Філософія права та її еволюція
К о н т р о л ь н и й т е с т 1
1. Родоначальником школи природного права ХVІІ-ХVІІІ ст. вважають:
а) Г.Гроція; б) Т.Мора; в) Дж.Локка; г) Г.Лейбніца.
2. “Об’єктивний дух – це той ступінь розвитку духу, коли свобода вперше набуває форми реальності у вигляді державно-правових утворень”. Автор:
а) Г.Гегель; б) П.Рікьор; в) М.Бердяєв; г) Г.Гроцій.
3. Раціоналістичні концепції природного права мають місце в межах підходу, що грунтується на:
а) виділенні ключових категорій;
б) виділенні способу обґрунтування ідеї права;
в) розумінні смислу права;
г) виділенні епох у розвитку філософії.
4. Положення: “Справедливе полягає у відплаті іншому рівним”, – належить:
а) софістам; в) мілетській школі;
б) ефеській школі; г) піфагорійцям.
5. “Державою повинні правити філософи”. Автор твердження:
а) Епікур; б) Платон; в) Фалес; г) Сенека.
6.Твердження про те, що держава відрізняється від зграї розбійників лише тим, що має повноваження на застосування сили, належить:
а) Х.Харту; б) Г.Кельзену; в) К.Попперу; г) Дж.Остіну.
7. Першість у розробці теорії впливу навколишнього середовища на політику й право належить:
а) Б.Спінозі; б) Т.Гоббсу; в) Ш.Монтеск’є; г) М.Лютеру.
8. Ідею права вважав предметом філософії права один із названих нижче філософів:
а) Аристотель; в) М.Хайдеггер;
б) Г.Гегель; г) В.Нерсесянц.
9. “Право – це сукупність умов, за яких свавілля одного є сумісним зі свавіллям іншого з точки зору загального закону свободи”. Автор:
а) К.Маркс; б) І.Кант; в) П.Амселек; г) Й.Фіхте.
10. Думку про те, що право є продуктом народного духу, відстоювали представники наступної філософсько-правової школи (напряму):
а) правового екзистенціалізму; в) правової герменевтики;
б) правової феноменології; г) історичної школи права.
11.Марксистська філософсько-правова концепція за способом обґрунтування права відноситься до:
а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;
б) правового суб’єктивізму; г) природно-правового мислення.
12.Дослідження природи права, його підстав і форм існування здійснюється в:
а) аксіології права; в) антропології права;
б) гносеології права; г) онтології права.
13. Позитивність права у встановленні його державною інстанцією вбачали представники одного із наведених нижче напрямів позитивізму, а саме:
а) психологічного позитивізму; в) соціологічного позитивізму;
б) логічного позитивізму; г) етатистського позитивізму.
14. Концепція природного права з мінливим змістом розроблена:
а) Р.Штаммлером; б) Е.Гуссерлем; в) Г.Радбрухом; г) К.Савіньї.
15. Поняття, яке розкриває апріорні структури, які суб’єкт відкриває у своїй свідомості шляхом заглиблення в сутність правових норм, – це:
а) річ-у-собі; в) річ-поза-собою;
б) категоричний імператив; г) правовий ейдос.
16.”Право є мінімумом моральності або нижчим її рівнем” – твердження:
а) В.Соловйова; б) І.Канта; в) Б.Чичеріна; г) Г.Гегеля.
17. Поняття “суверенітет” як ознаку держави в науковий обіг увів:
а) Нерон; б) Ж.-Ж Руссо; в) Дж.Остін; г) Ж.Боден.
18. У формуванні моделей пізнання права виражається одна з функцій філософії права:
а) виховна; в) методологічна;
б) аксіологічна; г) відображувальна.
19. Автором твердження про те, що основою правопорядку є страх перед Божою карою, вважають:
а) Августина Блаженного; в) І.Бентама;
б) Фому Аквінського; г) Аристотеля.
20. Визначення людини як “політичної тварини”належить:
а) Сократу; б) Платону; в) Аристотелю; г) Піфагору.
К о н т р о л ь н и й т е с т 2
1. Родоначальником сучасної науки про державу і право вважають:
а) Г.Гроція; б) Т.Мора; в) Н.Макіавеллі; г) Г.Лейбніца.
2. “Внутрішня сутність людини завжди говорить їй, як має бути, і вона сама в собі знаходить підтвердження того, що має силу закону”. Автор твердження:
а) Г.Гегель; б) П.Рікьор; в) М.Бердяєв; г) Г.Гроцій.
3. Деонтологічні концепції природного права мають місце в межах підходу, що грунтуються на:
а) виділенні ключових категорій;
б) виділенні способу обґрунтування ідеї права;
в) розумінні смислу права;
г) виділенні епох у розвитку філософії.
4. Твердження, що знання є основою законослухняної поведінки, належить:
а) софістам; б) ефеській школі; в) Сократу; г) піфагорійцям.
5. Автором твердження про те, що людині необхідно підкорятися державним законам і творити добро, вважають:
а) Епікур; б) Платон; в) Фалес; г) Марк Аврелій.
6. Точка зору на право як на сукупність первинних правил виконання обов’язків і вторинних правил визнання, змін і правосуддя належить:
а) Х.Харту; б) Г.Кельзену; в) К.Попперу; г) Дж.Остіну.
7. Точка зору про те, що справедливий розподіл суспільних благ має здійснюватися за принципом “соціальної корисності”, належить:
а) Аристотелю; в) К.-А.Гельвецію;
б) Вольтеру; г) М.Лютеру.
8. Предметом філософії права вважав суспільний ідеал:
а) С.Франк; б) Г.Гегель; в) М.Хайдеггер; г) К.Маркс.
9. “Право – це сукупність умов, за яких свавілля одного є сумісним зі свавіллям іншого з точки зору загального закону свободи”. Автор:
а) Б.Кістяківський; в) П.Амселек;
б) І.Кант; г) П.Юркевич.
10. Автором твердження про те, що основою правопорядку є страх перед Божественною карою, вважають:
а) Августин Блаженний; в) І. Бентам;
б) Фома Аквінський; г) Аристотель.
11. Думку про те, що із зникненням класів право втратить підстави для свого існування, відстоювали прибічники:
а) правового екзистенціалізму; в) правової герменевтики;
б) правової феноменології; г) марксизму.
12. Філософсько-правова концепція Іммануїла Канта належить до одного із зазначених способів обґрунтування права:
а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;
б) правового суб’єктивізму; г) юридичного позитивізму.
13. Дослідження особливостей процесу пізнання у сфері права, проблем істини в праві здійснюється в:
а) аксіології права; в) антропології права;
б) гносеології права; г) онтології права.
14. Позитивність права у його внутрішньому визнанні людиною вбачали представники одного із наведених нижче напрямів позитивізму:
а) психологічного позитивізму;
б) логічного позитивізму;
в) соціологічного позитивізму;
г) етатистського позитивізму.
15. Точка зору на природне право як внутрішнє моральне ядро закону належить:
а) Р.Штаммлеру; б) Л.Фуллеру; в) Г.Радбруху; г) К.Савіньї.
16. Сенс суду в заміні насильства мовним дискурсом вбачає:
а) правовий екзистенціалізм; в) комунікативна філософія;
б) правова феноменологія; г) правова герменевтика.
17. Уперше в науковий обіг поняття суверенітету як ознаку держави ввів:
а) Ж.Боден; б) Ш.Монтеск’є; в) Н.Макіавеллі; г) Сенека.
18. У формуванні моделей пізнання права виражається одна із функцій філософії права:
а) виховна; в) методологічна;
б) аксіологічна; г) інформаційно-відображувальна.
19. Два типи справедливості – розподільчу та зрівнювальну – визначав:
а) Сократ; б) Аристотель; в) Геракліт; г) Демокріт.
20. Автором філософського трактату “Про дух законів” є:
а) Т.Гоббс; б) Дж.Локк; в) Б.Спіноза; г) Ш.Монтеск’є.
К о н т р о л ь н и й т е с т 3
1. Те, що право є вираженням і закріпленням волі економічно пануючого класу, вважали представники одного з напрямів філософсько-правового об’єктивізму, а саме:
а) соціологічного об’єктивізму; в) юридичного економізму;
б) юридичного біологізму; г) політичного об’єктивізму.
2. Антропологічні концепції природного права мають місце в межах підходу, що грунтується на:
а) виділенні ключових категорій; в) розумінні смислу права;
б) виділенні способу обґрунтування ідеї права; г) виділенні епох у розвитку філософії.
3. Один із представників стоїцизму ввів у науковий обіг поняття обов’язку. Назвіть його.
а) Зенон; б) Сенека; в) Марк Аврелій; г) Нерон.
4. Автором твердження про те, що людині необхідно підкорятися державним законам і творити добро, вважають:
а) Епікура; б) Платона; в) Фалеса; г) Марка Аврелія.
5. Точки зору на право як на сукупність первинних правил виконання обов’язків і вторинних правил визнання, змін і правосуддя додержувався:
а) Х.Харт; б) Г.Кельзен; в) К.Поппер; г) Дж.Остін.
6. Точки зору про те, що справедливий розподіл суспільних благ має здійснюватися за принципом “соціальної корисності”, додержувався:
а) Аристотель; б) Вольтер; в) К.-А.Гельвецій; г) М.Лютер.
7. Предметом філософії права вважав справедливість:
а) С.Франк; б) В.Нерсесянц; в) Н.Боббіо; г) Г.Гегель.
8. Думка про те, що право грунтується на чотирьох соціокультурних феноменах – аналітичному, соціологічному, психологічному та нормативному, належить:
а) Б.Кістяківському; б) П.Амселеку; в) І.Канту; г) П.Юркевичу.
9. Автором твердження про те, що право є дією справедливості в божественному порядку людського співіснування, вважають:
а) Августина Блаженного; б) Фому Аквінського; в) І.Бентама; г) Аристотеля.
10. Думку про те, що із зникненням класів право втратить підстави для свого існування, відстоювала одна з наведених нижче філософсько-правових шкіл (напрямів):
а) правовий екзистенціалізм; в) правова герменевтика;
б) марксизм; г) правова феноменологія.
11. Філософсько-правова концепція Іммануїла Канта відноситься до одного із способів обґрунтування права, а саме:
а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;
б) правового суб’єктивізму; г) юридичного позитивізму.
12. Дослідження рівнів і методів пізнання в праві, особливостей процесу пізнання правової реальності здійснюється в:
а) аксіології права; в) антропології права;
б) гносеології права; г) онтології права.
13. Позитивність права у застосуванні права конкретними соціальними групами вбачали представники одного із наведених нижче напрямів юридичного позитивізму, а саме:
а) психологічного позитивізму; в) соціологічного позитивізму;
б) логічного позитивізму; г) етатистського позитивізму.
14. Точка зору на природне право як внутрішнє моральне ядро закону належить:
а) Р.Штаммлеру; б) Л.Фуллеру; в) Г.Радбруху; г) К.Савіньї.
15. Поняття, яке розкриває апріорні структури, які суб’єкт, що пізнає, відкриває у своїй свідомості шляхом заглиблення в сутність правових норм та інститутів, – це:
а) річ-у-собі; б) категоричний імператив; в) річ-поза-собою; г) правовий ейдос.
16. Природа речей надає нормативної сили правовим нормам – так вважали представники одного із зазначених нижче інтерсуб’єктивних напрямів, а саме:
а) підходу, що базується на “природі речей”; в) правового екзистенціалізму;
б) підходу, що базується на “правових ейдосах”; г) правової герменевтики.
17. Уперше в науковий обіг поняття “суверенітет” як ознаку держави ввів:
а) Ж.Боден; б) Ш.Монтеск’є; в) Н.Макіавеллі; г) Сенека.
18. Одна із функцій філософії права полягає в розробці уявлень про правові цінності, а саме:
а) виховна;
б) аксіологічна;
в) методологічна;
г) інформаційно-відображувальна.
19. Іммануїл Кант ввів у науковий обіг поняття:
а) менталітет; б) номотетика; в) категоричний імператив; г) суб`єктивний дух.
20. Автором “чистого вчення про право”є:
а) Дж. Остін; б) Х. Харт; в) Г. Кельзен; г) Дж. Роулз.
К о н т р о л ь н и й т е с т 4
1. Закон творить влада, а не істина – так вважають представники одного з напрямів філософсько-правового об’єктивізму, а саме:
а) соціологічного об’єктивізму; в) юридичного економізму;
б) юридичного біологізму; г) політичного об’єктивізму.
2. Ідея демократизації церкви і свободи совісті як підстава для розробки принципу автономії особистості притаманна одному із зазначених нижче періодів розвитку вітчизняної філософсько-правовоїдумки:
а) докласичному; в) ліберально-романтичному;
б) класичному; г) сучасному.
3. Космологічні концепції природного права мають місце в межах підходу, що грунтується на:
а) виділенні ключових категорій;
б) виділенні способу обґрунтування ідеї права;
в) розумінні смислу права;
г) виділенні епох у розвитку філософії.
4. Один із філософів Нового часу вважав, що метою закону є не обмеження свободи, а її збереження і розширення. Ним є:
а) Т.Гоббс; б) Дж.Локк; в) Б.Спіноза; г) Г.Лейбніц.
5. Розробку принципу розподілу влади як умови свободи і розробку теорії впливу довкілля на політику вперше здійснив:
а) Аристотель; б) Вольтер; в) Ш.Монтеск’є; г) М.Лютер.
6. Автором твердження про те, що людині необхідно підкорятися державним законам і творити добро, вважають:
а) Марка Аврелія; б) Платона; в) Сократа; г) Протагора.
7. Точки зору на право як на сукупність первинних правил виконання обов’язків і вторинних правил визнання, змін і правосуддя дотримувався:
а) Х.Харт; б) Г.Кельзен; в) К.Поппер; г) Дж.Остін.
8. Праву належить проміжне положення між ідеальним добром і злою дійсністю – так вважав:
а) С.Франк; б) М.Бердяєв; в) Б.Кістяківський; г) В.Соловйов.
9. Першість у розробці концепції “правового соціалізму”, в центрі якої має знаходитися “право на гідне існування”, належить:
а) Б. Кістяківському; в) І. Канту;
б) П.Амселеку; г) П. Юркевичу.
10. Автором твердження про те, що людська свобода – це дії згідно з розумно пізнаною божественною необхідністю, вважають:
а) Августина Блаженного; б) Фому Аквінського; в) І.Бентама; г) Аристотеля.
11. Думку про те, що право є історичним явищем, яке необхідне суспільству лише на певному етапі його розвитку, відстоювали представники одного з наступних філософсько-правових напрямів:
а) правового екзистенціалізму; в) правової герменевтики;
б) марксизму; г) правової феноменології.
12.Філософсько-правова концепція Іммануїла Канта відноситься до одного із зазначених способів обґрунтування права:
а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;
б) правового суб’єктивізму; г) юридичного позитивізму.
13. Точки зору, що природне право є сукупністю апріорних моральних вимог, які пред’являються до позитивного права, додержувався:
а) І.Кант; б) Г.Гегель; в) Г.Гроцій; г) Т.Гоббс.
14.Точка зору на природне право як внутрішнє моральне ядро закону належить:
а) Р.Штаммлеру; б) Л.Фуллеру; в) Г.Радбруху; г) К.Савіньї.
15. Встановити смисл тексту правового документа незалежно від його автора є метою представників такого сучасного інтерсуб’єктивного напряму, як:
а) комунікативна філософія; в) правовий екзистенціалізм;
б) правова феноменологія; г) правова герменевтика.
16. Людину як моральну істоту, яка не потребує зовнішньої опіки, розглядав:
а) Ж.Боден; б) Ш.Монтеск’є; в) Н.Макіавеллі; г) І.Кант.
17. Функцією філософії права, яка полягає в розробці уявлень про правові цінності, є:
а) виховна; в) методологічна;
б) аксіологічна; г) інформаційно-відображувальна.
18. Один із філософів права стверджував, що закон – це певна команда. Ним є:
а) Г.Кельзен; б) Дж.Остін; в) Х.Харт; г) Л.Фуллер.
19. Два принципи справедливості – диференціації й рівних можливостей – сформулював:
а) Е.Шпрангер; б) М.Мюллер; в) Дж.Роулс; г) Б.Чичерін.
20. “Філософію серця” Г. Сковороди творчо розвинув:
а) Б.Кістяківський; б) Д.Чижевський; в) П.Юркевич; г) М.Бердяєв.
К о н т р о л ь н и й т е с т 5
1.Філософсько-правова концепція Іммануїла Канта відноситься до одного із зазначених способів обґрунтування права:
а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;
б) правового суб’єктивізму; г) правового позитивізму.
2.Першість у розробці концепції “правового соціалізму”, в центрі якої має знаходитися “право на гідне існування”, належить:
а) Б.Кістяківському; б) П.Амселеку; в) І.Канту; г) П.Юркевичу.
3. Погляд на право як на сукупність первинних правил виконання обов’язків і вторинних правил визнання, змін і правосуддя притаманний:
а) Х.Харту; б) Г.Кельзену; в) К.Попперу; г) Дж.Остіну.
4. Точка зору, що природне право є сукупність апріорних моральних вимог, які пред’являються до позитивного права, належить:
а) І.Канту; б) Г.Гегелю; в) Г.Гроцію; г) Т.Гоббсу.
5. Космологічні концепції природного права мають місце в межах підходу, що грунтується на:
а) виділенні ключових категорій;
б) виділенні способу обґрунтування ідеї права;
в) розумінні смислу права;
г) виділенні епох у розвитку філософії.
6. Розробку принципу розподілу влади як умови свободи і розробку теорії впливу довкілля на політику вперше здійснив:
а) Аристотель; б) Вольтер; в) Ш.Монтеск’є; г) М.Лютер.
7. Точка зору на природне право як внутрішнє моральне ядро закону належить:
а) Р.Штаммлеру; б) Л.Фуллеру; в) Г.Радбруху; г) К.Савіньї.
8. Автором твердження про те, що людині необхідно підкорятися державним законам і творити добро, вважається:
а) Марк Аврелій; б) Платон; в) Сократ; г) Протагор.
9. Автором твердження про те, що людська свобода – це дії згідно з розумно пізнаною божественною необхідністю, вважають:
а) Августин Блаженний; в) І.Бентам;
б) Фома Аквінський; г) Аристотель.
10. Людину як моральну істоту, яка не потребує зовнішньої опіки, розглядав;
а) Ж.Боден; в) Н.Макіавеллі;
б) Ш.Монтеск’є; г) І.Кант.
11. Думку про те, що право займає проміжне положення між ідеальним добром і злою дійсністю, висловлював:
а) С.Франк; б) М.Бердяєв; в) Б.Кістяківський; г) В.Соловйов.
12. Метою закону є не обмеження свободи, а її збереження і розширення – вважав один із філософів Нового часу, а саме:
а) Т.Гоббс; б) Дж.Локк; в) Б.Спіноза; г) Г.Лейбніц.
13. Думку про те, що право є історичним явищем, яке необхідне суспільству лише на певному етапі його розвитку, відстоювала одна з наведених нижче філософсько-правових шкіл (напрямів):
а) правовий екзистенціалізм; в) правова герменевтика;
б) марксизм; г) правова феноменологія.
14. Однією з функцій філософії права, що полягає в розробці уявлень про правові цінності, є:
а) виховна; в) методологічна;
б) аксіологічна; г) відображально-інформаційна.
15. Закон творить влада, а не істина – так вважають представники одного з напрямів філософсько-правового об’єк-тивізму, а саме:
а) соціологічного об’єктивізму; в) юридичного економізму;
б) юридичного біологізму; г) політичного об’єктивізму.
16. Встановити смисл тексту правового документа незалежно від його автора прагнуть представники одного із сучасних інтерсуб’єктивних напрямів, а саме:
а) комунікативної філософії; в) правового екзистенціалізму;
б) правової феноменології; г) правової герменевтики.
17. Ідея демократизації церкви і свободи совісті як підстави для розробки принципу автономії особистості притаманна одному із зазначених періодів розвитку вітчизняної філософсько-правової думки, а саме:
а) докласичному; б) класичному; в) ліберально-романтичному; г) сучасному.
18. У процесі формування правосвідомості та правового мислення реалізується наступна функція філософії права:
а) методологічна; б) виховна; в) аксіологічна; г) відображально-інформаційна.
19. Автором концепції “спорідненої праці”є:
а) Г.Сковорода; б) П.Юркевич; в) Д.Чижевський; г) І.Франко.
20. На позиціях космополітизму стояв один із зазначених вітчизняних філософів, а саме:
а) М.Грушевський; б) М.Драгоманов; в) Б.Кістяківський; г) П.Юркевич.
Ко н т р о л ь н и й т е с т 6
1.Однією з основних функцій філософії права, що полягає в переробці, оцінці й трансляції інформації про об’єктивні ознаки права, є:
а) пізнавальна; б) регулятивна; в) інформаційно-відображувальна; г) оціночна.
2. Логоцентричні концепції природного права мають місце в межах підходу, що грунтується на:
а) виділенні ключових категорій;
б) виділенні способу обґрунтування ідеї права;
в) розумінні смислу права;
г) виділенні епох у розвитку філософії.
3. Положення про те, що знання є основою законослухняної поведінки, належить:
а) Сократу; б) ефеській школі; в) софістам; г) піфагорійцям.
4. Автором твердження про те, що свобода – це відповідальність за розумний вибір свого способу життя, вважають:
а) Епікура; б) Платона; в) Фалеса; г) Марка Аврелія.
5. Точки зору на право як на сукупність первинних правил виконання обов’язків і вторинних правил визнання, змін і правосуддя додержувався:
а) Г. Кельзен; б) Х. Харт; в) К. Поппер; г) Дж. Остін.
6. Думка про те, що справедливий розподіл суспільних благ має здійснюватися за принципом “соціальної корисності”, належить:
а) Аристотелю; б) Вольтеру; в) М.Лютеру; г) К.-А.Гельвецію.
7. Те, що право в цілому – це явище політичне, а справедливе – це рівномірне, вважав:
а) Платон; б) Г.Гегель; в) Аристотель; г) І.Кант.
8. “Право – це сукупність умов, за яких свавілля одного є сумісним зі свавіллям іншого з точки зору загального закону свободи”. Автор:
а) І.Кант; б) Б.Кістяківський; в) П.Амселек; г) П.Юркевич.
9. Автором твердження про те, що основою правопорядку є страх перед божою карою, вважають:
а) Г.Гроція; б) Фому Аквінського; в) І.Бентама; г) Августина Блаженного.
10. Думку про те, що із зникненням класів право втратить підстави для свого існування, відстоювали представники однієї з наведених нижче філософсько-правових шкіл (напрямів):
а) правового екзистенціалізму; в) правової герменевтики;
б) правової феноменології; г) марксизму.
11. Філософсько-правова концепція Георга Гегеля відноситься до одного із зазначених способів обґрунтування права:
а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;
б) правового позитивізму; г) природно-правового мислення;
12. “Право є мінімумом моральності або нижчим її рівнем”. Автор твердження:
а) В.Соловйов; б) І.Кант; в) Б.Чичерін; г) Г.Гегель.
13. Один із наведених нижче напрямів правового об’єктивізму виходить з того, що фактичні правові відносини визначаються економічними факторами:
а) юридичний біологізм; в) політичний об’єктивізм;
б) марксизм; г) соціологічний об’єктивізм.
14. Точка зору на природне право як внутрішнє моральне ядро закону належить:
а) Л.Фуллеру; б) Р.Штаммлеру; в) Г.Радбруху; г) К.Савіньї.
15. Представником німецької класичної філософії, який визначив три типи автономії особистості: моральну, утилітарну і громадянську, є:
а) Г.Гегель; б) Й.Фіхте; в) І.Кант; г) Л.Фейєрбах.
16. Автором концепції суб’єктивних публічних прав, основним з яких є право на гідне існування, вважається:
а) Дж.Остін; б) Г.Гроцій; в) Б.Кістяківський; г) Г.Сковорода.
17. Уперше в науковий обіг поняття суверенітету як ознаку держави ввів:
а) Ж.Боден; б) Ш.Монтеск’є; в) Н.Макіавеллі; г) Сенека.
18. Відмінну від природного права науку – номотетику – розробив:
а) Дж.Локк; б) І.Кант; в) Т.Гоббс; г) Г.Лейбніц.
19. Точка зору, що право цивілізованої держави не посягає на природне право, воно лише окреслює зовнішні межі простору соціальної свободи, домінувала в:
а) античній філософії; в) філософії епохи Відродження;
б) середньовічній філософії; г) класичній німецькій філософії.
20. Точка зору, що мудрий законодавець повинен турбуватися про те, щоб національне багатство розподілялось відносно рівномірно і відповідно до внеску кожного в загальну сукупність національних благ, належить:
а) Ш.Монтеск’є; б) В.Соловйову; в) К.Марксу; г) К.-А.Гельвецію.
Змістовний модуль IV