Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання
му зібранні знаходяться в актуалізованому стані — із змінами та доповненнями на дату видання відповідного тому. Планується також видання офіційного Зібрання законів України в десяти томах під грифом Міністерства юстиції України.
Консолідація є зведенням у єдиний нормативно-правовий акт декількох актів, що регулюють певну сферу суспільних відносин без зміни їх змісту.
З наведеного визначення випливають такі ознаки консолідації: по-перше, воназавждиєофіційноюсистематизацією, щоздійсню-
ється виключно в межах нормотворчої діяльності; по-друге, новінормиправавнаслідокїїздійсненнянез’являються,
втручаннявтекстинормативно-правовихактівможливелишенарівні редакційної правки;
по-третє, результатом консолідації є видання нового нормативноправового акта;
по-четверте, з моменту набуття чинності консолідованим нормативно-правовим актом втрачають чинність попередні акти, що входять до його складу.
Практика систематизації законодавства шляхом консолідації нормативно-правових актів є поширеною в багатьох країнах. Саме консолідованими, а не кодифікованими актами є, наприклад, СоціальнийкодексНімеччини, французькіКодекспропрацю, Кодексощадних кас, Дорожній, Сільськогосподарський, Податковий кодекси, Звід законів США, англійські консолідовані статути. В Україні консолідація нормативно-правових актів не практикується, наслідком чого є громіздкість вітчизняного законодавчого масиву, повторюваністьуньому низки положень у різних актах.
§3. Кодифікація та створення зводу законів як особливі змістовні форми систематизації нормативно-правових актів
Кодифікація являє собою особливу змістовну форму системати-
зації законодавства. Вона здійснюється шляхом перероблення та зведення правоих норм, що містяться в різних актах, у логічно узгоджений нормативно-правовий акт, котрий системно і вичерпно регулює певну сферу суспільних відносин, як правило, на галузевому рівні.
320
Розділ 18. Систематизація нормативно-правових актів
Ознаками кодифікації є такі:
–якіконсолідація, воназавждиєофіційноюсистематизацією, що здійснюється виключно в межах нормотворчої діяльності;
–результатом кодифікації (як і консолідації) є видання нового нормативно-правового акта;
–у процесі кодифікації з’являються нові елементи системи права— правовінормиінавітьінститути, щопринципововідрізняєкодифікацію від інших форм систематизації;
–з набрання чинності кодифікаційним актом попередні акти, що регулюють аналогічні суспільні відносини, втрачають чинність повністю або в частині, що суперечить цьому акту.
Кодифікаційні актистановлять тойфундамент, наякому будується новезаконодавство. Вонивпорядковуютьнормативно-правовиймасив, усувають наявні суперечності, уніфікують правовий категорійний апарат, забезпечують єдність термінологічно-мовногооформлення законодавчих актів.
Навідмінувідрезультатівіншихвидівсистематизаціїкодифікаційний акт не тільки впорядковує чинне законодавство, а й якісно його вдосконалює, методологічно «ушляхетнює». Досконалий кодекс сам по собі є свідченням високого рівня юридичної науки та нормотворчостівкраїнііводночаспотужнимпоштовхомдоподальшихнаукових досліджень відповідної галузі, розроблення та видання нових нормативно-правових актів на виконання його приписів. Підготовка дойоговиданнязазвичайведетьсярокамиінавітьдесятиріччями(так, нагромадження необхідного наукового потенціалу, підготовка та безпосереднє опрацювання Німецького цивільного уложення здійснювалися майже все ХІХ ст.).
За рівнем перероблення та оновлення правових норм історично склалися два основні методи кодифікації: кодифікація-компіляція та кодифікація-реформа.
Кодифікація-компіляціяпередбачаєзібраннячиннихправовихнорм та їх приведення в певну кодифіковану форму без істотних змін і доповнень. Цей метод використовується в разі, якщо метою кодифікації
євиключно спрощення та уніфікація законодавства. Багато відомих історіїкодифікаційздійсненосамезацимметодом. Середних— Руська правда, Соборне уложення 1649 р., Господарський кодекс України та ін.
Кодифікація-реформа передбачає зібрання правових норм та їх приведення в певну кодифіковану форму із більш-менш значними
321
Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання
змінами і доповненнями (у тому числі принципово новими нормами). Цей метод є, безумовно, складнішим, довшим, передбачає більш високий рівень юридичної науки та нормотворчої майстерності. Він зазвичай використовується на етапах реформування суспільства, що передбачаютьодночаснереформуваннянаціональноїправовоїсистеми
ідосягненнянетількисутоюридичних, айполітичнихцілей— утвердження та закріплення нових цивілізаційних стандартів, нового типу політичного режиму, принципово нових відносин власності тощо. Саме такими кодифікаціями є Французький цивільний кодекс 1804 р., Німецьке цивільнеуложення1896 р. Середнедавніх прикладіввітчиз- нянихкодифікацій-реформ— новийЦивільнийкодексУкраїни, Кодекс адміністративного судочинства України та ін.
Головними видами кодифікаційних актів є основи законодавства
ікодекси.
Основи законодавства — це кодифікаційний акт, що містить найбільш загальні норми і визначає цілі та принципи правового регулювання певної групи суспільних відносин.
Основи законодавства зазвичай видаються в країнах з федеративною формою державно-територіального устрою і мають на меті уніфікаціюмайбутніходнотипнихзаконодавчихактівсуб’єктівфедерації. Саме тому такі кодифікації поширені, наприклад, у законодавстві Російської Федерації. У національній правовій системі України специфічною метою основ законодавства є затвердження найбільш загальних, принципових положень, що в подальшому мають стати стрижневими для нових законів.
Так, в Україні діють Основи законодавства про культуру, про охорону здоров’я, про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Усі вонистали фундаментом для опрацювання івидання відповідних законів та підзаконних актів. Ці нормативно-правові акти затверджені законами України і містять норми прямої дії.
Кодекс — це єдиний, зведений, юридично і логічно цілісний, внутрішньо узгоджений нормативно-правовий акт, що забезпечує на науковійосновіповне, узагальненетасистемнерегулюваннясуспільних відносин у відповідній галузі або підгалузі законодавства.
На цей час чинними є 20 кодексів України: Цивільний, Сімейний, Земельний, Житловий, законівпропрацю, Господарський, Кримінальний, про адміністративні правопорушення, Бюджетний, Митний, Цивільнийпроцесуальний, адміністративногосудочинства, Господарський процесуальний, Кримінально-процесуальний, Кримінально-виконав-
322
Розділ 18. Систематизація нормативно-правових актів
чий, Повітряний, Лісовий, про надра, Водний, торговельного мореплавства. Законодавча діяльність з кодифікації законодавства є безперервною. На стадії опрацювання перебувають проекти Трудового, Податкового, нового Кримінально-процесуального кодексів України, а також змін до чинних.
Кодексиєважливимчинникомстабільностісистемизаконодавства, національної правової системи взагалі. Діють вонизазвичай протягом багатьох років. Норми інших нормативно-правових актів, навіть законів, не мають суперечити відповідним кодексам. Пряму вказівку на цеможназнайтивтекстахдеякихкодексівУкраїни. Так, відповіднодо ч. 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України якщо суб’єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов’язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Причому обидва проекти розглядаються Верховною Радою України одночасно. Зазначеними нормами законодавець визначає особливе місце кодексів у системі законодавства, забезпечує стабільність правового регулювання. Водночас більшість українських кодексів таких норм не містять.
Основними видами кодифікацій є галузева і спеціальна. Галузева кодифікація здійснюється на рівні певної галузі законо-
давства. Її результатами в Україні є видання, наприклад, Цивільного, Кримінального, Сімейного, Цивільного процесуального кодексів.
Спеціальна кодифікація здійснюється в межах певної підгалузі законодавства. Внаслідок проведення цього виду кодифікації в Україні видані, наприклад, Митний, Бюджетний, Повітряний кодекси.
Слідматинаувазі, щотермін«кодифікація» застосовуєтьсявюридичній практиці й в іншому значенні — як діяльність із актуалізації текстівнормативно-правовихактівшляхомвнесеннядонихприйнятих у процесі нормотворення змін і доповнень. Таку діяльність прийнято називати поточною кодифікацією, хоча до власне кодифікації як особливої змістовної форми систематизації нормативно-правових актів вона не має відношення.
Особливоюформоюсистематизаціїзаконодавстваєствореннязводу законів — зібрання в одному виданні всього чинного законодавства держави, об’єднаного за хронологічним або тематичним принципом. Цей систематизований акт відрізняється чотирма головними ознаками:
323
Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання
по-перше, вінзавждиєофіційноюпублікацієюактівзаконодавства, оскільки видається від імені та за дорученням органу законодавчої влади;
по-друге, звід законів має пріоритет перед усіма попередніми офіційними публікаціями законів, містить їх чинну редакцію;
по-третє, він є зібранням усіх чинних законів без винятку (а не кодифікацією за галузевим принципом);
по-четверте, цейвидсистематизації передбачає великупопередню законотворчу роботу з узгодження норм законодавства, заповнення прогалинуньому, скасуваннязастарілихнорм, об’єднаннязаконів, що регулюють однакові питання, в єдині законодавчі акти тощо.
Діяльність з опрацювання зводу законів має властивості інкорпорації, консолідаціїтакодифікації, посідаєокреме, особливемісцесеред інших результатів систематизації, може вважатися його ідеальним типом. Роботазпідготовкиівиданнязводузаконівєтривалою, важкою, передбачає надзвичайно високий рівень юридичної науки та законотворчої майстерності.
При цьому історії юриспруденції відомі й реальні приклади видання таких універсальних актів. Першим з них вважається давньоримський Звід законів Юстиніана (у XII ст. названий глосаторами Corpus juris civilis — Звід цивільних законів). У історії вітчизняного правапершимінайвідомішимповноціннимактомтакоготипубувЗвід законів Російської імперії 1833 р. Він складався з 16 томів, об’єднував затематичними принципамивсізакониРосійської імперії, починаючи з Соборного уложення 1649 р., і був визнаний єдиним чинним законодавствомкраїни. ВидатнийросійськийправознавецьМ. Сперанський, який фактично керував робочою групою з його створення, зазначав, що звід може бути тільки «загальним складом законів і обіймати всі частини законодавства в усій їх сукупності».
Слід зазначити, що кодифікації є важливим показником рівня прогресу людства, взірцем правової думки. Почесне місце в скарбниці світової культури посідають перший з видатних кодексів — вавілонськийКодексХаммурапі, оригіналякогозберігаєтьсяувиглядібазальтової стели в найвідомішому європейському музеї — Луврі, римські Закони XII таблиць та Corpus juris civilis, пам’ятник середньовічної вітчизняної правової думки Руська правда, славнозвісні кодифікації ХІХ ст. — Французький цивільний кодекс, відомий як Кодекс Наполеона, Німецьке цивільне уложення, Звід законів Російської імперії та ін. Цізразки систематизації законодавства євидатними пам’ятками не тільки юридичної думки, а й світової цивілізації взагалі.
324