з ко́мнати ви́йти; 3. Не наважуватися, не насмілюватися. Стиди́ўс′а кусо́к хл′і́ба попроси́ти.

сті́гло [ст′і́гло] –а, с., зрід. Літня загорожа для худоби. Ко́й:ак ст′і́гло збиў, йагби́ тел′а́ ни ви́скочило.

СТІКЛО́ [ст'ікло́] – а, с. 1. Скло. Ра́н'ше бутилки́ роби́ли ст'ікла́, а тепе́р з пла́ст'ку; 2. Шибка. Ст'кло́ худбо́лом хло́пц'і розби́ли.

СТІКЛЯ́НИЙ [ст'ікл'а́ний] –а, –е. 1. Скляний. Ігру́шки ж ст'ікл'а́н'і, от дити́на йіх і побила; 2. Перен., ірон. Прозорий. Од'ійди́ од ла́нпи, ти ж ни ст'ікл'а́ний – за́стуйіш.

СТІКЛЯ́Р [ст'ікл'а́р] – а, ч. Скляр, спеціаліст зі вставних шибок. Ст'ікл'а́р алма́зом р'і́же і ни бойі́ц':а, шо ло́пне ст'ікло́.

СТІЛИ́ТЬ [ст'іли́т'] – ю, –иш. 1. Склити, ставити шибку. Ст'ікли́т' уже́ тре́ба, бо ско́ро з'іма́;2. Перен., ірон. Розбивати шибки. Так малишн'а́ цу́ркойу в’і́кна пост'ікли́ли, шо бат'ка́м устаўл'а́т'.

сті́раний [ст′і́раний] –а, –е. Праний. Оце́ ўже ст′і́ране б’іл′:о́, а це шче т′і́ки замо́чине.

стіра́ння [ст′іра́н′:а] –я, с. 1 . Прання як процес. Ско́ро ўже ст′іра́н′:а зако́нчу, бу́димо об’і́дати; 2 . Білизна до, під час чи після прання. П’ідста́ў рос:о́ху, хай ст′іра́н′:а по зимл′і́ ни воло́чиц′:а.

стіра́ти [ст′іра́ти] –ю, –єш. Прати. Б’іл′:о́ вива́р′уйимо, ст′іра́йимо, су́шимо, гла́димо.

стобре́ха –и, сп. Пліткар(ка). Та таки́й стобре́ха, шо і сам ни по́мне, коли́ пра́ўду каза́ў.

СТО́БЧИК –а, ч. Стовпчик. Сто́пчики мацикл'е́том пошчита́ў ур'а́д.

сто́вбчик [сто́ўбчик] –а, ч., риб. Верховодка. Сто́ўбчик вертика́л′но стайі́т′ у вод′і́.

сто́пчик –а, ч. Стовпчик, стовпець. Сто́пчик’іў понабива́ла – тепе́р заплиту́ лозо́й.

СТО́Я [сто́йа], дієприс. Стоячи, навстійки. Ви́пили сто́йа й роз'ійшли́с'а швиде́н'ко.

СТОЯНЕ́ЦЬ [стойане́ц'] – нця, ч. Посудина із задавненим умістом (їжею, напоєм). Скр'із' стойанц'іў у кладо́ўц'і наста́вила, пора́ б прибра́ти.

страма́ –и, ж. 1. Безчесна людина. Із т′ійе́йу страмо́йу н′іхто́ й зна́ц′:а ни хо́че; 2. Недобра слава, безчестя, ганьба. Че́рез сино́чка тако́йі страми́ набра́ўс′а.

СТРАМИ́ДЛО –а, сп., знев. 1. Неохайна людина. П’іди́ хоч уми́йс′а – страми́дло; 2. Людина негідної поведінки, аморальна. Із тим страми́длом н′іхто́ й ни зна́йіц′:а; 3. Ганьба, сором. Од тако́го страми́дла хоч на у́лиц′у ни вихо́д′.

◊СТРАМИ́ НАБИРА́ТЬСЯ [набира́ц':а], зрід. Зазнавати сорому, ганьбитися. Страми́ набра́ўс'а за си́на, йак на збо́рах у шко́л'і буў.

СТРАМНИ́К – а, ч., несхв. Соромітник, безстидник. І́з:а того́ страмника́ й на у́лиц'у сти́дно пока́зувац':а.

СТРАМНИ́ЦЯ [страмни́ц'а] – і. 1. Жін. до СТРАМНИ́К. От:ако́йі страмни́ц'і поро́р і ба́т'ку, й ма́тир'і.

СТРАХОЛЮ́ДНИЙ [страхол′у́дний] –а, –е. Потворний, некрасивий. Така́ н′ів’е́ста страхол′у́дна – йак в’ін з йе́йу же́ниц′:а?

СТРА́ЧУВАТЬ [стра́чуват'] ю, –єш. Допускатися пимилки у грі, програвати. Йак у квача́ гра́ли, так йа ча́сто стра́чувала.

стребля́ти [стребл′а́ти] –ю, –єш. Знищувати. Н′і́мц′і он хот′і́ли йаўре́йіў стриби́ти.

стри́би, незм., дит. 1. Стрибати. Дава́й стри́би ў ме́не на кол′і́нах; 2. Стрибаючи, вистрибом. Швиде́н′ко стри́би до ме́не.

СТРИБЛЯ́ТЬ [стрибл'а́т'] ю, єш. 1. Знищувати. К’іт у сара́йі стриби́ў ус'і́х мише́й; 2. Жарт. Жадібно споживати їжу, страву. Стриби́ў ско́вороду йайе́шн'і – і ма́ло йому́.

стрільба́ [стр′іл′ба́] –и, ж. Лук. Зроби́ў тугу́ стр′іл′бу́ – горобц′і́ў стр′іл′а́ти.

стро́їти [стро́йіти] –ю, –єш. Будувати. Стро́йіти тепе́р ле́гше, хоч і до́рого, а ўсе йе.

строї́тиль [стройі́тил′] –а, ч. Будівельник. Стройі́тил′і ск’і́ки му́сору оста́вили.

стро́йка –и, ж. 1. Зведення споруди. Ц′ій стро́йк’і к’інц′а́ ни ви́дно; 2. Будівельна організація. П’ішо́ў роби́т′ на стро́йку.

струме́нт –а/–у, ч. 1. Знаряддя праці. У́ровин′ – струме́нт то́чний. 2. Комплект, набір знарядь праці. Таки́й нер′а́шливий – скр′із′ розкида́ св’ій струме́нт.

СТУ́КА́ЛКИ – ок, мн., етн. Дитяча гра «схованки», «хованки». Зб’іра́йимо компа́н'ійу і гра́йімо ў сту́калки.

◊СТУКА́ЛКИ-ПА́ЛКИ, виг. У грі СТУ́КА́ЛКИ засвідчення «викриття» схованого. Йак той, хто жму́риц':а, поба́че кого́, то і кричи́т' – стука́лки – па́лки Ва́н'а.

сту́лка –и, ж. Стілець. Пов’і́с′ штани́ на спи́нку сту́лки.

СТЬО́ПА [стр'о́па] и, ж., несхв.Пацьорка, шмаття. Стр'о́пи ўнизу́ холо́ш,йак соба́ки рва́ли.

СУГО́РБ –а, ч., зрід. Тс, що СУГРО́Б. За в’і́тром за ка́жним предме́том суго́рб нам’іта́.

СУГРО́Б –а, ч. Сніговий замет. Йак мал′і́ були́, так ус′і́ сугро́би перем’ір′а́ли.

СУМЛІВА́ТЬСЯ [сумл'іва́ц':а] – юся, єшся. Сумніватися, шо так і було́, а доказа́т' н'іго́ ни мо́жу.

СУМНІ́ТЕЛЬНИЙ [сумн′і́тел′ний] –а, –е. 1. Сумнівний, малоймовірний, неправдоподібний, непевний. Сумн′і́тил′ний цей цеме́нт, ма́бут′, з′імува́ў і спо́ртиўс′а; 2. Суб. Невіра, сумнівайко. Сумн′і́тил′ний в’ін хло́пиц′ – уже́ н′іко́му ни в’і́ре.

СУМНІ́ТЕЛЬНО [сумн′і́тил′но] прис. Сумнівно, малоймовірно, неправдоподібно, непевно. Сумн′і́тил′но, шоб в’ін двохпудо́ўку п’ідн′а́ў.

СУПРЯ́ЖНИЦЯ [супр′а́жниц′а] –і, ж. Напарниця, компаньйонка. Ми з супр′а́жниц′ойу ўс′іда́ ўм’і́ст′і – і на горо́д, і на базар′.

сурйо́зний –а, –е. 1. Розважливий, статечний. Сурйо́зний мужи́к за ка́ждой йу́пкой ни б’і́га; 2. Старанний, вимогливий. Була́ сурйо́зна шче ў шко́л′і; 3. Важливий, значний. Сурйо́зне д′і́ло – стро́йіт′ ха́ту. 4. Справжній, глибокий. Сурйо́зн′і чу́ства л′у́д′ам ни пока́зуйут′; 5. Серйозний, поважний. Сус′і́д у ме́не сурйо́зний – не ага́-бга́.

◊СУРЙОЗНИЙ ЧОЛОВІК [ чолов’і́к] Авторитетна, серйозна, поважна людина; високопосадовець. З райо́ну прийі́хаў сурйо́зний чолов’і́к.

СУРЙОЗНИЧАТЬ [сурйо́зничат′] –ю, –єш. Виявляти серйозність, поважність, обачливість. Л′у́бе сурйо́зничат′, йак мат′і́р р′і́дну продайе́.

сурйо́зно, незм. 1. Старанно, сумлінно. Сурйо́зно ўчи́ўс′а ў шко́л′і. 2. Справді, насправді. Сурйо́зно, йак сказа́ў, так і буде; 3. Серйозно, поважно, авторитетно. Йа йому́ сурйо́зно кажу́,в’ін в’і́ри не йме.

су́рло –а, с., згруб. Обличчя, пика. Твойе́ су́рло кирпича́ про́се.

СУ́СИЙ –а,–е, зрід. Тендітний, субтильний, слабкий. Су́сий уда́ўс′а, йак його́ й жи́тиме.

СУСУ́ЛЬКА [сусу́л′ка] –и, ж. Тс, що СОСУ́ЛЬКА. Сусу́л′ки, йак невели́к’і, і сосат′ соса́ли.

СУ́ТКИ – ток, мн. Доба. Тро́йе су́ток ни спат′ – хто ж ви́держе?

СУХМА́Н –а/–у, зрід. 1. Сухість, бездощів’я, посуха. Сухма́н доўго стойіт′ три м’іс′ац′і дошчу́ ни було́; 2. Суха, тверда земля. Із земл′і́ таки́й сухма́н стаў, шо к’ілка́ ни забйе́ш.

СУХОВИ́ЛА –ø, мн. Дерев’яні вила з природною розсохою. На сухови́ла руба́ли дериви́ну, шоб вихо́диў до́ўгий держа́к – с′і́но подава́т′.

СУХОВИ́ЛКА –лок, мн. Тс, що СУХОВИ́ЛА. Сухови́лка так на копи́ц′і й забу́ў, йак прислони́ў.

суш –і, ж., зрід. 1. Сухе гілля, хмиз. Су́ш’і наст′ага́ли – тепе́р запа́лимо. 2. Посуха. Су́ша ўс′і хл′іба́ попали́ла.

СУША –і, ж. Тс, що СУХМА́Н–1. Суша надойі́ла, бо на город′ н′ічого б’із поли́ву не росте́.

сци́кати –ю, –єш. 1. Короткими сильними струменями випускати сечу. Сци́кати гор′ака́; 2. Оббризкувати зі сцикавки (іграшки). Сцикну́ў і ўс′у водо́йу обли́ў; 3. Перен. Упадати за ким-небудь, виявляти почуття. Шче молоко́ ни обсо́хло, а за хло́пц′ами ўже сци́ка; 4. Перен. Недоречно втручатися в розмову. Йак ста́рш’і бала́кайут′ – сиди́ й ни сци́кай.

◊сци́кати в о́чі [о́ч’і], вульг. Виявляти нетерпіння, втручатися. Ни сци́кай в о́ч’і, а жди жда́ного.

сци́кля [сци́кл′а] –і, сп. 1. Несхв. Дитина, яка часто обмочується сечею. Сци́кл′і неда́ўно матра́с пом’ін′а́ла. 2. Перен., лайл. Недоросла, нестатечна людина. Ти, сци́кл′а, хоч шко́лу зако́нчи, а тод′і́ ўже на у́лиц′у.

СЬО́́ДНІ [с′о́дн′і], прис. Тс, що СЬО́ДНЯ. Ни прийшо́ў с′о́дн′і, так за́ўтра приле́мза.

СЬО́ДНЯ [с′одн′а], прис. СЬОГО́ДНІ. С′о́дн′а ра́н′ше л′а́жемо, бо за́ўтра с′і́но грибти́.

СЬО́ННІ [с′о́н′:і], прис. Тс, що СЬОГО́ДНІ. Ходи́ла ўже с′о́н′:і ў ла́ўку – хл′і́ба нема́ шче.

СЬО́ННЯ [с′о́н′:а], прис. Тс, що СЬО́́ДНЯ. С′о́н′:а должн′і́ нев’і́стка с:и́ном прийі́хат′ – субо́та ж ?

ся́ся [с′а́с′а] –і, ж., дит. Тс, що со́ся. С′а́с′у посмокчи́, і йі́сти перехо́чиц′:а.

Т

ТА́ЗИК –а, ч., згруб. Обличчя, пика. У тв′ій та́зик пл′умниш – не промахне́с′а .

ТАРАКА́Н –а, ч. Тарган. Таракамн′іў на кумхн′і розвилам – страх.

ТАРАКА́НЧИК –а, ч. Зменш. до ТАРАКА́Н. Йе і ўзро́сл′і тарака́ни, і тарака́нчики.

ТАРАКА́НЯЧИЙ [тарака́н′ячий] –а, –е. Тарганячий. Тарака́н′ач′і ву́са стирча́т′, а сам тарака́н схова́ўс′а.

ТА́ЯТИ [та́йати] –ю, –єш. Танути. Ско́ро сн′іг уже́ й та́йати начне́.

ТА́ЯТЬ [та́йат′] –ю, –єш. Танути, розтавати. Ос′ со́ничко пригр′і́йе – і п’і́де сн′іг та́йат′.

ТВЕРДЮ́ЩИЙ [твирд′у́шчий] –а, –е, підсил. Надзвичайно твердий. Суха́р′ таки́й твирд′у́шчий, шо зуб ізлама́ў.

ТЕЛЕ́ПКАТЬ [теле́пкать] –ю, –єш. Брести болотом, калюжами. По́ки телепка́тиму ц′ійе́йу гра́з′:у, і н′іч накри́йе.

ТЕСА́К –а, ч. Великий ніж. Із тесако́м і ў л′і́с′і ни стра́шно.

ТЕ́ТЕРЕВ [те́тереў] –а, ч., одн. Тетерук. Тетерева́ шче неда́ўно і на за́ходн′ій були́, так, мабу́д′, ви́били.

ТИ́БРИТЬ [ти́брит′] –ю, –иш. Красти. Пйани́ц′і ти́бр′ат′ усе, шо п’ід ру́ку попа́ў.

ТИГИ́ПАТЬ [тиги́пат′] –ю, –єш, зрід.1. Тс, що ТЕЛЕ́ПКАТЬ. До аўто́буса по́ки тиги́патиму, мо́же, но́ги ни ду́же намочу́; 2. Ритмічно стукати, бити. Тиги́пайу, по́ки к’іло́к заби́ў, шоб хоч йак держаўс′а.

ТИПЛУ́ШКА –и, ж. Верхній теплий одяг, укритий плисом. Типлу́шка і нидо́ўга, і те́пла, бо на ва́т′і.

ТИРЯ́ТИ [тир′а́ти] –ю, –єш. 1. Губити. Ни тре́ба клуч’і́ тир′а́ти, бо хтос′ на́йде і мо́же зал′і́зти; 2. Зазнавати збитків. Од ниго́ди колхо́з потир′а́ў нима́ло.

ТИХО́НЯ [тихо́н′а] –і, сп. Тишко, не сміливець. Нисм′ілимве дитинчам, йак такому тихомн′і ў св’імт′і жимти.

ТІ́ГРА [т′і́гра] –и, ж., перен. Лайлива, сварлива жінка. Йак з то́йу то́йу т′і́гройу й жи́ти – у йе́йі і ў ро́т′і чо́рно.

ТІ́КЕЧКИ [т′і́кички], незм. Зменш до ТІ́КИ. Т′і́кички на мину́ту прил′агла́, а ўже об’і́д.

ТІ́КИ [т′і́ки], незм. Тільки. Т′і́ки ж буў тут – і нема́.

ТІ́ЛЬКО [т′і́л′ко], незм. Тс, що ТІ́КИ. Т′і́л′ко со́нце зайшло́ – йак і те́мно ста́ло.

ТІРЯ́ТИСЯ [т′ір′а́тиц′а] –юся,–єшся. 1. Губитися, щезати. Носки́ т′ір′а́йуц′а – н′ійа́к ни найду́. 2. Розгублюватися, утрачати самовладання. Т′ір′а́йиц′:а – і сло́ва ни ска́же; 3. Божеволіти. Бабу́с′а з го́р′а т′ір′а́ц′:а ста́ла.

◊ТІРЯ́ТЬСЯ [т′ір′а́ц′:а] УМО́М. Божеволіти. Од л′убо́в’і й умо́м т′ір′а́йуц′:а.

ТІСЬМА́ [т′іс′ма́] –и, ж. Тасьма, вузька ткана стрічка. Т′іс′мо́й край обши́йіш, шоб ни обстр′о́пуваўс′а.

ТІХВ [т′іхв] –у, ч., мед. Тиф. Ох, бол′і́ли в:ойну́ т′і́хвом.

ТОВКАНИ́ЧКА [тоўкани́чка] –и, ж. Картопляне пюре. Дала́ тоўкани́чки й оселе́ц′:а на об’і́д.

ТОВКА́ЧКА [тоўка́чка] –и, ж. 1. Товкач, макогін. Тоўка́чкойу ўсем й тоўчимо́. 2. Тс, що ТОВКАНИ́ЧКА. Тоўка́чку картопл′а́ну нагото́вила і подала́ на ст′іл.

ТОВКУ́ЧИЙ [тоўку́чий] –а, –е. 1. Неспокійної вдачі, непосидливий. Тоўку́чий б’із д′і́ла ц′ілий ден′ тоўче́ц′:а. 2. Працелюбний. Тоўку́чий робо́ту соб’і́ на́йде.

ТОВКУ́ЧКА [тоўку́чка] –и, ж. 1. Тиснява, штовханина. У т′ій тоўку́чк’і бо́ки намн′а́ли; 2. Натовп, юрба. З′ібра́лас′а б’і́л′а канто́ри тоўку́чка; 3. Базар, де торгують продуктами, одягом, різноманітними дрібницями. На тоўку́чк’і з рук усе́ продайу́т′.

ТОВСТОЛО́Б [тоўстоло́б] –а, ч.1. Риб.Товстолобик. Тоўстоло́б’іў он на ЕСХА́Р′І вира́шчуйут′; 2. Перен., знев.Дурень. Йа з таки́ми тоўстоло́бами ни зна́йус′а.

ТОВСТОЛО́БИК [тоўстоло́бик] –а, ч. Тс, що ТОВСТОЛО́Б–1,2. 1. Тоўстоло́бик’іў на траву́ ло́ўлатс; 2. Йе ж норма́л′н′і хло́пц′і, а товстоло́бики, придура́ст′і.

ТОВЧО́К [тоўчо́к] –чка, ч. 1. Поштовх, стусан. Од тако́го тоўчка́ покоти́ўс′а ко́лесом; 2. Тс, що ТОВКУ́ЧКА-3. Ку́ртку на тоўчку́ купили.

ТОЖ, незм. Теж, також. І вона́ тож прийшла́, хот′ н′іхто́ й ни кли́каў.

ТО́ЖЕ, незм. Тс, що ТОЖ. І сус′імц′кого хломпц′а тоже забрамли.

ТО́ЛЯ [то́л′а] –і, ж., зрід. Толь. То́л′а така́ пога́на, шо розла́зиц′:а ў рука́х.

ТО́ПКА –и, ж. 1. Паливо. Із то́пкойу го́ре – т′ага́йіш шо із поса́дки, а то соло́ма, со́йашники, кукуру́зин:а; 2. Топлення,спамовання. Ц′а то́пка так надойі́ла, то са́жа, то чад.

ТО́ПКА –и, ж. Паливо. Із л′і́су то́пку привизли́ – на ўс′у з′і́му хва́те.

ТО́ПЛИВО –а, с. 1. Паливо. То́плива загото́вили, шо хва́те на сезо́н; 2. Пальне. То́плива ў бак дом’і́ў – і по газа́х.

ТО́РМОЗ – а,ч.1. Гальмо. Жи́дкост′ ви́текла– то́рмоз не де́рже. 2.Гальмівна педаль. Жму на то́рмоз, а маши́на су́не; 3.Перен.Хто (що) заважає. Шо йа то́рмоз на сва́йбу в’із′му́ – хай до́ма сиди́т′.

ТОРМОЗО́К –зка,ч. 1. Зменш.до ТО́РМОЗ–1,2.Тормозо́к одказа́ў – от і ў куве́ті; 2. Перен. Їжа для під харчування. Тормозо́к уз′а́ў с:обо́йу – хай сино́к об’і́д не несе́.

ТОРОПИ́ГА –и, сп., ірон. Поспішайло. Куди́ цей торопи́га ўже б’іжи́т′?

ТО́ШНИЙ –а, –е. 1. Який викликає нудоту. Йак гл′а́ну на гарбу́з – то́шний в’ін м’ін′і́; 2. Обридний, відворотний, осоружний. То́шний в’ін м’іні́ стаў, йак узна́ла, шо зм’ін′а́йе.

ТО́ШНО. Прис. до ТО́ШНИЙ –1, 2. 1. І од боршчу́ мин′і́ ўже то́шно; 2. То́шно йомум диви́ц′:а на твойі́ витребе́н′ки.

ТПРУ́ТІ [тпру́ті], незм., дит. Гуляти, іти на прогулянку. Од′ага́ймос′а і ідемо́ тпру́т′і.