3. Конституційно-правовий механізм Української держави

Державний лад як форма організації держави безпосередньо проявляється у відповідному конституційно-правовому механізмі. Саме останній опосередковується «конституцією» держави з її відповідним устроєм та організацією.

Конституційно-правовий механізм держави – це система її органів і організацій та інших інститутів, які складають організаційно-політичні, організаційно-економічні та інші її організаційні основи.

До організаційно-політичної основи держави, тобто її політичного механізму, належать насамперед органи державної влади, територія, збройні сили та інші державні військові формування, державні символи, столиця держави.

До організаційно-економічної основи держави, тобто її економічного механізму, належать передусім бюджетна, грошова і банківська системи, державна власність та інші організаційно-економічні важелі діяльності держави.

До соціальної (організаційно-соціальної) основи держави, тобто її соціального механізму, належать переважно громадянство, а також державні соціальні системи (охорони здоров’я, соціального захисту тощо).

До організаційно-культурної (духовної) основи держави, тобто її культурного (духовного) механізму, належать насамперед державна мова, а також державні системи освіти, виховання, науки, культури тощо.

Ключовим елементом організаційно-політичної основи держави є органи державної влади – Верховна Рада України, Президент України, органи виконавчої і судової влади тощо. Вони діють у встановленому Конституцією України порядку (детальніше про це див. розділ 16 «Теоретичні основи організації і здійснення державної влади»).

Характер державного ладу України зумовлений також її територіальним устроєм.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст. 2 Конституції України). Територіальний устрій України, тобто організація її території, ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

В Україні як унітарній державі існує єдиний вид територіального устрою – адміністративно-територіальний устрій. Його систему складають Автономна Республіка Крим, області (24), райони, міста, райони в містах, селища і села (ст. 133 Конституції України).

Головною складовою економічного механізму держави і державного ладу загалом є державна власність. Водночас право приватної власності піднесено до рівня основних (конституційних) прав людини і громадянина, а приватна власність віднесена до основних форм (видів) власності нарівні з державною.

Держава забезпечує захист як права державної власності, так і прав усіх суб’єктів права власності та господарювання (ст. 13 Конституції України).

4. Основні функції Української держави

Характер державного ладу відображається у функціях (діяльності) держави, оскільки вони опосередковують собою суть, тип, природу і призначення держави. Основні функції закріплено в Конституції України як безпосередньо, так і опосередковано. Йдеться, зокрема, про конституційні норми щодо: змісту і спрямованості діяльності держави та обов’язків держави (ст. 3); здійснення державної влади (ст. 6); державного забезпечення, піклування (статті 11, 12, 13); найважливіших функцій держави (ст. 17) тощо.

Критеріями класифікації функцій держави є основні елементи її діяльності. Такими елементами, зокрема, є суб’єкти, об’єкти, способи і засоби діяльності, мета, завдання діяльності тощо.

Основними суб’єктами діяльності держави є держава загалом, органи її влади тощо.

Основними об’єктами діяльності держави є відповідні сфери такої діяльності. За Конституцією України до системи об’єктних (внутрішніх і зовнішніх) функцій держави належать політична, економічна, соціальна, культурна, екологічна та ін. Найбільш рельєфно в Конституції України закріплена її політична функція (статті 1, 5, 6, 15, 36, 39, 85, 102, 106, 116 та ін.). Зокрема, держава в особі відповідних органів державної влади визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики (ст. 85), здійснює внутрішню і зовнішню політику (ст. 116) тощо.

Досить повно закріплена в Конституції України також економічна функція держави (статті 13, 14, 41, 42, 85, 106, 116 та ін.). Так, держава в особі відповідних органів дер жавної влади здійснює від імені Українського народу права власника на природні ресурси, забезпечує захист прав усіх суб’єктів власності господарювання (ст. 13), охороняє основне національне багатство – землю (ст. 14), забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності (ст. 42), розробляє, затверджує і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України (ст. 85, 116), встановлює порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального (ст. 92) тощо.

Соціальна функція закріплена у статтях 1,3, 13, 24, 43, 46, 47, 49, 85, 92, 116 Основного Закону. Держава, зокрема, забезпечує: соціальну спрямованість економіки (ст. 13), належні умови для повного здійснення громадянами права на працю (ст. 43), на достатній життєвий рівень (ст. 48), гарантує право на соціальний захист (ст. 46), створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування (ст. 50), розробляє, затверджує і здійснює загальнодержавні програми соціального розвитку України (статті 85, 116) тощо.

Культурна (духовна) функція визначена у статтях 10, 11, 12, 53, 54, 85, 116 та ін. Конституції України. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (ст. 11), забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (ст. 10), доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам (ст. 53); сприяє розвиткові науки, охороняє культурну спадщину (ст. 54), розробляє, затверджує і здійснює загальнодержавні програми культурного розвитку (статті 85, 116).

У Конституції визначено й зовнішні функції держави: оборони, захисту суверенітету і територіальної цілісності (ст. 17), зовнішньополітична (ст. 18) і зовнішньоекономічна функції, функція культурного співробітництва (гуманітарна функція) тощо. Щодо зовнішньокультурної (гуманітарної) функції, то держава, зокрема, сприяє встановленню наукових зв’язків України із світовим співтовариством, забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами (ст. 54).

Проблеми основних об’єктних функцій нашої держави, звичайно, не зводяться до формально-юридичних аспектів навіть конституційного рівня. Головне – суть і зміст цих функцій. Залежно від того, яке суспільство і яка держава остаточно утвердяться, буде складатись і закріплюватись система основних об’єктних функцій держави і визначатимуться пріоритети, тобто головні функції держави.