В україні

4. Основні напрямки інноваційної політики держави.

4. Функції центральних і місцевих органів у сфері інноваційної діяльності.

4. Конкурсно-контрактна система створення науково-технічної продукції.

1. . Основні напрямки інноваційної політики держави

Перехід від адміністративно-командної системи управління науково-технічним прогресом до ринкового регулювання інноваційної діяльності потребує розроблення нового інноваційного механізму, адекватного ринковим змінам. Під інноваційним механізмом слід розуміти функціональну модель і сукупність методів регулювання інноваційної діяльності на всіх рівнях управління.

Головною метою інноваційної політики держави зі створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.

Основні напрямки інноваційної політики держави:

• орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;

• визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

• формування нормативної правової бази у сфері інноваційної діяльності;

• створення умов для збереження, розвитку й використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалів;

• забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

• ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційної діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері;

• здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансфер технологій, захист вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

• фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

• сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;

• інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності;

• підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Регулювання інноваційної політики здійснюють:

• визначенням і підтримкою пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;

• формуванням і реалізацією державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;

• створенням нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;

• захистом прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності;

• фінансовою підтримкою виконання інноваційних проектів;

• стимулюванням комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;

• встановленням пільгового оподаткування суб’єктів інноваційної діяльності;

• підтримкою функціонування й розвитку сучасної інноваційної інфраструктури;

• наданням індивідуальним винахідникам і малим підприємствам безпроцентних банківських позик;

• створенням венчурних інноваційних фондів, що користуються значними податковими пільгами;

• зниженням державних патентних зборів для індивідуальних ви­нахідників;

• відтермінуванням оплати патентних ресурсозберігаючих винаходів;

• реалізацією права на прискорену амортизацію обладнання;

• створенням мережі технополісів, технопарків та інкубаторів.