3. Референдум в Україні

Референдум (від лат. геїегепгіит - те, що має бути повідомлено) у конституційному праві - це звернення до виборців з метою прийняття остаточного рішення щодо Конституції, законів або з питань внутрішньополітичного і зовнішньополітичного значення.

Референдум - голосування громадян з приводу певного законопроекту або закону, а також питань державного, регіонального або місцевого значення.

Від референдуму слід відрізняти плебісцит, під яким розуміється голосування з приводу певного питання або законопроекту, але фактично за довіру конкретній особі або політиці, яку вона проводить.

Плебісцит у міжнародному праві визначається як голосування відносно територіальних змін відповідної країни.

Розрізняють такі види референдуму:

— конституційний;

— законодавчий;

— міжнародно-правовий;

— адміністративний (наприклад, щодо прийому до Європейської Ради Данії, Норвегії, Великої Британії).

З точки зору юридичної сили бувають такі референдуми: вирішальний, рішення якого не потребують затвердження будь-яким органом і не можуть бути змінені інакше ніж на підставі проведення нового референдуму з цього питання;

консультативний референдум, який використовується для виявлення громадської думки. Його рішення не мають обов'язкового характеру для державних органів і посадових осіб.

Референдуми можуть бути класифіковані і залежно від того, яким суб'єктам належить право ініціативи щодо призначення і проведення референдуму.

За цією ознакою розрізняють:

• народну ініціативу;

• президентську ініціативу;

• парламентську ініціативу;

• урядову ініціативу.

Залежно від предмета референдуми бувають:

— конституційні (проект Конституції, конституційні поправки);

— законодавчі (проект закону).

За засобом проведення виділяють обов'язковий референдум, коли проект відповідного акта підлягає ратифікації виборцями (у США такій ратифікації підлягають поправки до Конституції), і факультативний, коли ініціаторами проведення конституційного або законодавчого референдумів є виборці або органи державної влади.

Нарешті, за сферою застосування референдуми підрозділяються на два види: загальнонаціональні (всеукраїнський, в Україні), які проводяться у масштабі всієї нації, і місцеві, які проводяться у суб'єктах федерації, автономних утвореннях або в. адміністративно-територіальних одиницях.

Порядок організації і проведення референдумів в Україні визначають статті 72—75 Конституції та Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», прийнятий З липня 1991 р.

Закон визначає, що референдум - це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Визначаються види референдумів - всеукраїнський, референдум Автономної Республіки Крим, місцевий референдум.

У Законі зазначається, що закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу щодо актів Верховної Ради України, нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів України тощо.

Рішення, прийняті місцевим референдумом, мають вищу юридичну силу щодо рішень рад, на території яких він проводиться.

Закони, інші рішення, прийняті референдумом, не потребують будь-якого затвердження державними органами, не можуть бути скасовані або змінені лише у порядку, визначеному Законом. Новий референдум з питань, що раніше виносилися на референдум, може бути проведено не раніше як через п'ять років, а місцевий референдум - не раніше як через рік від дня проведення попереднього референдуму з цих питань.

Предметом всеукраїнського референдуму є:

— затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції змін і доповнень;

— прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень;

— прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції, законів України та інших правових актів.

Предметом місцевого референдуму згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України та іншими законами до відання місцевого самоврядування. При цьому на місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законами до відання органів держаної влади.

За ст. 72 Конституції України всеукраїнський референдум призначає Верховна Рада України або Президент України. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України (ст. 73 Конституції), який призначається Верховною Радою України (ч. 2 ст. 85 Конституції України).

Всеукраїнський референдум проголошується також за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Референдум за народною ініціативою призначає Президент України (ч. 6 ст. 106 Конституції України). Він же призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України (ст. 156 Конституції).

Рішення про проведення референдуму Автономної Республіки Крим приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим (ч. З ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 1998 р., затвердженої Верховною Радою України 23 грудня 1998 р.).

Рішення про проведення місцевого референдуму приймає сільська, селищна, міська рада (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії (ст. 74 Конституції).

Порядок призначення і проведення всеукраїнського референдуму визначає Центральна виборча комісія.

Рішення, винесені на референдум, вважаються ухваленими громадянами, якщо за них подано більшість голосів громадян від числа тих, хто взяв участь у референдумі.

Референдум вважається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяло участь менше половини громадян, внесених до списків виборців.

Повідомлення про результати референдуму публікує комісія з проведення референдуму не пізніше як на десятий день після референдуму.

Рішення всеукраїнського референдуму обнародуються і набирають чинності з часу їх опублікування, проте датою їх прийняття вважається день проведення референдуму.

Для виявлення волі громадян при вирішенні питань загальнодержавного та місцевого значення відповідно до Закону України «Про всеукраїнський і місцевий референдуми» передбачено проведення всеукраїнських та місцевих (дорадчих) опитувань громадян (консультативний референдум). Результати дорадчого опитування розглядаються і враховуються при прийнятті рішень відповідними державними органами.

Закон передбачає також проведення опитування громадської думки, що проводиться з питань, які не можуть виноситися на всеукраїнський і місцевий референдум, не мають статусу дорадчого опитування громадян України (консультативного референдуму) і правових наслідків, що з нього випливають.

Питання для самоконтролю:

1. Які категорії громадян України не мають права голосу?

2. Назвіть суб’єктів, які повноважні призначати всеукраїнський референдум?

3. Як забезпечується реалізація принципу вільних виборів?

4. Назвіть засади виборчого процесу?

5. Назвіть етапи виборчого процесу?

Тестові завдання:

1.Назвіть форми народного волевиявлення:

1. Громадські слухання.

2. Парламентські слухання

3. Вибори.

4. Референдуми.

5. Місцеві ініціативи.

2.Що включається у зміст поняття “пряма демократія”

1. Обрання Голови Верховної Ради України.

2. Вибори народних депутатів.

3. Створення товариств співвласників багатоквартирного будинку.

4. Місцеві референдуми.

5. Парламентські слухання.

3.Назвіть конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні.

1.Збори трудового колективу:

2.Вибори;

3. Всеукраїнський референдум;

4. Місцевий референдум;

5. Місцеві ініціативи.