Операційна діяльність 2015

4.Розкрийте сутність поняття «виробнича операція», покажіть її види на конкретних прикладах.

5.Наведіть і схарактеризуйте класифікацію виробничих процесів.

6.Чим відрізняються простий від складного виробничі процеси?

7.Схарактеризуйте системотвірні чинники процесу виробництва.

8.Наведіть основні стадії виробничого процесу.

9.Яке призначення принципів раціональної організації операційних (виробничих) процесів?

10.Наведіть коротку характеристику принципів раціональної організації

виробничих процесів.

11.Визначте передумову та дотримання принципу спеціалізації.

12.У чому полягає сутність принципу пропорційності роботи виробничих підрозділів підприємства?

13.Наведіть приклади реалізації принципі паралельності та ритмічності.

14.Де знаходить реальний прояв принцип прямотоковості?

15.Пояснить необхідність і сутність розроблення виробничого процесу.

16.Яким символами графічнопозначаютьсяопераціїувиробничому процесі?

17.Пояснить сутністьіпризначеннямаршрутноїкартивиробничого процесу.

18.Схарактеризуйте особливості проектування, аналізу та вдосконалення виробничих процесів.

19.Яку роль відіграє маршрутна карта виробничого процесу та яким є її зв’язок із маршрутною схемою?

20.Чим відрізняється маршрутна карта виробничого процесу від маршрутної карти оператора?

21.Схарактеризуйте типи організації руху матеріального потоку.

22.Назвіть чинники впливу на вибір устаткування.

23.У чому полягають особливості проектування виробничого потоку?

24.Схарактеризуйте етапи планування виробничого процесу.

25.На підставі чого проектується процес сервісного обслуговування?

26.Схарактеризуйте складання сервісного плану за рівнями і стадіями.

27.Розкрийте сутність поняття «тип виробництва» і його цільове при-

значення.

28.Наведіть техніко-економічні характеристики організаційних типів виробництва.

29.Поясніть на конкретних прикладах можливості переходу від одного типу виробництва до іншого.

30.Яка інформація міститься в продуктово-процесній матриці?

Література для поглибленого вивчення матеріалу

1. Стивенсон В. Дж. Управление производством / Пер. с англ. — М.: ООО «Издательство «Лаборатория Базовых Знаний»»; ЗАО«Издательство БИНОМ», 1998. — 928 с.

2.Єгупов Ю.А. Організація виробництва на промисловому підприємстві. Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 488 с.

3.Круш П.В., Подвігіна В.І., Гулевич В.О. Організація виробництва: Підручник / За

заг. ред. П.В. Круш, В.І., Подвігіна, В.О. Гулевич. — К.: Каравелла, 2010. — 536 с.

4.Організація виробництва: Навч. посіб. / В.О. Онищенко, О.В. Редкін, A.C. Старовірець, В.Я. Чевганова. — К.: Лібра, 2003. — 336 с.

5.Організація і управління процесами виробництва : Навчальний посібник /

В.Г. Васильков, Н.В. Василькова. — К.: КНЕУ, 2011 — 503 с.

6.Петрович Й.М. Організування промислового виробництва : Підручник — К. :

Знання, 2009. — 328 с.

7.Петрович Й.М., Захарчин Г.М. Організація виробництва: Підручник. — Львів:

Магнолія плюс, 2004. — 400 с.

8.Реинжиниринг производства : Учебное пособие / Л.Н. Оголева, Е.В. Черенцова, В.М. Радиковский; под ред. Л.Н. Оголевой. — М.: КНОРУС, 2005. — 304 с.

9.Чейз Р. Б., Эквилайн Н. Дж., Якобс Р. Ф. Производственный и операционный

менеджмент. 8-е изд. : Пер. с англ. — М.: Издательский дом «Вильямс», 2001. — 704 с.

Тема 6

ОРГАНІЗОВУВАННЯ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ

ІНОРМУВАННЯ ПРАЦІ

6.1.Трудовий процес як складова виробничого процесу

6.2.Організація праці, її форми та системи

6.3.Нормування праці як основа раціоналізації трудових процесів

Резюме Терміни і поняття

Запитання для перевірки знань Література для поглибленого вивчення

Вивчивши матеріал теми ви

ЗНАТИМЕТЕ:

основи проектування простих трудових процесів;

організаційні форми поділу і кооперації праці;

вимоги до раціонального планування організації робочих місць і си

стеми їх обслуговування;

умови праці, раціональні режими праці та відпочинку;

класифікацію витрат робочого часу та основні методи їх аналізу;

методику розрахунку норм праці;

УМІТИМЕТЕ:

удосконалювати прийоми та методи роботи;

розробляти й оцінювати заходи щодо вдосконалення організації праці на підприємстві;

аналізувати трудові процеси;

проводити спостереження шляхом хронометражу, фотографу

вання робочого часу та іншими засобами і методами спостережень;розраховувати час виконання трудового процесу.

6.1. ТРУДОВИЙ ПРОЦЕС ЯК СКЛАДОВА ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ

У матеріальному виробництві процес виготовлення або

Сутність надання послуг у загальному вигляді виступає інтегрова- трудового процесу ною єдністю доцільної праці людей, спрямованої на видо-

зміну і пристосування предметів праці до конкретних потреб за допомогою знарядь праці відповідно до технологічного процесу. Кожен виробничий процес можна розглядати з двох боків: як технологічний процес видозміни предметів праці та як трудовий процес, що є сукупністю дій робітників і витратами нервово-м’язової енергії, спрямованих на доцільну зміну предмета праці. Іншими словами, виробничий процес — це сукупність безпосередньо пов’язаних між собою технологічних і трудових процесів (рис. 6.1).

Трудовий процес — це прямий чи опосередкований вплив і витрати фізичної і нервової енергії працівника за допомогою технічних засобів на предмет праці з метою виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) у певних природних або штучних умовах.

Трудові процеси як рушійна сила будь-яких виробничих процесів охоплюють усі сфери діяльності людей і класифікуються за основними ознаками (табл. 6.1).

Трудовий процес складається із сукупності операцій, які є основою поділу праці. Трудова операція характеризується постійністю робочого місця, предмета праці та дій виконавця. До складу кожної операції входять

трудові прийоми, дії та рухи.

Під трудовим рухом розуміють одноразове переміщення робочого органу виконавця (руки, ноги, очей, тулуба) при виконанні трудової дії, наприклад простягнути руку або натиснути педаль гальма тощо.

Трудова дія — це логічно завершена сукупність кількох цільових трудових рухів, які виконуються без перерви одним або кількома робочими органами виконавця за незмінних предметів і знарядь праці (наприклад взяти деталь).

Трудовий прийом охоплює певну кількість трудових дій і рухів працівника за незмінних предметів і знарядь праці, що виконуються у певній послідовності з цільовим призначенням і сформують технологічно завершену частину операції (наприклад установка заготовки у пристрій). Трудові прийоми можуть бути основними та допоміжними.

Приклад трудового прийому та його складових наведено у табл. 6.2.

Таблиця 6.2

ТРУДОВИЙ ПРИЙОМ І ЙОГО СКЛАДОВІ

Сукупність основних і допоміжних трудових прийомів, об’єднаних або за технологічною послідовністю, або за спільністю чинників, що впливають на час виконання, утворюють комплекс трудових прийомів, що є складовою виробничої операції.

Вивчення трудових рухів, дій, прийомів у структурі операцій дає змогу їх удосконалити, визначити раціональні методи праці, опанування яких супроводжується економією трудових витрат, матеріальних й енергетичних ресурсів, забезпеченням високої якості продукції, збереженням здоров’я і працездатності працівників, ефективним використанням часу роботи устаткування та належною його експлуатацією.

Поєднання у виробничих процесах різноманітних знарядь праці та предметів праці у необхідність визначення змісту й організації трудових процесів.

Під змістом трудового процесу розуміють найменування конкретних завдань та опис процесів виконання конкретних операцій. Зміст трудового процесу визначається технологічним процесом і включає не лише безпосередній вплив виконавця на предмет праці (або за допомогою устаткування та інструментів), а й спостереження за роботою устаткування, управління та контроль за перебігом технологічного процесу.

На зміст праці істотно впливають: вироблювана продукція, або надані послуги; використовувані засоби праці; рівень організації виробництва; кваліфікація працівників.

Під організацією трудового процесу розуміють доцільну інтеграцію у просторі та часі, за кількістю та якістю предмета праці, знаряддя праці та живої праці. Одне слово, визначають: хто буде його здійснювати, яким чином

(методом, прийомом) і де (робоче місце).

Будь-який трудовий процес реалізується у певній послідовності логічно пов’язаних загальних етапів:

1.Аналіз ситуації(проблеми, плану робіт, програми, технології, задуму тощо).

2.Формування певного уявлення про технологічний процес виготовлення виробу або надання послуги (виконання), умов і вимог зовнішнього середовища, прогнозування результатів процесу.

3.Підготовка робочого місця та забезпечення його всім необхідним (матері- ально-енергетичними ресурсами, робочої силою, інформацією, технологічною документацією тощо).

4.Виконання роботи, тобто безпосереднє здійснення трудового процесу.

5.Оформлення результатів виконаної роботи.

6.Здавання і втілення (реалізація) роботи.

7.Стимулювання результатів належно виконаної роботи.

Ефективне управління виробничими процесами залежить від раціональної організації трудових процесів, що формалізується проектом і забезпечує сталу продуктивність.

Трудовий процес як складова виробничого процесу підлягає проектуванню та перепроектуванню як системний комплекс «людина — машина — середовище», де головна роль відводиться людині. Незважаючи на посилення впливу комп’ютерної техніки і сучасних виробничих технологій, планування (проектування) трудового процесу залишається ключовим елементом виробничої стратегії.

Проектування (планування) трудового процесу полягає в конкретизації тру-

дової діяльності окремого працівника або їх групи за певних організаційнотехнічних умов виробництва.

Завданнями проектування трудового процесу є: визначення змісту і методів роботи; створення продуктивного робочого місця; удосконалення виробничих систем, їхньої взаємодії з урахуванням вимог технологічного процесу, принципів раціональної організації праці та задоволення потреб виконавців.

Загальна схема поліпшення (проектування) методу праці передбачає послі-

довність таких дій: 1) з’ясувати, з якої операції розпочинати; 2) зібрати інфор-

мацію про метод її виконання; 3) проаналізувати обраний метод; 4) розробити досконаліший метод; 5) упровадити досконаліший метод; 6) проаналізувати ефективність використання цього методу.

В основу проектування трудового процесу покладено положення двох нау-

кових шкіл: ефективності та поведінкової (біохевіористичний). Перша (ефек-

тивності) ґрунтується на систематизованому, логічному, формалізованому підході до опису процесу. Друга (поведінкова) враховує аспекти мотивації трудової діяльності людини та її активізації відповідним формуванням змісту праці. В результаті поєднання цих шкіл сформувався комплексний підхід до проектування процесу — «організація організації праці».

Організація організації праці— це структуризація праці, що передбачає формування змісту праці й часового зв’язку людини із трудовим процесом задля підвищення дохідності підприємства й одночасної привабливості робочих місць і міри задоволення працею.

Організація організації праці ґрунтується на принципах: розширення завдань, збагачення змісту праці, зміни робіт (ротація), роботи в групах.

У процесі розширення завдань кілька структурно однотипних і пов’язаних між собою конкретних завдань об’єднують в одне велике загальне завдання.

При розширенні завдань забезпечується гнучкість персоналу, зростає інтерес до праці, спрощується оцінювання результатів, зменшується фізичне та психологічне навантаження; підвищується якість продукції.

Збагачення змісту праці полягає в об’єднанні завдань та операцій, виконуваних у різній послідовності, в одне нове завдання. При цьому для робітника змінюється навантаження, підвищується кваліфікація, стає цікавішою робота. Своєю чергою, підприємство стабілізує роботу за умов зовнішніх і внутрішніх змін за рахунок збільшення гнучкості, інтеграції робочих місць у групи, поліпшення якості продукції.

Зміна робіт (ротація) розглядається як збагачення змісту праці шляхом здійснення різних видів діяльності на різних робочих місцях. Ротація буває: планова і непланова; з власної ініціативи і з ініціативи адміністрації. Ротація здійснюється як на окремих робочих місцях, так і в межах групи. Інтервалу в змінах роду занять не існує.

Робота в групах. Під час групової обробки або складання виробів відповідно до умов технології оптимальною структурою може бути група професійних робітників від 3 до 10 осіб, яка виготовляє комплексний продукт. Робота в групах збільшує свободу прийняття рішень; конкретизує відповідальність за якість, за управління матеріальними потоками, розподіл робіт між членами групи, за терміни виконання робіт і встановлення режиму роботи.

Робітники зазвичай найнаближеніші до проблем, що виникають, тому можуть стати важливим джерелом творчих і раціоналізаторських пропозицій щодо підвищення продуктивності праці, поліпшення якості робочих місць, психологічного клімату, вдосконалення взаємозв’язків.

Як доводить світова практика, надання більшої свободи і повноважень робітникам, залучення їх до управління виробництвом сприяють виникненню духу

співпраці їх з менеджерами, результатом чого є збільшення прибутку від упроваджень сумісних удосконалень і техніко-технологічних та організаційних проектних рішень.

Під час дослідження роботи й пошуку оптимального методу використовують системний аналіз за допомогою діаграм (робітник — машина, суміщення рухів, карт видів діяльності) та операційних карт з одночасним хронометражем і визначенням норм часу.

Процедура дослідження полягає в складанні карти процесу, що створюється на підставі відповідей на запитання:

1.Що робиться (виконується)? Треба чи не треба це робити (виконувати)? Що буде, якщо цього не робити?

2.Де виконується робота? Чому її виконують тут, а не в будь-якому іншому місці?

3.Коли виконується робоче завдання? Наскільки важливим є час виконання роботи, чи не потребує робота чіткого визначення часу й послідовності операцій? Чи можливе виконання роботи в комбінації з деякими іншими операціями?

4.Яким чином виконується робоче завдання? Чому тільки так? Чи існує інший спосіб виконання завдання?

5.Хто виконує завдання? Може його виконувати інший? Якою має бути ква-

ліфікація виконавця: високою, середньою, низькою?

Завдяки аналітичним запитанням усувають зайві, об’єднують деякі елементи трудового процесу, змінюють порядок їх виконання, спрощують методи, досягають економічності рухів і дій виконавця.

При проектуванні трудового процесу увага фокусується на одночасному ефективному використанні робочого часу виконавця й устаткування.

Для опису взаємодії робітників у бригаді використовують бригадну карту зайнятості і бригадну виробничу карту. На їх підставі розробляють стандартні процедури для конкретних завдань.

6.2. ОРГАНІЗУВАННЯ ПРАЦІ, ЇЇ ФОРМИ ТА СИСТЕМИ

Організація праці — сукупність технічних, організаційних, санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують ефективніше використання робочого часу, устаткування, виробничих навичок і творчих здібностей кожного члена колективу, усунення важкої ручної праці і несприятливих

впливів на організм людини.

Організація праці передбачає системне здійснення трудового процесу у визначеному порядку та умовах сполучення операцій (дій, часткових трудових процесів), предметів і знарядь праці, взаємодії виконавців (їх груп) між собою з метою досягнення спільного соціально-економічного ефекту.

Економічними завданнями організації праці є: економія праці, підвищення продуктивності, зниження витрат на виробництво, підвищення якості.

До соціально-психологічних завдань належать: створення сприятливих умов праці; підвищення культурно-технічного рівня працівників для забезпечення високої їх працездатності і задоволення від роботи.

Об’єктами організації праці є робочі системи (робочі місця) або системи праці різної величини, ієрархічного рівня і складності.

На рівні робочих місць предметом організації є трудові рухи, дії, прийоми (комплекси) та умови ефективного здійснення їх. На рівні кількох взаємопов’я- заних «організованих» робочих місць (наприклад, дільниці) предметом організації виступають процеси праці, які зв’язують цю групу в єдиний технологічний (виробничий) процес. На рівні підрозділів або підприємства загалом предметом організації є виробничіпроцеси (виробництва), де основною складовою є трудовіпроцеси.

Організація праці охоплює на підприємстві таки напрями:

поділ і кооперація праці, що передбачають науково обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об’єднання працівників у виробничі колективи для досягнення спільної мети;

організація й обслуговування робочих місць, що сприяють раціональному використанню робочого часу і підвищенню якості та продуктивності праці;

нормування праці, що передбачає визначення об’єктивно необхідних норм витрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для планування, організації праці та визначення ефективності виробництва;

організація підбору персоналу та його розвиток включає планування пер-

соналу, професійну орієнтацію і професійний відбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар’єри тощо;

оптимізація режимів праці і відпочинку — установлення раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість мають максимально сприяти досягненню високої працездатності впродовж робочого часу;

раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці, що здійснюється на підставіузагальнення прогресивногодосвіду з метоюмінімізаціївитратчасу;

поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливого виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування охорони й безпеки праці;

зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;

мотивація й оплата праці.

Внутрішньовиробничий поділ праці — це відокремлення різних видів робіт, які являють собою часткові процеси створення продукції і закріплення їх за робочими місцями, дільницями виробничого процесу.

Форми поділу праці на підприємстві: операційна (спеціалізація виконавця), функціональна (професійна спеціалізації працівників), технологічна (виокремлення професій і спеціальностей), професійно-кваліфікаційна (зумовлена вимогами до спеціальної підготовки виконавця за складністю, точністю і відповідальністю робіт). На рівень і форми поділу праці істотно впливає тип виробництва.

Поділ праці нерозривно пов’язаний із кооперацією праці, яка передбачає певні співвідношення і взаємодії видів праці в сукупному виробничому процесі з виготовлення кінцевої продукції.