Матеріали до словника 2

ПОЖА́РНИК –а, ч. Пожежник. Були́ ў колхо́з'і пожа́рники свойі́, так і роз'ігна́ли йіх.

ПОЖА́РЬ [пожа́р'] –ю, ч. Пожежа, загоряння. Пожа́р' йак разгор'і́ўс'а, так пожа́рники ни зна́ли, шо і роби́т'.

ПОЖА́ТЬ [пожа́т'] –жму, –жмеш, док., фам. Дуже швидко піти чи побігти. Диви́с', йак шви́дко Петро́ в’ід Окса́ни пожа́ў, чи не гарбуза́ вона́ йому́ п’іднесла́?

ПОЖЕЛА́ТЬ [пожела́т'] –ю, –єш, док. Побажати. А шче хот'і́ў тоб’і́ пожела́т' шча́ст'а і л'убо́в’і.

ПО-ЖЕ́НСЬКІ [по-же́нс'к'і], прис. По-жіночому. Мар'і́йа і пра́ўда ў Степа́на по-же́нс'к’і га́рна.

ПО-ЖЕ́НСЬКОМУ [по-же́нс'кому], прис. Тс, що ПО-ЖЕ́НСЬКІ. Про́к’іп вере́шче так по-же́нс'кому – настойа́шча ба́ба.

ПОЖИЛЕ́ЦЬ [пожиле́ц'] –льця, ч. Квартирант. Ото́ послу́халас' Оле́ни – ўз'ала́ на свойу́ го́лову пожил'ц'а́.

ПОЖИЛИ́Й –а, –е. Літній (про вік людини). У Васил'а́ буў настойа́шчий друг Степа́н, пожили́й уже́ чолов’і́к.

ПОЖИЛИ́ЧКА –и, ж. Жін. до ПОЖИЛЕ́ЦЬ. Така́ га́рна ў ме́не той год пожили́чка була́ – Ната́лкой зва́ли.

ПОЖИРНІ́ТЬ [пожирн'і́т'] –ю, –єш, док. Погладшати. Подиви́с', йак Іри́на ў заму́жеств’і пожирн'і́ла.

ПО-ЖІНО́ЧІ [по-ж’іно́ч’і], прис. Тс, що ПО-ЖЕ́НСЬКІ. О́л'а шче мале́н'ка, а ўже веде́ себе́ по-ж’іно́ч’і.

ПОЗ, прийм. Тс, що ПО́ВІЗ–1,2. 1. Скор'і́ш п’ішли́ поз горо́д д'а́дка Мико́ли, бо он уже́ С'ірко́ з-п’ід ха́ти вигл'ада́; 2. Пройд'і́т' тро́хи да́л'і, і там поз магази́ну бу́де те, шо вам ну́жно.

ПОЗАБО́ТИТЬСЯ [позабо́тиц':а] –юся, –ишся, док. Потурбуватися. І позабо́т':ес', шоб ў ха́т'і ўсе було́ при́бране.

ПОЗАБРЕ́НЬКУВАТИЙ [позабре́н'куватий] –а, –е. Дієпр. до ПОЗАБРЕ́НЬКУВАТЬ. Шо ти м’ін'і́ тут позабре́н'куватий, йак свин'а́.

ПОЗАБРЕ́НЬКУВАТЬ [позабре́н'куват'] –ю, –єш, док. Позаляпувати, позабрьохувати. Де це тебе́ чорти́ носи́ли, шо ти так штани́ позабре́н'куваў?

ПОЗАБРЕ́НЬКУВАТЬСЯ [позабре́н'кувац':а] –юся, –єшся, док. Позаляпуватися, позабрьохуватися. Оце́ уже́ дити́на, де мо́жна було́ так позабре́н'кувац':а?

ПОЗАВГОРІ́ДДЮ [позаўгор'і́д':у], прис. Поза городами. А С'ірчи́ха та́мо поб’і́гла позаўгор'і́д':у, та йак налигну́лас'.

ПОЗАВЧОРІ́Ш [позаўчор'і́ш], прис. У день, який передує позавчорашньому. Позаўчор'і́ш мойа́ к’і́шка ви́лупк’іў свойі́х навела́, так йа йіх потопи́ла.

ПОЗАВЧОРІ́ШЕ [позаўчор'і́ше], прис. Тс, що ПОЗАВЧОРІ́Ш. Оце́ са́хар'у на база́р'і с'о́дн'а купи́ла, а позаўчор'і́ше, ка́жут', було́ деше́ўше.

ПОЗАГА́ДЮВАНИЙ –а, –е. Дієпр. до ПОЗАГА́ДЮВАТЬ. Оце́ в’ін йак при́йде забр'о́ханий і позага́д'уваний, не дост'іра́йес'а пото́м.

ПОЗАГА́ДЮВАТЬ [позага́д'уват'] –ю, –єш, док. Позагиджувати. Оце́ чорт ли́сий м’ін'і́ дв'ір позага́д'уваў, не просту́пис'а.

ПОЗАГА́ДЮВАТЬСЯ [позага́д'увац':а] –юся, –єшся, док. Позагиджуватися. Не л'із' у боло́то, а то позага́д'увац':а мо́жна, а йа ст'іра́т' уже́ не бу́ду.

ПОЗАГРАВА́ТЬ [позаграва́т'] –ю, –єш, док. Загубити, замаюсити. Ус'і́ кукли́ позаграва́ла дити́на, де шука́т'?

ПОЗАДЗЯ́ПЛЮВАНИЙ [позадˆз'а́пл'уваний] –а, –е, фам., Дієпр. до ПОЗАДЗЯ́ПЛЮВАТЬ. У Шу́рки две́р'і позадˆз'а́пл'уван'і – нав'е́рно нема́.

ПОЗАДЗЯ́ПЛЮВАТЬ [позадˆз'а́пл'уват'] –ю, –єш, док., фам. Позачиняти. Шо ти м’ін'і́ тут две́р'і позадˆз'а́пл'увала, йа ж тут хожу́.

ПОЗАДЗЯ́ПЛЮВАТЬСЯ [позадˆз'а́пл'увац':а] –юся, –єшся, док., фам. Позачинятися. М’ій на н'іч позадˆз'а́пл'уйец':а – і чого́ ото́ роби́т', усер'і́ўно н'іхто́ н'ічо́ не кра́де.

ПОЗАИРЖА́ВЛЮВАНИЙ [позаиржа́ўл'уваний] –а, –е, Дієпр. до ПОЗАИРЖА́ВЛЮВАТЬ. Виклада́йу кастру́л'у – ўже дир'а́ва і позаиржа́ўл'увана, так жа́лко.

ПОЗАИРЖА́ВЛЮВАТЬ [позаиржа́ўл'уват'] –ю, –єш, док. Поіржавіти. Полуми́ски позаиржа́в’іли – хоч викида́й тепе́р.

ПОЗАКАЛДО́ВУВАНИЙ –а, –е, Дієпр. до ПОЗАКАЛДО́ВУВАТЬ. Син йак позакалдо́вуваний – і хо́де туди́, і хо́де.

ПОЗАКАЛДО́ВУВАТЬ [позаколдо́вуват'] –ю, –єш, док. Позачаровувати. Йак хоч мене́ позаколдо́вуват', н'ічо́ не ви́йде, йа ў на́ш’ій це́ркв’і христи́лас'.

ПОЗАКА́ЛЮВАНИЙ [позака́л'уваний] –а, –е, Дієпр. до ПОЗАКА́ЛЮВАТЬ. У ме́не дух таки́й позака́л'уваний, йак у чо́рта.

ПОЗАКА́ЛЮВАТЬ [позака́л'уват'] –ю, –єш, док. Позагартовувати, потренувати. Хо́чеш го́лову позака́л'уват', п’іди́ на луг покоси́.

ПОЗАКА́ЦУВАНИЙ –а, –е, евф. Дієпр. до ПОЗАКА́ЦУВАТЬ. Бичо́к Бо́р'ка з йако́гос' ди́ва таки́й позака́цуваний – і де його́ мордува́ли?

позака́цувать [позака́цуват′] –ю, –єш, док., евф. Забруднити (калом, кізяками). Тоб’і́ шо, роби́т′ б’і́л′ше ў свине́й н′і́чого, йак т′і́ки оде́жу позака́цуват′?

позака́цуваться [позака́цувац′:а] –юся, –єшся, док., евф. Забруднитися (калом, кізяками). Ото́ ра́д′іст́ – позака́цувац′:а п’і́сл′а бичка́ – хо́диш, йак мару́да.

позаку́шкуваний –а, –е. Дієпр. до позаку́шкувать. Чого́ ў жару́ дити́на позаку́шкувана – вона́ ж:а́риц′:а.

позаку́шкувать [позаку́шкуват′] –ю, –єш, док. Тс, що повбе́хкувать. Позаку́шкуйеш дити́ну, аж оче́й не ви́дно. Шо, тоб’і́ хо́лодно?

позаку́шкуваться [позаку́шкувац′:а] –юся, –єшся, док. Тс, що повбе́хкуваться. Вона́ йак позаку́шкуйец′:а – а нашо́? – май м’і́с′ац′ на двор′і́.

позакушпе́люваний [позакушпе́л′уваний] –а, –е. Дієпр. до позакушпе́лювать. Халабу́да у вас позакушпе́л′увана, ви б шче посере́д доро́ги поста́вили.

позакушпе́лювать [позакушпе́л′уват′] –ю, –єш, док. Позапорошувати, покривати пилом і т. ін. Шо ти м’ін’і́ оту́т огу́дину позакушпе́л′уваў – м’і́ста тоб’і́ нема́, чи шо.

позакушпе́люваться [позакушпе́л′увац':а] –юся, –єшся, док. Покритися пилом, борошном і т. ін. Ми на огор́од, нагр′і́й води́, бо позакушпе́л′уйемс′а – тре́ба бу́де ми́ц′:а.

ПОЗАКУ́ШТРЮВАНИЙ [позаку́штр′уваний] –а, –е. Дієпр. до ПОЗАКУ́ШТРЮВАТЬ. Воло́с′:а позаку́штр′уване, йак п’і́сл′а ти́фу.

ПОЗАКУ́ШТРЮВАТЬ [позаку́штр′уват′] –ю, –єш, док. Покуйовдити, закуйовдити, заплутати. Не тро́гай, бо шчас позаку́штр′уйеш м’ін′і́ воло́с′:а, а м’ін′і́ ж на у́лиц′у йти.

ПОЗАКУ́ШТРЮВАТЬСЯ [позаку́штр′увац′:а] –юся, –єшся, док. Покуйовдитися, закуйовдитися, заплутатися. Л′а́жеш на меж’і́, воло́с′:а позаку́штр′уйец′:а, і йдеш пото́м, йак коза́ с по́минок.

ПОЗАЛИВА́ТЬСЯ [позалива́ц′:а] –юся, –єшся, док. Попропадати, задихнувшись від спеки (про свиней). Б’іжу́ додо́му, позалива́йуц′:а там ў духот′і́ мойі́ порос′а́тка – жа́лко бу́де.

ПОЗАЛІ́ЧУВАНИЙ [позал'і́чуваний] –а, –е. Дієпр. до ПОЗАЛІ́ЧУВАть. У ме́не ж Мико́ла позал′і́чуваний, хай йій грец′, т'ій отра́в’і.

ПОЗАЛІ́ЧУВАть [позал′і́чуват′] –ю, –єш, док. Довгим неправильним лікуванням додоводити до виснаження, тяжкого стану. Нашо́ ти преш йійі́ у ту бол′ни́ц′у, шче позал′і́чуйеш.

Позаляга́ть [позал′ага́т′] –ю, –єш. Від простуди позакладатися, понаповнюватися рідиною (про ніс). Ви́л′із'те з боло́та, а то носи́ йак позал′ага́йут′, гундо́сит′ пото́м бу́дете.

позальо́пуваний [позал′о́пуваний] –а, –е. Дієпр. до позальо́пувать–1, 2. 1. Ди́рка хто́зна-йак позал′о́пувана – тре́ба переробл′а́т′; 2. Позал′о́пувана, йак чортен′а́ – каза́ла ж, не л′із′ у гр′аз′у́ку.

позальо́пувать [позал′о́пуват′] –ю, –єш, док. 1. Абияк замазати отвір, нерівність. От ма́зал'ниц′а, позал′о́пувала м’ін'і́ ст′і́ни так, шо тепе́р переробл′а́т′ при́йдец′:а; 2. Забруднитися. Йак йду ото́ че́рез йар, позал′о́пуйу соб’і́ ўсе на св’і́т′і.

позальо́пуваться [позал′о́пувац′:а] –юся, –єшся, док. Тс, що позальо́пувать–2. Наса́д′ат′ соб’і́ ўс′а́койі гидо́ти, позал′опуйуц′:а, а ти йіх пото́м в’іт:ира́й.

позамазю́куваний [позамаз′у́куваний] –а, –е. Дієпр. до позамазю́кувать. Прийма́ў пйа́ний, таки́й позамаз′у́куваний – кошма́р.

позамазю́кувать [позамаз′у́куват′] –ю, –єш, док. Позабруднювати, позамазувати. Не л′із′ ў кал′у́жу, а то позамаз′у́куйеш оде́жу – а хто ст′іра́т′ бу́де?

позамазю́куваться [позамаз′у́кувац′:а] –юся, –єшся, док. Позабруднюватися, позамазуватися. Гет′ в’ід кочерги́ – йакшо́ хо́чеш позамаз′у́кувац′:а, ви́йди на у́лиц′у – там йе де.

позамазьо́хуваний [позамаз′о́хуваний] –а, –е, знев. Дієпр. до позамазьо́хувать. Чи ви подур′і́ли – так’і́ позамаз′о́хуван′і, на́че ў са́ж’і повал′а́лис′.

позамазьо́хувать [позамаз′о́хуват′] –ю, –єш, док., знев. Тс, що позамазю́кувать. Шо ки́рпу гнеш, диви́, позамаз′о́хуйеш.

позамазьо́хуваться [позамаз′о́хувац′:а] –юся, –єшся, док., знев. Тс, що позамазю́куваться. І шо це ти мазу́том так позамаз′о́хуваўс′а – попро́буй в’ід′ітри́ тепе́р.

позама́цькуваний [позама́ц′куваний] –а, –е. Дієпр. до позама́цькувать. Пла́шчик таки́й позама́ц′куваний, аж стра́шно ў л′у́ди ви́йти.

позама́цькувать [позама́ц′куват′] –ю, –єш, док. Позамацувати. Шо ти мойу́ кастру́л′у позама́ц′кувала, а йа пото́м натира́й.

позаміра́ть [позам’іра́т′] –ю, –єш, док. Позасинати летаргічним сном. Гла́ўне – не позам’іра́т′, бо йак похова́йут′ шче!

позамо́туваний [позамо́туваний] –а, –е. Дієпр. до позамо́тувать. Та вона́ така́ позамо́тувана в’іт′:ійе́йі робо́ти, шо ўже н′ічо́го й не пон′іма́.

позамо́тувать [позамо́туват′] –ю,–єш, док. Виснажити суєтою, клопотами. Йа тебе́ за́ўтра позамо́туйу – дихну́т′ не змо́жеш і про хло́пц′іў не бу́деш ду́мат′.

позамо́туваться [позамо́тувац′:а] –юся, –єшся, док. Потомитися, повиснажуватися від суєти, клопотів. На с′і́н′і позамо́туйемос′, уже́ й роби́т′ н′ічо́ не схо́чец′:а.

позамурзе́люваний [позамурзе́л′уваний] –а, –е. Дієпр. до позамурзе́лювать. Шос′ фа́ртух позамурзе́л′уваний, на́да пост′іра́т′.

позамурзе́лювать [позамурзе́л′уват′] –ю, –єш, док. Дуже позабруднювати. Куди́ ти ў пла́т′:і пол′і́зла – позамурзе́л′уйеш, боло́то ж там.

позамурзе́люваться [позамурзе́л′увац′:а] –юся –єшся, док. Дуже позабруднюватися. Карто́ху копа́йемо, позамурзе́л′уйемос′а од пил′у́ки, шче й кост′о́р запа́лимо, пото́мимос′а – і ра́д′існ′і.

позамурзьо́хуваний [позамурз′о́хуваний] –а, –е. Дієпр. до позамурзьо́хувать. Скатерти́на така́ позамурз′о́хувана, п’іўго́да не м’ін′а́ла.

позамурзьо́хувать [позамурз′о́хуват′] –ю, –єш, док. Тс, що позамурзе́лювать. Не ри́йс′а ў пил′у́ц′і – ру́ки позамурз′о́хуйеш, пото́м усе́ лице́ чо́рне бу́де.

позамурзьо́хуваться [позамурз′о́хувац′:а] –юся, –єшся, док. Тс, що позамурзе́люваться. Дошч про́йде, позамурз′о́хуйемос′ ў кал′у́жах, збо́йни поро́бимо й лежимо́.

Позано́сюваний [позано́с′уваний] –а, –е. Дієпр. до Позано́сювать. Ус'і бо́лтики, ша́йбочки, гайічки́ позано́с'уван'і куди́с', ма́бут', мали́й добра́ўс'а.

Позано́сювать [позано́с′уват′] –ю, –єш, док. Невідомо куди занести, загубити. Одв’о́ртки, пи́лочки по сус'і́дах позано́с'уваў, а не по́мне кому́.

Позану́здуваний –а, –е. Дієпр. до Позану́здувать. Уже́ ко́н′і даўно́ стайа́т' позану́здуван'і.

Позану́здувать [позану́здуват′] –ю, –єш, док. Позагнуздувати. Йа по́ки надвор′і́ позану́здуйу ко́н′і, ти збири́с'.

Позаню́хуваний [позан′у́хуваний] –а, –е, знев. Позабруднюваний, неохайний. А спецо́ўка ж позан′у́хувана ў тебе, шо, н′іхто́ не ст′іра́йе?

Позаню́хуваться [позан′у́хувац′:а] –юся, –єшся, док., знев. Позабруднюватися, понікчемніти. Ви ж хот′ че́рез кла́дку не йд′і́т′, а то позан′у́хуйетес′, йак сви́н′і – не дост′іра́йес′:а.

по-западе́нські [по-западе́нс′к’і], прис. По-західноукраїнському, західноукраїнською говіркою. Це ти йа́кос′ ўд′агла́с′а по-западе́нс′к′і, ў нас так не хо́д′ут′.

по-западе́нському [по-западе́нс′кому], прис. Тс, що по-западе́нські. Вона́ бала́ка йа́кос′ по-западе́нс′кому – і не пойме́ш.

по-за́падницькі [по-за́падниц′к’і], прис. Тс, що по-западе́нські. Та то ж по-за́падниц′к’і гово́р′ат′ бан′а́к, а ў нас чаву́н.

по-за́падницькому [по-за́падниц′кому], прис. Тс, що по-западе́нські. В’ін і пйе по-за́падниц′кому – хил′ко́м.

по-западя́нські [по-запад′а́нс′к’і], прис. Тс, що по-западе́нські. Ти лу́ч’:е не говори́ з йе́йу по-запад′а́нс′к’і – не по́йме.

позапа́тлуваний –а, –е, ірон. Дієпр. до позапа́тлувать. Позапа́тлувана ти йака́с′, на́че тебе́ скороди́ли.

позапа́тлувать [позапа́тлуват′] –ю, –єш, док., ірон. Тс, що позаку́штрювать. Позапа́тлуйе воло́с′:а і хо́де, йак короле́ва огоро́д′іў.

позапа́тлуваться [позапа́тлувац′:а] –юся, –єшся, ірон. Тс, що позаку́штрюваться. Позапа́тлуйетис′а – рош:е́суй тут сиди́, н′і́чого б’і́л′ше м’ін′і́ роби́т′.

позаплі́шуваний [позапл′і́шуваний] –а, –е, перен. Дієпр. до позаплі́шувать. І це йаки́й хаз′а́йін – так’і́ д'е́н′ги позапл′і́шуван′і?

позаплі́шувать [позапл′і́шуват′] –ю, –єш, док., перен., фам. Порозтрачувати, проциндрити. Позапл′і́шуваў гро́ш’і, шо на ха́ту одклада́ли.

позаполосо́вуваний –а, –е, фам. Дієпр. до позаполосо́вувать. Ўс′а цибу́л′а позаполосо́вувана – йаки́й грец′ йійі́ сади́т′?

позаполосо́вувать [позаполосо́вуват′] –ю, –єш, док., фам. Недбало, неохайно посіяти, посадити. Гет′ зв’і́ц:и, позаполосо́вуйеш бур′а́к – н′ійа́кий роди́мец′ по́т′ім не ви́росте.

позапоро́жнюваний [позапоро́жн′уваний] –а, –е. Дієпр. до позапоро́жнювать. Шо, ў те́бе тази́ ус′і́ позапоро́жн′уван′і?

позапоро́жнювать [позапоро́жн′уват′] –ю, –єш, док. Позаповнювати (про посуд, тару тощо). А ти он ви́варки мо́рквойу позапоро́жн′уй.

позапо́рчуваться [позапо́рчувац′:а] –юся, –єшся, док. Попсуватися. Чо́боти позапо́рчуйуц′:а од боло́та, бу́деш бо́сий ходи́т′.

позапо́рювать [позапо́р′уват′] –ю, –єш, док. Укрити землю (про рослинність). Пир'і́й позапо́р′уйе огоро́д – бу́деш б’і́дна.

позапро́шлий –а, –е. Позаминулий. Ў позапро́шлому он йі́здила до сестри́, а шчас уже́ не мо́жу.

позапрошлого́дній [позапрошлого́дн′ій] –я, –є. Тс, що позапро́шлий. Ў ме́не с′імена́ оста́лис′ позапрошлого́дн′і – повикида́т′ на́да.

позапрошлого́днішній [позапрошлого́дн′ішн′ій] –я, –є. Тс, що позапро́шлий. Оце́ й на мени́ни позапрошлого́дн′ішн′і Васи́л′ прийіж’:а́ў.

позапу́дюваний [позапу́д′уваний] –а, –е, евф. Дієпр. до позапу́дювать. Ўс′і колго́тки ко́шка позапу́д′увала – тепе́р хоч викида́й.

позапу́дювать [позапу́д′уват′] –ю, –єш, док., евф. Позамочувати сечею. Ў те́бе тут дити́на ўсе позапу́д′увала, а ти тут бала́кайеш.

позапу́дюваться [позапу́д′увац′:а] –юся, –єшся, док., евф. Позамочуватися сечею. Дити́на йак позапу́д′уйец′:а, йійі́ на́да перед′і́т′.

позапу́жуваний –а, –е, фам. Дієпр. до позапу́жувать–1. Капу́ста позапу́жувана – нев’і́стка сади́ла.

позапу́жувать [позапу́жуват′] –ю, –єш, док. 1.Тс, що позаполосо́вувать. Позапу́жуйеш гу́сто пом’ідо́ри – л′у́ди м’ін′і́ пото́м ти́кат′ бу́дут′; 2.Швидко почати щось робити. Та не жини́ ти так, позапу́жувала ўже, шо й у кра́йу не ви́дно.

позаро́бляний [позаро́бл′аний] –а, –е. Дієпр. до позаробля́ть. Диви́с′, сара́й позаро́бл′аний, а то ў д′ірка́х вес′ стойа́ў.

позаробля́ть [позаробл′а́т′] –ю, –єш, док. Позакривати, позалатувати, позатикати (отвори). Одремонту́й парка́н, позаробл′а́й його́, а то м’ін′і́ прихо́диц′:а круго́м ходи́т′.

позару́блюваний [позару́бл′уваний] –а, –е. Дієпр. до позару́блювать. Пелена́ позару́бл′увана, аж нитки ́ ви́дно.

позару́блювать [позару́бл′уват′] –ю, –єш, док. Попідшивати. Позару́бл′уй м’ін′і́ рукава́, а то зо́ўс′ім ви́стр′опалис′.

позасо́рюваний [позасо́р′уваний] –а, –е. Дієпр. до позасо́рювать. Ха́та позасо́р′увана – і н′і одна́ гад′у́ка не прибере́, ото́ ону́ку д′іжда́лас′.

позасо́рювать [позасо́р′уват′] –ю, –єш, док. Позасмічувати, позакидати чимось. Дв’ір м’ін′і́ позасо́р′уйеш, йа тебе́ за́м’іст′ метли́ в’із′му́.

позасо́рюваться [позасо́р′увац′:а] –юся, –єшся, док. Позасмічуватися, позакидати чимось. І чого́ це к’імна́та так позасо́р′увалас′, йа ж т′і́ки ўчо́ра п’ідм’іта́ла.

позаста́люваний [позаста́л′уваний] –а, –е. Дієпр. до позаста́лювать. У ме́не ру́ки позаста́л′уван′і, йак дви́ну – не ўста́неш.

позаста́лювать [позаста́л′уват′] –ю, –єш, док. Тс, що позака́лювать. Лу́ч’:е б ти траву́ носи́ў, шоб ми́шц′і позаста́л′уват′, а не мене́ лупи́ў.

позастро́юваний [позастро́йуваний] –а. –е. Дієпр. до позастро́ювать. Дв’ір у те́бе позастро́йуваний, поси́д′іти н′і́де.

позастро́ювать [позастро́йуват′] –ю, –єш, док. Позабудовувати. На́да бу́де част′ лева́ди позастро́йуват′, бо шос′ м’і́ста свобо́дного багате́н′ко.

позастро́юваться [позастро́йувац′:а] –юся, –єшся, док. Позабудовуватися. Прийі́хали гол′ака́ми, а он, бач, йак позастро́йувалис′.

позацурпе́люваний [позацурпе́л′уваний] –а, –е. Дієпр. до позацурпе́лювать. От і догра́ўс′а, мйач позацурпе́л′уваний, йа тепе́р і не доста́ну – сам вит′ага́й.

позацурпе́лювать [позацурпе́л′уват′] –ю, –єш, док. Сильними ударами позабивати (позакидати) на значну відстань, глибину (про цурку, м’яч тощо). Позацурпе́л′уй до́бре к’іло́к, щоб коро́ва не ви́рвала була́.

позашарша́влюваний [позашарша́ўл′уваний] –а, –е. Дієпр. до позашарша́влювать. Ру́ки так’і́ позашарша́ўл′уван′і, аж поре́палис′.

позашарша́влювать [позашарша́ўл′уват′] –ю, –єш, док. Зробитися шерхлим, жорстким. Ос′ ба́чите, йак ц′а ме́бел′ позашарша́ўл′увана. Не зна́йу, шо з йе́йу й роби́т′.

позашарша́влюваться [позашарша́ўл′увац′:а] –юся, –єшся, док. Тс, що позашарша́влювать. Ц′а шк’і́ра ўже даўно́ позашарша́ўл′уйец′:а ў ме́не – тре́ба зма́зат′ кре́мом.

позашкрьо́буваний [позашкр′о́буваний] –а, –е. Дієпр. до позашкрьо́бувать. Ц′і чо́боти ўже так’і́ позашкр′о́буван′і, шо й на ву́лиц′у сти́дно вихо́дит′.

позашкрьо́бувать [позашкр′о́буват′] –ю,–єш, док. Позачовгувати, заносити, подерти взуття човганням. Це ж тре́ба так ту́фл′і позашкр'о́буват′, тепе́р хоч викида́й.

позашкрьо́буваться [позашкр′о́бувац′:а] –юся, –єшся, док. Позачовгуватися (про взуття). І йак ц′і ту́фл′і могли́ так позашкр′о́бувац′:а – вихо́дила ў них т′і́ки раз.

позашма́люваний [позашма́л′уваний] –а, –е. Дієпр. до позашма́лювать. Йа б’і́л′ше ус′о́го л′убл′у́ карто́пл′у, позашма́л′увану, с цибу́л'ой.

позашма́лювать [позашма́л′уват′] –ю, –єш, док. Позасмалювати. Тре́ба позашма́л′уват′ йійі́ мале́н′кими шмато́чками, шоб лу́ч’:е спекла́с′.

позашма́люваться [позашма́л′увац′:а] –юся, –єшся, док. Позасмалюватися. Там так жа́рко, шо сам’і́м мо́жна позашма́л′увац′:а.

позашто́пуваний –а, –е, перен. Дієпр. до позашто́пувать. Неодноразово затримуваний, зокрема міліцією. Цей чолов’і́к за його́ посту́пки ўже не раз позашто́пуваний м’іл′і́ц′ійей.

позашто́пувать [позашто́пуват′] –ю, –єш, док., перен. Позатримувати (міліцією). Йіх уси́х тре́ба сро́чно позашто́пуват′, по́ки вони́ зноў шос′ не ўкра́ли.

позаштрахо́вуваний –а, –е. Дієпр. до позаштрахо́вувать. У мойі́й сус′і́дки ўсе майно́ позаштрахо́вуване.

позаштрахо́вувать [позаштрахо́вуват′] –ю, –єш, док. Позастраховувати. Тре́ба й нам усе́ позаштрахо́вуват′.

позаштрахо́вуваться [позаштрахо́вувац′:а] –юся, –єшся, док. Позастраховуватися. І ми сам’і́ лу́ч’:е позаштрахо́вуйемос′ – мо́же, б’іда́ об’і́йде тод′і́.

позащи́туваний [позашчи́туваний] –а, –е. Дієпр. до позащи́тувать. Ц′і голи́ ў них позашчи́туван′і, шо ўз′а́тку дали́.

позащи́тувать [позашчи́туват′] –ю, –єш, док. Позараховувати. Тре́ба йім це позашчи́туват′ йак про́граш, бо ігра́йут′ не по пра́вилам.

позвиса́ть [позвиса́т′] –ю, –єш, док., перен. Цілком покластися на когось щодо свого матеріального забезпечення. Позвиса́ли на б’і́дну бабу́с′у, а ў не́йі одна́ пе́нс′ійа.

по-звіря́чі [по-зв’ір′а́ч’і], прис. По-звірячому. Іва́не, чого́ ти так по-зв’ір′а́ч’і п’ідкрада́йес′:а? Ўход′ так, шоб тебе́ сли́шно було́.

позвоно́к –нка́, ч. Хребет. Соба́ка, ба́чите, одн′і́ ко́жа й ко́ст′і. Т′і́ки позвоно́к і ви́дно.

позвоно́чник –а, ч. Тс, що позвоно́к. У мойі́й сус′і́дки знако́ма позвоно́чник злома́ла. Тепе́р парал′ізо́вана мо́же оста́тис′.

позвоно́шник –а, ч. Тс, що позвоно́к. Мойа́ дочка́ страда́йе бо́л′ами ў позвоно́шнику, а йа й не зна́йу, йак йій помогти́.

поздіва́ться [позд′іва́ц′:а] –юся, –єшся, док. Познущатися. Л′у́бл′ат′ вони́ позд′іва́ц′:а над мойі́ми гу́с′ами. Ка́жут′, шо худ′і́ш не ба́чили.

поздра́влений [поздра́ўлений] –а, –е. Поздоровлений. Ка́ждий поздра́ўлиний і пода́рок получи́ў.

поздра́влено [поздра́ўлено], присуд. Поздоровлено. Кого́ поздра́ўлено, той уб’і́к одхо́диў, а т′і п’ідхо́д′ат′.

поздравлє́нія [поздраўл′е́н′ійа] –я, с. Привітання, вітання, поздоровлення. Поздраўл′е́н′ійа по по́чт'і шче присила́ли, а лу́ч’:е б сло́во сказа́ли ка́ждому.

поздравля́ть [поздраўл′а́т′] –ю, –єш. Вітати. Не л′убл′у́ йа Но́вий год – уси́х поздраўл′а́т′ тре́ба.

позича́ть [позича́т′] –ю, –єш, перен. Красти. Ни ўчи́с′а так позича́т′, шоб ни од:ава́т′.

◊позича́ть наві́ки [позича́т′ нав’і́ки]. Красти. Сус′і́д так і л′у́бе позича́т′ нав’і́ки.

позйо́мжуваний [позйо́мжуваний] –а, –е. Дієпр. до позйо́мжувать. Куди́ ти таки́й позйо́мжуваний св’і́тер од′і́неш? Тре́ба погла́дит′.

позйо́мжувать [позйо́мжуват′] –ю,–єш, док. Пожмакати. І тре́ба ж так бр′у́ки позйо́мжуват′! Тепе́р зно́ву гла́дит′ при́йдец′:а.

позйо́мжуваться [позйо́мжувац′:а] –юся, –єшся, док. 1.Позіщулюватися. Йак на моро́з'і, так ус′і́ за́раз позйо́мжуйуц′:а; 2. Пожмакатися. Шо роби́т′ – у чемода́н′і ус′і́ ре́ч’і позйо́мжувалис′.

позлі́чувать [позл′і́чуват′] –ю, –єш, док. Повиліковувати. Була́ б йа до́хтором, змогла́ б уси́х л′уде́й позл′і́чуват′.

позмотузо́вувать [позмотузо́вуват′] –ю, –єш, док., фам. Поїсти. В’ін йак позмотузо́вуйе, так і п’іўпо́гребу нема́ – таки́й обже́ра.

познистожа́ть [познистожа́т′] –ю, –єш, док. Познищувати. Познистожа́т′ тре́ба тих гризун′і́ў, шо по́рт′ат′ ўрожа́й.

познушки́ –шок. Тс, що пізнюхи́. У ме́не на цей год познушо́к ви́велос′ багате́н′ко, не те, шо на про́шл′і жнива́.

ПОЗО́́Р –у, ч. Ганьба, неслава. Тако́го позо́ру ма́ти ни ви́держала розри́ў се́рц′а.

ПОЗО́РИТЬ [позо́рит′] –ю, –иш. Ганьбити, неславити. Ни позо́р′ мене́ ў шко́л′і – учи́с′, стара́йс′а.

ПОЗО́РИТЬСЯ [позо́риц′:а] –юся, –єшся. Ганьбиться, неславитися. За три гри́ўн′і ни стаў би позо́риц′:а.

ПОЗО́́РНО, прис. Соромно, ганебно. Позо́рно з д′іўча́т зд′іва́ц′:а.

позри́ваний –а, –е. Дієпр. до позрива́ть. Пі́сл′а в’ійни́ прийі́хали, а там доми́ позри́ван′і.

позрива́ть [позрива́т′] –ю, –єш, док. Повисаджувати в повітря. Коли́ н′і́мц′і одступа́ли, то позрива́ли ус′і́ мости́.

позрива́ться [позрива́ц′:а] –юся, –єшся, док. Повибухати. За́раз вони́ шче тро́хи позрива́йуц′:а й переста́нут′. Фейеве́рки тут коро́тк’і, не такі́, йак ў го́род′і.

позрослі́шать [позросл′і́шат′] –ю, –єш, док. Подорослішати. Пора́ ўже йому́ позросл′і́шат′, а то шче йак мала́ дити́на.

по-зро́слому, прис. Як доросла людина. В’ін уже́ по-зро́слому ди́виц′:а, а син шче йак дити́на.

позря́хуваться [позр′а́хувац′:а] –юся, –єшся, док. Позбиратися, попідготовлятися. У доро́гу тре́ба позр′а́хувац′:а тшча́тел′но, шоб н′ічо́го не забу́т′.

позу́биться [позу́биц′:а] –люся, –ишся, док. Прорости (про насіння). Йак нас′і́н′:а ста́не к’іл′чи́ц′:а, то пора́ йому́ позу́биц′:а.

по-ина́чому, прис. Інакше. Тут йа з ва́ми не согла́сна. Йа ду́майу, тре́ба поступи́т′ по-ина́чому.

поиржаві́лий [поиржав’і́лий] –а, –е. Дієпр. до поиржаві́ть. Укритий іржею. Цей н′іж уже́ даўно́ поиржав’і́лий – пора́ викида́т′.

поиржаві́ть [поиржав’і́т′] –ю, –єш, док. Укритися іржею. Йакшо́ ле́зв’ійе не ви́терти, воно́ мо́же поиржаві́т′.

по-їхні [по-йі́хн′і], прис. По-їхньому. Хай бу́де по-йі́хн′і – йа б’і́л′ше ўм’і́шувац′:а не хо́чу.

по-їхній [по-йі́хн′ій], прис. Тс, що по-ї́хні. Ни хо́чу, шоб по-йі́хн′ій було́, а бу́де по-мо́йому.

по́йда –и, ж., знев. 1. Непосида, побігайка. Вона́ така́ по́йда – на м’і́ст′і не ўси́де; 2. Потіпаха, розпусниця. Он на́ша по́йда п’ішла́. На уси́х чолов’ік’і́ў о́ко покла́ла.