Розділ 14. Норми права
складні — передбачають одночасне застосування декількох невигідних наслідків (наприклад, позбавлення волі з конфіскацією майна); альтернативні — передбачають декілька наслідків, один з яких може бути застосовано до правопорушника (наприклад, штраф або
обмеження волі).
Вивчаючи структуру норми, слід ураховувати, що в зовнішніх формахправанорма, якправило, будуєтьсязаформулою«якщо— то» і представлена у складі двох елементів: гіпотези і диспозиції (регулятивна норма) або диспозиції і санкції (охоронна норма). Іноді вона взагаліобмежуєтьсяоднієюдиспозицією(наприклад, якуразізнизкою норм Конституції України).
§4. Спеціалізовані норми права: природа, особливості та значення в правовому регулюванні
Усистемі права існує значна за обсягом група правових норм, що не містять правила (моделі) поведінки. В теорії права ці некласичні правила називають спеціалізованими нормами права. Їх існування зумовлено специфікою самого права. Вони мають певне самостійне значення в регулюванні суспільних відносин.
На відміну від класичного правила поведінки ці норми:
– виконують субсидіарну (додаткову) функцію в правовому ре-
гулюванні. Вонизазвичайнеєсамостійноюнормативноюосновоюдля виникненняправовідносинібезпосередньовідносиниміжособамине регулюють. При регламентуванні суспільних відносин вони нібито приєднуються до регулятивних та охоронних норм права, утворюючи
всполученні з ними єдиний нормативний регулятор;
– позбавлені традиційної триелементної логічної структури, ха-
рактерноїдлянормправаяккласичногоприпису, амаютьнетрадиційну, нетипову структуру (тому часто ці норми іменують нетиповими).
Спеціалізованінормиєдоситьнеодноріднимизасвоїмхарактером, змістом та цільовим призначенням. Вони можуть бути поділені на дві групи: відправні норми та інші спеціалізовані норми.
Особливе призначення відправних норм полягає у встановленні вихіднихзасад, основправовогорегулюваннясуспільнихвідносин. Завдяки цим приписам визначаються цілі, завдання, принципи, межі та методи правового регулювання. Вони є носіями духу права і мають велике зна-
239
Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання
ченняяквнормотворчомупроцесі, такіпритлумаченнікласичнихнорм права. Інодіїхіменуютьсистемоутворюючиминормами. Довідправних належать норми-засади, норми-завдання, норми-принципитощо.
Норми-засади — це норми, що закріплюють загальні засади, на якихґрунтуютьсяполітичнаіправовасистеми. Наприклад, такінорми закріплюютьзасадиконституційноголадудержави, основисоціальноекономічного, політичного і державного життя, взаємовідносини держави і особистості. Норми-засади зосереджено насамперед у конституції. Наприклад, ст. 1 Конституції України проголошує Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою; ст. 2 визначає Українуякунітарнудержаву, аст. 5 — якреспубліку. Стаття 15 Конституції України закріплює політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність суспільного життя в Україні.
Норми-завдання — це норми, які визначають завдання окремих інститутівабогалузейправа. Так, ст. 1 ККУкраїнивстановлюєзавданням цього кодексу правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Стаття 1 СК України вбачає завданням правового регулювання сімейних відносин, зокрема, зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб та утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї.
Норми-принципи — це найбільш загальні і стабільні імперативні вимоги, закріплені в праві, які є концентрованим виразом найважливіших сутнісних рис та цінностей, що притаманні цій системі права, і визначають її характер та напрямки подальшого розвитку. Так, ст. 8 КонституціїУкраїнизакріплюєпринципверховенстваправа, аст. 24 — принцип рівності; ст. 3 ЦК України проголошує принципи справедливості, добросовісності та розумності тощо. На відміну від інших спеціалізованих норм принципи в деяких випадках можуть виступати як безпосереднянормативно-правоваосновавирішенняюридичноїспра- ви, наприклад, при виявленні прогалин у праві.
Іншіспеціалізованінормиможнаумовноподілитинадвіпідгрупи: системозберігаючі норми (колізійні і оперативні норми) та системо- спрощуючінорми(норми-дефініції, норми-строки, норми-презумпції, норми-преюдиції, норми-фікції та ін.).
Колізійні норми — це норми, що встановлюють правила вибору норми права, яка підлягає застосуванню за наявності розбіжності (зо-
240
Розділ 14. Норми права
крема, суперечності) між нормами, що регулюють однакові фактичні обставини. Ці норми допомагають подолати колізії в законодавстві, тому іноді їх іменують нормами-арбітрами. Так, у ст. 8 Конституції України констатовано, щоКонституція України має найвищуюридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. У непрямій формі ця стаття встановлює правило, що у разі розбіжності між нормами Конституції і нормами закону (іншого нормативно-правового акта) застосуванню підлягає норма Конституції.
Оперативнінорми— ценорми, спрямованінавведеннявдіюіприпинення дії інших норм права. Наприклад, згідно з п. 4 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України 2003 р., положення цього Кодексу застосовуються дотихправіобов’язків, щовиниклиабопродовжують існувати після набрання ним чинності.
Норми-дефініції — це норми, які містять визначення правових категорій і понять. Наприклад, у ст. 202 ЦК України наведено визначення поняття правочину, одностороннього правочину та двочи багатосторонньогоправочину. Стаття11 ККУкраїниміститьвизначення поняття злочину, а ст. 364 — визначення поняття службової особи. Ці нормивиконуютьголовнимчиноморієнтаційну іінформаційну функції в правовому регулюванні, допомагаючи в застосуванні тих норм права, в яких використані відповідні категорії і поняття. Відсутність норм-дефініцій усистеміправапозбавилабправоясності, ускладнивши процес його застосування.
Норми-строки— ценорми, якімістятьправилаобчисленнястроків. Наприклад, уст. 69 ЦПКУкраїнивстановлено, щоперебігпроцесуальногострокупочинається знаступного дняпісля відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Ці норми допомагають правильно обчислити строки, з початком, зупиненням, поновленням, продовженням та закінченням яких класичні норми права пов’язують певні юридичні наслідки.
Норми-презумпції — це норми, які закріплюють припущення щодо існування або відсутності певних юридичних фактів. Наприклад, ЦК України встановлює презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи, презумпцію винності особи, яка завдала шкоди, або презумпцію недостовірності негативної інформації, поширеної про особу.
Норми-преюдиції — це норми, що виключають будь-яке оспорювання існування вже доведеного юридичного факту, який дістав оцін-
241
Частина четверта. Нормативна основа правового регулювання
ку і закріплення в юридичному акті, що набрав чинності. Наприклад, згіднозст. 61 ЦПКУкраїниобставини, встановленісудовимрішенням
уцивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законноїсили, недоказуютьсяприрозглядііншихсправ, уякихберуть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Норми-фікції — це норми, які для цілей правового регулювання визнають існуючими ті юридичні факти, що відсутні в реальному житті, і навпаки. Так, відповідно до ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це.
Норми-презумпції, норми-преюдиціїтанорми-фікціїдопомагають
узастосуванні тих класичних норм, в яких використовуються відповідні юридичні факти. Наприклад, презумпція добросовісності та розумності поведінки особидопомагає узастосуванні норм, вякихвстановленоправовінаслідкинедобросовісногоабонерозумногоздійснення особою свого права.
§5. Співвідношення норми права
іприпису статті нормативноправового акта
Способивикладеннянормиправавстаттяхнормативно-правового акта можуть бути різними. Іноді норму права може бути викладено воднійстаттінормативногоакта, алечастіше вонизасвоїмзмістомне збігаються.
Це пов’язане з тим, що первинним елементом системи законодавства (аналогом норми права як первинного елемента системи права) є не стаття нормативно-правового акта, а нормативний припис. Саме вінєзовнішньоюформоюнормиправа. Нормативніприписирозміщуються в статтях нормативно-правового акта. З огляду на практичні потреби, законодавець може вдаватися до різних комбінацій: наприклад, розмістити в одній статті один нормативний припис, віддати перевагу комбінації «одна стаття та декілька приписів».
Таким чином, розбіжності, які існують у питанні співвідношення норми права і статті нормативного акта, виникають залежно від обсягу нормативного припису, викладеного в статті нормативного акта. Наприклад, можуть існувати такі варіанти:
242