Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Smolsky_1tom.doc
Скачиваний:
700
Добавлен:
11.03.2016
Размер:
46.52 Mб
Скачать

Зовнішні жіночі статеві органи

До зовнішніх жіночих статевих органів (ogana genitalia feminina externa) відносять – жіночу соромітну ділянку (pudendum femininum). До соромітної ділянки належать: лобкове підвищення, великі соромітні губи, малі соромітні губи, присінок піхви, дівоча пліва, цибулина присінка, великі присінкові залози, малі присінкові залози, клітор, жіночий сечівник (мал. 230).

Мал. 219. Зовнішні жіночі статеві органи.

1. Mons pubis. 2. Labium majus pudendi. 3. Labium minus pudendi. 4. Hymen. 5. Ostium vaginae. 6. Ostium ductus glandulae vestibularis major. 7. Ostium urethrae externum. 8. Clitoris. 9. Preputium clitoridis. 10. Comissura labiorum anterior. 11. Comissura labiorum posterior. 12. Fossa vestibuli vaginae. 13. Frenulum clitoridis. 14. Anus.

Великі соромітні губи (labia pudendi majora) - парні складки шкіри, які обмежовують соромітну щілину (rima pudendi). Спереду та ззаду від соромітної щілини права і ліва великі соромітні губи з’єднуються між собою передньою спайкою губ (comissura labiorum anterior) та задньою спайкою губ (comissura labiorum posterior). Шкіра великих соромітних губ зовні покрита волоссям, має потові та сальні залозки, пігментована. На присередній поверхні великих соромітних губ волосся немає. Товщу великої соромітної губи утворює підшкірна жирова клітковина, в якій проходять еластичні волокна та венозні сплетення. У шкірі передньої частини великої соромітної губи закінчуються волокна круглої маткової зв’язки.

Малі соромітні губи (labia pudendi minora) - це складки шкіри, що мають бічну і присередню поверхні. Бічна поверхня прилягає до присередньої поверхні великої соромітної губи, тоді як пресередні поверхні обох малих соромітних губ обмежовують присінок піхви.

Задні кінці малих соромітних губ з’єднуються між собою вуздечкою соромітних губ (frenulum labiorum pudendi), яка обмежовує ззаду ямку присінка піхви (fossa vestibuli vaginae).

Передній кінець малої соромітної губи розділяється на дві ніжки: бічну та присередню. Бічна ніжка (права та ліва) малої соромітної губи йде збоку від клітора і охоплює його спереду, при цьому обидві бічні ніжки з’єднуються між собою, утворюючи передню шкірочку клітора (preputium clitoridis). Присередня ніжка малої соромітної губи, розміщуючись позаду від клітора, зростається з ним. З’єднуючись між собою, права та ліва присередні малих соромітних губ утворюють вуздечку клітора (frenulum clitoridis).

У малих соромітних губах відсутня підшкірна жирова клітковина, в її шкірі немає потових залоз, але є сальні залози. Основу малих соромітних губ утворює сполучна тканина з великою кількістю еластичних волокон та непосмугованих м’язових волокон, а також венозні сплетення.

Присінок піхви (vestibulum vaginae) - ділянка, що обмежована присередніми поверхнями малих соромітних губ. Спереду від присінка піхви розміщений клітор, а позаду від нього ямка присінка піхви.

У присінок піхви відкриваються: зовнішній отвір сечівника (ostium urethrae externum), що розміщений між клітором (спереду) та отвором піхви (ззаду); вивідні протоки великих пристінкових залоз; отвори яких розташовані на при середній поверхні малих соромітних губ, а також вивідні протоки малих присінкових залоз (glandulae vestibulares minores). Отвір піхви прикритий дівочою перетинкою (hymen) чи її залишками. Це тонка сполучнотканинна плівка, яка розміщена на межі між піхвою та її присінком. У дівочій перетинці є один або декілька отворів, різних за формою та розмірами. Дівоча перетинка являє собою два шари слизової оболонки - один шар обернений до піхви, другий - до присінка піхви. Слизова оболонка покрита багатошаровим плоским епітелієм.

Отвір дівочої перетинки найчастіше круглий, кільцеподібний. Рідше спостерігається півмісяцева форма отвору. Іноді зустрічається губоподібна дівоча пліва, яка має вигляд двох складок, що обмежовують щілиноподібний отвір. Рідко спостерігається природжена вада розвитку дівочої перетинки повне її зарощення. У таких випадках отвір у дівочій перетинці роблять оперативним шляхом.

Велика пристінкова залоза (glandula vestibularis major) - парна комірково-трубчаста залоза завбільшки з горошину. Вона розташована в товщі глибокого поперечного м’яза промежини, в межах основи великої соромітної губи. Довжина вивідної протоки залози 1,5 см. Вивідна протока великої пристінкової залози відкривається в присінок піхви, отвір протоки розміщується на присередній поверхні малої соромітної губи, на межі між задньою та середньою її третинами.

Цибулина присінка (bulbus vestibuli) - є печеристе утворення, що складається з парних (правої та лівої) часток, з’єднаних між собою проміжною частиною, що залягає між клітором і зовнішнім вічком сечівника.

Права та ліва частки цибулини присінка розташовані збоку від отвору піхви. Венозне сплетення, що утворює цибулину присінка, переплітається зі сполучнотканинними та непосмугованими м’язовими волокнами, утворюючи печеристі розширення.

Лобкове підвищення (mons pubis) - це ділянка підшкірної жирової клітковини над лобковим симфізом, покрита волоссям.

Клітор (clitoris) є гомологом печеристих тіл чоловічого статевого члена. Він складається з двох печеристих тіл (corpora cavernosa). Кожне з них має ніжку клітора (crus clitoridis), яка приростає до окістя нижньої гілки лобкової кістки. Ніжка клітора має довжину 4 см. Права та ліва ніжки зближуються і, з’єднавшись, утворюють тіло клітора (corpus clitoridis), яке закінчується головкою клітора (glans clitoridis). Печеристі тіла клітора утворені печеристою тканиною, зовні вони покриті білковою оболонкою (tunica albuginea). Головка клітора печеристої тканини не має. Вона побудована із щільних пучків волокон, між якими проходить велика кількість кровоносних судин.

Жіночий сечівник (urethra feminina) починається на дні сечового міхура внутрішнім вічком сечівника (ostium urethrae internum) і закінчується зовнішнім вічком сечівника (ostium urethrae externum), яке розташоване приблизно на 2 см нижче і позаду від клітора в присінку піхви. Позаду від сечівника розташована піхва, стінки їх зрощені між собою. Сечівник проходить позаду і знизу від лобкового симфізу, пронизує глибокий поперечний м’яз промежини. Діаметр сечівника 0,8-1,2 см, довжина 2,5-3,5 см. Між задньою поверхнею лобкового симфізу та передньою стінкою сечівника розміщене венозне сплетення. Стінка сечівника має два шари - слизову оболонку (tunica mucosa) та м’язову оболонку (tunica muscularis). На слизовій оболонці має поздовжні складки. На задній стінці є найбільш виражена складка – сечівників гребінь (crista urethralis). Епітелій слизової оболонки вистилає сечівникові заторки (lacunae urethrales). У слизовій оболонці є розгалужені сечівникові залози (glandulae urethrales), багато еластичних волокон. Навколо сечівника є знаходиться добре розвинене венозне сплетення, подібне до печеристої тканини. М’язова оболонка утворена непосмугованими м’язовими волокнами. Є два шари м’язової оболонки: внутрішній – поздовжній та зовнішній - коловий, що зв’язаний з м’язовим шаром сечового міхура в ділянці його трикутника. Зовні від м’язової оболонки стінки сечівника розміщується зовнішній м’яз-замикач сечівника (m. sphincter urethrae externus). Він складається з посмугованих м’язових волокон, скорочується довільно. Цей м’яз охоплює верхню третину сечівника, а в межах нижніх двох третин оточує сечівник і піхву.

Навколо внутрішнього вічка сечівника розташований внутрішній м’яз-замикач сечівника (m. sphincter urethrae internum). Він складається з не посмугованих м’язових волокон і його скорочення регулюються автономною нервовою системою.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]