19. Музичне і театральне мистецтво хvш ст.

У XVI —XVII ст. у братських школах Львова, Луцька, Острога, Києва, у Києво-Могилянській колегії викладали музично-теоретичні дисципліни. в церковній музиці утвердився багатоголосий спів. Партесний спів під назвою «київський» поширився в Москві та інших містах Росії. Не треба забувати, що кобзарі-запорожці - це не тільки носії нар пам'яті, це ще й музична К Укр. Грали не тільки на кобзі, в пошані були також ліра, сопілка, скрипка, цимбали тощо. Помітних успіхів досягла укр муз К у XVIII ст. Осередком муз життя стала Київська академія, де вивчали нотну грамоту та були поширені хоровий спів, гра на музичних інструментах. В академії існував симфонічний оркестр. Великий внесок у розвиток національної музичної культури зробили вихованці академії композитори В.Пікулицький, М.Березовський, А.Ведель. Значний вплив мала також творчість композитора Д.Бортнянського, якому належить багато творів духовної і світської музики. У містах та великих поміщицьких маєтках розвивалася світська музика. Багаті поміщики утримували кріпацькі капели, оркестри, оперні та балетні трупи. Віковічна мудрість народу, його соціальні переконання, морально-етичні та художні принципи відбивалися у кращих зразках української народнопоетичної творчості. У піснях, думах, баладах знайшли відображення життя селянства, масові народні рухи, викликані посиленням феодально-кріпосницької експлуатації у XVIII ст.Чимало пісень виникло у зв'язку із зруйнуванням Запорізької Січі. Визначились основні теми, сюжети, образи рекрутських, наймитських, кріпацьких, бурлацьких пісень.

20. Українська народна музика та пісні.

Украї́нські наро́дні пісні́ — це фольклорні твори, які зберігаються в народній пам'яті і передаються з вуст в уста.

Твори анонімні, бо імена першотворців, як правило, невідомі. Народна пам'ять зберегла нам лише деякі імена авторів народних пісень. Це Маруся Чурай, авторка пісень «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Засвіт встали козаченьки» — це козак Семен Климовський — «Їхав козак за Дунай». Інша частина народних пісень літературного походження — «Реве та стогне Дніпр широкий» — Т. Г. Шевченко, «Ніч яка місячна» — Старицький.Особливості українських пісень досліджували чимало відомих фольклористів — М.Драгоманов, С.Людкевич, О.Сластіон, П.Куліш, І.Срезневський Суттева відмінність рос і укр пісень в тому що в російських піснях висловлюється дух покірний своїй долі і готовий підчинятися її велінням. російські пісні відзначаються похмурістю, відчайдушним самозабуттям, котримсь розділлям та плавною протяжністю. В Малоросійських менш таких ознак (окрім обрядових) вони, будучи виразом боротьби духу з долею, відзначаються поривами пристрасті, стислою твердістю й силою почуттів, рівно як і природністю їх виразу. В них бачимо не забуття та розпач, а більш прикрість і тугу, вони більш енергійні.

21. Традиційний український побут.

Основу господарському житті східних слов'ян становила землеробство. Разводили слов'яни свиней, овець, кіз. Як робочої сили в використовували волів і коней.Мед, віск, хутра були основними предметами зовнішньої торгівлі. У східних слов'ян широко була розвинена ковальське і заснування, і навіть вони виготовляли на гончарному колі кераміку, майструвати ювелірні і кістяні предмети. Виделялись фахівці: ковалі, ливарники, майстра золотих і срібних справ, пізніше гончарі. Найдавніша релігією східних слов'ян було язичництво. Усну народну творчість відбиває різноманітні уявлення східних слов'ян про природу і життя людей. До нашого часу збереглося дуже мало зразків мистецтва древніх слов'ян. Прагнення прекрасному позначалося вдраматизированних звичаї і обрядах, серед яких і перебував весь річний і життєвий цикл окремої людини, всього селища, всієї етнічній групі