Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
navchalny_posibnik_konstitutsiyne_prava_2 (1).doc
Скачиваний:
124
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
1.41 Mб
Скачать

6. Правовий режим іноземців та осіб без громадянства

У період великих інтеграційних процесів у світі, активізації міжнародної міграції населення на території України поряд з громадянами України перебувають іноземці та особи без громадянства.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні визначається Конституцією України, законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 р., «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8 липня 2011 р., «Про імміграцію» від 7 червня 2001 p., «Про правовий статус закордонних українців» від 4 березня 2004 p., іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Слід зазначити, що Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» ст. 1 іноземцями визнавалися іноземні громадяни – особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства – особи, які не належать до громадянства жодної держави. Така норма не відповідала ст. 26 Конституції України, яка чітко розрізняє терміни «іноземець» та «особа без громадянства».

Під терміном «іноземець» розуміється особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Особа без громадянства – особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Основний принцип, на основі якого встановлюється правовий статус іноземців та осіб без громадянства, закріплений у ст. 26 Конституції України: іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства за станом перебування в Україні поділяються на три категорії: ті, що постійно проживають в Україні; ті, які працевлаштувались на визначений термін (тимчасове проживання); ті, які тимчасово перебувають на її території. У ст. 3 закону сказано, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок. Згідно з п. 26 ст. 106 Конституції України рішення про надання притулку в Україні приймає Президент України. Водночас законодавчої бази про порядок надання притулку іноземцям та особам без громадянства досі не створено.

Притулок – це сукупність правових норм, які регулюють суверенне право держави допускати на територію, давати дозвіл на перебування іноземця або особи без громадянства, що переслідується за політичними, етнічними, релігійними чи іншими мотивами (з обмеженнями, які випливають з міжнародного права), за гарантії відмови від видачі та вислання до тієї країни, де їм може загрожувати небезпека, забезпечувати користування тими самими правами й свободами, а також виконання тих самих обов’язків, які мають громадяни держави, за винятками, встановленими конституцією, законами, міжнародними договорами, судовою практикою тощо.

До основних прав та свобод іноземців та осіб без громадянства відносять право на: інвестиційну та підприємницьку діяльність; трудову діяльність; на відпочинок; охорону здоров’я; освіту; користування досягненнями культури; участь у об’єднаннях громадян, свободу совісті; права у шлюбних і сімейних відносинах. Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до законодавства України мати у власності будь-яке майно, успадковувати і заповідати його.

Слід зазначити, що правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, і правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на її території, різняться саме в обсязі перелічених прав і свобод. Так, право на участь в об’єднаннях громадян належить лише іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають в Україні. Вони мають право вступати на загальних з громадянами України підставах до легалізованих об’єднань громадян, якщо інше не передбачено законами України і якщо це передбачено статутами цих об’єднань. Іноземці та особи без громадянства не можуть бути членами політичних партій України.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, користуються медичною допомогою нарівні з громадянами України. Іншим іноземцям та особами без громадянства така допомога надається у порядку, який визначає Кабінет Міністрів України.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право на підставах і в порядку, встановлених для громадян України, одержати жиле приміщення, якщо інше не передбачено законодавством України. Право власності на житло іноземці та особи без громадянства набувають відповідно до законодавства України.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право на освіту на рівні з громадянами України. Всі інші іноземці та особи без громадянства оплачують своє навчання, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства мають також право на соціальний захист, водночас на одержання пенсії та інших видів соціальної допомоги відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України. Потрібно зазначити, що у разі коли для призначення пенсії потрібен певний стаж роботи, іноземцю та особі без громадянства на підставах і в порядку, встановлених законодавством України і міжнародними договорами України, може зараховуватися стаж роботи за кордоном.

Іноземці та особи без громадянства можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України. Вони мають рівні з громадянами України права і обов’язки у шлюбних і сімейних відносинах.

На іноземців та осіб без громадянства покладаються і певні обов’язки. Передусім вони зобов’язані неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Іноземці та особи без громадянства зобов’язані також при здійсненні своїх прав і свобод не завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні; не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ними збитки. Щодо оподаткування, то іноземці та особи без громадянства сплачують податки і збори відповідно до законодавства України та міжнародних договорів.

Водночас іноземці та особи без громадянства обмежені в реалізації деяких прав та обов’язків. Зокрема, вони не можуть призначатися на деякі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або заняття такою діяльністю пов’язане з належністю до громадянства України.

Іноземці та особи без громадянства не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування, а також брати участь у референдумах.

На іноземців та осіб без громадянства не поширюється загальний військовий обов’язок, вони не проходять військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України.

Іноземці та особи без громадянства можуть в’їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. При цьому вони повинні одержати у встановленому порядку в’їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України.

В’їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється:

— в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;

— якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

— якщо при порушенні клопотання про в’їзд в Україну він подав про себе явно неправдиві відомості або підроблені документи;

— якщо його паспортний документ, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі;

— якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконав законних вимог посадових осіб Державної прикордонної служби, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

— якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні (частина друга ст. 25 закону).

Іноземці та особи без громадянства виїжджають з України за дійсними паспортними документами.

Виїзд з України іноземцю та особі без громадянства не дозволяється, якщо:

— стосовно нього ведеться дізнання чи досудове слідство або кримінальна справа розглядається судом – до закінчення провадження у справі;

— його засуджено за вчинення злочину – до відбування покарання або звільнення від покарання;

— його виїзд суперечить інтересам забезпечення безпеки України – до припинення обставин, що перешкоджають виїзду.

Виїзд з України іноземця та особи без громадянства може бути відкладено до виконання ним майнових зобов’язань перед фізичними та юридичними особами в Україні (ст. 26 закону).

За порушення українського законодавства іноземці та особи без громадянства несуть відповідальність, яку можна поділити на загальну і спеціальну.

Загальна відповідальність полягає в тому, що іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах, як і громадяни України.

До спеціальних видів відповідальності належать:

— відповідальність за порушення порядку перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію.

За порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України, до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України:

— скорочення терміну тимчасового перебування в Україні.

Іноземцю та особі без громадянства, який порушує законодавство

України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної відповідальності, може бути скорочено визначений йому термін перебування в Україні.

Такий термін може бути також скорочено, якщо в іноземця та особи без громадянства відпали підстави для його подальшого перебування в Україні;

— видворення за межі України.

Іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного покарання чи виконання адміністративного стягнення можуть бути видворені за межі України. Рішення про видворення за межі України після відбуття покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем перебування такої особи з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в’їзду в Україну строком до п’яти років.

Крім цих випадків, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Іноземець та особа без громадянства зобов’язані залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення, але не пізніше ніж через 30 днів після прийняття такого рішення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.

Орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства на підставі постанови адміністративного суду.

Рішення органів внутрішніх справ, охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.

Видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів за спроби або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках – органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.

Особливим правовим статусом наділяються іноземці та особи без громадянства, визнані біженцями.

Біженець – особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися ним унаслідок таких побоювань або, не маючи громадянства (підданства), перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Статус біженця в Україні надається на період дії обставин, які стали підставою для його отримання.

Згідно зі ст. 3 закону біженець не може бути висланий або примусово повернутий до країн: де його життю або свободі загрожує небезпека через його расу, віросповідання (релігію), національність, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання; де він може зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання; з яких він може бути висланий або примусово повернутий до країн, де його життю або свободі загрожує небезпека через його расу, релігію, національність, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання. Дія цієї статті не поширюється на біженця, засудженого в Україні за вчинення тяжкого злочину.

Юридичним документом, що підтверджує надання статусу біженця, є посвідчення біженця.

Закон установлює заборону щодо надання статусу особі:

— яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;

— яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів;

— яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об’єднаних Націй;

— стосовно якої встановлено, що умови, які визнаються законодавством України підставами набуття статусу біженця відсутні;

— яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок у іншій країні;

— яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні.

Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» визначає їх права та обов’язки. При цьому встановлює правовий статус для окремих категорій осіб: тих, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженців; тих, яким надано статус біженців в Україні; тих, яким відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, у наданні статусу біженця та які втратили або позбавлені статусу біженця.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, має право на: тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу у порядку, встановленому законодавством України; проживання у родичів, у готелі, піднайм житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасово розміщення біженців; правову допомогу.

Біженці мають рівні з громадянами України права на: пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, за винятком обмежень, що встановлюються законом; працю; підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом; охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування; відпочинок; освіту; свободу світогляду і віросповідання; направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів; володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; правову допомогу.

На біженців покладаються обов’язки: повідомляти протягом десяти робочих днів органу міграційної служби за місцем проживання про зміни прізвища, складу сім’ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі; у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється компетенція іншого органу міграційної служби, знятися з обліку і стати на облік у відповідному органі міграційної служби за новим місцем проживання. Статус біженця втрачається, якщо особа: добровільно знову скористалася захистом держави громадської належності (підданства); набула громадянство України або добровільно набула громадянство, яке мала раніше, або набула громадянство іншої держави й користується її захистом; добровільно повернулася до держави, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; будучи особою без громадянства, може повернутися в країну свого попереднього постійного проживання, оскільки обставини, за яких було надано статус біженця, більше не існують; отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні; не може більше відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставини, на підставі яких особі було надано статус біженця, більше не існують. Особа позбавляється статусу біженця, якщо вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров’ю населення України.

Іноземці та особи без громадянства можуть іммігрувати в Україну в порядку, встановленому Законом України «Про імміграцію» від 7 червня 2001 р. Під імміграцією розуміється прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Відповідно іммігрант – це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Дозвіл на імміграцію надається в межах квоти, тобто граничної кількості іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов’язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України «Про імміграцію».

Іноземці та особи без громадянства можуть у порядку, встановленому Законом України «Про правовий статус закордонних українців» від 4 березня 2004 p., отримати статус закордонного українця.

Під закордонним українцем розуміється особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне походження або за походженням є з України.

Українське етнічне походження – це належність особи або її предків до української нації та визнання нею України батьківщиною свого етнічного походження.

Умовами надання особі статусу закордонного українця є: українська самоідентифікація; українське етнічне походження або походження з України; письмове звернення щодо бажання мати статус закордонного українця; досягнення особою 16-річного віку; відсутність громадянства України.

Особа, яка бажає набути статусу закордонного українця, подає письмову заяву про надання статусу закордонного українця: на території України – до Міністерства закордонних справ України; за кордоном – до дипломатичних установ України за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Питання для самоконтролю:

  1. Назвіть конституційні принципи правового статусу людини і громадянина згідно з Конституцією України.

  2. Дайте визначення громадянства України.

  3. Назвіть документи, що підтверджують громадянство України.

  4. Які документи при прийнятті до громадянства України іноземець, якому надано статус біженця?

  5. Які особи не приймаються до громадянства України?

Тестові завдання:

1.Які з названих є елементами структури правового статусу.

1. Права.

2.Гарантії реалізації прав і свобод.

3. Відносини.

4. Принципи.

5. Повноваження

2 .Громадянин України – це:

1. Особа, яка народилася на території України.

2. Повнолітня особа, яка набула громадянства України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами.

3. Особа, яка набула громадянства України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами.

4. Особа, яка народилася в Україні і українцем за походженням.

5. Особа, яка набула громадянства України на підставах, передбачених законами України.

3. Назвіть підстави набуття громадянства України:

1. За національним походженням.

2. За територіальним походженням.

3. Внаслідок знайдення батьків.

4. Внаслідок набуття громадянства одним із подружжя.

5. Внаслідок визнання материнства.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]