Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Testi_z_Filosofiyi.docx
Скачиваний:
95
Добавлен:
21.07.2019
Размер:
113.61 Кб
Скачать

Філософія права та її еволюція

К о н т р о л ь н и й т е с т 1

1. Родоначальником школи природного права ХVІІ-ХVІІІ ст. вважають:

а) Г.Гроція; б) Т.Мора; в) Дж.Локка; г) Г.Лейбніца.

2. “Об’єктивний дух – це той ступінь розвитку духу, коли свобода вперше набуває форми реальності у вигляді державно-правових утворень”. Автор:

а) Г.Гегель; б) П.Рікьор; в) М.Бердяєв; г) Г.Гроцій.

3. Раціоналістичні концепції природного права мають місце в межах підходу, що грунтується на:

а) виділенні ключових категорій;

б) виділенні способу обґрунтування ідеї права;

в) розумінні смислу права;

г) виділенні епох у розвитку філософії.

4. Положення: “Справедливе полягає у відплаті іншому рівним”, – належить:

а) софістам; в) мілетській школі;

б) ефеській школі; г) піфагорійцям.

5. “Державою повинні правити філософи”. Автор твердження:

а) Епікур; б) Платон; в) Фалес; г) Сенека.

6.Твердження про те, що держава відрізняється від зграї розбійників лише тим, що має повноваження на застосування сили, належить:

а) Х.Харту; б) Г.Кельзену; в) К.Попперу; г) Дж.Остіну.

7. Першість у розробці теорії впливу навколишнього середовища на політику й право належить:

а) Б.Спінозі; б) Т.Гоббсу; в) Ш.Монтеск’є; г) М.Лютеру.

8. Ідею права вважав предметом філософії права один із названих нижче філософів:

а) Аристотель; в) М.Хайдеггер;

б) Г.Гегель; г) В.Нерсесянц.

9. “Право – це сукупність умов, за яких свавілля одного є сумісним зі свавіллям іншого з точки зору загального закону свободи”. Автор:

а) К.Маркс; б) І.Кант; в) П.Амселек; г) Й.Фіхте.

10. Думку про те, що право є продуктом народного духу, відстоювали представники наступної філософсько-правової школи (напряму):

а) правового екзистенціалізму; в) правової герменевтики;

б) правової феноменології; г) історичної школи права.

11.Марксистська філософсько-правова концепція за способом обґрунтування права відноситься до:

а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;

б) правового суб’єктивізму; г) природно-правового мислення.

12.Дослідження природи права, його підстав і форм існування здійснюється в:

а) аксіології права; в) антропології права;

б) гносеології права; г) онтології права.

13. Позитивність права у встановленні його державною інстанцією вбачали представники одного із наведених нижче напрямів позитивізму, а саме:

а) психологічного позитивізму; в) соціологічного позитивізму;

б) логічного позитивізму; г) етатистського позитивізму.

14. Концепція природного права з мінливим змістом розроблена:

а) Р.Штаммлером; б) Е.Гуссерлем; в) Г.Радбрухом; г) К.Савіньї.

15. Поняття, яке розкриває апріорні структури, які суб’єкт відкриває у своїй свідомості шляхом заглиблення в сутність правових норм, – це:

а) річ-у-собі; в) річ-поза-собою;

б) категоричний імператив; г) правовий ейдос.

16.”Право є мінімумом моральності або нижчим її рівнем” – твердження:

а) В.Соловйова; б) І.Канта; в) Б.Чичеріна; г) Г.Гегеля.

17. Поняття “суверенітет” як ознаку держави в науковий обіг увів:

а) Нерон; б) Ж.-Ж Руссо; в) Дж.Остін; г) Ж.Боден.

18. У формуванні моделей пізнання права виражається одна з функцій філософії права:

а) виховна; в) методологічна;

б) аксіологічна; г) відображувальна.

19. Автором твердження про те, що основою правопорядку є страх перед Божою карою, вважають:

а) Августина Блаженного; в) І.Бентама;

б) Фому Аквінського; г) Аристотеля.

20. Визначення людини як “політичної тварини”належить:

а) Сократу; б) Платону; в) Аристотелю; г) Піфагору.

К о н т р о л ь н и й т е с т  2

1. Родоначальником сучасної науки про державу і право вважають:

а) Г.Гроція; б) Т.Мора; в) Н.Макіавеллі; г) Г.Лейбніца.

2. “Внутрішня сутність людини завжди говорить їй, як має бути, і вона сама в собі знаходить підтвердження того, що має силу закону”. Автор твердження:

а) Г.Гегель; б) П.Рікьор; в) М.Бердяєв; г) Г.Гроцій.

3. Деонтологічні концепції природного права мають місце в межах підходу, що грунтуються на:

а) виділенні ключових категорій;

б) виділенні способу обґрунтування ідеї права;

в) розумінні смислу права;

г) виділенні епох у розвитку філософії.

4. Твердження, що знання є основою законослухняної поведінки, належить:

а) софістам; б) ефеській школі; в) Сократу; г) піфагорійцям.

5. Автором твердження про те, що людині необхідно підкорятися державним законам і творити добро, вважають:

а) Епікур; б) Платон; в) Фалес; г) Марк Аврелій.

6. Точка зору на право як на сукупність первинних правил виконання обов’язків і вторинних правил визнання, змін і правосуддя належить:

а) Х.Харту; б) Г.Кельзену; в) К.Попперу; г) Дж.Остіну.

7. Точка зору про те, що справедливий розподіл суспільних благ має здійснюватися за принципом “соціальної корисності”, належить:

а) Аристотелю; в) К.-А.Гельвецію;

б) Вольтеру; г) М.Лютеру.

8. Предметом філософії права вважав суспільний ідеал:

а) С.Франк; б) Г.Гегель; в) М.Хайдеггер; г) К.Маркс.

9. “Право – це сукупність умов, за яких свавілля одного є сумісним зі свавіллям іншого з точки зору загального закону свободи”. Автор:

а) Б.Кістяківський; в) П.Амселек;

б) І.Кант; г) П.Юркевич.

10. Автором твердження про те, що основою правопорядку є страх перед Божественною карою, вважають:

а) Августин Блаженний; в) І. Бентам;

б) Фома Аквінський; г) Аристотель.

11. Думку про те, що із зникненням класів право втратить підстави для свого існування, відстоювали прибічники:

а) правового екзистенціалізму; в) правової герменевтики;

б) правової феноменології; г) марксизму.

12. Філософсько-правова концепція Іммануїла Канта належить до одного із зазначених способів обґрунтування права:

а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;

б) правового суб’єктивізму; г) юридичного позитивізму.

13. Дослідження особливостей процесу пізнання у сфері права, проблем істини в праві здійснюється в:

а) аксіології права; в) антропології права;

б) гносеології права; г) онтології права.

14. Позитивність права у його внутрішньому визнанні людиною вбачали представники одного із наведених нижче напрямів позитивізму:

а) психологічного позитивізму;

б) логічного позитивізму;

в) соціологічного позитивізму;

г) етатистського позитивізму.

15. Точка зору на природне право як внутрішнє моральне ядро закону належить:

а) Р.Штаммлеру; б) Л.Фуллеру; в) Г.Радбруху; г) К.Савіньї.

16. Сенс суду в заміні насильства мовним дискурсом вбачає:

а) правовий екзистенціалізм; в) комунікативна філософія;

б) правова феноменологія; г) правова герменевтика.

17. Уперше в науковий обіг поняття суверенітету як ознаку держави ввів:

а) Ж.Боден; б) Ш.Монтеск’є; в) Н.Макіавеллі; г) Сенека.

18. У формуванні моделей пізнання права виражається одна із функцій філософії права:

а) виховна; в) методологічна;

б) аксіологічна; г) інформаційно-відображувальна.

19. Два типи справедливості – розподільчу та зрівнювальну – визначав:

а) Сократ; б) Аристотель; в) Геракліт; г) Демокріт.

20. Автором філософського трактату Про дух законів” є:

а) Т.Гоббс; б) Дж.Локк; в) Б.Спіноза; г) Ш.Монтеск’є.

К о н т р о л ь н и й т е с т  3

1. Те, що право є вираженням і закріпленням волі економічно пануючого класу, вважали представники одного з напрямів філософсько-правового об’єктивізму, а саме:

а) соціологічного об’єктивізму; в) юридичного економізму;

б) юридичного біологізму; г) політичного об’єктивізму.

2. Антропологічні концепції природного права мають місце в межах підходу, що грунтується на:

а) виділенні ключових категорій; в) розумінні смислу права;

б) виділенні способу обґрунтування ідеї права; г) виділенні епох у розвитку філософії.

3. Один із представників стоїцизму ввів у науковий обіг поняття обов’язку. Назвіть його.

а) Зенон; б) Сенека; в) Марк Аврелій; г) Нерон.

4. Автором твердження про те, що людині необхідно підкорятися державним законам і творити добро, вважають:

а) Епікура; б) Платона; в) Фалеса; г) Марка Аврелія.

5. Точки зору на право як на сукупність первинних правил виконання обов’язків і вторинних правил визнання, змін і правосуддя додержувався:

а) Х.Харт; б) Г.Кельзен; в) К.Поппер; г) Дж.Остін.

6. Точки зору про те, що справедливий розподіл суспільних благ має здійснюватися за принципом “соціальної корисності”, додержувався:

а) Аристотель; б) Вольтер; в) К.-А.Гельвецій; г) М.Лютер.

7. Предметом філософії права вважав справедливість:

а) С.Франк; б) В.Нерсесянц; в) Н.Боббіо; г) Г.Гегель.

8. Думка про те, що право грунтується на чотирьох соціокультурних феноменах – аналітичному, соціологічному, психологічному та нормативному, належить:

а) Б.Кістяківському; б) П.Амселеку; в) І.Канту; г) П.Юркевичу.

9. Автором твердження про те, що право є дією справедливості в божественному порядку людського співіснування, вважають:

а) Августина Блаженного; б) Фому Аквінського; в) І.Бентама; г) Аристотеля.

10. Думку про те, що із зникненням класів право втратить підстави для свого існування, відстоювала одна з наведених нижче філософсько-правових шкіл (напрямів):

а) правовий екзистенціалізм; в) правова герменевтика;

б) марксизм; г) правова феноменологія.

11. Філософсько-правова концепція Іммануїла Канта відноситься до одного із способів обґрунтування права, а саме:

а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;

б) правового суб’єктивізму; г) юридичного позитивізму.

12. Дослідження рівнів і методів пізнання в праві, особливостей процесу пізнання правової реальності здійснюється в:

а) аксіології права; в) антропології права;

б) гносеології права; г) онтології права.

13. Позитивність права у застосуванні права конкретними соціальними групами вбачали представники одного із наведених нижче напрямів юридичного позитивізму, а саме:

а) психологічного позитивізму; в) соціологічного позитивізму;

б) логічного позитивізму; г) етатистського позитивізму.

14. Точка зору на природне право як внутрішнє моральне ядро закону належить:

а) Р.Штаммлеру; б) Л.Фуллеру; в) Г.Радбруху; г) К.Савіньї.

15. Поняття, яке розкриває апріорні структури, які суб’єкт, що пізнає, відкриває у своїй свідомості шляхом заглиблення в сутність правових норм та інститутів, – це:

а) річ-у-собі; б) категоричний імператив; в) річ-поза-собою; г) правовий ейдос.

16. Природа речей надає нормативної сили правовим нормам – так вважали представники одного із зазначених нижче інтерсуб’єктивних напрямів, а саме:

а) підходу, що базується на “природі речей”; в) правового екзистенціалізму;

б) підходу, що базується на “правових ейдосах”; г) правової герменевтики.

17. Уперше в науковий обіг поняття суверенітет як ознаку держави ввів:

а) Ж.Боден; б) Ш.Монтеск’є; в) Н.Макіавеллі; г) Сенека.

18. Одна із функцій філософії права полягає в розробці уявлень про правові цінності, а саме:

а) виховна;

б) аксіологічна;

в) методологічна;

г) інформаційно-відображувальна.

19. Іммануїл Кант ввів у науковий обіг поняття:

а) менталітет; б) номотетика; в) категоричний імператив; г) суб`єктивний дух.

20. Автором чистого вчення про правоє:

а) Дж. Остін; б) Х. Харт; в) Г. Кельзен; г) Дж. Роулз.

К о н т р о л ь н и й т е с т  4

1. Закон творить влада, а не істина – так вважають представники одного з напрямів філософсько-правового об’єктивізму, а саме:

а) соціологічного об’єктивізму; в) юридичного економізму;

б) юридичного біологізму; г) політичного об’єктивізму.

2. Ідея демократизації церкви і свободи совісті як підстава для розробки принципу автономії особистості притаманна одному із зазначених нижче періодів розвитку вітчизняної філософсько-правовоїдумки:

а) докласичному; в) ліберально-романтичному;

б) класичному; г) сучасному.

3. Космологічні концепції природного права мають місце в межах підходу, що грунтується на:

а) виділенні ключових категорій;

б) виділенні способу обґрунтування ідеї права;

в) розумінні смислу права;

г) виділенні епох у розвитку філософії.

4. Один із філософів Нового часу вважав, що метою закону є не обмеження свободи, а її збереження і розширення. Ним є:

а) Т.Гоббс; б) Дж.Локк; в) Б.Спіноза; г) Г.Лейбніц.

5. Розробку принципу розподілу влади як умови свободи і розробку теорії впливу довкілля на політику вперше здійснив:

а) Аристотель; б) Вольтер; в) Ш.Монтеск’є; г) М.Лютер.

6. Автором твердження про те, що людині необхідно підкорятися державним законам і творити добро, вважають:

а) Марка Аврелія; б) Платона; в) Сократа; г) Протагора.

7. Точки зору на право як на сукупність первинних правил виконання обов’язків і вторинних правил визнання, змін і правосуддя дотримувався:

а) Х.Харт; б) Г.Кельзен; в) К.Поппер; г) Дж.Остін.

8. Праву належить проміжне положення між ідеальним добром і злою дійсністю – так вважав:

а) С.Франк; б) М.Бердяєв; в) Б.Кістяківський; г) В.Соловйов.

9. Першість у розробці концепції “правового соціалізму”, в центрі якої має знаходитися “право на гідне існування”, належить:

а) Б. Кістяківському; в) І. Канту;

б) П.Амселеку; г) П. Юркевичу.

10. Автором твердження про те, що людська свобода – це дії згідно з розумно пізнаною божественною необхідністю, вважають:

а) Августина Блаженного; б) Фому Аквінського; в) І.Бентама; г) Аристотеля.

11. Думку про те, що право є історичним явищем, яке необхідне суспільству лише на певному етапі його розвитку, відстоювали представники одного з наступних філософсько-правових напрямів:

а) правового екзистенціалізму; в) правової герменевтики;

б) марксизму; г) правової феноменології.

12.Філософсько-правова концепція Іммануїла Канта відноситься до одного із зазначених способів обґрунтування права:

а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;

б) правового суб’єктивізму; г) юридичного позитивізму.

13. Точки зору, що природне право є сукупністю апріорних моральних вимог, які пред’являються до позитивного права, додержувався:

а) І.Кант; б) Г.Гегель; в) Г.Гроцій; г) Т.Гоббс.

14.Точка зору на природне право як внутрішнє моральне ядро закону належить:

а) Р.Штаммлеру; б) Л.Фуллеру; в) Г.Радбруху; г) К.Савіньї.

15. Встановити смисл тексту правового документа незалежно від його автора є метою представників такого сучасного інтерсуб’єктивного напряму, як:

а) комунікативна філософія; в) правовий екзистенціалізм;

б) правова феноменологія; г) правова герменевтика.

16. Людину як моральну істоту, яка не потребує зовнішньої опіки, розглядав:

а) Ж.Боден; б) Ш.Монтеск’є; в) Н.Макіавеллі; г) І.Кант.

17. Функцією філософії права, яка полягає в розробці уявлень про правові цінності, є:

а) виховна; в) методологічна;

б) аксіологічна; г) інформаційно-відображувальна.

18. Один із філософів права стверджував, що закон – це певна команда. Ним є:

а) Г.Кельзен; б) Дж.Остін; в) Х.Харт; г) Л.Фуллер.

19. Два принципи справедливості – диференціації й рівних можливостей – сформулював:

а) Е.Шпрангер; б) М.Мюллер; в) Дж.Роулс; г) Б.Чичерін.

20. “Філософію серця” Г. Сковороди творчо розвинув:

а) Б.Кістяківський; б) Д.Чижевський; в) П.Юркевич; г) М.Бердяєв.

К о н т р о л ь н и й т е с т  5

1.Філософсько-правова концепція Іммануїла Канта відноситься до одного із зазначених способів обґрунтування права:

а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;

б) правового суб’єктивізму; г) правового позитивізму.

2.Першість у розробці концепції “правового соціалізму”, в центрі якої має знаходитися “право на гідне існування”, належить:

а) Б.Кістяківському; б) П.Амселеку; в) І.Канту; г) П.Юркевичу.

3. Погляд на право як на сукупність первинних правил виконання обов’язків і вторинних правил визнання, змін і правосуддя притаманний:

а) Х.Харту; б) Г.Кельзену; в) К.Попперу; г) Дж.Остіну.

4. Точка зору, що природне право є сукупність апріорних моральних вимог, які пред’являються до позитивного права, належить:

а) І.Канту; б) Г.Гегелю; в) Г.Гроцію; г) Т.Гоббсу.

5. Космологічні концепції природного права мають місце в межах підходу, що грунтується на:

а) виділенні ключових категорій;

б) виділенні способу обґрунтування ідеї права;

в) розумінні смислу права;

г) виділенні епох у розвитку філософії.

6. Розробку принципу розподілу влади як умови свободи і розробку теорії впливу довкілля на політику вперше здійснив:

а) Аристотель; б) Вольтер; в) Ш.Монтеск’є; г) М.Лютер.

7. Точка зору на природне право як внутрішнє моральне ядро закону належить:

а) Р.Штаммлеру; б) Л.Фуллеру; в) Г.Радбруху; г) К.Савіньї.

8. Автором твердження про те, що людині необхідно підкорятися державним законам і творити добро, вважається:

а) Марк Аврелій; б) Платон; в) Сократ; г) Протагор.

9. Автором твердження про те, що людська свобода – це дії згідно з розумно пізнаною божественною необхідністю, вважають:

а) Августин Блаженний; в) І.Бентам;

б) Фома Аквінський; г) Аристотель.

10. Людину як моральну істоту, яка не потребує зовнішньої опіки, розглядав;

а) Ж.Боден; в) Н.Макіавеллі;

б) Ш.Монтеск’є; г) І.Кант.

11. Думку про те, що право займає проміжне положення між ідеальним добром і злою дійсністю, висловлював:

а) С.Франк; б) М.Бердяєв; в) Б.Кістяківський; г) В.Соловйов.

12. Метою закону є не обмеження свободи, а її збереження і розширення – вважав один із філософів Нового часу, а саме:

а) Т.Гоббс; б) Дж.Локк; в) Б.Спіноза; г) Г.Лейбніц.

13. Думку про те, що право є історичним явищем, яке необхідне суспільству лише на певному етапі його розвитку, відстоювала одна з наведених нижче філософсько-правових шкіл (напрямів):

а) правовий екзистенціалізм; в) правова герменевтика;

б) марксизм; г) правова феноменологія.

14. Однією з функцій філософії права, що полягає в розробці уявлень про правові цінності, є:

а) виховна; в) методологічна;

б) аксіологічна; г) відображально-інформаційна.

15. Закон творить влада, а не істина – так вважають представники одного з напрямів філософсько-правового об’єк-тивізму, а саме:

а) соціологічного об’єктивізму; в) юридичного економізму;

б) юридичного біологізму; г) політичного об’єктивізму.

16. Встановити смисл тексту правового документа незалежно від його автора прагнуть представники одного із сучасних інтерсуб’єктивних напрямів, а саме:

а) комунікативної філософії; в) правового екзистенціалізму;

б) правової феноменології; г) правової герменевтики.

17. Ідея демократизації церкви і свободи совісті як підстави для розробки принципу автономії особистості притаманна одному із зазначених періодів розвитку вітчизняної філософсько-правової думки, а саме:

а) докласичному; б) класичному; в) ліберально-романтичному; г) сучасному.

18. У процесі формування правосвідомості та правового мислення реалізується наступна функція філософії права:

а) методологічна; б) виховна; в) аксіологічна; г) відображально-інформаційна.

19. Автором концепції спорідненої праціє:

а) Г.Сковорода; б) П.Юркевич; в) Д.Чижевський; г) І.Франко.

20. На позиціях космополітизму стояв один із зазначених вітчизняних філософів, а саме:

а) М.Грушевський; б) М.Драгоманов; в) Б.Кістяківський; г) П.Юркевич.

Ко н т р о л ь н и й т е с т  6

1.Однією з основних функцій філософії права, що полягає в переробці, оцінці й трансляції інформації про об’єктивні ознаки права, є:

а) пізнавальна; б) регулятивна; в) інформаційно-відображувальна; г) оціночна.

2. Логоцентричні концепції природного права мають місце в межах підходу, що грунтується на:

а) виділенні ключових категорій;

б) виділенні способу обґрунтування ідеї права;

в) розумінні смислу права;

г) виділенні епох у розвитку філософії.

3. Положення про те, що знання є основою законослухняної поведінки, належить:

а) Сократу; б) ефеській школі; в) софістам; г) піфагорійцям.

4. Автором твердження про те, що свобода – це відповідальність за розумний вибір свого способу життя, вважають:

а) Епікура; б) Платона; в) Фалеса; г) Марка Аврелія.

5. Точки зору на право як на сукупність первинних правил виконання обов’язків і вторинних правил визнання, змін і правосуддя додержувався:

а) Г. Кельзен; б) Х. Харт; в) К. Поппер; г) Дж. Остін.

6. Думка про те, що справедливий розподіл суспільних благ має здійснюватися за принципом “соціальної корисності”, належить:

а) Аристотелю; б) Вольтеру; в) М.Лютеру; г) К.-А.Гельвецію.

7. Те, що право в цілому – це явище політичне, а справедливе – це рівномірне, вважав:

а) Платон; б) Г.Гегель; в) Аристотель; г) І.Кант.

8. “Право – це сукупність умов, за яких свавілля одного є сумісним зі свавіллям іншого з точки зору загального закону свободи”. Автор:

а) І.Кант; б) Б.Кістяківський; в) П.Амселек; г) П.Юркевич.

9. Автором твердження про те, що основою правопорядку є страх перед божою карою, вважають:

а) Г.Гроція; б) Фому Аквінського; в) І.Бентама; г) Августина Блаженного.

10. Думку про те, що із зникненням класів право втратить підстави для свого існування, відстоювали представники однієї з наведених нижче філософсько-правових шкіл (напрямів):

а) правового екзистенціалізму; в) правової герменевтики;

б) правової феноменології; г) марксизму.

11. Філософсько-правова концепція Георга Гегеля відноситься до одного із зазначених способів обґрунтування права:

а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;

б) правового позитивізму; г) природно-правового мислення;

12. “Право є мінімумом моральності або нижчим її рівнем”. Автор твердження:

а) В.Соловйов; б) І.Кант; в) Б.Чичерін; г) Г.Гегель.

13. Один із наведених нижче напрямів правового об’єктивізму виходить з того, що фактичні правові відносини визначаються економічними факторами:

а) юридичний біологізм; в) політичний об’єктивізм;

б) марксизм; г) соціологічний об’єктивізм.

14. Точка зору на природне право як внутрішнє моральне ядро закону належить:

а) Л.Фуллеру; б) Р.Штаммлеру; в) Г.Радбруху; г) К.Савіньї.

15. Представником німецької класичної філософії, який визначив три типи автономії особистості: моральну, утилітарну і громадянську, є:

а) Г.Гегель; б) Й.Фіхте; в) І.Кант; г) Л.Фейєрбах.

16. Автором концепції суб’єктивних публічних прав, основним з яких є право на гідне існування, вважається:

а) Дж.Остін; б) Г.Гроцій; в) Б.Кістяківський; г) Г.Сковорода.

17. Уперше в науковий обіг поняття суверенітету як ознаку держави ввів:

а) Ж.Боден; б) Ш.Монтеск’є; в) Н.Макіавеллі; г) Сенека.

18. Відмінну від природного права науку – номотетику – розробив:

а) Дж.Локк; б) І.Кант; в) Т.Гоббс; г) Г.Лейбніц.

19. Точка зору, що право цивілізованої держави не посягає на природне право, воно лише окреслює зовнішні межі простору соціальної свободи, домінувала в:

а) античній філософії; в) філософії епохи Відродження;

б) середньовічній філософії; г) класичній німецькій філософії.

20. Точка зору, що мудрий законодавець повинен турбуватися про те, щоб національне багатство розподілялось відносно рівномірно і відповідно до внеску кожного в загальну сукупність національних благ, належить:

а) Ш.Монтеск’є; б) В.Соловйову; в) К.Марксу; г) К.-А.Гельвецію.

Змістовний модуль IV

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]