міністерство освіти І НАУКИ україни

національна юридична академія україни

імені ярослава мудрого

Тести

з навчальної дисципліни “Філософія”

Харків

2007

Загальні положення

Тести з навчальної дисципліни “Філософія” призначені для проведення поточного або підсумкового контролю, перевірки самостійної роботи студентів, а також можуть бути використані на семінарських заняттях.

Вони мають за мету тематично зорієнтувати студентів у курсі філософії та філософії права і тим самим допомогти знайти відповіді на завдання, сконцентрувати увагу на ключових питаннях тем.

Тести складено відповідно до програми курсу та до вимог державного стандарту вищої освіти.

Дане видання орієнтовано на тестову методику навчання і містить: 1) комплект тематично й логічно впорядкованих запитань до кожної окремої теми, сформульованих максимально конкретно; 2) до кожного запитання чотири варіанти відповіді, з яких студенти мають вибрати правильну.

Навчальна робота студентів з тестами полягає у поза-аудиторному опрацюванні матеріалів та завдань викладача, згідно з навчальним графіком, та письмового або комп’ютерного складання тестів за розкладом.

Для отримання оптимального результату рекомендовано наступний порядок дій:

1) уважно вивчити опитувальник заданого тесту, виявляючи взаємовідношення запитань (загальне – часткове, залежність, антитеза тощо);

2) вивчити відповідні розділи та глави підручника, співвідносячи сприйняту інформацію з опитувальником;

3) уважно прочитати всі фрагменти розділу й вибрати відповідну смислу запитання готову відповідь (якщо підходять декілька, проаналізувати і вибрати одну);

4) скласти концептуально цілісне уявлення всієї теми тесту; незрозумілі моменти усунути самостійно або на семінарському занятті.

Дотримання головної вимоги – самостійності виконання тестових завдань – є запорукою якісних знань з філософії та філософії права, оскільки таким чином студенти розвивають навички та прийоми логічного мислення. Від рівня виконання тестів залежить кількість балів для підсумкової оцінки.

Змістовний модуль I

Сутність філософії, основні етапи та напрями її розвитку

К о н т р о л ь н и й т е с т  1

1. Історія філософії – це:

а) галузь філософського знання;

б) історія становлення філософії як науки;

в) самостійна історична наука;

г) сукупність філософських шкіл, ідей та напрямів.

2. Матеріалізм Л.Фейєрбаха є:

а) антропологічним; в) наївним;

б) механістичним; г) діалектичним.

3. Теорія суспільного розвитку К.Маркса і Ф.Енгельса – це:

а) історичний матеріалізм; в) креаціонізм;

б) антропологічний матеріалізм; г) об’єктивний ідеалізм.

4. Основоположником теорії “географічного детермінізму” вважають:

а) К.Маркса; в) К.А.Гельвеція;

б) Ж.-Ж.Руссо; г) Ш.-Л.Монтеск’є.

5. Родоначальником екзистенціалізму вважають:

а) А.Камю; в) М.Хайдеггера;

б) Ж.-П.Сартра; г) К.Ясперса.

6. “Людина є мірою всіх речей” – це вислів:

а) Сократа; в) Аристотеля;

б) Піфагора; г) софістів.

7. Головною проблемою класичної німецької філософії є:

а) проблема буття; в) проблема пізнаваності світу;

б) проблема розвитку науки; г) проблема людини.

8. Вивчення структури дослідження об’єкта є сутністю:

а) феноменології; в) позитивізму;

б) структуралізму; г) герменевтики.

9. Апейрон – це першооснова сущого у вченні:

а) Анаксимандра; в) Демокріта;

б) Піфагора; г) Фалеса.

10. Початковим етапом середньовічної філософії є:

а) схоластика; б) томізм; в) реалізм; г) апологетика.

11. Демокріта вважають основоположником:

а) атомістичної теорії побудови світу; в) об’єктивного ідеалізму;

б) школи скептицизму; г) об’єктивної діалектики.

12. Світогляд – це:

а) життєві уявлення про світ;

б) система поглядів на світ і місце людини в ньому;

в) певні принципи пізнання дійсності;

г) ідеали та життєві переконання.

13. Засновником емпіріокритицизму вважають:

а) К.Поппера; б) Е.Маха; в) Р.Карнапа; г) О.Конта.

14. Матеріалізм – це:

а) принцип філософського дослідження;

б) вчення про матеріальність світу;

в) напрям, що стверджує первинність матерії;

г) проголошення пріоритету тілесних задоволень.

15. Воду як першооснову всього сущого розумів:

а) Фалес; б) Сократ; в) Платон; г) Парменід.

16. Джордано Бруно був представником:

а) томізму; б) деїзму; в) позитивізму; г) пантеїзму.

17. Філософське вчення Б.Спінози грунтується на:

а) скептицизмі; б) ідеалізмі; в) пантеїзмі; г) матеріалізмі.

18. Засновником позитивізму вважають:

а) М.Шліка; б) Б.Рассела в) Р.Авенаріуса; г) О.Конта.

19. Вчення про “три світи” є складовою філософської системи:

а) І.Канта; б) Г.Сковороди в) П.Юркевича; г) П.Куліша.

20 Гносеологічний аспект герменевтики розробляв:

а) П.Рікьор; б) Г.Гадамер в) Р.Авенаріус; г) М.Шлік.

К о н т р о л ь н и й т е с т  2

1. Первинним елементом буття у філософії Лейбніца виступає:

а) атом; б) Бог; в) монада; г) ідея.

2. Неопозитивізм вивчає:

а) систему сучасного наукового знання;

б) історичний розвиток позитивізму;

в) філософсько-методологічні проблеми сучасної науки;

г) загальнотеоретичні проблеми пізнання.

3. Теорія суспільного розвитку К.Маркса і Ф.Енгельса – це:

а) об’єктивний ідеалізм; в) історичний матеріалізм;

б) антропологічний матеріалізм; г) креаціонізм.

4. Першим давньогрецьким філософом вважають:

а) Сократа; б) Фалеса; в) Платона; г) Аристотеля.

5. В основі діалектичного матеріалізму лежить діалектика:

а) Геракліта; б) Гегеля; в) Й.Фіхте; г) Сократа.

6. Філософія Платона й Аристотеля – це:

а) напрям ранньогрецької філософії;

б) кінець античної філософії;

в) продовження філософії софістів;

г) завершення класичного періоду античної філософії.

7. Концепція цілісності людської психіки викладена З.Фрейдом у праці:

а) “Я і Воно”; в) “Три нариси з теорії сексуальності”;

б) “Психологія несвідомого”; г) “Незадоволеність у культурі”.

8. Сократ увійшов в історію як:

а) родоначальник матеріалізму; в) суб’єктивний ідеаліст;

б) родоначальник ідеалізму; г) послідовник софістів.

9. Автором твору “Слово про закон і благодать” є:

а) Климент Смолятич; в) митрополит Іларіон;

б) Костянтин Туровський; г) Володимир Мономах.

10. Герменевтика – це:

а) вчення про чисту модель раціональності;

б) вчення про практичну користь знання;

в) вчення про феномени людської свідомості;

г) мистецтво та теорія тлумачення текстів.

11. Структуралізм – це вчення про:

а) структуру суспільства;

б) аналіз структури досліджуваного об’єкта;

в) структуру матеріального світу;

г) структуру людської свідомості.

12. Анаксимандр вважав першоосновою всього сущого:

а) число; б) воду; в) апейрон; г) вогонь.

13. Клод Леві-Стросс є найвидатнішим представником:

а) структуралізму; б) неотомізму; в) неокантіанства; г) емпіріокритицизму.

14. Ідеалізм – це:

а) наївні уявлення про реальність;

б) вчення про ідеальність світу;

в) властивість людського характеру;

г) філософський напрям, який обґрунтовує первинність духовного.

15. Пантеїзм – вчення, згідно з яким Бог:

а) є творцем людини; в) є першопричиною всього сущого;

б) і природа – це тотожні поняття; г) не є творцем об’єктивного світу.

16. “Філософія життя” – це:

а) самостійний філософський напрям;

б) одна з форм позитивізму;

в) те ж саме, що й екзистенціалізм;

г) один з різновидів раціоналізму ХІХ ст.

17. Філософія стоїцизму стверджує:

а) відсутність смислу у всього сущого; в) безмежність людського пізнання;

б) необхідність підкорятися долі; г) існування світу чистих сутностей.

18. Засновником феноменологічного напряму в сучасній західній філософії вважають:

а) А.Шопенгауера; б) Ф.Ніцше; в) Е.Гуссерля; г) А.Бергсона.

19. Персоналізм – це вчення про:

а) особистість як вищу духовну цінність;

б) людську творчість;

в) роль особистості в історії;

г) персональну відповідальність людини.

20. “Матерія – це те, що, впливаючи на наші чуттєві органи, викликає відчуття”. Автором цього визначення є:

а) К.-А.Гельвецій; б) Ж.Ламетрі; в) П.-А.Гольбах; г) Ш.Монтеск’є.

К о н т р о л ь н и й т е с т  3

1.Методом наукового пізнання у Р.Декарта виступає:

а) аналіз; б) синтез; в) індукція; г) дедукція.

2.Первинним елементом буття у філософії Г.Лейбніца є:

а) атом; б) монада; в) Бог; г) ідея.

3.Еріх Фромм є відомим представником:

а) неопозитивізму; б) філософії життя; в) структуралізму; г) неофрейдизму.

4.Головною у філософії Відродження була проблема:

а) людської особистості; в) доведення буття Бога;

б) матеріальності світу; г) пізнання світу.

5. Постпозитивізм – це:

а) остання стадія позитивізму;

б) особливий напрям у позитивізмі;

в) незалежний філософський напрям;

г) те ж саме, що й неопозитивізм.

6. В основі філософських поглядів М.Г.Чернишевського лежить:

а) агностицизм; б) марксизм; в) антропологізм; г) ідеалізм.

7. Г.В.Плеханова вважають:

а) представником слов’янофільства;

б) засновником російського марксизму;

в) представником ідеалізму в Росії;

г) представником західництва.

8. “Філософія життя” – це:

а) одна з форм позитивізму;

б) самостійний філософський напрям;

в) те ж саме, що й екзистенціалізм;

г) різновид раціоналізму ХІХ ст.

9. Родоначальником української класичної філософії вважають:

а) Т.Шевченка; б) М.Костомарова; в) Г.Сковороду; г) П.Юркевича.

10. Основною ідеєю філософії В.Соловйова є ідея:

а) первинності матерії; в) первинності права;

б) первинності духу; г) всеєдності.

11. Фома Аквінський є видатним представником:

а) апологетики; б) західної патристики; в) східної патристики; г) схоластики.

12. Автором твору “Слово про закон і благодать” є:

а) митрополит Іларіон; в) Костянтин Туровський;

б) Климент Смолятич; г) Володимир Мономах.

13. В основі російської релігійної філософії ХІХ ст. лежить:

а) філософія М.Ломоносова; в) філософія О.Герцена;

б) вчення західників; г) вчення слов’янофілів.

14.Вивчення структури дослідження об’єкта є сутністю:

а) герменевтики; в) структуралізму;

б) феноменології; г) позитивізму.

15. Анаксимандр вважав першоосновою всього сущого:

а) воду; б) вогонь; в) апейрон; г) число.

16. Родоначальником екзистенціалізму вважають:

а) Ж.-П.Сартра; в) А.Камю;

б) М.Хайдеггера; г) К.Ясперса.

17. Головною проблемою класичної німецької філософії є проблема:

а) людської особистості; в) розвитку наукового знання;

б) буття; г) пізнання світу.

18. Філософія Платона – це:

а) об’єктивний ідеалізм; в) суб’єктивний ідеалізм;

б) скептицизм; г) матеріалізм.

19. Головною проблемою філософії Нового часу ХVІІ ст. є проблема:

а) методу наукового пізнання;

б) співвідношення матеріального й ідеального;

в) людини;

г) буття.

20.Вчення про загальну еволюцію в межах позитивізму розробив:

а) О.Конт; в) Дж.С.Мілль;

б) Г.Спенсер; г) Р.Авенаріус.

К о н т р о л ь н и й т е с т  4

1. Монізм – це:

а) уявлення про єдність душі й тіла;

б) спосіб пізнання об’єктивної реальності;

в) вчення про пізнання;

г) вчення про єдину основу всього сущого.

2. Засновником філософії життя вважають:

а) Ф.Ніцше; б) З.Фрейда; в) В.Дільтея; г) А.Шопенгауера.

3. У філософії ХVІІІ ст. на передній план виступає проблема:

а) суспільного розвитку; в) буття Бога;

б) людського існування; г) пізнання світу.

4. Філософію волі до влади розробляв:

а) Ф.Ніцше; б) А.Шопенгауер; в) А.Бергсон; г) З.Фрейд.

5. Г.В.Ф.Гегель є видатним представником:

а) раціоналізму; в) об’єктивного ідеалізму;

б) емпіризму; г) суб’єктивного ідеалізму.

6. Ідея про позакастову цінність людини проголошується в українській філософській думці в період:

а) Київської Русі; в) раннього Просвітництва;

б) зрілого Просвітництва; г) 30-80-х рр. ХХ ст.

7. Ідеологія українського націоналізму міститься у творчості:

а) Д.Донцова; б) І.Франка; в) О.Ольжича; г) В.Липинського.

8. Головною проблемою класичної німецької філософії є проблема:

а) буття; б) Бога; в) людини; г) пізнання.

9. “Вчення про ідолів” розробляв:

а) Т.Гоббс; б) Дж.Берклі; в) Ф.Бекон; г) Д.Юм.

10. Структуралізм – це:

а) різновид екзистенціалізму;

б) одна з форм неопозитивізму;

в) одна з форм постпозитивізму;

г) різновид неотомізму.

11. Методом наукового пізнання у Р.Декарта виступає:

а) аналіз; б) синтез; в) індукція; г) дедукція.

12. Піфагор стверджував, що:

а) світ – це гармонія чисел;

б) все у світі складається з атомів;

в) першоосновою всього є вогонь;

г) руху не існує.

13. Родоначальником матеріалізму вважають:

а) Демокріта; в) Платона;

б) Геракліта; г) Сократа.

14. Феноменологія – це вчення про:

а) божественну мудрість;

б) рефлексію свідомості про свої акти та їх зміст;

в) матеріальну єдність світу;

г) сутність людини.

15. Середньовічний реалізм – це:

а) вчення про реальність навколишнього світу;

б) вчення про реальність одиничних речей;

в) вчення про реальне існування загальних понять;

г) реалістичний підхід до дійсності.

16. Майнову й соціальну нерівність та шляхи її ліквідації досліджував:

а) Ш.-Л.Монтеск’є; в) К.А.Гельвецій;

б) Вольтер; г) Ж.-Ж.Руссо.

17. Неопозитивізм – це:

а) третій етап розвитку позитивізму;

б) остання стадія позитивістського вчення;

в) те ж саме, що й махізм;

г) те ж саме, що й структуралізм.

18. Матеріалізм л.Фейєрбаха є:

а) діалектичним; в) наївним;

б) механістичним; г) антропологічним.

19. Підгрунтям екзистенціалізму є вчення про:

а) цінності суспільства;

б) людське існування;

в) суспільний прогрес;

г) розвиток матеріального світу.

20. В основу логічного негативізму покладено принцип:

а) взаємозв’язку; в) верифікації;

б) розвитку; г) фальсифікації.

К о н т р о л ь н и й т е с т  5

1. Родоначальником класичної німецької філософії є:

а) І.Кант; б) Г.Гегель; в) Л.Фейєрбах; г) К.Маркс.

2. Головною у філософії Відродження була проблема:

а) доведення буття Бога; в) людської особистості;

б) пізнання світу; г) матеріальності світу.

3. Теоретична філософія викладена Кантом у творі:

а) “Метафізика вдач”;

б) “Критика чистого розуму”;

в) “Критика практичного розуму”;

г) “Критика спроможності судження”.

4. Ототожнення властивостей речей з відчуттями цих власти-востей було притаманне:

а) Т.Гоббсу; б) Д.Юму; в) Б.Спінозі; г) Дж.Берклі.

5. Ідея всеєдності була центральною у творчості одного із зазначених російських філософів, а саме:

а) М.Бердяєва; б) І.Ільїна; в) П.Флоренського; г) В.Соловйова.

6. Автором концепції творчої еволюції є:

а) А.Бергсон; б) М.Хайдеггер; в) З.Фрейд; г) К.Маркс.

7. Засновник феноменологічного напряму в сучасній західній філософії:

а) А.Бергсон; б) А.Шопенгауер; в) Е.Гуссерль; г) Ф.Ніцше.

8. Думку, що “Абсолют” створює природу, а через неї – людину, висловлював:

а) Фіхте; б) Шеллінг; в) Гегель; г) Фейєрбах.

9. Неопозитивізм вивчає:

а) історичний розвиток позитивізму;

б) історію філософії;

в) загальнотеоретичні проблеми пізнання;

г) систему сучасного наукового знання.

10. Марксистська теорія суспільного розвитку – це :

а) історичний матеріалізм;

б) креаціонізм;

в) об’єктивний ідеалізм;

г) антропологічний матеріалізм.

11. Першою філософською школою стародавньої Греції вважають:

а) елейську; в) мілетську;

б) піфагорійську; г) ефеську.

12. Матеріалізм – це:

а) проголошення пріоритету чуттєвих задоволень;

б) вчення про розвиток світу;

в) напрям, що стверджує первинність матерії;

г) принцип філософського дослідження.

13. У центрі філософського вчення Епікура знаходиться:

а) ідеал мудреця; в) ідеальна держава;

б) буття; г) абсолютна ідея.

14. Філософія Платона – це:

а) матеріалізм; в) скептицизм;

б) об’єктивний ідеалізм; г) суб’єктивний ідеалізм.

15. Первинним елементом буття у філософії Лейбніца виступає:

а) монада; б) ідея; в) Бог; г) атом.

16. Думка про те, що наука про людину та її щастя є найважливі-шою з усіх наук, належить:

а) П.Юркевичу; в) Ф.Прокоповичу;

б) С.Яворському; г) Г.Сковороді.

17. Герменевтика – це:

а) вчення про практичну цінність знання;

б) вчення про феномени людської свідомості;

в) мистецтво та теорія тлумачення текстів;

г) вчення про чисту модель раціональності.

18. Артур Шопенгауер – родоначальник:

а) класичної німецької філософії;

б) критичного раціоналізму;

в) ірраціоналізму;

г) вульгарного матеріалізму.

19. Відносність людського пізнання та його недоказовість стверджували:

а) стоїки; б) неоплатоніки; в) кініки; г) скептики.

20. В основу логічного позитивізму покладено принцип:

а) взаємозв’язку; в) верифікації;

б) розвитку; г) фальсифікації.

К о н т р о л ь н и й т е с т 6

1. Вчення про дві субстанції (матеріальну й духовну) розробив:

а) Г.Лейбніц; в) Р.Декарт;

б) Б.Спіноза; г) Т.Гоббс.

2. “Біблія – особливий реальний світ, який існує між космосом ілюдиною”, – так вважав:

а) П.Могила; в) Г.Сковорода;

б) С.Яворський; г) П.Куліш.

3. Філософська теорія пізнання – це:

а) діалектика; в) антропологія;

б) аксіологія; г) гносеологія.

4. Ідея всеєдності була центральною у творчості:

а) М.Бердяєва; в) Г.Плеханова;

б) В.Соловйова; г) П.Флоренського.

5. Точка зору про те, що Бог і природа єдині, притаманна:

а) деїзму; в) раціоналізму;

б) пантеїзму; г) емпіризму.

6. Першим філософом античності вважають:

а) Фалеса; в) Платона;

б) Демокріта; г) Сократа.

7. Основним принципом середньовічної європейської філософії був:

a) антропоцентризм; в) теоцентризм;

б) геліоцентризм; г) космоцентризм.

8. Герменевтика – це:

а) мистецтво та теорія тлумачення текстів;

б) вчення про феномени людської свідомості;

в) вчення про моделі раціональності;

г) вчення про практичну користь знання.

9. Засновником емпіризму Нового часу вважають:

а) Т.Гоббса; в) Р.Декарта;

б) Б.Спінозу; г) Ф.Бекона.

10. Ідеалізм – це:

а) вчення про ідеальність світу;

б) вчення про матеріальність світу;

в) напрям, що обґрунтовує первинність духовного світу;

г) властивість людського характеру.

11. Фома Аквінський був представником:

а) деїзму; в) реалізму;

б) пантеїзму; г) номіналізму.

12. Думку, що “Абсолют” створює природу, а через неї – людину, висловлював:

а) Й.Фіхте; в) Г.Гегель;

б) Й.Шеллінг; г) Л.Фейєрбах.

13. Філософія стоїцизму стверджує:

а) відсутність смислу всього існуючого;

б) існування світу чистих сутностей;

в) безмежність людського пізнання;

г) необхідність підкорятися долі.

14. Основоположником теорії “географічного детермінізму” вважають:

а) К.Маркса; в) К.А.Гельвеція;

б) Ш.-Л.Монтеск’є; г) Ж.-Ж.Руссо.

15. В основі російської релігійної філософії ХІХ ст. лежить:

а) вчення слов’янофілів; в) філософія Герцена;

б) вчення західників; г) філософія М.Ломоносова.

16. Методом наукового пізнання у Р.Декарта виступає:

а) аналіз; в) дедукція;

б) синтез; г) індукція.

17. Феноменологія – це вчення про:

а) божественну мудрість;

б) феномени фізичного світу;

в) рефлексію свідомості про свої акти та їх зміст;

г) форми наукового пізнання.

18. Г.В.Плеханов розвивав філософські погляди:

а) О.Герцена; в) Г.Гегеля;

б) К.Маркса та Ф.Енгельса; г) Л.Фейєрбаха.