Тема 9 особливості управління персоналом в інноваційних організаціях

1. Специфіка інноваційного менеджменту.

2. Організаційна структура інноваційного колективу.

3. Менеджмент персоналу інноваційної організації. Мотивація персоналу.

4. Цільові групи в інноваційних колективах.

5. Режими роботи в наукових організаціях.

1. Специфіка інноваційного менеджменту

Закон України "Про інноваційну діяльність":

"Інноваційний менеджмент являє собою самостійну галузь економічної науки і професійної діяльності, спрямовану на формування і забезпечення досягнень будь-якою організаційною структурою інноваційних цілей шляхом раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів".

Тобто, досягнення інноваційних цілей неможливо домогтися без ефективного управління інноваційним процесом.

Специфіка інноваційних процесів як об’єкта управління вимагає особливого характеру праці менеджерів у цій сфері і поставлених перед ними вимог. Праця інноваційного менеджера носить високо творчий характер, вимагає різнобічних знань, допускає схильність особистості до аналітичної діяльності й уміння концентруватися у визначені моменти часу на обмежених проблемах.

Склад предметних функцій менеджера в інноваційній сфері істотно змінюється залежно від його ієрархічного рівня в організації й у відповідності зі схемою, зображеною на рис. 9.1.

Вищий менеджмент	Стратегічні рішення
Середній менеджмент	Інноваційні рішення Оперативні
Нижчий менеджмент	Розпорядження рішення Виконавчі роботи

Рис. 9.1. Розподіл видів діяльності за рівнями менеджменту

Інноваційний менеджер у своїй професійній діяльності бере участь у розробленні і прийнятті рішень різного рівня і видів діяльності, однак інноваційні рішення є прерогативою саме інноваційного менеджера.

Інноваційний менеджер у міру специфіки своєї роботи має справу з різними фазами інноваційного процесу, але, на жаль, не може активно впливати на всіх їх. Він ніяк не може впливати на хід фундаментальних досліджень.

Ступінь впливу менеджменту на кінцевий результат інноваційної діяльності різний і визначається даними (рис. 9.2).

Етап	Ступінь впливу	Нові знання
Фундаментальні дослідження	-
Прикладні дослідження	Слабкий
НДДКР	Сильний
Планування	Дуже сильний
Створення прототипу нового виробу	 до 100 %
Запуск виробу у виробництво	100 %

Рис. 9.2. Ступінь впливу менеджменту на кінцевий результат інноваційного циклу

2. Організаційна структура інноваційного колективу

Організаційна структура (ОС) менеджменту інноваційного колективу (ІК) повинна встановлювати чіткий взаємозв’язок різних завдань усередині колективу, підкоривши їх досягненню конкретних цілей. Кінцевим результатом логічно задуманої організаційної структури є загальне підвищення ефективності роботи інноваційної організації.

При проектуванні ОС ІК враховують усю сукупність факторів раціональної побудови структури. Виходячи з ієрархії цілей ІК , визначають необхідність створення нових підрозділів, розширення завдань і функцій існуючих підрозділів. Склад самостійних підрозділів і визначення їх статусу можна здійснювати з використанням типових норм часу на дослідницькі, інженерні й технічні роботи.

Для своєчасної та якісної реалізації завдань і функцій інноваційної організації необхідні:

• відповідна кваліфікація;

• професійний рівень;

• науковий і виробничий стаж;

• інші якості персоналу.

Основною характеристикою колективу є кількісний і якісний склад персоналу.

Організаційна структура менеджменту ІО відображає його особливості:

• чисельність підрозділів і організації в цілому;

• витрати на утримання фахівців;

• тривалість і трудомісткість досліджень і розроблень;

• рівень автоматизації виконуваних робіт;

• кількість фахівців із кваліфікаційно-посадових категорій;

• рівень їх заробітної плати;

• технічно обґрунтовані норми часу на роботи.

Послідовність етапів і операцій при формуванні ОС менеджменту інноваційного колективу така:

• визначення складу робіт програми;

• створення нормативної бази трудомісткості робіт програми;

• формування нормативно-довідкової інформації (коефіцієнти виконання і паралельності робіт, ефективний фонд робочого часу);

• мінімальна чисельність підрозділів;

• норма керованості менеджера колективу і його заступників;

• визначення необхідної чисельності фахівців;

• розподіл чисельності фахівців кваліфікаційно-посадових категорій між функціональними підрозділами;

• розподіл чисельності фахівців кваліфікаційно-посадових категорій всередині функціональних підрозділів;

• формування структури функціональних підрозділів;

• формування організаційної структури менеджменту колективу;

• визначення трудомісткості і тривалості досліджень і розроблень, витрат у розрізі бюро, секторів, підрозділів і організації в цілому;

• визначення рівня завантаження підрозділів організації.

Інтегральною оцінкою організаційної структури менеджменту інноваційного колективу є витрати на отримання персоналу.
Результативність визначають рівнем кваліфікації персоналу.