29. Еволюція художнього стилю хvііі ст.: пізнє українське бароко, рококо, класицизм.

Історично православна Україна була пов'язана з Московією, а потім з Російською імперією. Росія мала власні темпи розвитку культури з пізнім запозиченням європейських стилів. Прискорення розвитку культури відбилося в Російський імперії в короткому терміні існування бароко і ще коротшому рококо і довгому поетапному розвитку класицизму, більш притаманному монархічним державам зі значною централізацією влади на кшталт Франції. До того ж, класицизм та його естетика в Російській імперії були офіційно підтримані, дозволені і регламентовані царатом. А тому естетика класицизму була поширена і на тодішні імперські провінції — серед яких і на Україну.

Рококо.Хоч від середини XVIII ст. будівельний рух на Україні ослаблюється, все ж таки тоді з’являється кілька величавих будов у стилі рококо. Цей стиль, що є дальшим розвитком барокко, відрізняється від нього головно декоративним прибранством та деталями. На зміну важким і громіздким формам урочистого барокко приходить легше, делікатне й граціозне прибранство ажурових прикрас. На Україні рококові будови постають майже виключно за проектами чужинців, напр., фламандця Де-Вітте, німця Шеделя, італійця Меретіні та ін. Тому рококо вже не має тих особливостей та своєрідних форм, як барокко. Якщо будови архітектора Ковніра середини XVIII ст. були виведені в оригінальних формах українського барокко, то Покровська церква на Подолі 1722 р. та дзвіниці Михайлівського монастиря та Софійської кафедри в Києві вже мають деякі ознаки рококо. Софійська дзвіниця (закінчена в 1748 р.) монументальних форм має розкішну декорацію, що межує з переладованістю, — це був останній вияв бароккового пересиченого багатства. Цілком рококовими є визначні будови середини XVIII ст.: Андріївська церква в Києві (1744 — 67), собор св. Юра у Львові (1744 — 64), домініканські костьоли у Львові (1749 — 64) і Тернополі, кафедра в Холмі, головна церква в Почаєві, кафедра в Козельці (1752 — 63).

Класицизм.Академічний класицизм 17 ст. в Україні нічим не відбився через формування і поширення бароко, котре сприяло народженню національного українського світогляду. Історично класицизм прийшов в Україну з двох його центрів : з Польщі та з Російської імперії. Україна, роздерта між декількома сусідніми державами в 18 ст., отримала цілу низку споруд в стилі класицизм, незважаючи на втрату власної політичної еліти та скорочення монументального будівництва. Постійні війни Російської імперії сприяли відсуванню кордонів держави на захід і новому перерозподілу територій між Польщею, Австро-Угорщиною та Росією. До складу російських провінцій відійшли західні землі Польсько-Литовської держави, де теж повільно проходила зміна естетики бароко на класицизм. На цих територіях була вибудована низка магнатських та дворянських садиб — Тульчин Потоцького, Серебринці М. Чацького, Верхівня Ганських, ВороновицяГрохольського, Палац Стецьких (Великі Межирічі).

30.Професійне мистецтво другої половини 18 ст. Музична, живописна, літературна та наукова спадщина українських митців, їх внесок до загальноімперської культури

Музичне мистецтво

У XVIII ст. в Україні поряд з народною самодіяльною почала розвиватися і професійна музика. Перших музикантів-професіоналів випускали Київська академія та засноване в 1737 р. музичне училище в Глухові. Самовиходець із Глухова, пізніше студент Київо-Могилянської академії, М. С. Березовський став видатним українським і російським композитором. Він був автором першої в Росії опери «Демофонт».

Його земляк і учень Д. С. Бортнянський розвинув далі вітчизняне музичне мистецтво і написав опери «Креонт», «Сокіл» та інші, а також понад 100 творів для хорового виконання.

Література і усна народна творчість

У розвитку української літератури XVIII ст. з'явилися нові риси: вона поступово звільнялася від впливу церкви і набувала світського характеру. У цей же час з'явилися нові прозові твори, автори яких не просто реєстрували факти, а прагнули узагальнити, викласти свої погляди на події і т. д. В кінці XVIII ст. широкою популярністю користувалася "Історія Русів або Малої Росії" невідомого автора, де головна увага булла зосереджена на висвітленні подій визвольної війни 1648-1654 рр.

Архітектура. Образотворче мистецтво

У XVIII ст. на Україні було споруджено багато палаців для вельмож, будинків для адміністративних установ і навчальних закладів, магістратів, ратуш, а також церков. Розширилися творчі зв'язки українських та російських зодчих, художників, скульпторів. У Києві тривалий час працювали російські архітектори Йоганн Шедель, Варфоломій Растреллі, Петро Неєлов. Вони побудували тут ряд споруд, які вражають досконалістю своїх форм і монументальністю. Справжніми перлинами будівельного мистецтва з'явилися палаци феодалів у Батурині та селі Лялічах на Чернігівщині, зведені за проектами російських архітекторів.

Скульптура

У скульптурі і церковно-релігійні теми відступали на другий план. На полотнах художників часто з'являлися справжні історичні персонажі. Видатними живописцями того часу булиДмитра Левицький та Володимир Боровиковський, вихідці з України, вихованці Академії мистецтв у Петербурзі. Вони внесли значний внесок у загальноросійську культуру. Творча спадщина цих художників належить обом братнім народам – російському і українському.

У справжнє мистецтво перетворилася різьблення по дереву, виготовлення посуду, кахлів. Досягнення декоративного мистецтва збагачували культуру України.

Театр

У навчальних закладах України розвивались також драма і театр, які не можуть існувати одне без одного. Та коли саме тут вони мали характер дещо абстрактний, то поза шкільними мурами українська драма набуває характеру національного. Шкільна драма, як така, виникла з середньовічних релігійних драм, зв'язаних рігорозними нормами єзуїтського театру (правила Ф. Прокоповича). Вона булла схована за мурами академії від небезпек політичного життя. І хоч з її лона виходять твори такої духовної потужності, як «Милость Божія» Т. Трофимовича, чи твори, насичені мотивами народного вертепу, як «Комедія на Різдво Христове» Д. Тупталенка, вона не могла стати драмою національною.

• В інтермедійній частині вертепної (лялькової) драми, носіями якої здебільшого були школярі, виступають у живому контакті з дійсністю побутові постаті тодішнього життя України: козак, лях, литвин, циган, єврей. Інтермедії складали до кінця століття такі автори, як В. Лащевський, М. Довгалевський та інші.

• Найдоступнішим для народу продовжував залишатись ляльковий театр — вертеп.

• У Харкові в 1791 р. було засновано перший в Україні постійний театр.

Живопис.

Видатну роль у розвитку живопису та графіки XVIII ст. відіграли українці, академіки Петербурзької академії мистецтв Д. Г. Левицький і В. Л. Боровиковський. Вони стали справжніми творцями вітчизняного портретного мистецтва тієї пори. Хоч їх численні портрети і мали парадний характер, все ж вони зробили значний крок до створення реалістичного портрета. У створених Д. Левицьким портретах М. Дякової, А. Давга, Катерини II та написаних В. Боровиковським портретах М. Долгорукої, І. Безбородко, А. Сталь з винятковою майстерністю відтворені почуття властолюбства, індивідуальні риси людей різного характеру і соціальної приналежності.