2. Конституційно-правова відповідальність

Юридична відповідальність у демократичному суспільстві ґрунтується на принципах законності, обґрунтованості, доцільності, своєчасності, справедливості, демократичності, гласності та інших. Як правило, ці принципи об’єктивізуються в нормах-принципах. Так, ч. 1 ст. 61 Конституції України закріплює положення проте, що «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення», а ч. 2 ст. 68 визначає: «Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності».

Конституційна відповідальність у конституційному праві є самостійним видом юридичної відповідальності, що пов’язується насамперед із механізмом правового захисту Конституції України.

Юридична відповідальність у конституційному праві – це вид суспільних відносин, урегульованих нормами права, зміст яких полягає в заохоченні за належну правомірну поведінку, передбачену конституційно-правовими нормами, чи примусі до виконання приписів конституційних норм права в разі їх порушення, що здійснюються державою в межах чинного національного законодавства. Юридичній відповідальності в конституційному праві властиві загальні ознаки юридичної відповідальності, а саме: наявність позитивного і негативного аспектів; наявність правопорушення; соціальна небезпека діяння та його наслідків; винність суб’єкта правопорушення; наявність норми права, що передбачає юридичну відповідальність.

Пріоритетним видом юридичної відповідальності у конституційному праві України є конституційно-правова відповідальність. На сьогодні конституційно-правова відповідальність сформувалася як інститут конституційного права та елемент системи гарантій конституційного права України.

Конституційно-правову відповідальність можна визначити як самостійний вид юридичної відповідальності, визначений нормами конституційного права, що передбачає заохочення державою позитивного діяння суб’єкта конституційно-правових відносин, наслідки якого перевищують вимоги конституційно-правових приписів (позитивний аспект) або негативну реакцією держави на конституційний делікт, що передбачає зазначення суб’єктом конституційного правопорушення визначених санкцій у межах чинного конституційного законодавства.

Ученими було виявлено такі критерії конституційно-правової відповідальності: 1) джерела; 2) інститути конституційного права; 3) суб’єкти відповідальності; 4) підстави відповідальності; 5) інстанції, тобто перед ким встановлено відповідальність; 6) органи, що розглядають справи про конституційно-правову відповідальність і виносять відповідні рішення; 7) види конституційних правопорушень; 8) форми контролю, що містяться в нормах конституційного права; 9) види санкцій за конституційні правопорушення. Ці критерії не є вичерпними, але дають загальне уявлення про багатоманітність конституційно-правової відповідальності.

За джерелами, тобто формами об’єктивізації конституційно-правових норм, що регулюють конституційно-правову відповідальність, можна визначити такі види відповідальності, що передбачені Конституцією України та чинним конституційним законодавством України

Конституційно-правова відповідальність диференціюється за інститутами конституційного права. Конституційно-правова відповідальність є складовим елементом всіх основних інститутів конституційного права.

Види конституційно-правової відповідальності можна класифікувати за суб’єктами, тобто учасниками конституційних правовідносин, наділених конституційною деліктоздатністю.

Конституційно-правовій відповідальності, як і будь-якому іншому виду юридичної відповідальності, властива: наявність складу конституційного правопорушення, під яким розуміють протиправне, соціально небезпечне, винне діяння, відповідальність за яке передбачена нормами конституційного права.

Тобто, конституційна відповідальність настає виключно за діяння, що посягає на норми конституційного права. Ці діяння та їх наслідки повинні мати суспільно небезпечний характер (заподіяння шкоди об’єктам, що охороняються конституційним правом України).

За підставами настання конституційно-правової відповідальності, тобто за діями або бездіяльністю деліктоздатних суб’єктів конституційної відповідальності, прийнято розрізняти нормативно-правові та фактичні підстави конституційно-правової відповідальності. Нормативно-правові підстави конституційної відповідальності представлені сукупністю конституційно-правових норм, що визначають принципи, підстави і порядок реалізації конституційно-правової відповідальності. Ці підстави визначаються виключно національним законодавством у сфері конституційного права України. Фактичні підстави визначаються юридичним фактом конституційного делікту.

Наступним критерієм класифікації конституційно-правової відповідальності є інстанції цієї відповідальності, тобто коло суб’єктів перед якими суб’єкти конституційно-правової відповідальності несуть юридичну відповідальність. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, що здійснює свою владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Отже, Український народ, а також органи державної влади та місцевого самоврядування є основними інстанціями конституційно-правової відповідальності.

Важливою інстанцією конституційної відповідальності в Україні є людина.

Наступною інстанцією конституційно-правової відповідальності є Верховна Рада України.

Наступною інстанцією конституційно-правової відповідальності є Президент України.

Важливою інстанцією конституційно-правової відповідальності є Кабінет Міністрів України. Згідно з ч. 5 ст. 118 Конституції України конституційну відповідальність перед урядом несуть місцеві державні адміністрації та їх голови.

Іншою інстанцією конституційної відповідальності є Конституційний Суд України. Перед Конституційним Судом України несуть відповідальність Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Конституційна відповідальність також класифікується за формами здійснення контролю за дотриманням конституційно-правових норм. Так, існують дві основні форми такого контролю – судова і позасудова.

Судовий контроль здійснюється органами судової влади і проявляється в розгляді справ про конституційне правопорушення з обов’язковим винесенням рішення, яке визначає винність (невинність) суб’єкта правопорушення, а в разі винності – визначає міру конституційно-правової відповідальності. Прикладом діяльності органів правосуддя в конституційно-правових справах є рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 1999 р. про скасування Постанови ЦВК № 444 «Про подання міського голови м. Житомира щодо реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму» від 4 грудня 1999 р. та обов’язкову реєстрацію ЦВК цієї ініціативної групи.

Особливим видом судової форми конституційного контролю є рішення і висновки Конституційного Суду України. Цей орган за характером своїх повноважень є квазісудовим органом, але формально належить до органів судової влади України. Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні посідає пріоритетне місце в системі органів, уповноважених здійснювати судовий контроль за дотриманням конституційно-правових норм.

Наступним критерієм класифікації конституційно-правової відповідальності виступає предмет конституційного правопорушення, тобто сфера суспільних відносин, що охороняються конституційним правом України.

У цілому предмет конституційно-правової відповідальності збігається з основними інститутами конституційного права. Можна говорити про конституційну відповідальність у сфері: основ конституційного ладу; громадянства; прав, свобод і обов’язків людини і т.д.

Наступна класифікація здійснюється за конституційними санкціями, тобто на підставі форм і міри конституційно-правової відповідальності. Конституційно-правові санкції є доволі різноманітними. Ю. М. Тодика виділяв такі форми юридичної відповідальності, як: а) офіційне визнання роботи державного органу, посадової особи незадовільною, вказівка на недоліки у роботі; б) дострокове розформування підпорядкованого органу; в) усунення конституційного порушення шляхом відміни, призупинення дії актів державних органів і громадських утворень; г) обмеження, позбавлення спеціального статусу;) г) примус до виконання конституційного обов’язку; д) тимчасова заборона (призупинення) окремих видів чи всієї діяльності, примусовий розпуск (ліквідація); є) вираження недовіри; імпічмент Президенту України і т. д. У цілому запропонована вченим класифікація видів конституційної відповідальності за приписами, що містить конституційна санкція, дає повне уявлення про багатоманітність санкцій, але ця класифікація охоплює всі види юридичної відповідальності в конституційному праві, в тому числі адміністративну, кримінальну та цивільну.

Основними видами конституційно-правових санкцій є: визнання недійсними виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (ст. 43 Закону України «Про вибори народних депутатів України»; ст. 42 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим»; ст. 47 Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів») і референдуму; відмова у реєстрації політичної партії (ст. 11 Закону України «Про політичні партії в Україні»); втрата депутатського мандата (ст. 79, 81 Конституції); дострокове припинення повноважень Верховної Ради України (ст. 90, п. 8 ст. 106 Конституції); усунення з поста Президента України в порядку імпічменту (п. 10 ст. 85, ст. 111 Конституції); прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України, що має наслідком відставку Уряду (ст. 115 Конституції України); рішення Конституційного Суду України про неконституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, що має наслідком їх скасування (ст. 150 Конституції України); скасування Президентом України рішень голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України (ст. 118 Конституції України); висловлення обласною чи районною радою недовіри голові відповідної місцевої державної адміністрації (ст. 118 Конституції України); звільнення Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням із Президентом України з посади Голови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (ст. 136 Конституції України); зупинення органами суду рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України (ст. 144 Конституції України) та інші. Але чинне конституційне законодавство України має певні недоліки не лише з процесуальних питань конституційної відповідальності, а й не завжди належним чином закріплює матеріальні норми, що визначають конституційно-правову відповідальність. Крім того, конституційні санкції можуть поділятися на основні та додаткові. Наприклад, ст. 111 Конституції передбачає такі санкції у вигляді усунення Президента України з поста Верховною Радою України у порядку імпічменту (основна санкція), а ст. 105 чинного Основного Закону визначає додаткову санкцію - позбавлення звання Президента України в разі усунення його з поста в порядку імпічменту.

Питання для самоконтролю:

1. За яких умов суб’єкт конституційного права може стати суб’єктом конституційно-правових відносин?

2. Вкажіть об’єкти конституційно-правових відносин?

3. Назвіть джерела конституційного права України як галузі, що мають найвищу юридичну силу?

4. Назвіть інститути конституційного права України?

5. Визначте сутність конституційно-правової відповідальності.

Тестові завдання:

1. Які з названих є елементами конституційно-правових відносин:

1. Об’єкт конституційно-правових відносин

2. Суб’єкт конституційного права.

3. Вина.

4. Юридичний факт.

5. Права і обов’язки суб’єктів.

2. Які з вказаних суспільних відносин становлять предмет конституційного права як галузі права:

1. Відносини у сфері менеджменту.

2. Відносини майнового характеру.

3. Відносини у сфері організації і здійснення державної влади.

4. Державно-політичні відносини народовладдя.

5. Відносини, що визначають державно-територіальний устрій.

3. Вкажіть об’єкти конституційно-правових відносин.:

1. Публічна влада

2. Державна символіка.

3. Українська мова.

4. Указ Президента України.

5. Правоздатність суб’єкта.