Основні проблеми філософії права
К о н т р о л ь н и й т е с т 1
1. Дослідження проблем природи права, його підстав та форм існування здійснюється в:
а) аксіології права; б) гносеології права; в) онтології права; г) антропології права.
2. Право належить до наступного типу реальності:
а) природної; б) соціальної; в) деонтологічної; г) психічної.
3. Природне і позитивне право співвідносяться як:
а) сутність та існування; в) сутність і явище;
б) природне і соціальне; г) об’єктивне і суб’єктивне.
4. Абстрактно-загальне визначення права – це:
а) правова ідея; в) правові норми;
б) судові рішення; г) правова поведінка.
5. Антропологічним еквівалентом принципу формальної рівності є:
а) акти визнання; в) дієздатність;
б) відповідальність; г) самореалізація.
6. Сучасна філософія права орієнтується на один із зазначених образів людини:
а) розумного егоїста; в) відкритої світу вільної істоти;
б) моральної істоти; г) конфліктної істоти.
7.Природженість прав людини означає, що вони:
а) існують з моменту народження;
б) існують від природи;
в) є надюридичним феноменом;
г) існують до будь-яких юридичних встановлень.
8. Суб’єктом права є:
а) особистість; б) індивідуальність; в) індивід; г) біологічна особа.
9. Можливість дій згідно з власною системою цінностей і власними цілями – це:
а) зовнішня свобода; в) позитивна свобода;
б) внутрішня свобода; г) фактична свобода.
10. Правовою цінністю не є:
а) формальна рівність; б) свобода; в) добро; г) справедливість.
11. Фіксована у психіці індивіда і соціально зумовлена спрямованість його на цілі й засоби діяльності – це:
а) ціннісна орієнтація; в) цінність;
б) оцінка; г) свобода.
12. Автором концепції “справедливості як чесності” є:
а) Р.Дворкін; б) Дж.Роулз; в) О.Хеффе; г) Ю.Хабермас.
13. Органічна цілісність притаманних певному народу соціально-психологічних рис і особливостей, яка зумовлює саме таку, а не іншу реакцію суб’єктів на зміну зовнішніх умов, – це:
а) правова ідея; в) мораль;
б) ментальність; г) суспільна думка.
14. Право як “мінімум моральності” визначав;
а) Б.Чичерін; б) В.Соловйов; в) І.Кант; г) М.Бердяєв.
15. Орієнтація на ідеал правової держави – це:
а) справедливість; в) правова ідеологія;
б) правосвідомість; г) правова психологія.
16. Ідея права є універсальною для всіх культур, – стверджував:
а) Д.Чижевський; б) Аристотель; в) Дж.Роулз; г) Л.Фуллер.
17. Філософія права вивчає:
а) інститути шлюбу і родини; в) економічні інститути;
б) політико-правові інститути; г) інститути культури і соціалізації.
18. Влада, яку підтримують народні маси і яка спирається на їх добровільну згоду підкорятися, а не нав’язується їм силою, називається:
а) популістською; в) народною;
б) справедливою; г) легітимною.
19. Зазначте, який із названих принципів є основним для легітимації політико-правових відносин:
а) принцип суверенітету народу й пріоритетності прав людини;
б) принцип використання права на примушення і його виправдання;
в) принцип первинності права по відношенню до держави;
г) принцип розподілу влади.
20. Правове суспільство – це суспільство, в якому реалізовано принцип:
а) верховенства права; в) законності;
б) суверенітету народу; г) справедливості.
К о н т р о л ь н и й т е с т 2
1. Правова реальність – це:
а) конкретно-історична реалізація права;
б) світ права, який конструюється з правових феноменів;
в) реальна правова поведінка;
г) правовий менталітет.
2. Точки зору, що природне право є сукупністю апріорних моральних вимог, які пред’являються до позитивного права, додержувався:
а) Г.Гроцій; б) Г.Гегель; в) І.Кант; г) Т.Гоббс.
3. Онтологічною основою права є:
а) природа; б) індивід; в) взаємодія індивідів; г) суспільство.
4. Конкретно-загальне визначення права – це:
а) правова ідея; в) судові рішення;
б) правові норми; г) правова поведінка.
5. Вчення про спосіб і структуру буття людини як суб’єкта права – це:
а) аксіологія права; в) антропологія права;
б) гносеологія права; г) онтологія права.
6. Мінімальною умовою здійснення головного антропологічного інтересу виступає вимога:
а) відмови від насильства ; в) відмови від свободи;
б) відмови від комунікації; г) відмови від власності.
7. Природженість прав людини означає, що вони:
а) існують до будь-яких юридичних встановлень;
б) існують з моменту народження;
в) існують від природи;
г) є над’юридичним феноменом.
8. Юридичний гуманізм – це:
а) довіра до волі людини;
б) пом’якшення покарання людини;
в) виправдання злочину соціальними обставинами;
г) віра в добру природу людини;
9. Вміння і спроможність здійснювати певні необхідні правові дії як стереотипні прийоми – це:
а) правові почуття; в) правові звички;
б) правові навички; г) правові знання.
10. Ідея права є універсальною для всіх культур – стверджував:
а) Д.Чижевський; б) Дж.Роулз; в) Аристотель; г) Платон;
11. Право і мораль не мають між собою нічого спільного – стверджував:
а) І.Кант; б) В.Соловйов; в) Б.Чичерін; г) Б.Кістяківський.
12. Аксіоми правосвідомості сформулював:
а) Аристотель; б) І.Кант; в) І.Ільїн; г) Дж.Роулз.
13. Вчення про правові цінності і право як цінність – це:
а) онтологія права; в) антропологія права;
б) аксіологія права; г) гносеологія права.
14. Пошук обмежувальних засобів, способів і форм обмежень передбачає:
а) негативну свободу; в) зовнішню свободу;
б) позитивну свободу; г) внутрішню свободу.
15. Правовою цінністю є:
а) добро; б) свобода; в) інтерес; г) істина.
16. Неупереджене об’єктивне застосування правил – це:
а) законність; в) чесність;
б) змістовна справедливість; г) формальна справедливість.
17. Філософія права вивчає:
а) інститути шлюбу і родини; в) інститути культури і соціалізації;
б) економічні інститути; г) політико-правові інститути.
18. Добровільне визнання юридичних норм, що регулюють відносини управління і підкорення, – це:
а) традиційна легітимація; в) харизматична легітимація;
б) раціональна легітимація; г) ідеологічна легітимація.
19. Основним для легітимації політико-правових відносин є принцип:
а) первинності права по відношенню до держави;
б) суверенітету народу й пріоритетності прав людини;
в) використання права на примушення і його виправдання;
г) розподілу влади.
20. Єдність правової держави і громадянського суспільства – це:
а) надбудова; в) сучасне суспільство;
б) правове суспільство; г) інформаційне суспільство.
К о н т р о л ь н и й т е с т 3
1. Дослідження проблем природи права, його підстав і форм існування здійснюється в:
а) онтології права; в) антропології права;
б) гносеології права; г) аксіології права.
2. Точки зору, що природне право є раціональний смисл позитивного права, додержувався:
а) Г.Гегель; б) І.Кант; в) Г.Гроцій; г) Т.Гоббс.
3. Матеріально-конкретне визначення права – це:
а) правова ідея; в) правові норми;
б) судові рішення; г) правова поведінка.
4. Правова реальність – це:
а) світ права, який конструюється з правових феноменів;
б) конкретно-історична реалізація права;
в) правовий менталітет;
г) правове життя.
5. Антропологічним еквівалентом принципу формальної рівності є:
а) дієздатність; в) самореалізація;
б) відповідальність; г) акти визнання.
6. Сучасна філософія права орієнтується на один із зазначених образів людини, а саме:
а) розумного егоїста; в) відкритої світу вільної істоти;
б) моральної істоти; г) конфліктної істоти
7. Природженість прав людини означає, що вони:
а) існують з моменту народження; в) є над’юридичним феноменом;
б) існують від природи; г) існують до будь-яких юридичних встановлень.
8. Суб’єктом права є:
а) індивідуальність; б) особистість; в) індивід; г) біологічна особа.
9. Дозвіл здійснювати певні дії незалежно від реальної можливості цього – це:
а) зовнішня свобода; в) юридична свобода;
б) позитивна свобода; г) фактична свобода.
10. Правовою цінністю не є:
а) свобода; б) добро; в) формальна рівність; г) справедливість.
11. Спрямованість свідомості індивіда та його діяльності на певну цінність – це:
а) цінність; б) ціннісна орієнтація; в) оцінка; г) свобода.
12. Автор концепції “справедливості як чесності”:
а) Ю.Хабермас; в) О.Хеффе;
б) Л.Фуллер; г) Дж.Роулз.
13. Органічна цілісність притаманних певному народу соціально-психологічних рис і особливостей, яка зумовлює саме таку, а не іншу реакцію суб’єктів на зміну зовнішніх умов, – це:
а) ментальність; в) мораль;
б) правова ідея; г) суспільна думка.
14. Право як “мінімум моральності” визначав:
а) Б.Чичерін; б) І.Кант; в) М.Бердяєв; г) В.Соловйов.
15. Орієнтація на ідеал правової держави – це:
а) правова психологія; в) правова ідеологія;
б) справедливість; г) правосвідомість.
16. На необхідності етичного обґрунтування права наголошував:
а) Р.Дворкін; в) Дж.Роулз;
б) Б.Чичерін; г) Дж.Фінніс.
17. Влада, яку підтримують народні маси і яка спирається на їх добровільну згоду підкорятися, а не нав’язується їм силою, називається:
а) популістською; в) народною;
б) справедливою; г) легітимною.
18. Добровільне визнання юридичних норм, що регулюють відносини управління і підкорення, – це:
а) традиційна легітимація; в) раціональна легітимація;
б) харизматична легітимація; г) ідеологічна легітимація.
19. Основним для легітимації політико-правових відносин є принцип:
а) первинності права по відношенню до держави;
б) суверенітету народу й пріоритетності прав людини;
в) використання права на примушення і його виправдання;
г) розподілу влади.
20. Правове суспільство – це суспільство, в якому реалізовано принцип:
а) суверенітету народу; в) законності;
б) справедливості; г) верховенства права.
К о н т р о л ь н и й т е с т 4
1. Онтологічною основою права є:
а) природа; б) суспільство; в) індивід; г) взаємодія індивідів.
2. Право належить до наступного типу реальності:
а) психічної; б) соціальної; в) природної; г) деонтологічної.
3. Природне і позитивне право співвідносяться як:
а) сутність і явище; в) природне і соціальне;
б) сутність і існування; г) об’єктивне й суб’єктивне.
4. Соціально-предметне втілення права – це:
а) правова ідея; в) правові норми;
б) правова поведінка; г) судові рішення.
5. Вчення про спосіб і структуру буття людини як суб’єкта права – це:
а) антропологія права; в) аксіологія права;
б) гносеологія права; г) онтологія права.
6. Мінімальною умовою здійснення головного антропологічного інтересу виступає вимога відмови від:
а) комунікації; б) свободи; в) насильства; г) власності.
7. Природженість прав людини означає, що вони:
а) існують до будь-яких юридичних встановлень;
б) існують від природи;
в) існують з моменту народження;
г) є над’юридичним феноменом.
8. Юридичний гуманізм – це:
а) віра в добру природу людини;
б) довіра до волі людини;
в) пом’якшення покарання;
г) виправдання злочину соціальними обставинами.
9. Вчення про правові цінності і право як цінність – це:
а) онтологія права; в) антропологія права;
б) гносеологія права; г) аксіологія права.
10. Можливість дій згідно з власною системою цінностей і власними цілями – це:
а) зовнішня свобода; в) позитивна свобода;
б) внутрішня свобода; г) фактична свобода.
11. Правовою цінністю є:
а) справедливість; б) добро; в) інтерес; г) істина.
12. Неупереджене об’єктивне застосування правил – це:
а) законність;
б) чесність;
в) змістовна справедливість;
г) формальна справедливість.
13. Вміння і спроможність здійснювати певні необхідні правові дії як стереотипні прийоми – це правові:
а) почуття; б) звички; в) знання; г) навички.
14. Право і мораль не мають між собою нічого спільного – вважав:
а) І.Кант; б) Б.Чичерін; в) В.Соловйов; г) Б.Кістяківський.
15.Аксіоми правосвідомості сформулював:
а) Аристотель; б) І.Кант; в) І.Ільїн; г) Дж.Роулс.
16. Право і мораль знаходяться у відношенні взаємодоповнення – так вважав:
а) Л.Петражицький; б) І.Кант; в) Б.Чичерін; г) В.Соловйов.
17. Філософія права вивчає:
а) політико-правові інститути;
б) економічні інститути;
в) інститути шлюбу і родини;
г) інститути культури і соціалізації.
18. Влада, яку підтримують народні маси і яка спирається на їх добровільну згоду підкорятися, а не нав’язується їм силою, називається:
а) народною; в) легітимною;
б) справедливою; г) популістською.
19. Єдність правової держави і громадянського суспільства – це:
а) надбудова; в) правове суспільство;
б) сучасне суспільство; г) інформаційне суспільство.
20. Основним для легітимації політико-правових відносин є принцип:
а) суверенітету народу й пріоритетності прав людини;
б) використання права на примушення і його виправдання;
в) первинності права по відношенню до держави;
г) розподілу влади.
К о н т р о л ь н и й т е с т 5
1. Дослідження проблем природи права, його підстав та форм існування здійснюється в:
а) аксіології права; в) онтології права;
б) гносеології права; г) антропології права.
2. Точки зору, що природне право є сукупність апріорних моральних вимог, які пред’являються до позитивного права, додержувався:
а) І.Кант; б) Г.Гегель; в) Г.Гроції; г) Т.Гоббс.
3. Абстрактно-загальне визначення права – це:
а) правова ідея; в) правові норми;
б) судові рішення; г) правова поведінка.
4. Правова реальність – це:
а) конкретно-історична реалізація права;
б) світ права, який конструюється з правових феноменів;
в) правовий менталітет;
г) правова поведінка.
5. Антропологічним еквівалентом принципу формальної рівності є:
а) дієздатність; б) відповідальність; в) акти визнання; г) самореалізація.
6. Сучасна філософія права орієнтується на образ людини як:
а) розумного егоїста; в) відкритої світу вільної істоти;
б) моральної істоти; г) конфліктної істоти.
7. Природженість прав людини означає, що вони:
а) існують з моменту народження;
б) існують від природи;
в) є над’юридичним феноменом;
г) існують до будь-яких юридичних встановлень.
8. За П.Рікьором, суб’єкт права визначається займенником:
а) “будь-який”; б) “хтось”; в) “ти”г) “він”.
9. Правовою цінністю не є:
а) формальна рівність; в) істина;
б) свобода; г) справедливість.
10. Почуття і розум людей диктують визнати особливо вагомим :
а) цінність; б) оцінка; в) ціннісна орієнтація; г) свобода.
11. Автор концепції “справедливості як чесності”:
а) П.Рікьор; б) Дж.Роулз; в) О.Хеффе; г) Ю.Хабермас.
12. Пошук обмежувальних засобів, способів і форм обмежень передбачає:
а) негативну свободу; в) зовнішню свободу;
б) позитивну свободу; г) внутрішню свободу.
13. Органічна цілісність притаманних певному народу соці-ально-психологічних рис і особливостей, яка зумовлює саме таку, а не іншу реакцію суб’єктів на зміну зовнішніх умов, – це:
а) суспільна думка; в) мораль;
б) правова ідея; г) ментальність.
14. Право як “мінімум моральності” визначав:
а) Б.Чичерін; б) В.Соловйов; в) І.Кант; г) М.Бердяєв.
15.Орієнтація на ідеал правової держави – це:
а) справедливість; в) правова ідеологія;
б) правосвідомість; г) правова психологія.
16. Ідея права є універсальною для всіх культур – стверджував:
а) Д.Чижевський; б) Р.Штаммлер; в) Дж.Роулз; г) Дж.Остін.
17. Філософія права вивчає:
а) інститути шлюбу і родини; в) економічні інститути;
б) політико-правові інститути; г) інститути культури і соціалізації.
18. Добровільне визнання юридичних норм, що регулюють відносини управління і підкорення, це:
а) традиційна легітимація; б) харизматична легітимація;
в) ідеологічна легітимація; г) раціональна легітимація.
19. Основним для легітимації політико-правових відносин є принцип:
а) первинності права по відношенню до держави;
б) використання права на примушення і його виправдання;
в) розподілу влади;
г) суверенітету народу і пріоритетності прав людини.
20. Правове суспільство – це суспільство, в якому реалізовано принцип:
а) верховенства права; в) законності;
б) суверенітету народу; г) справедливості.
К о н т р о л ь н и й т е с т 6
1. Точки зору, що природне право є раціональним смислом позитивного права, додержувався:
а) І.Кант; б) Г.Гроцій; в) Г.Гегель; г) Т.Гоббс.
2. Право належить до наступного типу реальності:
а) психічної; б) соціальної; в) природної; г) деонтологічної.
3. Конкретно-загальне визначення права – це:
а) правові норми; в) правова ідея;
б) судові рішення; г) правова поведінка.
4. Онтологічною основою права є:
а) взаємодія індивідів; б) суспільство; в) індивід; г) природа.
5. Вчення про спосіб і структуру буття людини як суб’єкта права – це:
а) гносеологія права; в) аксіологія права;
б) антропологія права; г) онтологія права.
6. Мінімальною умовою здійснення головного антропологічного інтересу виступає вимога:
а) відмови від комунікації; в) відмови від насильства;
б) відмови від свободи; г) відмови від власності.
7. Природженість прав людини означає, що вони:
а) існують до будь-яких юридичних встановлень;
б) існують від природи;
в) існують з моменту народження;
г) є над’юридичним феноменом.
8. Юридичний гуманізм – це:
а) довіра до волі людини;
б) віра в добру природу людини;
в) виправдання злочину соціальними обставинами;
г) пом’якшення покарання.
9. Вчення про правові цінності і право як цінність – це:
а) онтологія права; в) антропологія права;
б) гносеологія права. г) аксіологія права.
10. Дозвіл здійснювати певні дії незалежно від реальної можли-вості цього – це:
а) юридична свобода; в) позитивна свобода;
б) зовнішня свобода; г) фактична свобода.
11. Правовою цінністю є:
а) інтерес; б) добро; в) справедливість; г) істина.
12. Неупереджене об’єктивне застосування правил – це:
а) законність;
б) формальна справедливість;
в) змістовна справедливість;
г) чесність.
13. Право і мораль не мають між собою нічого спільного – стверджував:
а) І.Кант; б) Б.Чичерін; в) В.Соловйов; г) Б.Кістяківський.
14. Аксіоми правосвідомості сформулював:
а) Аристотель; б) І.Ільїн; в) І.Кант; г) Дж.Роулз.
15. Орієнтація на ідеал правової держави – це:
а) правосвідомість; в) правова ідеологія;
б) справедливість; г) правова психологія.
16. Ідея права є універсальною для всіх культур – стверджував: а) Д.Чижевський; в) Дж.Роулз; б) Аристотель; г) П.Новгородцев.
17. Добровільне визнання юридичних норм, що регулюють відно-сини управління і підкорення:
а) традиційна легітимація;
б) раціональна легітимація;
в) харизматична легітимація;
г) ідеологічна легітимація.
18. Влада, яку підтримують народні маси і яка спирається на їх добровільну згоду підкорятися, а не нав’язується їм силою, називається:
а) народною; в) популістською;
б) справедливою; г) легітимною.
19. Єдність правової держави і громадянського суспільства – це:
а) надбудова; в) інформаційне суспільство;
б) сучасне суспільство; г) правове суспільств