З’єднання кiсток тулуба

Атланто-потиличний суглоб парний, двовиростковий за формою суглоб; утворений суглобовою поверхнею потиличних виросткiв та верхнiми суглобовими ямками атланта. Суглобова капсула зміцнює зв’язки передньої та задньої атланто-потиличних претинок (membrana atlantooccipitalis anterior et posterior). Цей суглоб належить до комбiнованих, елiпсоподiбних. Рухи вiдбуваються одночасно в правому та лiвому суглобах (згинання вперед, розгинання назад – навколо фронтальної осi та бiчнi рухи – навколо сагітальної осi).

З’єднання скелету тулуба, що складається з хребтового стовпа i кiсток грудної клiтки наступні.

• З’єднання хребцiв (articulationes vertebralеs). Вони з’єднуються: тiла з тiлами, дуги з дугами i вiдростки з вiдростками. Мiж тiлами розмiщенi мiжхребцевi диски (disci intervertebralеs), якi мають форму двоопуклої лiнзи. Периферійна частина представлена волокнистим хрящем, волокна якого утворюють волокнисте кiльце (anulus fibrosus), центральна частина - драглисте ядро (nuclеus pulposus). В серединi драглистого ядра у поперековому відділі може бути щiлина, тому дане з’єднання називають мiжхребцевим симфiзом (sуmphysis intervertebralis). Тiла хребцiв, крiм того, спереду i ззаду пiдкрiплюються двома, передньою та задньою, поздовжнiми зв’язками (lig. longitudinale anterius et posterius). Передня зв’язка пролягла по переднiй поверхнi тiл хребцiв, починаючись вiд передньої дуги атланта, вона доходить до другої поперечної лінії передньої поверхні крижової кiстки. Задня поздовжня зв’язка проходить усерединi хребтового каналу по заднiй поверхнi тiл хребцiв - вiд передньої частини великого отвору потиличної кістки до крижової кiстки, закінчуючись в її каналі (мал. 47).

З’єднання дуг хребцiв відбувається за рахунок головних елементів даного комплексу - суглобових вiдросткiв, які утворюють дуговiдросткові суглоби (articulationes zygapophysiales), що є майже плоскими за формою, та малорухомими з’єднаннями, однак сумація рухів у багатьох з’єднаннях призводить до значної рухливости хребтового стовбура у цілому. Дані сіновіальні з’єднання укріплюються короткими зв’язками. Дуги хребцiв з’єднуються мiж собою жовтими зв’язками (ligg. flava). Вони еластичнi, досить міцні і мають жовтий колiр. Мiж поперечними вiдростками хребцiв розмiщуються мiжпоперечнi зв’язки (ligg. intertransversaria). Остистi вiдростки зв’язуються мiжостьовими (ligg. interspinalia) i надостьовими зв’язками (ligg. supraspinaliа); надостьовi зв’язки фiксують верхiвки остистих вiдросткiв по всiй довжинi хребтового стовпа. У шийнiй дiлянцi надостьова зв’язка стовщується в стріловiй площинi, а її верхня частина прикрiплюється до зовнiшнього потиличного гребеня. Ця зв’язка утворена щiльною сполучною тканиною у виглядi пластинки трикутної форми i називається карковою зв’язкою (lig. nuchae).

Серединний атланто-осьовий суглоб (articulatio atlantoaxialis mediana) утворений суглобовою поверхнею ямки зуба атланта та передньою суглобовою поверхнею зуба осьового хребця. За формою суглоб цилiндричний. Рухи (обертання) в ньому вiдбуваються навколо вертикальної осi (повороти голови праворуч та лiворуч). Суглоб зміцнює поперечна зв’язка атланта (lig. transversum atlantis), натягнутою позаду вiд зуба осьового хребця мiж бічними масами атланта (мал. 48).

Мал. 47. Зв’язки хребтового стовпа (фрагменти стовпа):

а - вигляд спереду.

б - вигляд ззаду (дуги хребців видалені).

в - вигляд спереду (тіла хребців видалені).

1 - lig. longitudinale anterius;

2 - lig. longitudinale posterius;

3 - arcus vertebrae;

4 - lig. flava.

Мал. 48. Зв’язки атлантоосьового суглоба, вигляд сзаду:

1 - fascilulus longitudinalis superior;

2 - fascilulus longitudinalis inferior;

3 - lig. transversum atlantis;

4 - lig. alare.

Бічний атланто-осьовий суглоб (arti-culatio atlantoaxialis lateralis) складається з правого та лiвого iзольованих суглобiв. Він утворений нижнiми суглобовими поверхнями атланта та суглобовими поверхнями осьового хребця. Суглоб малорухомий, плоский, функцiонує разом із серединним атланто-осьовим суглобом як обертовий комбiнований суглоб.

Обидва суглоби – серединний атланто-осьовий i бічний атланто-осьовий – зміцнюють ще деяки зв’язки: 1) зв’язка верхiвки зуба (lig. apicis dentis), натягнута мiж верхiвкoю зуба i переднiм краєм великого потиличного отвору; 2) крилоподiбні парні зв’язки (lig. alaria), кожна з яких починається вiд бiчної поверхнi зуба i закiнчується на бічних внутрiшнiй поверхнi потиличного виростка (крилоподiбнi зв’язки вiдзначаються великою мiцнiстю, вони запобігають надмiрним поворотам голови вправо i вліво); 3) хрестоподiбна зв’язка атланта (lig. cruciforme atlantis), яка має поздовжнi пучки (fasciculi longitudinales) та поперечну зв’язку атланта (lig. transversum atlantis), остання утримує зуб осьового хребця бiля передньої дуги атланта, запобiгаючи травмуванню ним спинного мозку; 4) усi зв’язки покриває покрівельна перетинка (membrana tectoria), що йде вiд схилу до задньої поверхнi тiла осьового хребця.

Крижово-куприковий суглоб (articulatio sacrococcygea), який нагадує мiжхребцеве з’єднання (у диску суглоба є щiлина), яке укріплюється такими зв’язками:

1) бічна крижово-куприкова зв’язка (lig. sacrococcygeum laterale) – аналог мiжпоперечної зв'язки;

2) передня крижово-куприкова зв’язка (lig. sacrocoсcygeum anterius) – продовження передньої поздовжньої зв’язки;

3) глибока задня крижово-куприкова зв’язка (lig. sacrococcуgeum posterius profundum) – продовження задньої поздовжньої зв’язки;

4) поверхнева задня крижово-куприкова зв’язка (lig. sacrococcygeum posterius superficiale).

Таким чином, хребтовий стовп утворений хребцями і становить осьовий скелет тулуба людини. У вертикальному положеннi хребтовий стовп утворює опору для голови, органiв грудної та черевної порожнин, тому тiла його хребцiв у нижньому вiддiлi бiльшi, нiж у верхньому. Крiм того, в хребтовому каналi розмiщується спинний мозок, отже, хребтовий стовп виконує важливу захисну функцiю.

Хребтовий стовп має природнi вигини. Дитина народжується з грудним кiфозом хребтового стовпа - вигином, опуклiстю оберненим назад. Коли дитина починає утримувати голoвку (2-3 мiс), формується шийний лордоз хребтового стовпа - вигин опуклiстю вперед. Із 6-8 мiс, коли дитина починає сидiти, виникає поперековий лордоз. Крижовий кiфоз утворюється пiзнiше, в період, коли дитина починає ставати на ніжки. Усi цi вигини мають назву фiзiологiчних, природних. Є вигини, опуклi вправо чи влiво, вони виникають як наслiдок хвороби (патологiчнi вигини). У людини-правшi лiнiя хребтового стовпа може бути незначно вигнутою вправо, у лiвшi - влiво. Це сколiоз. У хребтовому стовпі вiдбуваються всi види рухiв: згинання, розгинання, вiдведення, приведення, обертання влiво, вправо i ще один складний пружинистий рух, який можливий завдяки iснуючим фiзiологiчним вигинам.

Знання анатомiї хребтового стовпа має виключно важливе значення для лiкаря. Зменшення рухiв людини в наш час пов’язане з автоматизацiєю виробничих процесiв. Це призводить до перебування людини в однiй позi, а відтак ‑ до рiзних порушень нормальної будови хребтового стовпа.

З’єднання ребер з хребтовим стовпом ‑ реброво-хребцевi суглоби (articulati-nes costo-vertebrales). Суглоб головки ребра (articulatio capitis costae) утворений суглобовою поверхнею головки ребра та ребровими ямками тiл хребцiв таким чином, що кожна головка ребра з’єднується з тiлами двох сусiднiх хребцiв. Виняток становлять I, XI, XII ребра, якi з’єднуються з тiлами лише одного хребця. Суглоб головки ребра за формою кулястий. Суглобову капсулу зміцнюють дві зв’язки: промениста зв’язка головки ребра (lig. capitis costae radiatum) та внутрішньосуглобова зв’язка головки ребра (lig. capitis costae intraarticulare). Перша зв’язка розмiщується на зовнiшній поверхні капсули, її волокна віялом розходяться до диска i тiл сумiжних хребцiв, друга зв’язка всерединi суглоба бере початок вiд гребеня головки ребра i з’єднується з мiжхребцевим диском. Головки I, XI, XII ребер не мають гребеня i цих зв’язок (мал. 49).

Реброво-поперечний суглоб (articulatio costotransversaria) належить до плоских суглобів. Він утворений суглобовою поверхнею горбка ребра i ребровою ямкою поперечного вiдростка хребця. Капсулу суглоба змiцнює реброво-поперечна зв’язка (lig. costotransversarium). Слiд зауважити, що реброво-хребцевi суглоби у функцiональному вiдношеннi комбiнованi, одноосьовi, обертові; під час дихання вiдбуваються рухи всiх ребер навколо осi, яка проходить через головку, шийку та горбок ребра. Навколо цiєї осi обертається заднiй кiнець ребра, переднiй кiнець при цьому то пiднiмається, то опускається.

Груднинно-реброві суглоби (articula-tiones sternocostales), згадайте, що таке справжнi ребра. З грудниною I ребро утворює постiйний синхондроз (synchondrosis costae primae), ребровi хрящi II - VII ребер із ребровими вирiзками груднини утворюють груднинно-реброві суглоби, капсули яких фiксуються променистими груднинно-ребровими зв’язками (ligg. sternocostalia radiata), якi переходять на передню поверхню груднини, вплiтаються в окiстя й утворюють щiльну перетинку груднини (membrana sterni). У суглобi II ребра є внутрiшньосуглобова груднинно-реброва зв’язка (lig. sternocostale intraarticulare) (мал. 49).

Переднi кiнцi несправжнiх ребер (VIII, IX, X) з грудниною безпосередньо не з’єднуються, а з’єднуються мiж собою та з хрящем VII ребра, утворюючи реброву дугу (аrcus costalis), а на мiсцi зрощення одного ребра з iншим - мiжхрящовi суглоби (articulationes interchondrales). Суглобовою сумкою є охрястя.

Мал. 49. З’єднання ребер з хребцями, а - вигляд зверху, б - вигляд справа:

1 - lig. capitis costae radiatum;

2 - lig. costotransversarium;

3 - lig. costotransversarium laterale;

4 - lig. longitudinale anterius;

5 - lig. capitis costae radiatum;

6 - lig. costotransversarium laterale;

7 - lig. intertransversarium.

Мал. 50. З’єднання ребер з грудниною, вигляд спереду. Лівий бік на фронтальному розрізі.

1 - synchondrosis costae prime;

2 - lig. sternocostale intraarticulare;

3 - art.sternocostalis;

4 - lig. sternocostale radiatum.

Переднi кiнцi ребер на зовнiшнiй поверхнi з’єднанi зовнiшньою мiжребровою претинкою (membrana intercostalis externa), волокна її спрямовані зверху вниз i наперед. Бiля заднього, хребтового, кiнця ребер натягнута внутрiшня мiжреброва перетинка (membrana intercostalis interna), волокна якої спрямовані знизу вгору i наперед.

Скелет грудної клiтки (skeleton thoracis), в якiй розмiщуються важливi внутрiшнi органи: серце, легенi, трахея, стравохiд та iншi. Грудна клiтка має два отвори: верхній (apertura thoracis superior) i нижній (apertura thoracis inferior), закритий дiафрагмою. Ребра, якi обмежовують нижній отвір, утворюють парну реброву дугу. Права i лiва ребровi дуги обмежовують з бокiв пiдгруднинний кут (angulus infrasternalis), вiдкритий донизу. Верхiвку пiдгруднинного кута утворює мечоподiбний вiдросток, який розмiщений на рiвнi IX грудного хребця. Верхній отвір грудної клiтки обмежований I грудним хребцем, внутрiшнiми краями перших ребер i верхнiм краєм ручки груднини.

У груднiй клiтцi розрiзняють чотири стiнки: передню, задню i двi бiчнi. Передня стiнка утворена грудниною i ребровими хрящами, задня – грудними хребцями i заднiми кiнцями ребер; бiчнi стiнки – тілами ребер. Ребра роздiленi мiжребровими просторами (spatia intercostalia). Грудна клiтка сплющена в передньо-задньому напрямку, має форму конуса зi зрiзаною верхiвкою. Однак форма i розмiри грудної клiтки дуже мiнливi. Залежно вiд конституцiї людини видiляють три форми грудної клiтки: конусоподiбну, плоску i цилiндричну.

Дихальнi рухи здійснюються з навперемiнним пiдняттям i опусканням груднини i ребер. Під час вдиху обертаються заднi кiнцi ребер навколо осi, яка проходить через головку, вздовж шийки до горбка ребра, причому переднi кiнцi ребер пiднiмаються разом з грудниною, грудна клiтка розширюється як у передньо-задньому, так i в поперечному напрямках. Після закiнчення вдиху, який спричинюється скороченням м’язiв, ребра опускаються i настає видих. Ребра опускаються не тiльки за рахунок скорочення спецiальних м’язiв, а й еластичних структур: зв'язок, перетинок, хрящiв i маси грудної клiтки. У дихальних рухах беруть участь м’язи не лише грудей, а й iнших дiлянок тiла людини.