32. Класицизм та еклектика в мистецтві першої половини хіх ст.

Класицизм (лат. взірцевий) - напрям у європейській літературі XVII-XVIIIстоліть, що був започаткований у франції з орієнтацією на естетичні норми й зразки античної класики; митці намагалися осягнути красу, як досконалу форму, прагнули до правильності й нормативності творчості у відповідності з системою законів і правил класицизму.

• визначальною ознакоюбув раціоналізм, який вимагав будувати твори на засадах розуму, ігноруючи особисті почуття людини.

• ґвітдля класицистів є статичним і тотожним вічності, у ньому немає місця спонтанним рухам, які перетворюють буття в процес, в гераклітівську «річку», тому в ньому немає місця закону відносності.

• Естетичний ідеал класицизму: відтворення в художніх образах і картинах уявлення письменника про раціонально організовану державу (абсолютна монархія); громадянина, що підпорядковує свої почуття розумові, особисті інтереси - інтересам держави; єдність людини і держави; спрямованість взаємин між громадянами на виконання і захист її інтересів -тільки громадські стосунки між людьми

Архітектура

На межі XVIII-XIX століть чудовими зразками класичності були величаві палати гетьмана Кирила Розумовського в Почепі (проект Де ля Мото, арх. О. Яновецькій), Яготині (проект Менеласа), Глухові (арх. Андрій Квасов) та Батурині (проект Андрія Квасова, арх. Чарльз Камерон). Величезних розмірів палата в Почепі дає широку площу спокійних архітектурних мас, але із сухими й одноманітними лініями деталей. Зате справжнім мистецьким твором є палата в новій столиці України - Батурині, побудована в 1799 - 1803 рр, де вже помітно вплив стилю Людовика XVI. Не менш цікава величезна садиба Завадовського в Ляличи (арх. Джакомо Кваренгі), де цілий комплекс будов творить колосальне півколо, а головний корпус має витончені форми т.зв. палладианства - типу Вілла Ротонда поблизу Віценца в Італії.

В кінці 18 століття і на початку 19 на землях України з'явилися поодинокі зразки стилю ампір (пізній класицизм, що наслідував зразки архітектури Риму іператорськоі діб)

Скульптура

Найвизначніший український скульптор класицизму – Іван Мартос.Створив мармуровий пам’ятник-надргобок останньому гетьману Кирилу Розумовському. Найвідоміші роботи: Катерині 2 в Катеринославі, Потьомкіну в Херсоні, “градоначальнику” Одеси дюку де Рішельє.

Типовий монументальний твір у стилі класицизму – пам’ятник київському князеві Володимиру, установлений на Володимирському пагорбі.(творці: В.Демут-Малиновський, П.Клодт, О.Том).

Сприяли розвитку скульптури на західноукраїнських землях австрійські майстри Г.Вітвер(чотири фонтани на площі Ринок у Львові, надгробки на Личаківському кладовищі) та династії Шімзерів.

Живопис

Найвідоміші живописці – Дмитро Левицький(найкращий європейський портретист, його роботи прикрашають Лувр, Женевський музей та Володимир Боровиковський(близько 160 портретів, розписи церков у Миргороді, Кубинцях, Романівці).

Також Лука Долинський – собор св.Юра, розписи багатьох церков Львова та інших сіл і міст західноукраїнських земель.Характерними рисами його творчого стилю були енергійна манера письма, м’яке моделювання рис обличчя людини світлотінню, теплий колорит без яскравості та гостра психологічна характеристика образів.

Іван Сошенко – один із найближчих друзів Т.Г. Шевченка. Роботи: “Портрет бабусі М.Чалого”, “Жіночий портрет”, “Хлопчики-рибалки”.Особливо вдалими вважаються у Сошенка жанрові та пейзажні твори, жваві за композицією, безпосередні, які відображають побачене художником у навколишньому житті.

Творчість Тараса Шевченка вважають значним досягненням українського мистецтва ХІХ ст. Він є автором понад 1 тис. творів, виконаних у різних жанрах образотворчого мистецтва.Серед картин, виконаних у ці роки – “Смерть Олега, князя деревлянського”, “Смерть Сократа”, “Смерть Богдана Хмельницького”. А також, портрети П.Енгельгардта, Є.Гребінки.

З початку XIX ст. розвивалося мистецтво офорта. Одним із його яскравих представників був Т. Шевченко, який виготовляв граверні копії з творів західноєвропейських художників, створював багато власних композицій (серії офортів "Живописна Україна", "Українські дівчата", "Старець на кладовищі", "Верба", "Мангишлацький сад", "Автопортрет із свічкою")

Таким чином, в українському мистецтві XIX ст. відбивається характер духовних процесів, втілюються ідеї і виявляються тенденції) які характеризують українську культуру цього часу

Еклектика

Еклектика, еклектизм — змішання та безмежне поєднання різноманітних, різнорідних і несумісних понять (ідей, елементів, поглядів, теорій) під приводом подолання в них протилежностей і створення різнопланового та неординарного в системі єдиного цілого. Може означати брак чогось «свого», «оригінального», просте запозичення «чужого», сліпе копіювання та наслідування.

В архітектурі та живописі — еклектизм поєднання різнорідних стильових елементів чи довільний вибір стилістичного оформлення для будівель або художніх виробів, які мають якісно інше значення та призначення (використання історичних стилів в архітектурі та художній промисловості 19 століття.

Приклади еклектики: інтер’єр головного корпусу Національного університету “Львівська політехніка”, інтер’єр пасажу в Одесі, Медичний інститут імені Мечникова в Харкові, Оперний театр в Чернівцях.