Розділ 9

АНАЛІЗ СИСТЕМИ «ВИТРАТИ- ВИПУСК-ПРИБУТОК» ЯК ІНСТРУМЕНТ ОБҐРУНТУВАННЯ

ВИРОБНИЧО-МАРКЕТИНГОВИХ РІШЕНЬ

СУТНІСТЬ І ПЕРЕДУМОВИ АНАЛІЗУ СИСТЕМИ 9.1 «ВИТРАТИ-ВИПУСК-ПРИБУТОК»

Узарубіжній практиці досить широко застосовується аналіз співвідношення «витрати-випуск-

прибуток» (Cost-Volume-Profit-Relationship), або коротко СVР-

аналіз. Враховуючи оперативність і ефективність цього методу, його популярність зростає і в Україні, особливо в останні роки.

За своєю сутністю СVР-аналіз є досить простим, базується на відомих показниках і дозволяє оперативно оцінити вплив величини і структури витрат, обсягу продажу продукції на прибуток, аналізувати його залежність від рівня цін і структури виробництва, обґрунтовувати маркетингову стратегію. Із самої назви випливає, що СVР-аналіз з’ясовує зв’язок між витратами, рівнем операційної активності та прибутком. Термін «операційна активність» характеризує результативність діяльності підприємства. Для виробничого підприємства вона визначається обсягом виготовленої продукції. Причому мається на увазі, що вся виготовлена продукція продана, тобто обсяг виробництва і продажу продукції за певний період співпадають. У результаті витрат факторів виробництва створюється продукція, від її продажу підприємство одержує прибуток.

Оскільки прибуток — основний результативний показник діяльності підприємства, важливо знати його залежність від двох інших — витрат і обсягу продукції. Ця залежність ускладнюється тим, що витрати поділяються на змінні й постійні, а обсяг виробництва і продажу продукції має непрості зв’язки з цінами на окремі вироби. Крім цього, як відомо, не всі змінні витрати пропорційні, а постійні включають деякі елементи дегресуючих змінних витрат. Це все створює певні труднощі в моделюванні зазначеної залежності.

173

За СVР-аналізу співвідношення «витрати-випуск-прибуток» спрощуються і припускається, що в їх основі лежать лінійні залежності. Тобто аналіз базується на таких передумовах:

—усі витрати можна чітко поділити на змінні й постійні;

—усі змінні витрати пропорційні, а постійні не містять елементів дегрегуючих витрат і є лише функцією часу;

—ціни на вироби не залежать від обсягу виробництва і в межах розрахункового періоду стабільності.

Ці обмеження означають, що СVР-аналіз здійснюється в межах даної виробничої та організаційної структури підприємства,

тобто стосується короткострокового періоду. За цих умов функції витрат і обсягу виробництва (продажу) лінійні й виражаються відомими формулами:

де С — сукупні витрати за певний період часу;

N — обсяг виробництва продукції у натуральному вимірі; CЗО — змінні витрати на одиницю продукції;

СП — постійні витрати за розрахунковий період; В — обсяг виробництва і продажу у грошовому вимірі (дохід); Ц — ціна виробу.

Графічну інтерпретацію цих функцій показано на рис. 9.1. Нелінійні залежності витрат (С) і обсягу продажу (В) від кількості продукції (N) дуже ускладнюють аналіз і на практиці фактично не застосовуються.

У процесі СVР-аналізу обчислюються та аналізуються такі показники:

—маржинальний прибуток;

—коефіцієнт маржинального прибутку;

—рівноважний обсяг операційної діяльності (точка беззбит-

ковості);

—рівень безпеки операційної діяльності;

—обсяг операційної діяльності, що забезпечує цільову прибутковість;

—операційний ліверідж (операційна залежність), який дозволяє оперативно аналізувати залежність прибутку від динаміки

обсягу продукції і структури витрат.

У СVР-аналізі важливе значення має показник маржинального прибутку і його відносна величина — коефіцієнт маржинального прибутку.

174

Маржинальний прибуток, який іноді називають покриттям, або внеском у прибуток, обчислюється за формулою

де ПМ — величина маржинального прибутку за певний період; СЗ — змінні витрати за цей же період.

Отже, маржинальний прибуток включає постійні витрати й операційний прибуток, тобто прибуток від продажу продукції.

Відповідно, операційний прибуток, або просто прибуток (П), є різницею

Маржинальний прибуток — це верхня межа прибутку за зміни величини постійних витрат СП, а саме: коли постійні витрати

прямують до нуля — СП 0 , прибуток прямує до маржинального прибутку — П ПM . .

Ці закономірності цінні для аналізу впливу динаміки обсягу виробництва на прибуток. Коли змінюється обсяг виробництва, постійні витрати залишаються на попередньому рівні, тому прибуток змінюється на величину маржинального прибутку.

Співвідношення між маржинальним прибутком і обсягом виробництва зручно аналізувати за допомогою відносного показни-

ка — коефіцієнта маржинального прибутку:

де kПМ — коефіцієнт маржинального прибутку.

Коефіцієнт kПМ показує частку маржинального прибутку у ви-

ручці від продажу продукції. Якщо, наприклад, виручка В 200 тис. грн, а змінні витрати СЗ 120 тис. грн, то

kПМ 200 120 0,4. 200

175

Це означає, що на одну гривню виручки припадає 40 коп. маржинального прибутку. За зростання обсягу виробництва на кожну додаткову гривню виручки підприємство одержує 40 коп. маржинального і, відповідно, операційного прибутку. І навпаки, за зменшення обсягу виробництва в такій самій пропорції зменшується прибуток.

За даних цін і норм змінних витрат коефіцієнт маржинального прибутку — величина постійна. Тому приріст (зменшення) прибутку можна визначити так:

Якщо передбачається збільшити обсяг виробництва і продажу продукції на 60 тис. грн за kПМ 0,4, то матимемо приріст прибут-

ку на 24 тис. грн (60 000 · 0,4).

Ці закономірності використовуються й під час оцінювання ефективності оперативних рішень, пов’язаних із зміною витрат і обсягу продажу. Наприклад, розглядається питання про збільшення витрат на рекламу на 50 тис. грн, що дозволить додатково виготовити і продати продукції на 100 тис. грн. З огляду на пока-

зник прибутковості, якщо kПМ 0,4, цей проект неефективний,

оскільки дасть приріст прибутку менший, ніж витрати. Прибуток зросте (без урахування додаткових витрат на рекламу) на 100 000 · 0,4 = 40 тис. грн, а додаткові витрати — на 50 тис. грн.

СVР-аналіз за своєю сутністю спрямований у майбутнє. За його допомогою аналізуються економічні наслідки планових рішень щодо розширення виробництва, освоєння нової продукції та ін.

9.2АНАЛІЗ РІВНОВАГИ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Операційна діяльність щодо виготовлення продукції або надання послуг вважається врівноваженою, коли виручка від продажу цієї продукції (послуг), тобто до-

хід, дорівнює сукупним витратам. Цей обсяг продукції ще коротко називають точкою беззбитковості, оскільки на графіку в точці, що відповідає його величині, перетинаються функції витрат і виручки (доходу). Зазначений обсяг виробництва — точка беззбитковості — розмежовує сфери збиткового (ділянка 1) і прибуткового (ділянка 2) виробництва, як це показано на рис. 9.1 і

рис. 9.2.

176