7. Література Київської Русі.

Високий розвиток культури Київської Русі мав міцне підґрунтя, створене попередниками: розвинену писемність, образне бачення явищ, уміння трансформувати в мистецькі образи історичні події та персонали". Усе це зумовило формування унікального явища — літератури періоду Київської Русі.Поява літ-ри – наслідок прийняття християнства, яке принесло на нашу землю загальнослов'янську писемність. У багатьох давньоруських творах дослідники знаходять риси, пізніше характерні тільки для української живої мови, при цьому самі ці твори часто неодноразово переписувалися в інших землях Київ Русі. риси живої мови пізніших українців знаходять і в «Остромировому Євангелії»,«Ізборнику Святослава», «Архангельському Євангелії» 1092 р. Книжковою справою займалися спец майстерні при монастирях. Зважаючи на цінність книг, замовниками їх могли бути лише дуже забезпечені люди: церковні ієрархи, князі, бояри. Існував попит на світську літ-ру, її спочатку перекладали з грецької. За змістом перекладну світську літ-ру можна поділити на твори військової тематики («Троянська війна») природничої тематики («Християнська топографія»); повчальну літературу, куди входили вислови й афоризми з Біблії, фрагменти з творів стародавніх філософів та істориків на моральні теми. Досить швидко з'являються й оригінальні літ-ні твори. В тогочасній К у цілому перевага надається загальнонац. патріотизму. Ним зумовлюється зміст більшості пам'яток літ-ри Київської Русі. В безпосередній залежності від нього поставало й культурне значення твору. В усіх значних літ-рних творах можна відчути ідею величі рідної землі, захоплення якою стає провідною темою багатьох творів. Відчуваючи політичний тиск з боку Візантії, Київ намагався відстояти своє право бути рівним серед рівних у тогочасному світі. І літ-ра мала довести певну християнську чинність Русі, її «святість», тому велика увага в давньоруській літ-рі приділяється описам житій давніх отців церкви та особливо нових, «власних» святих і мучеників. Першим зібранням житійних творів на місцевому матеріалі - «Києво-Печерський патерик,потім «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, яке є полемічним твором, що прославляє Володимира Великого. У XIII ст. кількість світських за змістом творів у літ-рі Київ Русі збільшується. Популярні описи мандрівок до інших країн(Візантії:«Ходіння в Царьград», «Повість про взяття Царьграда фрягами (хрестоносцями)»). Літ-ні твори :«Моління Даниїла Затонника»,«Повчання дітям» В.Мономах (морально-філософське узагальнення,автобіографія видатного держ діяча), "Слово о полку Ігоревім", «Повість врем літ»

8. Образотворче мистецтво Київської Русі.

У мистецтві Київської Русі, поряд з архітектурою, значного розквіту набуває монументально-декоративний живопис. Живописні зображення в храмах були своєрідною Біблією для тих, хто не знав грамоти. Візантійський живопис поширився у Київській Русі в X ст. у формі монументальних стінних розписів (фресок) і мозаїк. Оздоблення Десятинної церкви започатковує київську мистецьку школу. Мозаїки Десятинної церкви не збереглися, а від фресок залишилися лише уламки. Мозаїки і фрески Софіївського собору в Києві належать до найвизначніших пам'яток укр і світового мистецтва. Фрески мали як релігійний сюжет, так і цілком світський зміст. З середини XII ст. в самостійних князівствах — Київському, Чернігівському, Переяславському, Галицькому та Волинському — створюються місцеві самобутні художні школи. Фресковий розпис повністю замінює настінну мозаїку. Поряд з монументальним живописом на Русі розвивається іконопис. Наприкінці XI ст. склалася київська школа іконопису. Видатним іконописцем Київської Русі був Алімпій Печерський. Серед ікон XII ст.-"Ярославська оранта" — одна із найдавніших, присвячених Діві Марії. Дослідники відносять її до київської школи. У XII ст. у зв'язку із постійною зовнішньою загрозою навали кочовиків особливо близькими живопису були ідеали військ доблесті. Поширення набули ікони "Георгія-воїна", "Дмитра Солунського", «Архангела». з'являються ікони із зображенням перших руських святих — Бориса і Гліба. Традиції Києва поширюються на іконописні школи Галиц-Волин князівства, інших руських земель. Прикладом може бути ікона "Волинської Богоматері". Розвиток живопису підтверджують і портретні мініатюри, що прикрашали "Ізборник", "Трірський псалтир" . Високою майстерністю відзначаються мініатюри "Різдва Христового", "Розп'яття", "Христос на троні", "Богоматір на троні".Великою славою користувалися київські ювеліри за своє витончене карбування, золочення, гравірування, техніку емалі та зерні. Це знамениті київські "зміївники", лунниці, колти, оздоблені зерню або емаллю, вироби художнього ремесла Русі, шо у значній кількості вивозилися за кордон.