8. Позабюджетні форми підтримування інноваційної діяльності

До основних позабюджетних форм підтримування інноваційної діяльності відносять:

1. Державний правовий захист та підтримування інноваторів, особливо в малому підприємництві.

2. Створення державою податкових, кредитних, митних, амортизаційних, орендних (у т.ч. лізингових) пільг ін новаторам.

3. Включення без фінансування позабюджетних інноваційних проектів у комплексні регіональні інноваційно-інвестиційні програми.

4. Державне науково-методичне забезпечення інноваційного менеджменту державними стандартами, методиками, інструкціями, положеннями та іншими документами з різних аспектів аналізу, прогнозування, оптимізації.

5. Державне забезпечення інноваційної діяльності інформацією.

6. Здійснення державної протекціоністської політики у зовнішньо-економічній діяльності інноваторів.

7. Надання державної допомоги інноваторам у здійсненні сертифікації, маркетингових досліджень, реклами та збуту нової продукції (послуг).

8. Державного підтримування інноваторів у здійсненні ремонту складної техніки.

9. Здійснення державного підтримування в поглибленні внутрішньої та міжнародної кооперації.

10. Створення системи регіональних позабюджетних фондів, асоціацій з підтримування різноманітних аспектів інноваційної діяльності.

11. Здійснення державного обліку та контролю за використанням коштів позабюджетних фондів.

4. Інноваційна діяльність і ризики

Ризик є атрибутом, тобто невід'ємною властивістю новаторської, інноваційної економічної діяльності.

В економічній науці і практиці господарювання, на жаль, не вироблені загальновизнані теоретичні положення про інноваційний ризик. Недостатньо розроблені методи оцінювання ризику стосовно до тих чи інших виробничих, господарських ситуацій.

Ризик, звичайно, пов’язаний з конкретною ризиковою ситуацією. Тому він виникає тоді, коли рішення виробляється в умовах невизначеності, коли вибір роблять з кількох варіантів, які важко порівняти. У цих умовах потрібно оцінити, хоча б інтуїтивно, ймовірність досягнення заданого результату, виявити можливі невдачі на обраному шляху.

Під інноваційним (підприємницьким) ризиком варто розуміти ризик, що виникає за будь-яких видів діяльності, пов’язаних з інноваційними процесами, виробництвом нової продукції, товарів, послуг, їх операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів.

Підприємницький ризик характеризується як небезпека потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів чи недоотримання доходу в порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів.

Ризики виникають у результаті численних факторів впливу зовнішнього середовища — конкурентів, постачальників, урядових рішень, суспільної думки, кон'юнктури чи моди, нестачі повноцінної релевантної інформації й т.д.

Найсильнішим фактором ризику є конкуренція, що на ринку новацій може бути доповнена такими "специфічними властивостями", як поява загрози впровадження товарів-замінників, виготовлених за новою, економічнішою технологією чи поява "іншогалузевих" конкурентів.

У цих неординарних умовах є цілком закономірною і поява нового покоління менеджерів — “ризик-тейкерів”, тобто людей, що діють незвично, творчо і зухвало, ризиковано, але з розрахунком.

Люди, що володіють здатністю до ризику, але при цьому підкоряються необхідним суспільним регламентаціям — важливе надбання суспільства, коштовний ресурс стійкого розвитку економіки.