Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 курс ФК, ЕП, УП Денне / Логіка Ден.2011.rtf
Скачиваний:
18
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
2.98 Mб
Скачать

Питання для самоконтролю

1. Доведення та його структура.

2. Види доведення.

3. Метод підтвердження і спростування тези в генетичному доведенні.

4. Спростування та його види.

5. Логічні правила доведення і спростування та їх порушення (паралогізми і софізми).

6. Види доведення.

7. Методи підтвердження тези.

8. Генетичне доведення.

9. Види суперечок та їх сутність.

10. Логіка та юридична практика.

Бібліографічний список

Основна література (1), (2), (5)

Додаткова література (2)

3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Модуль І.

Змістовий модуль 1. Логіка

Семінарське заняття № 1

Тема 1. Вступ. Предмет, структура і завдання логіки, її семіотичний характер

Мета заняття: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

    • формальну логіку та її види;

    • традиційну формальну логіку;

    • закони формальної логіки;

    • формальна і діалектична логіка;

    • семіотичний характер логіки.

План заняття

  1. Значення предмету.

  2. Традиційна формальна логіка.

  3. Закони формальної логіки.

  4. Формальна і діалектична логіка.

  5. Семіотичний характер логіки.

  6. Знак і його види.

  7. Значення знаку.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Головна мета вивчення логіки студентом полягає у тому, щоб а) глибше зрозуміти функції звичайної та наукової мови у сучасному науковому світі; б) свідомо застосовувати знання логічних законів та форм мислення; в) вірно виконувати такі логічні операції, які складають підвалини логічної культури сучасного фахівця у будь-якій сфері людської діяльності.

Студент повинен відрізняти побутову мову від логічних умовиводів, вміти позбутися метафор та впливу контексту при постановці питання з логіки.

Питання для обговорення

  1. Рівні пізнавального процесу.

  2. Що таке істинне висловлювання?

  3. Дайте поняття квантору.

  4. В чому полягає істинність і хибність висловлювань?

Теми рефератів та доповідей

        1. Аристотель як батько логіки.

        2. Коли логіка стає філософією.

        3. Проблема універсальної системи знаків.

        4. Вичерпність формальної логіки.

Бібліографічний список

Основна література (1), (6), (9), (10)

Додаткова література (1), (4)

Семінарське заняття № 2

Тема 2. Поняття

Мета заняття: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

  • поняття;

  • методи утворення понять;

  • поняття і образ;

  • поняття і ім’я;

  • взаємозв’язок образу, емоції і поняття в процесі мислення.

План заняття

  1. Поняття (визначення).

  2. Методи утворення понять (аналіз, порівняння, абстрагування, синтез).

  3. Поняття і образ.

  4. Поняття і ім’я.

  5. Взаємозв’язок образу, емоції і поняття в процесі мислення.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Вміння розрізняти поняття і образ, поняття і слово – це базис. Студент повинен довести навик цього розрізняння до автоматизму. У рекомендованій літературі багато вправ, але не слід намагатися виконати як можливе більше. Потрібно як можливе біль ретельно розібрати десять-двадцять прикладів. Також потрібно вміти легко проводити операції обмеження та узагальнення понять.

Питання для обговорення

        1. Види понять.

        2. Відношення між поняттями.

        3. Обмеження та узагальнення понять.

        4. Операція визначення поняття.

        5. Операція поділу поняття.

Теми рефератів та доповідей

              1. Проблеми не визначення поняття у історії мови.

              2. Алфавіт та ієрогліфи – поняття у різних формах.

              3. Контекст поняття.

              4. Проблеми визначення поняття на прикладі загальних категорій..

Бібліографічний список

Основна література (1), (4), (7), (13)

Додаткова література (3), (4)

Семінарське заняття № 3

Тема 3. Судження

Мета заняття: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

  • судження; його структура;

  • основні види суджень;

  • судження і речення. Співвідношення між судженнями, виведенням логічного квадрату;

  • складні судження. Логічні та граматичні сполучники;

  • таблиці визначень істинності логічних сполучників.

План заняття

  1. Судження; його структура (суб’єкт, предикат, зв’язка).

  2. Основні види суджень.

  3. Судження і речення. Співвідношення між судженнями, виведенням логічного квадрату.

  4. Складні судження. Логічні та граматичні сполучники.

  5. Таблиці визначень істинності логічних сполучників.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Студент повинен вміти виявити структуру судження у звичайному реченні. Для цього потрібно тренування а також вміння відрізняти суб’єкт та предикат від підмету та присудку. Також потрібно знати порядок виконання операцій у таблицях істинності.

Питання для обговорення

  1. Судження та речення.

  2. Класифікація суджень.

  3. Виявлення структури судження у побутовій мові.

  4. Привила побудови таблиць істинності.

Теми рефератів та доповідей

1. Складні судження як проблема при складанні юридичних документів.

Бібліографічний список

Основна література (4), (6), (12)

Додаткова література (1), (4)

Семінарське заняття № 4

Тема 4. Основні закони логіки. Умовиводи. Дедуктивні умовиводи

Мета заняття: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

  • умовиводи, види умовиводів: безпосередні й опосередковані (дедуктивні, індуктивні, традуктивні);

  • міркування;

  • силогізм; простий категоричний силогізм; структура простого категоричного силогізму (засновники: більший і менший, висновок, терміни: середній і крайній (більший і менший)).

План заняття

  1. Умовиводи, види умовиводів: безпосередні й опосередковані (дедуктивні, індуктивні, традуктивні).

  2. Правильність та істинність міркувань. Поняття силогізму; простий категоричний силогізм; структура простого категоричного силогізму (засновники: більший і менший, висновок, терміни: середній і крайній (більший і менший)).

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Студенти повинні засвоїти, що умовивід – це форма мислення, в якій з одного або кількох істинних суджень-засновків на основі певних правил виводу отримують нове судження-висновок, який логічно випливає із змісту вихідних суджень. Поділяються на дедуктивні, індуктивні, традуктивні, або умовиводи за аналогією (аналогія). Використання силогізму повинно бути доведене практично до автоматизму.

Питання для обговорення

  1. Структура силогізму та її виявлення у побутовій мові.

  2. Модуси простого категоричного силогізму.

  3. Зведення модусів простого категоричного силогізму.

  4. Ентимема та її недоліки.

Теми рефератів та доповідей

    1. Де використовуюсь безпосередні дедуктивні умовиводи.

    2. Дедуктивні умовиводи та комп’ютерні програми.

    3. Чи є дедукція вичерпним методом пізнання світу, та якщо ні, то чому?

    4. Можливі помилки при використанні дедукції.

Бібліографічний список

Основна література (1), (9), (10)

Додаткова література (1), (2)

Семінарське заняття № 5

Тема 5. Індуктивні та традуктивні умовиводи

Мета заняття: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

  • індуктивний умовивід;

  • правила індукції;

  • види індукції (повна і неповна індукція; види неповної індукції);

  • метод наукової індукції;

  • індуктивні висновки про причинний зв’язок; методи встановлення причинного зв’язку.

План заняття

  1. Індуктивний умовивід та його структура.

  2. Правила індукції.

  3. Види індукції (повна і неповна індукція; види неповної індукції).

  4. Метод наукової індукції.

  5. Індуктивні висновки про причинний зв’язок; методи встановлення причинного зв’язку; помилки в індуктивних умовиводах.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Вихідним пунктом в індукції є пізнання окремих предметів і явищ. Безпосередньою основою індуктивного умовиводу, руху думки від одиничного до загального (індукції) є повторюваність ознаки, явищ, фактів. Логічна імовірність – це ступінь підтвердження одних висловлювань (суджень) іншими, істинність яких установлена раніше. Студент, вирішуючи завдання з індуктивними умовиводами повинен постійно розраховувати, яв підвищити логічну ймовірність висновку.

Питання для обговорення

        1. Надійність індукції.

        2. Методи ведення досліджень за допомогою індукції.

        3. Аналогія та обмеження її використання.

        4. Обмеження використання методів наукової індукції.

        5. Обмеження використання методу повної індукції.

Теми рефератів та доповідей

              1. Початок застосування індукції у логіці.

              2. Математичні методи та індукція.

              3. Використання індукції у доведенні.

              4. Дедукція та індукція – одночасне використання.

Бібліографічний список

Основна література (5), (7), (12)

Додаткова література (2), (3)

Семінарське заняття № 6

Тема 6. Логічні основи теорії аргументації

Мета заняття: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

  • аргументацію і доведення;

  • критику і спростування;

  • стратегію і тактика аргументації та критики;

  • правила аргументації і критики, доведення і спростування.

План заняття

  1. Аргументація і доведення.

  2. Критика і спростування.

  3. Стратегія і тактика аргументації та критики.

  4. Правила аргументації і критики, доведення і спростування.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Студент повинен як можливо чіткіше дотримуватися у своїх висновках структури доказу. Потрібно вирішити декілька прикладів - прямого та непрямого доведення – для отримання навику. Також потрібно взяти декілька прикладів як використовуються софізмі у сучасній дискусії.

Питання для обговорення

    1. Що таке суперечка?

    2. Що таке софізм?

    3. Що таке непряме доведення?

    4. Використання доведення у наукових дослідженнях.

Теми рефератів та доповідей

          1. Софізм у політиці та прогнозах.

          2. Доведення у розслідуваннях.

          3. Доведення у суперечці.

          4. Коректна поведінка у дискусії.

          5. Послідовність аргументації.

Бібліографічний список

Основна література (1), (4), (9)

Додаткова література (1), (4)

4. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ

ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ

Індивідуальні завдання, є однією з форм навчання у вищій школі, що мають на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці, розвиток творчих здібностей, актуалізацію мотивів як навчально-пізнавальної, так і наукової та інноваційної діяльності студентів.

Консультативні заняття по індивідуальним завданням проводяться у позначений час за окремим графіком.

Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під керівництвом викладача. Як правило, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучитися кілька студентів, у тому числі студенти, які навчаються на різних спеціальностях.

Індивідуальні завдання повинні формувати уміння студентів індивідуально працювати над рекомендованим матеріалом, свідомо висловлювати і захищати власну точку зору, орієнтувати студентів на засвоєння та закріплення головного, суттєвого при вивченні тем програми, розвивати самостійне мислення, навички розумової праці.

Завдання, які пропонуються студентам, направлені на розвиток репродуктивних, пізнавально-практичних, творчих, дослідницьких здібностей студентів.

Індивідуальна робота студентів, що включається в навчальний процес, з дисципліни «Логіка» передбачає виконання презентації, доповіді або реферату.

Презентація – це слайд-шоу на визначену тему, яка включає огляд відповідних літературних джерел. Презентації, що виконуються студентами, мають носити не інформаційний, а творчий характер. В них повинні відображатися точки зору різних авторів з того чи іншого питання, а також висновки студента щодо теоретичного обґрунтування поглядів авторів на проблему. Презентація повинна яскравий, ілюстрований вигляд. Ілюстрації повинні відображати та підкреслювати характер інформації, а не суперечити їй, або бути сторонньою. На першому слайді вказується тема, п.і.п. виконавця та викладача дисципліни, його посада та науковий ступінь. На другому – план роботи. На останньому слайді обов’язково має бути перелік використаної літератури.