5. 4 етапи;

6. 7 етапів;

7. 9 Етапів;

8. 10 етапів.

128. За масштабністю (розміщенням філіалів) інноваційні організації класифікують на:

5. малі, середні, великі;

6. продуктові, ресурсні, процесні, документальні;

7. віолентні, патієнтні, комутантні, експлерентні;

8. національні, транснаціональні, міжнаціональні.

129. За видом ефекту, на який вона переважно орієнтована, інноваційні організації класифікують на:

5. комерційні, науково-технічні, екологічні, соціальні, інтегральні;

6. наука і освіта, інформатика, промисловість, будівництво, транспорт, с/господарство;

7. спеціальні, комплексні;

8. продуктові, ресурсні, процесні, документальні.

130. .Відповідно з "Рекомендаціями Фраскаті" наукові організації за секторами науки в Україні класифікують на:

5. природничі, технічні, гуманітарні;

6. державні, підприємницькі, вища освіта, приватні неприбуткові;

7. окремої стадії ЖЦТ, спеціалізовані, комплексні;

8. малі, середні, великі.

131. Девізом фірм з якою стратегією є вислів "дорого, проте добре"?:

5. віолентною;

6. патієнтною;

7. комутантною;

8. експлерентною.

132. Фірми з якою стратегією дотримуються девізу "дешево, але пристойно"?:

5. віолентною;

6. патієнтною;

7. комутантною;

8. експлерентною.

133. Фірми з якою стратегією дотримуються девізу "краще і дешевше, якщо вийде"?:

5. віолентною;

6. патієнтною;

7. комутантною;

8. експлерентною.

134. Девізом фірм з якою стратегією є вислів "ви доплачуєте за те, що я вирішую ваші проблеми"?:

5. віолентною;

6. патієнтною;

7. комутантною;

8. експлерентною.

135. Закінчіть найбільш правильно вираз "Фірми, які не впровадили в свій час інновації в продукти і процеси,...:

5. не мають конкурентних переваг;

6. мають недостатній прибуток;

7. виявляються невдахами;

8. об’єднуються між собою.

136. Для інноваційної діяльності характерними є діяльність:

5. венчурних фірм;

6. фірм "спін-офф";

7. інвестиційних фондів;

8. усі відповіді правильні.

137. Фірми "спін-офф" – це:

5. інвестиційні фірми;

6. фірми, що відділяються від вузів, наукових організацій;

7. венчурні фірми;

8. усі відповіді правильні.

138. Створення венчурних фірм передбачає наявність таких складових:

1. ідеї інновації;

2. суспільної потреби і підприємця, який готовий на основі запропонованої ідеї організувати нову фірму;

3. ризикового капіталу для фінансування.

4. усі відповіді вірні.

139. Структура інноваційної організації являє собою поєднання:

5. виробничої та інноваційної структур;

6. інноваційної та організаційної структур;

7. виробничої та організаційної структур;

8. виробничої, фінансової та комерційної структур.

140. До факторів, що стримують розвиток малих інноваційних фірм, належить:

5. великий ризик інвестування;

6. нездатність вирішувати проблемні питання;

7. малий науковий потенціал;

8. відсутність надійного менеджменту.

141. Лінійна структура інноваційної організації передбачає здійснення планування робіт і контроль їх виконання:

5. по вертикалі від керівника до виробничих підрозділів;

6. функціональними підрозділами;

7. головними спеціалістами;

8. усі відповіді правильні.

142. Проблемно-цільова структура організації складається з:

5. 2-х рівнів дерева цілей;

6. 3-х рівнів дерева цілей;

7. 4-х рівнів дерева цілей;

8. необмеженої рівневої структури.

143. Переваги проблемно-цільової структури організації в тому, що вона:

5. забезпечує глибоку спеціалізацію працівників;

6. має орган, що контролює рішення проблеми;

7. адаптивна до змін;

8. усі відповіді правильні.

144. Верховна Рада в сфері інноваційної діяльності:

5. створює інноваційні фінансово-кредитні установи;

6. затверджує пріоритетні напрямки інноваційної діяльності;

7. контролює фінансування місцевих інноваційних програм;

8. здійснює державне управління у сфері інноваційної діяльності.

145. До функцій Кабінету Міністрів у сфері інноваційної діяльності відносять:

5. здійснення державного управління та забезпечення реалізації державної політики;

6. створення комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;

7. затвердження пріоритетних напрямів інноваційної діяльності;

8. організацію підвищення кваліфікації спеціалістів.

146. Рішення про проведення конкурсу на створення науково-технічної продукції приймає:

5. державний інноваційний орган;

6. міністерство;

7. замовник;

8. розробник науково-технічної продукції.

147. Уповноважений орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності виконує:

5. підготовку до подання Верховній Раді проекту закону про державний бюджет України;

6. затверджує пріоритетні напрямки інноваційної діяльності;

7. координує роботи інших органів виконавчої влади;

8. створює законодавчу базу нововведень.

148. Конкурсно-контрактна система створення науково-технічної продукції має переваги:

5. надійність виконання програми на контрактній основі;

6. дозволяє ефективно використовувати кошти;

7. надає перевагу конкретному розробнику;

8. відсутність корупційних дій.

149. Конкурс для створення науково-технічної продукції може бути:

5. закритим;

6. відкритим;

7. змішаним;

8. безконкурсним.

150. Державна статистична звітність в інноваційній діяльності передбачає звіт:

5. про продаж ліцензій;

6. про чисельність працівників інноваційного органу;

7. про економічний ефект від продажу винаходів;

8. про проведення конкурсів продажу інновацій.

151. Вірний/невірний наступний вираз: “Конкурсна комісія зі створення науково-технічної продукції може рекомендувати об’єднання зусиль кількох розробників для спільного вирішення проблеми”.

3. вірний;

4. невірний.

152. Рішення про проведення конкурсу на створення науково-технічної продукції приймає:

9. розробник науково-технічної продукції;

10. державний інноваційний орган;

11. міністерство;

12. замовник.

153. Підготовку та подання Верховній Раді пропозицій щодо пріоритетних напрямків інноваційної діяльності здійснює:

5. обласна адміністрація;

6. рада винахідників;

7. Кабінет Міністрів;

8. замовник інновації.

154. Забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності належить:

5. Міністерству науки і освіти;

6. Міністерству фінансів;

7. обласним адміністраціям;

8. державі.

155. Факторами економічного зростання за Ковальовим є:

9. збільшення трудовитрат та підвищення продуктивності праці;

10. підвищення рентабельності та беззбитковості;

11. збільшення граничної корисності;

12. зростання сукупного попиту і пропозиції.

156. “...Якщо не можна планувати винаходи, то можна і потрібно планувати наукові дослідження. Відкриття, винаходи й інші результати наукових досліджень обов’язково з’являться”. Кому належить дані слова?

1. Г.Д.Ковальову;

2. академік С.Вавилову;

3. Й.А. Шумпетеру;

4. М.Д. Кондратьєву.

157. Який вид розриву існує між загальним керівництвом і науковими працівниками?

5. соціально-етичний;

6. між цілями і витратами;

7. морально-етичний;

8. культурно-освітній.

158. Семантичний розрив між загальним керівництвом і науково-технічними фахівцями виникає через:

1. моральні принципи;

2. недосконало виконану роботу;

3. розходження в мові, концепціях і розумінні проблеми;

4. вартість досліджень.

159. Охарактеризуйте даний тезис: «Наслідки результатів досліджень часто неочевидні»?.

1. не відповідає дійсності;

2. вірний;

3. невірний;

4. упереджений.

160. Kaizen-пропозиції можна класифікувати за такими цільовими напрямками:

5. ідеї, що сприяють покращенню фінансування виробництва;

6. ідеї, що сприяють підвищенню обороту та зниженню трудовитрат;

7. ідеї, що сприяють підвищенню трудової дисципліни;

8. ідеї, що сприяють покращенню морального клімату.

161. Процес організації творчої діяльності з оновлення виробництва складається з:

5. маркетингу ринку, економічного обґрунтування, виробництва, сертифікації, збуту;

6. виробництва, сертифікації, збуту;

7. розроблення конструкції, виробництва, збуту;

8. наукового обґрунтування, наукових досліджень, технологічної підготовки, оновлення виробництва.

162. Пріоритетною метою СБППП є:

1. розвиток і активізація організаційної структури;

2. отримання корисних результатів;

3. розроблення конструкції нового продукту;

4. зростання сукупного попиту і пропозиції.

163. Інноваційну стратегію будь-якої фірми визначають:

5. наявністю фінансів і зацікавленістю власників;

6. доступом до джерел фінансів і лідерством у конкуренції;

7. обсягом і характером ресурсів, ринковою позицією та загальногосподарською стратегією;

8. кадровим потенціалом і фінансами.

164. Інноваційна стратегія фірми буває:

5. управлінська, виробнича;

6. наступальна, оборонна, авангардна, імітаційна;

7. утворююча, руйнуюча;

8. конкурентоспроможна, неконкурентоспроможна.

165. Розроблення стратегії оновлення виробництва можна здійснювати:

5. зверху вниз, знизу вверх, з допомогою консультативної фірми;

6. самостійно, купівлею нового продукту, реалізацією продукту;

7. оновленням управління, технології, продукції;

8. усі відповіді правильні.

166. Співвідношення цілей і витрат характеризує розрив між:

5. фінансовими структурами і виробництвом;

6. конструкторами і технологами;

7. менеджерами підприємства і службою маркетингу;

8. керівництвом і науково-технічними працівниками.

167. Організації, орієнтовані на дослідження, концентрують свої зусилля на:

5. розробленні нової техніки;

6. винаходах і ноу-хау

7. розробленнях нової технології;

8. фундаментальних і експериментальних дослідженнях.

168. Організації, орієнтовані на розроблення, концентрують свої зусилля на розробленні:

5. фундаментальних законів;

6. комерційної продукції;

7. ноу-хау;

8. експериментальних зразків нової техніки.

169. Автором системи Kaizen є:

1. фірма Kaizen;

2. Фрідріх Менш;

3. Масааки Імаі;

4. Алекс Осборн.

170. СБППП – це:

5. система безвідходних процесів, продуктів, послуг;

6. соціальні, бюджетні, промислові, послуги, пропозиції;

7. система безупинного поліпшення процесів і продуктів;

8. усі попередні відповіді невірні.

171. Kaizen- поліпшення спрямовані на:

5. розвиток і активізацію організаційної структури;

6. поліпшення фінансового стану підприємства;

7. поліпшення виробничої діяльності підприємства;

8. підвищення продуктивності окремого робочого місця.

172. Розроблення стратегії оновлення виробництва можна здійснювати:

1. оновленням управління, технології, продукції;

2. зверху вниз, знизу вверх, з допомогою консультативної фірми;

3. самостійно, купівлею нового продукту, реалізацією продукту;

4. усі відповіді невірні.

Модуль 2

173. Патент в інноваціях – це:

1. документ, що засвідчує право власності на що-небудь;

2. свідчення на право займатися чим-небудь;

3. документ, що свідчить про право займатися інноваційною діяльністю;

4. документ, що свідчить про авторство винаходу, корисної моделі або промислового зразка і виключне право на їх використання.

174. Засобами захисту винаходів і нових продуктів є:

1. торгова марка;

2. авторське право;

3. патент;

4. авторське посвідчення.

175. На якій основі виділяють кошти для фінансування фундаментальних досліджень?

1. тендерній;

2. конкурсній;

3. пропорційній;

4. паритетній.

176. Науково-технічний прогрес (НТП) є процесом ... розвитку науки, техніки, технології:

1. циклічного;

2. логіко-розумового;

3. інформаційного;

4. безупинного.

177. Що із наведеного відносять до НДДКР?

1. реалізацію продукції;

2. підготовку виробництва;

3. дослідно-конструкторські роботи;

4. виробництво продукції.

178. До пошукових відносять дослідження, завданням яких є:

1. відкриття нових принципів, створення нових виробів та технологій; невідомих раніше властивостей матеріалів і їх сполук; методів менеджменту;

2. виявлення шляхів і способів застосовування відкритих законів і явищ у природі в певній галузі або сфері виробництва;

3. експериментальна перевірка ідей;

4. організаційна підготовка виробництва.

179. Результати дослідно-конструкторських робіт оформляють:

1. відповідно вимогам ЕСКД;

2. відповідно вимогам ЕСТД;

3. патентом;

4. авторським правом.

180. Відмітьте етапи НДДКР:

1. фундаментальні дослідження (теоретичні й пошукові);

2. прикладні дослідження;

3. дослідно-конструкторські роботи;

4. дослідні, експериментальні роботи

5. усі відповіді вірні.

181. ЕСКД –

1. це комплекс державних стандартів, які встановлюють єдині, взаємозв'язані правила й положення зі складання, оформлення й обігу технологічної документації;

2. це комплекс державних стандартів, які встановлюють єдині, взаємозв'язані правила й положення зі складання, оформлення й обігу конструкторської документації;

3. це комплекс державних стандартів технічної підготовки виробництва;

4. немає вірної відповіді.

182. ЕСТД –

1. це комплекс державних стандартів, які встановлюють єдині, взаємозв'язані правила й положення зі складання, оформлення й обігу технологічної документації;

2. це комплекс державних стандартів, які встановлюють єдині, взаємозв'язані правила й положення зі складання, оформлення й обігу конструкторської документації;

3. це комплекс державних стандартів технічної підготовки виробництва;

4. усі відповіді вірні.

183. Виникнення правового регулювання інтелектуальної власності пов’язують з:

1. Паризькою конвенцією;

2. ЮНЕСКО;

3. Ялтинською конференцією;

4. Укрпатентом.

184. Оформлення прав на винахід здійснюється шляхом отримання:

1. авторського права;

2. патенту;

3. промислового зразка;

4. усі відповіді вірні.

185. Згідно Патентного закону не патентоспроможними є:

     1. методи організації й управління господарством;

     2. наукові теорії й математичні методи;

     3. промислові зразки;

     4. корисні моделі.

186. Ліцензія на використання винаходів, захищених патентом, складає:

1. комерційну операцію;

2. давальницьку операцію;

3. технологічну операцію;

4. конструкторсько-технологічну операцію.

187. Виберіть один із варіантів, у якому є правильний перелік етапів НДДКР:

1. теоретичні дослідження, пошукові дослідження;

2. фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, ліцензійна торгівля;

3. теоретичні дослідження, експериментальні дослідження, технологічна підготовка виробництва;

4. фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, ДКР.

188. Формою міжнародної торгівлі технологіями є:

1. контракт;

2. угода;

3. ліцензійна угода;

4. грошовий переказ.

189. Інноваційний менеджер має справу з:

1. НДДКР;

2. керуванням різними фазами інноваційного процесу;

3. реалізацією і поширенням нововведень;

4. підготовкою виробництва нового товару.

190. У якій послідовності здійснюють НДДКР?:

1. фундаментальні, прикладні, експериментальні, дослідно-конструкторські;

2. прикладні, фундаментальні, дослідно-конструкторські, експериментальні;

3. фундаментальні, прикладні, дослідно-конструкторські, експериментальні;

4. прикладні, фундаментальні, експериментальні, дослідно-конструкторські;

191. Що із наведеної класифікації відноситься до ліцензій?

1. малі, середні, великі;

2. продуктові, ресурсні, процесні;

3. національні, транснаціональні, міжнаціональні;

4. прості, виключні, повні.

192. Ліцензії бувають:

1. прості;

2. безпатентні;

3. безплатні;

4. платні.

193. Роялті – це:

1. одноразова плата за ліцензію;

2. права на використання патенту;

3. періодичні відрахування від продажів ліцензованої продукції;

4. ліцензійна угода.

194. Виділіть об’єкти інтелектуальної власності, які не визнаються патентоспроможними:

1. промислові зразки;

2. методи організації й управління господарством;

3. технологічні процеси;

4. технічні винаходи.

195. Організація НДДКР базується на системах документації:

1. НТП;

2. САПР;

3. ЕСКД; ЕСТД;

4. АСУТП, ІАСУТП.

196. Предметом ліцензійної торгівлі є:

1. патентні ліцензії на передавання винаходів;

2. безпатентні ліцензії на передавання технологічного досвіду;

3. ліцензії на використання товарних знаків;

4. усі відповіді правильні.

197. За галуззю застосування технології можна класифікувати:

1. наука й освіта; інформатика; промисловість; охорона здоров'я, ін.:

2. прогресуючі, традиційні, застарілі;

3. конкурентоспроможні, неконкурентоспроможні;

4. усі відповіді вірні

198. Технології відносно ресурсів можна класифікувати:

1. оригінальні, на базі винаходів, на основі ноу-хау;

2. прогресуючі, що розвиваються, традиційні, застарілі;

3. науковоємні, капіталоємні, енергоємні, енергозберігаючі, безвідходні, малоопераційні;

4. конкурентоспроможні, неконкурентоспроможні.

199. Технології за рівнем механізації можна класифікувати на:

1. оригінальні, на базі винаходів, на основі ноу-хау;

2. прогресуючі, що розвиваються, традиційні, застарілі;

3. науковоємні, капіталоємні, енергоємні, енергозберігаючі, безвідходні, малоопераційні;

4. ручні, механізовані, автоматизовані, автоматичні, без участі людей.

200. Технології за сферою застосування можна класифікувати на:

1. ручні, механізовані, автоматизовані, автоматичні, без участі людей;

2. управлінські, виробничі;

3. конкурентоспроможні, неконкурентоспроможні;

4. оригінальні, на базі винаходів, на основі ноу-хау.

201. Технологічний процес визначає:

1. конструкцію виробу;

2. інструкцію з користування виробом;

3. порядок виконання операцій;

4. оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.

202. Організаційно-технологічна підготовка виробництва як стадія життєвого циклу продукції включає підготовку:

1. технологічну, конструкторську, виробничу;

2. технологічну, організаційну;

3. виробничу, управлінську, фінансову;

4. конструкторську, експериментальну, технологічну.

203. Технологічна підготовка виробництва визначається стандартами:

1. ЕСТД;

2. ЕСКД;

3. ЕСТПВ;

4. СТП.

204. Поняття сертифікації продукції включає:

5. виписку сертифіката;

6. контроль продукції перед реалізацією;

7. засвідчення відповідності продукції вимогам нормативно-технічних документів;

8. сортування продукції за різними параметрами якості.

205. Сертифікацію продукції проводить:

1. відділ технічного контролю підприємства;

2. технічні служби підприємства;

3. розробники (конструкторська організація);

4. незалежна сторона.

206. Технологічна підготовка виробництва (ТПВ) включає:

1. розроблення і упровадження технологічних процесів виготовлення продукції;

2. конструкторське розроблення машини, виробу;

3. планування випуску продукції;

4. виробництво продукції і збут.

207. Єдина система технологічної підготовки виробництва (ЕСТПВ) включає (наведіть найбільшу кількість складових):

1. ЕСКД;

2. ЕСТД;

3. ЕСКД, ЕСТД;

4. ОТПВ, ЕСКД, ЕСТД.

208. Метод мережевого планування заснований на:

1. теорії сіток;

2. теорії матриць;

3. диференціальних рівняннях;

4. теорії графів.

209. Мережевий графік складається з трьох частин:

1. робота, термін, виконавець;

2. робота, подія, шлях;

3. робота, фінансування, ефект;

4. робота, виконавець, ефект.

210. Коефіцієнт складності сіткового графіка К_с=Р/С визначають відношенням:

1. кількості робіт до кількості подій;

2. часу виконання до кількості подій;

3. кількості подій до кількості виконавців;

4. Немає правильної відповіді.

211. У мережевому графіку “робота” – це

1. процес, який вимагає затрат часу і ресурсів або тільки часу;

2. результат виконання дослідження;

3. початкова і завершальна події;

4. логічна послідовність робіт від першої до останньої події.

212. До функції менеджера в процесі технологічної підготовки виробництва входить:

1. розроблення графіка підготовки виробництва;

2. контроль за технологічністю продукції;

3. розроблення конструкції і технології;

4. контроль виконання графіка підготовки виробництва.

213. Інноваційний менеджер має справу з:

1. підготовкою виробництва нового товару;

2. керуванням різними фазами інноваційного процесу;

3. реалізацією й поширенням нововведень;

4. НДДКР.

214. Інжиніринг – це:

1. технічне переоснащення;

2. процес підвищення організаційно-технічного рівня виробництва;

3. процес зміни функцій апарату управління фірмою;

4. радикальне перепроектування ділових процесів.

215. Процес підвищення організаційно-технічного рівня виробництва називається:

1. реінжиніринг;

2. інжиніринг;

3. інженерне забезпечення;

4. технічна підготовка виробництва.

216. Радикальне перепроектування ділових процесів для досягнення стрибкоподібних покращень називають:

1. інжиніринг;

2. підготовка виробництва;

3. технічний рівень виробництва;

4. реінжиніринг.

217. Який вид розриву існує між загальним керівництвом і науковими працівниками?

1. соціально-етичний;

2. між цілями і витратами;

3. морально-етичний;

4. культурно-освітній.

218. Співвідношення цілей і витрат характеризує розрив між:

1. фінансовими структурами і виробництвом;

2. конструкторами і технологами;

3. менеджерами підприємства й службою маркетингу;

4. керівництвом й науково-технічними працівниками.

219. Організації, орієнтовані на дослідження, концентрують зусилля на:

1. розробленні нової техніки;

2. винаходах і ноу-хау;

3. розробленнях нової технології;

4. фундаментальних і експериментальних дослідженнях.

220. Які, на вашу думку, основні проблеми управління персоналом інноваційних організацій?

1. заробітна плата;

2. мотивація і кваліфікація;

3. умови праці;

4. проблеми безпеки і захищеності.

221. У наукових організаціях застосовують робочі графіки:

1. гнучкий робочий графік;

2. традиційний робочий графік;

3. стиснутий робочий тиждень;

4. усі попередні відповіді вірні.

222. Абрахаму Маслоу належить теорія:

1. соціальних потреб;

2. самовизначення;

3. людських потреб;

4. реалізації здібностей.

223. Мотивація – це:

1. "система витягування поту";

2. реалізація закладених здібностей;

3. прагнення, що спонукає людину до цілеспрямованої роботи;

4. грошовий фактор винагороди за роботу.

224. До наукових працівників можна віднести:

1. працівників, які мають патенти на винаходи;

2. працівників, які працюють у наукових організаціях;

3. працівників, які займаються науковими дослідженнями й розробленнями;

4. інноваційних менеджерів.

225. Менеджер інноваційного підрозділу виконує функції:

1. формує структуру підрозділу;

2. визначає форми і методи матеріального стимулювання персоналу;

3. встановлює реальні терміни завершення інноваційних програм;

4. усі попередні відповіді неправильні.

226. Інноваційний менеджер має справу з:

1. підготовкою виробництва нового товару, виробу;

2. керуванням різними фазами інноваційного процесу;

3. реалізацією нововведень;

4. НДДКР.

227. До основних стадій фінансування інноваційної програми входить:

1. оцінювання можливих форм фінансування;

2. визначення організацій, що фінансують;

3. визначення структури джерел фінансування

4. контроль виконання плану й умов фінансування;

5. усі попередні відповіді вірні.

228. До способів фінансування інноваційних програм належить (визначіть найбільш повно наведені критерії):

1. самофінансування;

2. використання позикових і залучених коштів;

3. державний бюджет;

4. самофінансування, використання позикових і залучених коштів.

229. Позабюджетні форми підтримування інноваційної діяльності включають:

1. державний правовий захист;

2. створення державою пільг інноваторам;

3. створення системи регіональних позабюджетних фондів;

4. усі попередні відповіді вірні.

230. За відношенням до власності джерела фінансування розподіляють на:

1. державні, недержавні;

2. власні, залучені, позикові;

3. бюджетні, позабюджетні, позичені;

4. банківські, лізингові, ризикові.

231. Доповніть правильно: "Фонд сприяння розвитку малих форм підприємств у науково-технічній сфері ...":

1. є державною комерційною організацією;

2. формується виключно бюджетним асигнуванням;

3. надає фінансову підтримку для створення технополісів і технопарків;

4. витрачається на заохочення конкуренції в науково-технічній сфері шляхом надання фінансової підтримки високоефективним науковомістким проектам малих інноваційних підприємств.

232. До державних джерел фінансування відносяться:

1. державний бюджет, бюджети регіонів, позабюджетні фонди;

2. державна кредитна система, державна страхова система;

3. державні запозичення;

4. усі попередні відповіді вірні.

233. До джерел недержавної системи фінансування інноваційних проектів відносяться:

1. власні засоби підприємств;

2. кредити комерційних банків;

3. спеціалізовані й благодійні фонди;

4. усі попередні відповіді вірні.

234. Ризик – це:

1. прямий грошовий збиток;

2. ймовірність виникнення визначеного рівня втрат;

3. матеріальні, трудові та фінансові втрати;

4. стійкість виробництва й реалізації продукції.

235. Оцінювання ризику можна проводити параметрами:

1. ефективності реалізації нововведень;

2. корисності від правильного рішення;

3. ціною ризику;

4. величиною можливих втрат;

5. усі попередні відповіді вірні.

236. Інвестування в "зовнішні умови" здійснюють у вигляді:

1. пайової участі підприємства в спільних проектах;

2. прямого кредитування;

3. збільшення ресурсів підприємства;

4. створення необхідних товарно-матеріальних запасів.

237. До державних позабюджетних форм підтримування інноваційної діяльності слід віднести:

1. державний правовий захист та підтримка інноваторів;

2. бюджетне фінансування;

3. надання кредитів національним банком;

4. надання пільг в оподаткуванні.

238. Ризик-тейкерами називають менеджерів, що діють (виберіть найбільш дієву характеристику):

1. ризиковано;

2. творчо;

3. зухвало;

4. ризиковано, але з розрахунком.

239. Трудові втрати являють собою:

1. борг за неоплачену покупцем поставлену йому продукцію;

2. нанесений збиток здоров’ю та життю людей;

3. втрати робочого часу;

4. сплату додаткових податків.

240. Під інноваційним ризиком розуміють ризик, пов'язаний з:

1. виробництвом продукції;

2. інноваційними процесами;

3. науково-технічними проектами;

4. інфляцією грошей.

241. Фінансові втрати — це:

1. прямий грошовий збиток;

2. виплата штрафів, сплатою додаткових податків;

3. втрата коштів;

4. усі попередні відповіді вірні.

242. Нанесення збитку здоров’ю і життю людей, навколишньому середовищу відносяться до:

1. трудових втрат;

2. фінансових втрат;

3. спеціальних видів втрат;

4. втрат часу.

243. До особливих видів грошового збитку можна віднести:

1. збиток, пов’язаний з інфляцією;

2. збиток, пов'язаний зі зміною валютного курсу гривні;

3. збиток, пов'язаний з невиконанням запланованих робіт;

4. непередбачені платежі.

244. Інноваційний інженер повинен:

1. мати право на ризик і визначені межі відповідальності за ризик;

2. працювати без ризику.

245. Загальним принципом оцінювання ефективності є:

1. економічний ефект;

2. зіставлення ефекту і витрат;

3. інтегральний ефект;

4. дисконтна ставка.

246. Науково-технічний ефект характеризують наступні фактори:

1. освітленість, шум, вібрація;

2. обсяг виробництва і споживання ресурсів;

3. новизна, простота, корисність, естетичність, компактність;

4. фінансові показники.

247. До показників екологічного ефекту відносять:

1. підвищення ступеня безпеки працівників;

2. приріст обсягів продажів;

3. кількість отриманих патентів на винаходи;

4. зниження відходів виробництва.

248. Соціальний ефект інноваційної діяльності характеризується:

1. приростом доходів працівників інноваційної організації;

2. підвищенням кваліфікації робітників;

3. зниженням викидів в атмосферу;

4. усі відповіді неправильні.

249. Показники оцінювання ефективності інноваційної діяльності в міжнародній практиці використовують за рекомендацією:

1. ЮНЕСКО;

2. ООН;

3. ЮНІДО;

4. усі відповіді вірні.

250. Чистий дисконтований доход або інтегральний ефект – це:

1. норма дисконту, за якою доходи дорівнюють витратам;

2. відношення приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних витрат;

3. різниця результатів і інноваційних витрат за розрахунковий період, приведених до одного року;

4. усі відповіді вірні.

251. Індекс рентабельності визначають відношенням:

1. приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних витрат;

2. коефіцієнта дисконтування до коефіцієнта накопичення;

3. економічного ефекту до витрат;

4. розрахункового ефекту до реального.

252. Ліцензійна торгівля інноваційними технологіями включає:

1. угоди з патентами, ноу-хау;

2. інжинірингові послуги;

3. організацію ліцензійного виробництва;

4. постачання обладнання.

253. Паушальний платіж – це:

1. твердо фіксована сума ліцензійної винагороди;

2. поточні виплати за ліцензійною угодою;

3. величина податку за ліцензійну продукцію;

4. плата за інжинірингові послуги.

254. Ліцензія на використання винаходів, захищених патентом, складає:

1. давальницьку операцію;

2. комерційну операцію;

3. технологічну операцію;

4. фінансову операцію.

255. Виберіть найправильніший вислів: "Ціна ліцензії...":

1. пропорційна фінансовим витратам;

2. залежить від затрат праці на створення технології;

3. є монопольною;

4. визначається ліцензіатом.

256. Найменший ступінь впливу менеджменту на кінцевий результат інноваційної діяльності є в процесі:

1. планування;

2. фундаментальних досліджень;

3. НДДКР;

4. запуску виробу у виробництво.

257. Найвищий ступінь впливу менеджменту на кінцевий результат інноваційної діяльності є в процесі:

1. планування;

2. фундаментальних досліджень;

3. прикладні дослідження;

4. НДДКР.

258. Основною характеристикою інноваційного колективу є:

1. кількісний і якісний склад персоналу;

2. наявність засобів механізації і автоматизації наукових досліджень;

3. витрати на утримання фахівців;

4. рівень заробітної плати фахівців.

259. Інтегральною оцінкою організаційної структури менеджменту інноваційного колективу є

1. рівень заробітної плати фахівців;

2. витрати на отримання персоналу;

3. рівень кваліфікації персоналу;

4. усі попередні відповіді вірні.

260. У резюме наукового працівника доцільно відображати:

1. величину заробітної плати;

2. список найбільш значущих наукових праць;

3. особисті дані;

4. мотивацію до роботи.

261. На найнижчому рівні ієрархічної піраміди Абрахам Маслоу є:

1. потреби в безпеці та самозбереженні

2. задоволення первинних фізіологічних потреб;

3. потреби в самовираженні;

4. соціальні потреби.

262. Теорія чекань американського філософа і соціолога Віктора Врума передбачає аналізування наступних факторів:

1. чекання, валентність, інструментальність;

2. виконана робота, винагорода;

3. робота, очікування, винагорода;

4. мотивація, статус, винагорода.

263. Теорія чекань американського філософа і соціолога Віктора Врума пкркдбачає визначення:

1. винагороди;

2. рівня трудового внеску,

3. ймовірності підвищення посади;

4. мотивації.

264. Для вирішення конкретних завдань у наукових колективах використовують:

1. цільові групи;

2. наукові колективи;

3. наукові підрозділи;

4. творчі колективи.

265. У наукових колективах використовують робочі графіки:

1. гнучкий графік;

2. стиснутий робочий тиждень;

3. часткову зайнятість;

4. усі попередні відповіді вірні.

266. Закон розподілення доходів 20/80 називають:

1. принципом Ейзенхауера;

2. принципом Врума;

3. принципом Парето;

4. принципом оптимізації часу.

267. Теорія чекань американського філософа і соціолога Віктора Врума передбачає аналізування наступних факторів:

1. чекання, валентність, інструментальність;

2. виконана робота, винагорода;

3. робота, очікування, винагорода;

4. мотивація, статус, винагорода.

268. Розподіл завдань за їх значимістю називають:

1. принципом Ейзенхауера;

2. принципом Врума;

3. принципом Парето;

4. принципом оптимізації часу.

269. Загальним принципом оцінювання ефективності є

1. визначення економічного ефекту;

2. визначення величини ризику;

3. зіставлення ефекту (результату) і витрат;

4. усі попередні відповіді вірні.

270. До принципів економічного обґрунтовування рішення слід віднести:

1. урахування фактору часу.

2. урахування витрат і результатів протягом життєвого циклу товару.

3. використання у розрахунках системного підходу.

4. усі попередні відповіді вірні.

271. Коефіцієнт ефективності інновації розраховують за формулою:

;

;

;

.

272. Індекс рентабельності інновації визначають відношенням:

1. приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних витрат;

2. коефіцієнта дисконтування до коефіцієнта накопичення;

3. економічного ефекту до витрат;

4. розрахункового ефекту до реального.

173