23. Архітектура і будівництво хіх – поч. Хх ст.

На переломі ХІХ/ХХ ст. в архітектурі на деякий час запанував т.зв. стиль модерн (модерністський), відомий на західноукраїнських землях як віденський сецесіонізм, що був реакцією на класичні форми. У цьому стилі творились зовсім нові форми, при чому архітектори використовували новий будівельний матеріал і послуговувались новими засобами (залізними конструкціями). У цьому стилі побудовані великі залізничні станції у Жмеринці на Поділлі, в Харкові і у Львові. Одначе в останніх роках XIX і перших XX ст., як противага до стилю модерн приходить класицизм, який стає популярним не тільки в західній Європі, але і в австро-угорській та російській імперіях. Кращі архітектори знову вводять до своїх робіт гарні зразки італійського ренесансу і змодернізовані форми ампіру. В цьому ж стилі творять архітектори Києва, Харкова, Одеси, а до кращих споруд цього стилю належить колишній Педагогічний Музей у Києві, побудований у стилі ампір у 1911 р. (арх. Ф. Альошин), що в роках 1917-18 був осідком Української Центральної Ради, як теж будинок Громадської бібліотеки в Харкові. При цьому початок XX ст. такий знаменний зростом укр нац руху і відродженням УК в цілому — започаткував теж відродження укр стилю, що, як типовий нац напрямок, проявив себе в пластичному мистецтві, зокрема в архітектурі.

23. Образотворче мистецтво хіх ст.

Український живопис у першій пол. XIX ст. розвивався в загальному річищі розвою європейського мистецтва. Панував класицизм, але паралельно з ним чи в його надрах розвивався романтизм, закладалися підвалини реалізму як стилю. Демократично настроєні художники саме в реалізмі вбачали справжній розвиток мистецтва.З 30-40-х років класицизм став консервативним напрямом у мистецтві. У сер. XIX ст. П.Федотов і Т.Шевченко заклали основу критичного, реалістичного мистецтва. В українському живописі силою історичних обставин найбільшого розвитку набули побутовий і пейзажний жанри. Історичну тему художники розробляли значно менше та й то переважно учні Петербурзької академії мистецтв у майстерні І.Рєпіна. Визначні представники побутового і пейзажного жанрів — С.Васильківський, К.Костанді, П.Левченко, М.Пимоненко, С.Світославський, М.Ткаченко, К.Трутовський та ін. гідно втілили у своїх творах ідеали високої людяності і краси, створили полотна, сповнені почуття народного гумору і проникливого ліризму. Художня творчість Тараса Шевченка:За жанрами — це портрети, композиції на міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди: «Катерина», «Марiя», «Автопортрет Шевченко».

23. Музичне мистецтво хіх ст.

На рубежі двох століть —XVIII і XIX — накреслився досить ясний шлях для нових творчих звершень у галузі музики. Мається на увазі передусім хорову творчість визначних композиторів — Березовського, Веделя і Бортнянського. З'явився ряд опер (Березовський, Бортнянський), кілька симфоній (Бортнянський, невідомий автор початку XIX ст.), камерно-інструментальна музика Але че¬рез царські утиски й свідоме занедбання властями учбових закла¬дів у першій половині XIX ст. на Україні не було можливостей для розвитку демократичної культури.Чи не першим обробив кілька пісень з «Наталки Полтавки» А. Барсидський. Пізніше, у 1883 році, М. Лисенко написав увертюру до «Наталки Полтавки», антракти до дій, супровід до пісень — словом створив справжню оперу. На початку XIX ст. з'явилася Симфонія соль мінор невідомого автора. Шкода, що її виконання на честь відкриття Одеського оперного театру в 1809 році було чи не єдиним. В наступні 150 ро¬ків вона вважалася загубленою. Були певні успіхи в розвитку ка¬мерної, зокрема інструментальної, музики. Досить згадати інстру¬ментальну музику братів Лизогубів, М. Маркевича.Отже, музичну культуру України першої половини XIX ст. ха¬рактеризує збирання творчих сил, перехід мистецтва на нові, демо¬кратичні засади. Остаточно цей перелом відбувся дещо пізніше. У другій половині XIX ст. українська музика досягла значних успіхів. Відбувається процес формування глибоко народного й реа¬лістичного мистецтва. Великий інтерес у зв'язку з цим викликала народна пісня. Науковці починають записувати музичний фоль¬клор, композитори активно використовують його у своїх творах. Величезну кількість українських народних пісень (мелодій і тек¬стів) записав Микола Лисенко. Фольклором займався і Петро Сокальський, який створив наукову працю «Руська народна музика...». Докорінно змінилося концертне і театральне життя. Відкрива¬ються оперні театри в Києві, Харкові, Львові. У великих і малих містах України організовуються симфонічні концерти, музичні то¬вариства.