Розділ 2. Методологія правової науки

ви і права. Водночас для них характерним є уявлення про наявність універсального начала, яке є породжуючим принципом і критерієм оцінкиіснуючого. Ацедаєможливістьзберегтицілісністьрізноманітного в культурному відношенні суспільства і не допустити його розпаду та анархії. Історія науки, в тому числі юридичної, свідчить про те, щонайсприятливішіумовидляїїрозвиткустворюєнемоністичний підхід з однієї філософської позиції, а їх плюралізм, який спирається навизнаннянетількиможливості, айдоцільностідекількох(багатьох) шляхівдопізнанняістини, що, проте, неповиннопризводитидоеклектики чи методологічного хаосу. Зіставлення та інтеграція знань, набутихнаосновірізнихпідходів— матеріалістичного іідеалістичного, діалектичного іметафізичного, новихметодологічних підходів, здатні забезпечити реальну, а не декларативну всебічність та зумовлену цим повнотунауковогодослідження, атомулишезбагачуєнаукуіпідвищує цінність її висновків.

§3. Загальнонаукові методи пізнання держави і права

Загальний філософський підхід конкретизується передусім через загальнонауковіметодипізнання, доякихналежатьлогічні, історичний та системний методи.

Логічний метод включає аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, визначення понять та їх класифікацію, сходження від конкретного до абстрактного та від абстрактного до конкретного і под. Аналіз — це уявне розчленування явища, яке вивчається, на складові частини

ідослідження кожної з них окремо. Натомість шляхом синтезу створюється єдина цілісна картина. За допомогою індукції забезпечується перехід від вивчення одиничних чинників до загальних положень

івисновків, а дедукція робить можливим перехід від найбільш загальних висновків до відносно конкретних. Так, процес дослідження від конкретного до абстрактного, коли вивчаються різні види юридичної відповідальності (кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова), дає змогу сформулювати загальне поняття юридичної відповідальності. Сформулювавши, наприклад, поняття форми держави сходженням від абстрактного до конкретного, можна перейти до аналізу її конкретних видів — форми правління, форми державного устрою, державного режиму.

31

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

На основі логічного методу формуються правові поняття, відбуваються їх класифікація, поділ досліджуваних явищ на окремі види та підвиди. Цінність цього методу полягає в тому, що він дає можливість формулювати в коротких дефініціях всю різнобічність і багатство державно-правових явищ, позбавитися зайвого опису деталей

істворює можливості для належного орієнтування в межах правової науки, законодавства, механізму правозастосовної діяльності.

Використовуючиісторичний(хронологічний) метод, теоріядержа-

виіправадосліджуєдержавуіправо, правовіінститутиіпроцесивтій послідовності, в якій вони виникали, розвивалися та змінювалися одні іншими. Це дозволяє конкретно уявити всі особливості різних правових і державних явищ. Проте надмірна кількість описового матеріалу і історичних подробиць може ускладнити теоретичне вивчення держави і права. Відтак, матеріал, нагромаджений за допомогою хронологічногометоду, підлягаєлогічномуопрацюваннютавпорядкуванню. Історичнийметоднаочнозасвідчує, щовсуспільствірозвитокйде від простого до складного. Стосовно науки про державу і право це означає, що в усій сукупності державно-правових явищ і процесів необхідно в першу чергу виділити ті, які виникли раніше і є основою сучасних як більш складних.

Системний метод у правовій науці передбачає погляд на державу

іправо як на системи, що складаються з окремих елементів, кожен з яких виконує певну функцію, між якими існує взаємозв’язок (структура), що зумовлює місце кожного елемента в цій системі. Кожна соціальна система є відкритою до зовнішнього впливу та складовою частиною системи більш високого порядку.

Завдання наукового дослідження з позицій системного методу полягає в тому, аби, наприклад, установити структуру певної правової системи, визначитифункціїкожногозїїелементів, взаємозв’язкикожного елемента з іншими елементами тієї ж системи і більш загальною системою. Зокрема, законодавство розглядається як таке, що складається з галузей, котрі є елементами системи законодавства. Галузь законодавства як структурний елемент системи у свою чергу поділяється на більш дрібні структурні елементи — підгалузі та інститути законодавства. Кожний державний орган вивчається як сполучений з усіма іншими державними органами системними зв’язками, від місця того чи іншого органу в системі державного апарату залежать його функції і компетенція.

32

Розділ 2. Методологія правової науки

§4. Спеціальні та власні методи правознавства

Спеціальнимиметодами, яківикористовуютьсявправознавстві, єметоди, розробленівмежахіншихконкретнихнаук, — статистичний, конкретно-соціологічний, психологічний, кібернетичний, моделювання, соціального експерименту.

За сучасних умов широкі можливості для визначення тенденцій розвиткуправовихявищтапроцесів відкриваються перед застосуванням статистики — судової, кримінологічної тощо. Конкретносоціологічнийметодпов’язанийпередусімздослідженнямюридичної практики. Матеріали соціологічного дослідження можуть бути одер-

жанівнаслідокспостереження, опитування, анкетування, ознайомлення з судовою та іншою державно-правовою практикою, документами. Аналіз одержаних результатів та їх узагальнення можуть застосовуватись і на початковому етапі дослідження як його практична база, і для перевірки дієвості певних державно-правових інститутів, підготовки висновківщодоефективностіїхреалізаціїінеобхідностіудосконалення, а також виявлення ставлення громадської думки до їх функціонування. Кібернетичний метод передбачає використання у правових дослідженнях законів соціального управління, а тому застосовується в «управлінських» галузях права — адміністративному та деяких інших. Створенняідеальнихмоделейтаперевіркаїхдієвостієневід’ємною складовою теоретичного дослідження в галузі держави і права. Не можуть бути ефективними будь-які рішення в правовій сфері без урахування психологічних чинників, висвітлювати які покликані засоби, прийоми та способи, запозичені з психології. Нарешті, найбільш наглядним методом, який здатен підтвердити достовірність висновків правової науки, є проведення соціального експерименту.

Власні методи правознавства, до яких відносять формальноюридичний (юридико-технічний, догматичний) та порівняльний методи, застосовуються на стадії дослідження законодавства та юридичної практики.

Формально-юридичнийметодвикористовується дляпізнаннявнутрішньоїформиправовихявищіпроцесів, дозволяєнаосновіузагальненнятавиявленняознакформулюватипоняття, дефініції, визначення. Вінзастосовуєтьсядляз’ясуванняволізаконодавця, вираженоївтексті закону. Особливість цього специфічного для юриспруденції методу

33

Частина перша. Наукознавчий та історичний аспекти теорії держави і права

полягає в зосередженні уваги на логічному опрацюванні правових норм. Задопомогоюрізнихлогічнихопераційокреміправовіположеннятрансформуютьсявзагальніпоняття, зякихусвоючергувиводяться певні логічні наслідки, здійснюється їх тлумачення. Логічне обробленняможепроводитисящодоматеріалів, якіхарактеризуютьокремі правові явища, — нормотворчості, норм права, їх реалізації тощо.

Застосування порівняльного методу включає різні напрямки дослідження державно-правових явищ. Аналіз певного явища на різних історичних етапах сприяє встановленню тенденцій і закономірностей його розвитку. На цій основі можна простежити наявність чи відсутність наступності в розвитку такого явища, як держава і право, і дійти висновку про доцільність або недоцільність використання відповідного історичного досвіду. Так, розвиток прав і свобод людини і громадянина в Україні та інших демократичних країнах дає змогу зробити висновок про наявність постійних тенденцій до їх розширення і посилення їх захисту. Вибір для України змішаної форми державного управління співзвучний історичним традиціям гетьманської влади у сполученні із забезпеченням участі населення у вирішенні громадських справ на тих етапах розвитку України.

Порівняння можуть здійснюватися і з формами держави і права іноземних країн чи їх окремих інститутів. Це дає можливість виявити спільні риси і відмінності державно-правових явищ, їх позитивні і негативніриси. Такимчиномузагальнюєтьсядосвід, частинаякогоможе враховуватися в процесі розвитку національної державної і правової систем. ВУкраїнітакеврахуванняособливонеобхідневпроцесіправового врегулювання ринкових та інших пов’язаних з ними суспільних відносин.

Отже, кожен метод має свою сферу застосування та відображає лише певний аспект наукового дослідження. Відтак, методи можуть бути ефективним інструментарієм лише у своїй сукупності, натомість необґрунтоване ігнорування якогось окремого способу теоретичного пошукуздатнепривестидонедостовірногонауковогорезультату. Слід урахувати й те, що у різних правових дисциплінах співвідношення використовуваних методів неоднакове. У кримінології, наприклад, основним є конкретно-соціологічний метод, в галузевих юридичних науках важлива роль відводиться формально-юридичному методу, теорія держави і права надає пріоритет системному методу, історикоюридичні науки — хронологічному.

34