- •Навчальний посібник з дисципліни: «Основи конституційного права України»
- •Тема 1. Загальна характеристика галузі конституційного права України
- •2. Джерела конституційного права України
- •3. Конституційно-правові норми
- •Тема 2. Конституційно-правові відносини та конституційно-правова відповідальність
- •2. Конституційно-правова відповідальність
- •Тема 3. Основи вчення про Конституцію
- •2. Основні способи прийняття конституції
- •3. Види конституцій
- •4. Конституційний процес сучасної української держави
- •Тема 4. Основи конституційного ладу України
- •2. Принципи державного ладу України
- •3. Конституційно-правовий механізм Української держави
- •4. Основні функції Української держави
- •5. Поняття і принципи суспільного ладу України
- •6. Організаційна структура суспільного ладу України
- •7. Гарантії конституційного ладу України
- •Тема 5. Характеристика конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні
- •2. Поняття і види основних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.
- •3. Поняття громадянства і належність до громадянства України.
- •4. Набуття громадянства України
- •5. Припинення громадянства України
- •6. Правовий режим іноземців та осіб без громадянства
- •Тема 6. Форми народного волевиявлення
- •2. Вибори в Україні
- •3. Референдум в Україні
- •Тема 7. Президент України. Виконавча влада України.
- •Кабінет Міністрів України – вищий орган в системі виконавчої влади України.
- •1. Інститут Президентства в Україні
- •2. Організація виборів Президента України.
- •3. Функції та компетенція Президента України.
- •4. Форми діяльності Президента України
- •5. Кабінет Міністрів України – вищий орган в системі виконавчої влади України
- •Компетенція Кабінету Міністрів України
- •Склад Кабінету Міністрів України
- •Повноваження Прем'єр-міністра України
- •Організація роботи Кабінету Міністрів України
- •Тема 8. Конституційно-правовий статус Верховної Ради України
- •1. Верховна Рада України – єдиний орган законодавчої влади в Україні
- •2. Склад і структура Верховної Ради України
- •3. Функції та повноваження Верховної Ради України
- •4. Форми діяльності Верховної Ради України
- •5. Юридична природа актів Верховної Ради України
- •6. Основні гарантії депутатської діяльності
- •Тема 9. Судова система України
- •1. Функції та особливості судової системи України
- •2. Система судів загальної юрисдикції
- •3. Статус суддів
- •4. Конституційний Суд України
- •5. Конституційно-правовий статус прокуратури
- •Тема 10. Місцеве самоврядування в Україні
- •1. Поняття та система місцевого самоврядування в Україні
- •2. Система місцевого самоврядування в Україні
- •3. Функції й повноваження місцевого самоврядування
- •4. Гарантії місцевого самоврядування
- •Список рекомендованої літератури:
3. Види конституцій
За більш як 300-річну історію сучасного конституційного розвитку було створено велику кількість конституцій, що обумовлює потребу в їх класифікації та систематизації з метою виявлення та вивчення особливостей їх форми, змісту, порядку прийняття тощо.
Класифікація конституцій в літературі традиційно здійснюється за допомогою таких критеріїв: форма конституції; термін дії; спосіб прийняття; порядок внесення змін і доповнень; установлені конституцією форма правління, форма державного устрою і державно-політичний режим тощо
За формою (структурою) конституції поділяються на писані та неписані. Писана конституція являє єдиний нормативний акт або кілька актів, перелік яких чітко визначений. Своєю чергою, неписана конституція складається з чітко не визначеної кількості джерел, серед яких можуть бути як писані (акти парламенту, судові прецеденти), так і неписані або усні (конституційні звичаї). При цьому остання група джерел складає значну частку в структурі конституції.
Конституційна доктрина вимагає писаної форми конституції. «Конституції немає,- говорив Т. Пейн,- якщо її не можна покласти в кишеню».
Сьогодні не мають писаної конституції лише Велика Британія та деякі її колишні колонії (Австралія, Нова Зеландія). Так, наприклад, конституцію Великої Британії, як зазначалося вище, складають норми статутного права, які містяться в таких актах, як Велика хартія вільностей (1215 p.), Петиція про права (1628 p.), Білль про права (1689 p.), Акт про престолонаслідування (1701 p.), закони про парламент (1911 і 1949 pp.), Консолідований закон про народне представництво (1983 p.), Закон про расові відносини (1986 р.) та в інших, а також норми загального права і конституційні звичаї.
За терміном дії конституції поділяються на постійні і тимчасові. Більшість конституцій не передбачають певного терміну дії, себто є постійними, але це не означає неможливості їх зміни або скасування. Тимчасові конституції приймаються на обмежений строк або до настання певних подій, наприклад, до прийняття нової конституції.
За способом прийняття розрізняють октройовані (даровані «згори») та народні конституції (прийняті представницьким органом або шляхом референдуму).
Октроювання - це односторонній акт, внаслідок якого суверен установлює або змінює державний лад, умови здійснення політичної влади. До октройованих відносять конституції, даровані монархом (Непал, 1990 p.), після чого його влада обмежується, президентом (Єгипет у 50-60-х роках) народові, та конституції, даровані метрополією своїй колонії, яка проголошувалася незалежною державою (Конституція Нігерії I960 p.).
За порядком зміни, внесення поправок і доповнень конституції поділяють на: жорсткі, які змінюються і доповнюються в особливому порядку, з дотриманням ускладненої (порівняно зі звичайною законодавчою) процедури; гнучкі, які змінюються в такому ж порядку, як і звичайні закони.
Останнім часом така класифікація втрачає сенс, оскільки всі формальні конституції є жорсткими, а гнучкою може бути конституція в її матеріальному розумінні. При цьому набуває поширення класифікація конституцій залежно від ступеня ускладнення процедури їх зміни на:
- дуже жорсткі (Конституція США), які передбачають обмеження установчої влади колом конституційних положень, що можуть змінюватися («обмеження за предметом перегляду»), чи обставинами, за яких забороняється вносити будь-які зміни до конституції;
- менш жорсткі (Конституції Пакистану, 1973 p.; Іспанії, 1978 p.; Казахстану, 1995 p.), які передбачають суттєво ускладнену процедуру зміни лише «укріплених» статей.
За таким критерієм Конституцію України можна віднести до конституцій типу дуже жорстких, що випливає зі змісту ст. 157 Конституції України: «Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.
За формою правління, яка закріплюється в конституції, розрізняють монархічні (наприклад, Конституція Японії 1947 р.) та республіканські (наприклад, конституції Франції, 1958 p.; України, 1996 p.). Залежно від державно-політичного режиму розрізняють демократичні, авторитарні й тоталітарні конституції. Згідно з конституційною доктриною конституція може бути лише демократичною, такою, що встановлює належну модель організації влади, реально гарантує права та свободи людини і громадянина. Авторитарні (такі, що обмежують певні права людини, насамперед громадянські й політичні) або тоталітарні (затверджують одну ідеологію як загальнообов'язкову і державну та однопартійну систему) конституції за великим рахунком взагалі не можна називати конституціями з огляду на їхній антиконституційний зміст. Це, скоріше, квазіконституції або статутні документи держави.
За формою державного устрою, що встановлюється конституціями, вони поділяються на федеративні (Конституція ФРН 1949 р.) та унітарні (конституції України, 1996 p.; Греції, 1975 p.). Федеративними є конституції союзних держав, вони закріплюють принципи федералізму, систему федеральних органів, розмежування компетенції між федерацією та її суб'єктами. Своєю чергою, суб'єкти багатьох федерацій (наприклад, США) можуть мати свої конституції, які регулюють питання організації державної та муніципальної влади суб'єкта федерації, закріплюють відповідні права і свободи людини і громадянина тощо.