Матеріали до словника 2

понагражда́ть [понагражда́т′] –ю, –єш, док. 1. Понагороджувати. За цей по́двиг йіх тре́ба понагражда́т′ меда́л′ами; 2. Перен. Понаділяти чимось (кимось) небажаним, неприємним. Йа б йіх понагражда́ла ус′а́кими бел′е́зн′ами за йіх ворова́ту нату́ру.

понагружа́ть [понагружа́т′] –ю, –єш, док. Понавантажувати. Ти йак понагружа́йеш мене́ робо́той, і за ц′і́лий ден′ не спра́ўл′ус′.

понадгнива́ть [понадгнива́т′] –ю, –єш, док. Почати гнити. Ц′і плоди́ ўже понадгнива́йут′, того́ тре́ба б бистр′і́ш йіх йі́сти.

понаджьо́хуваний [понадˆж’о́хуваний] –а, –е. Дієпр. до понаджьо́хувать. Вони́ ўс′і були́ понадˆж’о́хуван′і необи́чним кри́ком у темнот′і́.

понаджьо́хувать [понадˆж’о́хуват′] –ю, –єш, док. Поперелякувати (переважно криком або якимись ін. різкими звуками). Тре́ба йіх понадˆж’о́хуват′, шоб вони́ б’і́л′ше не схот′і́ли л′і́зти ў м’ій горо́д.

понаду́хуваний –а, –е. Дієпр. до понаду́хувать. Ти така́ понаду́хуваниа, а за́пах таки́й прийа́тний. З Іва́ном стр′іча́йис′:а?

понаду́хувать [понаду́хуват′] –ю, –єш, док. Пообризкувати, понатирати духами. Тре́ба понаду́хуват′ пе́ред пойі́здкойу ў го́род, шоб ти харашо́ па́хла.

понаду́хуваться [понаду́хувац′:а́] –юся, –єшся, док. Побризкуватися, понатиратися духами. Понаду́хуйуц′:а тут, а пото́м ў дом, і ц′і́лий ден′ цей за́пах стойі́т′.

понажи́вляний [понажи́ўл′аний] –а, –е. Дієпр. до понаживля́ть –1,2. 1. Цей сарафа́н, понажи́ўл′аний шче бабу́сей, тре́ба ўже й попростро́чуват′; 2. Ц′і до́ски так сла́бо понажи́ўл′ан′і – ди́ўно, шо шче не розвали́лис′.

понаживля́ть [понажиўл′а́т′] –ю, –єш, док. 1. Понаметувати. Снача́ла тре́ба понажиўл′а́т′ пла́т′:а, а ўже по́т′ім строчи́т′. 2. Дуже слабко поприкріпляти, попривязувати, поприбивати і т. ін. Ти так сла́бо понаживиў ло́дку, шо вона́ мо́же ле́хко розвйаза́тис′.

понажо́хуваний –а, –е. Дієпр. до понажо́хувать. З сара́йу тод′і́ ви́б’іг чолов’і́к, понажо́хуваний неожи́дан:им зву́ком.

понажо́хувать [понажо́хуват′] –ю, –єш, док. Тс, що понаджьо́хувать. Не кричи́, бо уси́х сус′і́д′іў понажо́хайеш, і вони́ в’ід стра́ху не зна́йу, шо зро́бл′ат′.

понаїждя́ть [понайіжд′а́т′] –ю, –єш, док. Понаїжджати. Йак понайіжд′а́йут′ тут з го́роду і почина́йут′ стро́йіт′ з се́бе бо́зна-кого́.

понакарбо́вувать [понакарбо́вуват′] –ю, –єш, док. Понарізати чимось тупим, грубим. Це мн′а́со так покарбо́вуват′ мо́жут′ т′і́ки на база́р′і – ўс′ігда́ так гру́бо р′і́жут′.

понакля́нчувать [понакл′а́нчуват′] –ю, –єш, док., знев. Понавипрошувати. Л′у́бе в’ін ў сус′і́д′іў понакл′а́нчуват′, а м’ін′і́ сти́дно пе́ред л′уд′ми́.

понаковба́сювать [понакоўба́с′уват′] –ю, –єш, док., фам. Невміло, недбало понавиперати. Вона́ йак понакоўба́с′уйе оде́жу, так усе ́ прихо́диц′:а роби́т′ за́ново.

понакоко́шуваний –а, –е. Дієпр. до понакоко́шувать. У цих куре́й п’і́рйа понакоко́шуване в’ід недово́л′ства.

понакоко́шувать [понакоко́шуват′] –ю, –єш, док. Понастовбурчувати пір’я (про птахів). Пти́ц′і ўс′ігда́ понакоко́шуйут′ п’і́рйа, коли́ йім хо́лодно.

понакоко́шуваться [понакоко́шувац′:а] – юся, –єшся, док. Звор. до понакоко́шувать. Л′у́бл′ат′ пти́ц′і понакоко́шувац′:а, ва́жн′іст′ свойу́ показа́т′.

понакра́сюваний [понакра́с′уваний] –а, –е. Понафарбовуваний. М’ін′і́ не нра́виц′:а, йак понакра́с′уваний дом – ду́же нал′а́писто.

понакре́млюваний [понакре́мл′уваний] –а, –е. Дієпр. до понакре́млювать. Йа л′убл′у́ сапоги́, понакре́мл′уван′і ва́ксой.

понакре́млювать [понакре́мл′уват′] –ю, –єш, док. Поначищати, покрити ваксою, кремом. В’ін ус′ігда́ понакре́мл′уйе свойі́ ту́фл′і пе́ред ви́ходом.

понаку́длуваний –а, –е, ірон. Дієпр. до понаку́длувать. Йа не л′убл′у́ воло́с′:а, понаку́длуване по уси́й голов’і́ – лу́ч’:е т′і́ки к’і́нчики.

понаку́длувать [понаку́длуват′] –ю, –єш, док., ірон. Позавивати (про волосся на голові). Дава́й йа понаку́длуйу тоб’і́ воло́с′:а – тоб’і́ ду́же йдут′ кучер′а́шки.

понакухто́рюваний [понакухто́р′уваний] –а, –е. Дієпр. до понакухто́рювать. П’і́сл′а сва́д′би понакухто́р′уване так і стойі́т′ – не ўсе го́ст′і пойі́ли.

понакухто́рювать [понакухто́р′уват′] –ю, –єш, док. Понаготовляти багато (часто несмачної, поганої) страви. Л′у́бе вона́ понакухто́р′уват′ йіди́, шо н′іхто́ йійі́ не йіст′.

понакухтьо́рюваний [понакухт′о́р′уваний] –а, –е. Тс, що понакухто́рюваний. Йа не бу́ду йі́сти ц′у понакухт′о́р′увану йіду́, йакшо́ йійі́ й соба́ки не йід′а́т′.

понакухтьо́рювать [понакухт′о́р′уват′] –ю, –єш. Тс, що понакухто́рювать. Вона́ йак понакухт′о́р′уйе йіди́, так ми йійі́ кі́л′ка дн′іў йімо́.

понаку́шкуваний –а, –е. Дієпр. до понаку́шкувать. Диви́с′, йаки́й Васи́л′ко понаку́шкуваний, а ти не по пого́д′і од′і́ўс′а.

понаку́шкувать [понаку́шкуват′] –ю, –єш, док. Тс, що понабе́хкувать. Л′у́бе вона́ понаку́шкуват′ свойі́х д′іте́й і тод′і́, коли́ на ву́лиц′і жа́рко.

понаку́шкуваться [понаку́шкувац′:а′] –юся, –єшся, док. Тс, що понабе́хкуваться. Не вихо́д′ на ву́лиц′у, по́ки не понаку́шкайес′:а – там хо́лодно.

понакушпе́лювать [понакушпе́л′уват′] –ю, –єш, док. Попіднімати, позбивати пилюку. Тре́ба ви́трусит′ ки́лим так, шоб не понакушпе́л′уват′.

пональо́пувать [понал′о́пуват′] –ю, –єш, док. Поналяпувати, понабризкувати. Вона́ зо́ўс′ім не ўм’і́йе кра́сит′ – ус′у́ду кра́ску понал′о́пуйе.

понама́зькувать [понама́з′куват′] –ю, –єш, док., ірон. Недбало чи невміло понамальовувати, позафарбовувати. В’ін так понама́з′куйе, шо перекра́шуват′ прихо́диц′:а.

понаманта́чувать [понаманта́чува т′] –ю, –єш, док. Повидурювати, повипрошувати. Л′у́бе в’ін ў уси́х ўкусне́н′ке понаманта́чуват′ – аж сти́дно стано́виц′:а.

понапантьо́рюваний [понапант′о́р′уваний] –а, –е, ірон. Дієпр. до понапантьо́рювать. Пра́зн′ік ск’інчи́ўс′а, а ўсе понапант′о́р′уване оста́лос′ – н′іхто́ н′ічо́го не йіў.

понапантьо́рювать [понапант′о́р′уват′] –ю, –єш, док., ірон. Тс, що понакухто́рювать. Вона́ понапант′о́р′увала йіду́ спец′іа́л′но дл′а свине́й. Вони́ ж усе́ йід′а́т′.

понапатро́шувать [понапатро́шуват′] –ю, –єш, док., фам. Понаривати. Поможи́ м’ін′і́ понапатро́шуват′ зе́лен′ з гр′а́дки – за́ўтра йі́демо продава́т′ у го́род.

понапа́трувать [понапа́труват′] –ю, –єш, док., фам. Тс, що понапатро́шувать. Понапа́трувала п’іўпелини́ м’ін′і́ зеленц'іў, принесла́.

понапатрьо́шувать [понапатр′о́шуват′] –ю, –єш, док., фам. Тс, що понапа́трувать. У мого́ сус′і́да во́ри неда́ўно понапатр′о́шували п’іўгоро́ду.

понаполосо́вувать [понаполосо́вуват′] –ю, –єш, док., фам. Тс, що понапатрьо́шувать. Ц′і хло́пц′і йак понаполосо́вуйут′ усе́ з гр′а́дки, а по́т′ім розбра́суйут′ по огоро́ду – пораз′і́ти.

понапрахтіко́вуваться [понапрахт′іко́вувац′:а] –юся, –єшся, док. Понабувати досвіду, понаучуватися, попроходити вишкіл. У ц′о́му д′і́л′і тре́ба шче понапрахт′іко́вувац′:а, його́ зра́зу не осво́йіш.

понапрахто́рювать [понапрахто́р′уват′] –юю, –юєш, док. Тс, що понаполосо́вувать. Нашо́ ти ст′і́ки мо́ркви понапрахто́р′уваў? Шоб ус′ому́ селу́ хвати́ло?

понапу́гуваний –а, –е. Дієпр. до понапу́гувать. Твойа́ до́н′ка така́ понапу́гувана – жа́рко не бу́де?

понапу́гувать [понапу́гуват′] –ую, –уєш, док. Тс, що понаку́шкувать. Тре́ба йіх хороше́н′ко понапу́гуват′, шоб не ме́рзли.

понапу́гуваться [понапу́гувац′:а] –юся, –єшся, док. Тс, що понаку́шкуваться. Це ж тре́ба було́ так понапу́гувац′:а! На ву́лиц′і ж л′і́то!

понапу́дювать [понапу́д′уват′] –ю, –єш, док., евф. Поналивати сечі. Тре́ба йійі́ понапу́д′уват′ у ми́ску, шоб проми́т′ о́ч’і. Це хоч і неприйа́тно, зате́ помага́йе.

понапузи́рюваться [понапузи́р′увац′:а] –юся, –єшся, док., фам. Понапиватися, понаїдатися. У гост′а́х можна так понапузи́р′увац′:а, шо до́ма три дн′а йі́сти не бу́деш.

понара́виться [понара́виц′:а] –юся, –ишся, док. Сподобатися. Шоб йій понара́виц′:а, тре́ба бага́то грош’іў.

понаро́шки, прис. Жартома, жартуючи, ненавмисно, несерйозно. Понаро́шки л′а́пнула, шо ба́чила йіх, а по́друга й оби́дилас′а.

понаро́шку, прис. Тс, що понаро́шки. Понаро́шку притвори́ўс′а, шо но́гу п’ідвихну́ў, а ўра́ч догада́ўс′а.

понаса́дюваться [понаса́д′увац′:а] –юся, –єшся, док., фам. Понапиватися, понаїдатися. Тре́ба ж так понаса́д′увац′:а. шоб забу́т′ доро́гу до свойо́го до́му.

понасамого́нюваться [понасамого́н′увац′:а] –юся, –єшся, док., жарт. Понапиватися самогону. Ви зараз йак понасамого́н′уйетес′а, шо забу́дете ўсе, шо говори́ли.

понасма́лювать [понасма́л′уват′] –ю, –єш, док.,згруб., підсил. Понаповнювати. За́раз йа вам ста́кани зно́ву понасма́л′уйу, а то ўже ўсе ви́пили.

понасма́люваться [понасма́л′увац′:а] –юся, –єшся, док., згруб., підсил. Понадудлюватися. В’ін йак понасма́л′уйец′:а, так і на нога́х не стойі́т′ – таки́й пйа́ний.

понастропо́лювать [понастропо́л′уват′] –ю, –єш. Попідбурювати, понамовляти, понастроювати. Вони́ йак понасма́л'уйуц':а, шо на нога́х не стойа́т' – так'і пйа́н'і.

ПОНАТАГА́НЮВАТИ [понага́н′увати] –ю, –єш, док., заст. Почепити казани на триноги. Я понаганюю казанки, а тоді піду по картоплю (СГр).

понатокма́чувать [понатокма́чуват′] –ю, –єш, док. Понатовкмачувати, побити. Т′і́ки прибли́с′:а до не́йі, і йа тоб’і́ так пи́ку понатокма́чуйу.

понатрибу́шувать [понатрибу́шуват′] –ю, –єш, док, зрід. Понасипати, понатрушувати. Понатрибу́шили соло́ми ў двор'і́..

понаця́рпувать [понац′а́рпуват′] –ю, –єш, док., ірон. 1. Понадоювати. Понац′а́рпувала молока́ ў коро́ви – і на дн′і; 2. Поналивати, черпаючи рідину малими порціями. Таки́м те́мпом ти й до за́ўтра бо́чку не понац′а́рпуйеш – поб’і́л′ше заче́рпуй.

понашма́тувать [понашма́туват′] –ю, –єш, док., підсил. Понаривати. Понашма́туват' чуже́ ле́ше, чим ви́ростит' свойе́.

понаяро́вуваний [понайаро́вуваний] –а, –е, глуз. Дієпр. до понаяро́вувать. Он ж’і́нка п’ішла́, понайаро́вувана, йак л′а́л′ка.

понаяро́вувать [понайаро́вуват′] –ю, –єш, док.,глуз. Понафарбовувати помадою, рум’янами. Хва́те понайаро́вуват′, уже́ пи́ка, йак рекла́ма.

понаяро́вуваться [понайаро́вувац′:а] –юся, –єшся, док., глуз. Понафарбовуватися помадою, рум’янами. Л′у́бл′ат′ д′і́ти понайаро́вувац′:а, шоб гра́тис'а у взро́слих, а пот′о́м ви́миц′:а не мо́жут′.

понисто́жений [понисто́жений] –а, –е. Дієпр. до понисто́жить. Он мойа́ карто́пл′а, понисто́жена жука́ми. Ус′у́ зйі́ли, хоч би тро́шки оста́вили.

понисто́жить [понисто́жит′] –у, –иш, док. Понищити. Тре́ба понисто́жит′ ц′і бурйани́, по́ки вони́ не розросли́с′.

ПОНІМА́ТЬ [пон′іма́т′] –ю, –єш. 1. Сприймати, осягати. Пон′іма́йе, шо йа кажу́; 2. Перейматися свідомістю, бути свідомим чогось. Пон′іма́, шо так н′іл′з′а́, а ро́бе свойе́; 3. Розумітися на чомусь. У маши́нах, так пон′іма ўсе .

поніма́ющий [пон′іма́йушчий] –а, –е. Свідомий; такий, що дійшов розуму. В’ін з пе́рвого ра́зу н′ічо́го не пон′іма́йе. А от до́чка мойа́ пон′іма́йушча – не тре́ба йій по три рази́ обйасн′а́т′.

поніму́щий [пон′іму́шчий] –а, –е. Який швидко засвоює, легко сприймає. Із пон′іму́шчим помо́шником харашо́ роби́т′.

понужда́ть [понужда́т′] –ю, –єш. Примушувати, спонукати. Ни на́да мене́ понужда́т′ шос′ роби́т′, йа й сам зна́йу.

понузда́ть [понузда́т′] –ю, –єш, док. Погнуздати. Кон′а́ку тре́ба ўм'іти, бо шче й не ўс'а́ка дайе́ц':а.

поня́тливий –а, –е. Тс, що поніму́щий. Пон′а́тлива дити́на у шко́л′і ле́гко у́чиц′:а.

поня́тливо [пон′а́тливо], прис. Дохідливо, зрозуміло. Обйасн′а́ пон′а́тливо, шо ж тут ни зроби́т′?

поня́тний [пон′а́тний] –а, –е. Ясний, зрозумілий. Пут′ пон′а́тна – хай нача́л′ство веде́.

поня́тно [пон′а́тно], присуд. Ясно, зрозуміло. Ус′і́м пон′а́тно, шо йак ни роби́т′, так і йі́сти бу́де н′і́чого.

пооббіло́вувать [по:б’іло́вуват′] –ю, –єш, док., жарт., перен. Пообкрадати. Мойі́х сус′і́д′іў неда́ўно по:б’іло́вували. Усе́ уз′али́ – і коро́ву, і тел′а́т, і свине́й.

пообга́дюваний [по:бга́д′уваний] –а, –е. Дієпр. до пообга́дювать–1,2. 1. Св’і́тер по:бга́д′уваний кра́ской, уже́ мо́жна викида́т′ – не одстира́йец′:а; 2. Он іде́ по:бга́д′уваний чолов’і́к. Ус′і́ його́ винува́т′ат′ у ўс′о́му, та в’ін не винува́тий, че́сне сло́во.

пообга́дювать [по:бга́д′уват′] –ю, –єш, док. 1. Позабруднювати. Л′у́бл′ат′ вони́ ўсе по:бга́д′уват′, а ст′іра́т′ прихо́диц′:а м’ін′і́; 2.Пообріхувати, пообмовляти. Мене́ ўс′і по:бга́д′ували, шо тепе́р і не зна́йу, йак йім доказа́т′, шо не винува́та.

пообга́дюваться [по:бга́д′увац′:а] –юся, –єшся, док. 1.Позабруднюватися. Так ви ус′і́ по:бга́д′увалис′ – шви́дко тепе́р миц′:а йд′іт′; 2. Перен. Покривати себе неславою, повтрачати повагу через якісь «брудні» вчинки. Вона́ ўже так по:бга́д′увалас′, шо йій тепе́р н′іхто́ не пов’і́ре.

пообзнако́млюваться [по:бзнако́мл′увац′:а] –юся, –єшся, док. 1.Познайомитися з багатьма людьми. Тре́ба тут по:бзнако́мл′увац′:а, щоб ус′і́ друг дру́га зна́ли. 2. Поосвоюватися, позвикати. У ново́му райо́н′і тре́ба шче по:бзнако́мл′увац′:а доз ус'і́м.

пообі́даний [по:б’і́даний] –а, –е. Такий, що вже пообідав. Ти ўже по:б’і́даний? Йакшо́ н′і, то с′іда́й з на́ми.

пообіща́ть [по:б’ішча́т′] –ю, –єш, док. Пообіцяти. В’ін м’ін′і́ по:б’ішча́ў почини́т′ забо́р шче мину́лойі нед′і́л′і, а сам до сих п’ір н′ічо́го не зроби́ў.

пообки́даний [по:бки́даний] –а, –е. Дієпр. до пообкида́ть. Гу́би, н'іс по:бки́дан'і йако́йус' коро́стойу.

пообкида́ть [по:бкида́т′] –ає, док. безос. Тс, що обки́дать. Круго́м ро́та он по:бки́дало.

пообки́даться [по:бки́дац′:а] –юся, –єшся, док. Досягти певного добробуту. По:обки́далис′ на́ш’і сус′і́ди, і тепе́р го́р′а не зна́йут′. Живу́т′, і н′і ў чо́му соб’і́ не одка́зуйут′.

пообко́рюваний [по:бко́р′уваний] –а, –е. Дієпр. до пообко́рювать. По:обро́р'уван'і сто́ўбчики склад'іт' од':іл'но.

пообко́рювать [по:бко́р′уват′] –ю, –єш, док. Пообчищати від кори. По:обко́р′уй це де́рево, бо його́ кора́ нам ну́жна дл′а костра́, розпали́т'.

пообМанта́чувать [по:бманта́чуват′] –ю, –єш, док, перен.. Пообдурювати. Л′у́бл′а́т′ у нас на база́р′і л′уде́й по:бманта́чуват′ – ча́сто недов’і́шуйут′.

пообМа́цькувать [по:бма́ц′куват′] –ю, –єш, док. Позабруднювати, доторкуючись брудними (жирними) руками. Не торка́йс′а свойі́ми жи́рними рука́ми, а то за́раз усе́ мин′і́ по:бма́ц′куйеш.

пообнару́жувать [по:бнару́жуват′] –ю, –єш, док. Повиявляти. У мойі́й по́други неда́ўно по:бнару́жували ст′і́ки бол′а́чок, про йак’і́ вона́ й не зна́ла.

пообпатро́шувать [по:п:атро́шуват′] –ю, –єш, док., фам. Пообивати, спустошити. Тре́ба ўже йа́годи по:п:атро́шуват′ – ст′і́ки йа́блук посп’і́ло.

пообпатрьо́шувать [по:п:атр′о́шуват′] –ю, –єш, док., фам. Тс, що пообпатро́шувать. Скор′і́ш тре́ба ви́шн'і по:п:атр′о́шуват′, по́ки йа́годи не згни́ли.

пообполосо́вувать [по:п:олосо́вуват′] –ю, –єш, док., фам. Тс, що пообпатро́шувать. Коли́ ти по:п:олосо́вуйеш ц′і абрико́си з де́рева? Вони́ ўже зо́ўс′ім сп’і́л′і.

пообпу́дюваний [по:п:у́д′уваний] –а, –е, евф. Дієпр. до пообпу́дювать. По:п:уд'уван'і поўзункц'і́ вис'а́т' по ўс'ій ку́хн'і.

пообпу́дювать [по:п:у́д′уват′] –дю, –иш, док., евф. Пообливати, понамочувати сечею. По:п:у́д′уй твойі ра́нки – скор′і́ше зажеве́.

пообпу́дюваться [по:п:у́д′увац′:а] –юся, –єшся, док., евф. Пообливатися сечею. Це ж тре́ба мене́ так нал′ака́т′! В’ід стра́ху і по:п:у́д′увац′:а мо́жна.

пообстрьо́пуваний [по:бстр′о́пуваний] –а, –е. Дієпр. до пообстрьо́пувать. Не тре́ба м’ін′і́ пла́т′:а по:бстр′о́пуване дава́т′, сперва́ обр′і́ж ус′і́ нитки́.

пообстрьо́пувать [по:бстр′о́пуват′] –ю, –єш, док. Порозривати одяг так, щоб у його нижній частині звисали нитки або шматки тканини. Примудри́ўс'а холо́ш'і по:бстр'о́пуват', йак соба́ки гри́зли.

пообстрьо́пуваться [по:бстр′о́пувац′:а] –юся, –єшся, док. Порватися (про одяг) так, щоб звисали нитки і шматки тканини. Ц′а соро́чка ўже зо́ўс′ім по:бстр′о́пувалас′ – на тр′апки́ п’і́де.

пообта́скуваний [по:бта́скуваний] –а, –е, фам. Дієпр. до пообта́скувать. Чере́шн'і ўже по:бта́куван'і, або ў нас вони́ ра́н'і.

пообта́скувать [по:бта́скуват′] –ю, –єш, док., фам. Тс, що пообпатро́шувать. П’іди́ гру́ши по:бта́скуй з де́рева, по́ки вони́ сам’і́ не попа́дали.

пообчикме́нюваний [по:бчикме́н′уваний] –а, –е, жарт. Дієпр. до пообчикме́нювать. Учо́ра прийшо́ў з′ат′, вес′ по:бчикме́н′уваний. Це його́ дочка́ мойа́ так поко́кала, шо й на ву́лиц′у ви́йти сти́дно.

пообчикме́нювать [по:бчикме́н′уват′] –ю, –єш, док., жарт. Пообчикрижувати. Хто тебе́ так по:бчикме́н′уваў? Дава́й йа р′іўн′і́ше тебе́ поко́кайу.

пообчу́хруваний [по:бчу́хруваний] –а, –е, перен., фам. Дієпр. до пообчу́хрувать. Верта́йуц':а за́рм’ійі ўже по:бчу́хруван'і – команд'і́ри нау́чат'.

пообчу́хрувать [по:бчу́хруват′] –ю, –єш, док., перен., фам. Виховати, поприщепити гарні звички. Д′іте́й тре́ба по:бчу́хруват′ зма́лку, шоб вони́ ви́росли хоро́шими л′уд′ми́.

пообчу́хруваться [по:бчу́хрувац′:а] –юся, –єшся, док., перен., фам. Набути гарних звичок, манер. Пойі́хаў син у го́род,і там так по:бчу́хруваўс′а, шо й не ўзнат′ – таки́й обходи́тел′ний.

пообшму́льгувать [по:бшму́л′гуват′] –ю, –єш, док. Пообтирати, пообдирати. Тре́ба стару́ кра́ску на ст′і́нах по:бшму́л′гуват′ пе́ред тим, йак кра́сит′ ново́йу.

поодзя́плювать [по:дˆз′а́пл′уват′] –ю, –єш, док., згруб. Широко повідчиняти, повідкривати. Нашо́ ти так в’і́кна по:дˆз′а́пл′увала? Сквозн′а́к мо́же бут′.

поористо́вувать [по:ристо́вуват′] –ю, –єш, док. Позаарештовувати. Цих зло́д′ійіў уси́х тре́ба по:ристо́вуват′, шоб б’і́л′ше не кра́ли.

поослобожда́ть [по:слобожда́т′] –ю, –єш, док. Повизволяти. Уси́х неви́н:их тре́ба з т′у́рем по:слобожда́т′.

поослобоня́ть [по:слобон′а́т′] –ю, –єш, док. 1. Тс, що поослобожда́ть. Була́ б мойа́ во́л′а, йа би уси́х ж’іно́к по:слобон′а́ла в’ід дома́шн′ойі робо́ти. Ми тож хо́чемо од:иха́т′; 2. Поспорожняти. Шви́дко по:слобон′а́йте м’ін′і́ ўс′і тар′ілки́, на́че там н′ічо́го й не було́.

поотравля́ть [по:траўл′а́т′] –ю, –єш, док. Поотруювати. Уси́х цих мише́й тре́ба чи́мос′ по:траўл′а́т′, шоб вони́ здо́хли.

поотро́ювать [по:тро́йуват′] –ю, –єш, док. Тс, що поотравля́ть. Тарака́н′іў тре́ба йако́йус′ отра́войу по:тро́йуват′, шоб вони́ б’і́л′ше не б’і́гали.

попа́хать [попа́хат′] –ю, –єш, док., зрід. Понюхати (квіти, духи, одеколон). Попа́хай ц′і кв’і́ти – так га́рно па́хнут′.

по́пел –у, ч. Попіл. В’ід його́ пис′ма́ оста́ўс′а т′і́ки сам по́пел.

поперебіжда́ть [попереб’іжда́т′] –ю, –єш, док. Попереконувати. Йак його́ попереб’іжда́т′ у то́му, шо це д′і́ло ви́грашне?

поперевиполня́ть [поперевиполн′а́т′] –ю, –єш, док. Поперевиконувати. Лу́ч’:е поперевиполн′а́т′ робо́ту, чим йійі́ недороби́т′.

попере́дник –а, ч. Фартух. Лу́ч’:е гото́вит′ у попере́днику – оде́жу не зама́жеш.

попереина́чувать [попереина́чуват′] –ю, –єш, док. Попереінакшувати. Тре́ба ўсе тут попереина́чуват′, бо старе́ так уже́ надойі́ло.

поперекособо́чуваться [поперекособо́чувац′:а] –юся, –єшся, док. Поперехняблюваться, поперекошуватися. У не́йі аж лице́ поперекособо́чувалос′, йак вона́ почу́ла ц′у новину́ – така́ за́вист′ ўз′ала́.

поперема́цькуваний [поперема́ц′куваний] –а, –е. Дієпр. до поперема́цькувать. Цей рушни́к таки́й поперема́ц′куваний – ус′і́ витира́йут′ ним свойі́ жи́рн′і ру́ки.

поперема́цькувать [поперема́ц′куват′] –ю, –єш, док. Позабруднювати, мацаючи брудними або жирними руками. За́раз ти м’ін′і́ ўсе тут поперема́ц′куйеш – сперва́ поми́й ру́ки, а ўже пот′о́м тро́гай оде́жу.

попереміня́ться [поперем’ін′а́ц′:а] –юся, –єшся, док. Поміняти білизну, спідній одяг. Пе́ред сном м’ін′і́ ўс′ігда́ тре́ба поперем’ін′а́ц′:а. Йа л′убл′у́ спат′ у чи́стому б’іл′йі́.

поперепі́нювать [попереп’і́н′уват′] –ю, –єш, док. 1. Поперемочувати слиною. Мойа́ соба́ка ў до́м’і ўм’і́йе робо́тат′ т′і́ки йазико́м – усе́ попереп’і́н′уйе; 2. Попересуджувати. Л′у́бл′ат′ у нас л′у́ди попереп’і́н′уват′ и́нших, хоча́ сам’і́ не лу́ч’:і.

поперепога́нювать [поперепога́н′уват′] –ю, –єш, док. Поробити непридатним, попсувати. Вона́ на́че хо́че помогти́ заши́т′ оде́жу, та ў не́йі получа́йец′:а т′і́ки поперепога́н′уват′.

попереполосо́вувать [попереполосо́вуват′] –ю, –єш, док., фам. Поперерізати чи попереривати щось упродовж, смугами. Нашо́ ти попереполосо́вувала ц′у бума́гу? Вона́ м’ін′і́ була́ ну́жна ц′і́лойу.

поперепу́дювать [поперепу́д′уват′] –ю, –єш, док., евф. Поперемочувати сечею. Л′у́бе ў нас соба́ка ўсе поперепу́д′уват′, того́ ми йійі́ ў ха́ту не пуска́йем, витира́т′ за не́йу н′іко́му не хо́чец′:а.

поперепуска́ть [поперепуска́т′] –ю, –єш, док. Попропускати час зрілості, готовності чогось. Тре́ба так жит′, шоб н′ічо́го не поперепуска́т′, а осо́бен:о свойу́ суд′бу́.

попересипа́ть [попересипа́т′] –ю, –єш, док.,риб. Поперегороджувати річку (протоку) сіткою. Тре́ба попересипа́т′ р′і́чку, шоб п’ійма́т′ бага́то ри́би.

поперестро́чуваний [поперестро́чуваний] –а, –е. Дієпр. до поперестро́чувать. Цей докуме́нт уже́ даўно́ поперестро́чуваний і не ма́йе свойе́йі си́ли.

поперестро́чувать [поперестро́чуват′] –ю, –єш, док. Попрострочувати (про документ). І йак ми ўмудри́лис′ поперестро́чуват′ і ц′і докуме́нти – тепе́р не полу́чимо по́моч’і.

поперетокма́чуваний [поперетокма́чуваний] –а, –е, згруб. Дієпр. до поперетокма́чувать–1, 2. 1. Карто́пл′а ўже зо́ўс′ім поперетокма́чувана – мо́жна йі́сти. 2. Це т′і́сто ўже поперетокма́чуване, шо його́ й м’іша́т′ б’і́л′ше не тре́ба.

поперетокма́чувать [поперетокма́чуват′] –ю, –єш, док., підсил. 1. Поперетовкувати. Поперетокма́чуй карто́шку – с′ого́дн′ йа хо́чу зйі́сти п’уре́. 2. Поперемішувати. Чого́ ти так пога́но сала́т поперетокма́чувала? М’ін′і́ одн′і́ пом’ідо́ри попада́йуц′:а.

поперетра́влюваний [поперетра́ўл′уваний] –а, –е. Дієпр. до поперетра́влювать. Ус′і́ тарака́ни ў нас же поперетра́ўл′уван′і. Над′і́йус′, ц′ійе́йі отра́ви хва́те надо́ўго.

поперетра́влювать [поперетра́ўл′уват′] –ю, –єш, док. Поперетруювати. Цих гризун′і́ў уси́х тре́ба поперетра́ўл′уват′, т′і́ки не зна́йу, йака́ отра́ва йіх в’і́з′ме, вони́ ж так’і́ живу́ч’і.

попереубіжда́ть [попереуб’іжда́т′] –ю, –єш, док. Тс, що поперебіжда́ть. Мо́же, хоч тоб’і́ ўда́с′ц′а попереуб’іжда́т′ Ва́с′у в його́ неправот′і́.

поперехня́блюваний [поперехн′а́бл′уваний] –а, –е. Дієпр. до поперехня́блювать. П’і́сл′а ц′о́го урага́ну ха́та ўс′а поперехн′а́бл′увана стойі́т′. Тре́ба йійі́ йа́кос′ ви́роўн′ат′.

поперехня́блювать [поперехн′а́бл′уват′] –ю, –єш, док. Поперекошувати, понахиляти. Нашо́ ти так поперехн′а́бл′уваў забо́р? Хай лу́ч’:е р′і́ўно стойі́т′.

попереча́вчуваний [попереча́ўчуваний] –а, –е, зрід. Дієпр. до попереча́вчувать. П’і́сл′а ц′ да́ўки в електри́чк’і у ме́не ўс′і сли́ви попереча́ўчуван′і.

попереча́вчувать [попереча́ўчуват′] –ю, –єш, док. Поперечавлювати. Дл′а то́го, шоб зроби́т′ варе́н′:а фру́кти тре́ба сперва́ попереча́ўчуват′, а ўже по́т′ім вари́т′.

поперече́ркувать [поперече́ркуват′] –ю, –єш, док. Поперекреслювати. Нашо́ ти так усе́ поперече́ркуваў у зо́шит′і? Тут йе й пра́вил′н′і ўпра́ви.

поперешарабу́рювать [поперешарабу́р′уват′] –ю, –єш, док. Попереривати, поперекидати. Дл′а чо́го ти поперешарабу́р′уваў ст′і́ки бума́ги? Вона́ би могла́ шче згоди́тис′.

попері́д [попер′і́д], прис. Попереду. Не л′із′ попер′і́д ба́т′ка ў пе́кло – ча́сто поўто́р′уйу д′і́т′ам.

поперо́са –и, ж. Папіроса. У часи́ мого́ д′ідус′а́ оц′і́ на́ш’і сигаре́ти назива́лис′ поперо́сами.

поперо́ска –и, ж. Зменш. до поперо́са. М’ій сус′і́д т′і́ки поперо́ски й ку́ре. Ус′а́ких там сигаре́т в’ін не признайе́.

поперо́сний –а, –е. Прикм. до поперо́са. Йа не мо́жу перено́сит′ поперо́сний дим – зра́зу ка́шл′ат′ почина́йу.

попідго́лювать [поп’ідго́л′уват′] –ю, –єш, док. Позаголювати. Тре́ба тро́хи ви́шче поп’ідго́л′уват′ пла́т′:а, а то замочу́.

попідку́рювать [поп’ідку́р′уват′] –ю, –єш, док. Поприпалювати (про цигарку). У йо́го йе приви́чка – йде по ву́лиц′і і поп’ідку́р′уйе сигаре́ту у прохо́жих – н′іко́ли не но́се з собо́йу спи́чок.

попідмогори́чувать [поп’ідмогори́чуват′] –ю, –єш, док. Попідмовляти на якусь дію, пообіцявши вигоду або хабара. Мойа́ сус′і́дка поп’ідмогори́чуйе ўс'іх оступиц′:а за не́йі пе́ред чолов’і́ком.