Розділ10
Право в системі соціального регулювання
§1. Поняття, загальні риси і види соціальних норм
Уреальномужиттібагатоманітністьсуспільнихвідносинурегулювати лише правом неможливо. Їх упорядкування здійснюється за допомогою соціальних норм — різних правил, які є еталоном, моделлю, взірцемповедінкилюдей. Досоціальнихнорм, крімправових, належать також звичаї, моральні, групові (корпоративні), релігійні, а також деякі інші норми. При цьому немає жодної галузі соціального життя,
вякій діє тільки якась одна група соціальних норм.
Такимчином, соціальнінорми— цеіснуючівсуспільствіправила поведінки загального характеру, які виявляють волю певної часті населення або всього суспільства і на випадок їх можливого порушення мають гарантії виконання різними засобами соціального впливу.
До загальних рис соціальних норм належать:
–об’єктивназумовленістьправилповедінки, їхвольовийхарактер. Задопомогоюсоціальнихнормзабезпечуютьсястабільністьіпорядок, що виникають у процесі історичного розвитку суспільства;
–соціальні норми видаються з метою регламентації взаємодії людей і розраховані на багаторазове застосування до невизначеного кола осіб;
–їх гарантованість, як правило, на випадок порушення засобами державного або суспільного впливу;
163
Частина третя. Загальне вчення про право
–соціальні норми відображають у кожному суспільстві особливості його культурних традицій.
Класифікація соціальних норм здійснюється за такими критерія-
ми:
а) за змістом регульованих відносин (політичні, організаційні, ес-
тетичні норми тощо);
б) за способами встановлення і засобами забезпечення виконання
(норми права, норми моралі, звичаї, корпоративні норми);
в) за способами закріплення і зовнішнього виразу (норми, які зна-
ходяться у свідомості людей або ж виражені в письмовій формі).
В юридичної літературі поряд з системою соціальних норм виділяютьтакзванітехнічнінорми, тобтоправилаповодженняіззнаряддями виробництва, технікою, зброєю, тваринним світом тощо.
§2. Право і мораль
Усуспільстві право і мораль тісно пов’язані. Їх співвідношення проявляєтьсявстанієдності, відмінностітавзаємодії. Дляхарактеристики кожного з означених станів необхідно передусім визначити, що являє собою мораль як соціальне явище.
Мораль(лат. мoralis — моральний) — цесистемажиттєвихпринципів, поглядів, суджень, оцінкилюдей, атакожвідповідних їмнормповедінки, щовідображаютьпогляди, якісклалисявсуспільстві, продобро
ізло, борг, справедливість, гідністьібезчестя, похвальністьіганебність, проте, щосхвалюється, ащовідкидається суспільством.
З цих позицій вирізняють усвідомлення людиною свого внутрішнього «я» (моральність), якого вона має неухильно додержуватись,
іконкретніформи, межізовнішньогопроявуморальноїповедінкиособи до інших людей, соціальної групи, суспільства, держави у вигляді вимоги, веління, заборони (мораль).
Як самостійні нормативні регулятори право і мораль разом з тим мають спільні риси. І право, і мораль:
–виконують функцію соціального компромісу між індивідом, групою індивідів і суспільством, сприяють збереженню стабільності
ірівноваги в суспільстві;
–маютьнормативнийхарактер, тобтоформуютьправилаповедінки людей;
164
Розділ 10. Право в системі соціального регулювання
–єуніверсальнимикритеріямиоцінкиповедінкисуб’єктівурізних сферах громадської діяльності;
–сприяють прогресивному розвиткові суспільства. Розмежування права і моралі може бути проведене за такими кри-
теріями.
За походженням: норми моралі формуються поступово, в процесі суспільного життя на основі уявлень про добро і зло, справедливість, честь, безчестя, маютьнеофіційний характер іможутьпередаватися із покоління в покоління; норми права складаються у процесі взаємодії людей як певні норми, що закріплюють повторювальні відносини та ідеї, які визнає і захищає держава, і мають офіційний загальнообо- в’язковий для всіх осіб характер.
За сферою регулювання: моральне регулювання поширюється на відносини, які не піддаються зовнішньому контролю, на відносно вузьку сферу міжособового спілкування — кохання, дружбу, взаємодопомогутощо; нормиправарегулюютьлишетівідносини, якімають загальносуспільне значення.
За формою виразу: норми моралі не мають офіційно фіксованих норм виразу і можуть міститися у релігійних заповідях, традиціях, ритуалах, прислів’ях тощо (наприклад, «Той, хто робить ганебне, повинен передусім соромитися самого себе»); право ж має ознаку інституціоналізованості, його норми набувають формального виразу в нормативних актах та приписах, встановлених державою, — законах, указах, постановах, наказах, інструкціях та ін.
За ступенем деталізації: норми моралі не містять точних, деталізованих правил поведінки, вони виступають як принципи проголошеннябезособовоїповинностіформуваннябажаноїповедінки(наприклад, поступатися місцем людям похилого віку, жінкам у громадському транспорті); норми права і законодавства, в якому право втілюється, є деталізованими правилами про належну, бажану і заборонену поведінку, яка реалізується через механізм правового регулювання (наприклад, ст. 296 Кримінального кодексу України забороняється хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явноїнеповагидосуспільства, щосупроводжується особливоюзухвалістю чи винятковим цинізмом).
За засобами забезпечення виконання та специфікою санкцій: до-
держання моралі забезпечується внутрішнім переконанням, громадською думкою, громадським впливом, соціально-психологічними стереотипами; правоохороняєтьсятагарантуєтьсяпримусовоюсилою
165
Частина третя. Загальне вчення про право
держави. Порушення правових норм тягне за собою юридичну відповідальність — негативні наслідки майнового, особистого і організаційного характеру, що застосовуються в певному порядку державним апаратом. При цьому перелік санкцій має точно фіксований характер.
Взаємодіяправаімораліполягаєвтому, щоправопройнятенормами моралі, ґрунтується на них. Деякі дослідники навіть вважають, що право — це юридично оформлена мораль, тобто майже всі правові норми єводночаснормамиморалі(наприклад, юридичнозакріпленийобов’язок батьків щодовихованнядітейвсвоїйосновіміститьморальнівимоги).
Регулятивна взаємодія моральності таправа проявляється івтому, що без звернення до дослідження моральних понять не можна виявити значення низки термінів, закріплених у праві, з оцінкою яких пов’язані юридичні наслідки. До них належать оціночні поняття: «образа особистої гідності», «дії, що відзначаються особливим цинізмом чиособливоюзухвалістю», «розумністроки», «неможливістьспільного проживання», «низькі мотиви» та ін.
Іправо, іморальмаютьподібні, хочаінетотожнісистемиоцінки— обидві нормативні системи засуджують протиправні вчинки.
Деякіколізіїувзаємодіїправаіморалівиникаютьупитанняхтрансплантаціїорганівтаіншиханатомічнихматеріалівлюдини, проведенняклінічнихвипробуваньлікарськихзасобівнапацієнтах(добровольцях), штучного запліднення, евтаназії — прискорення смерті невиліковного хворого для припинення його страждань, тощо.
Важливу роль відіграють моральні норми у правозастосовній діяльності при вирішенні конкретних юридичних справ. Так, мотив і мета деяких злочинів, інших правопорушень є обов’язковими або додатковими (факультативними) ознаками, що мають бути встановлені прикваліфікації, а вразі ухвалення судом рішення пропозбавлення батьківських прав моральний чинник часом є вирішальним. Досить складним не тільки з правового, а й з морального боку є питання тримання взятих під варту і засуджених осіб. До уваги беруться юридичні, соціальні, економічні, географічні і, звісно, моральні чинники сумісного перебування засуджених та їх охорони. Йдеться і про розміщення засуджених за категоріями, умовами тримання, обмеженнями, видами і порядком покарань (покарання не повинні бути жорстокими чи такими, що принижують людську гідність) та ін.
Водночас слід ураховувати, що у будь-якому суспільстві існують прояви реакційної, застарілої, антисоціальної групової моралі, яка суперечить загальносуспільній моралі.
166