Бібліографічний список до практичного заняття

2, 11 – 25

Практичне заняття № 15.

Тема 15. Інші податкові та неподаткові платежі в бюджет

Мета заняття:

закріпити теоретичні знання та придбати практичні навички щодо: складу місцевих податків і зборів та порядку їх встановлення; сутності, видів державного мита, порядку його сплати та перерахування до бюджету.

План заняття

1. Місцеві податки і збори. Склад місцевих податків і зборів і порядок їх встановлення.

2. Державне мито, його сутність і види. Порядок сплати державного мита і його перерахування в бюджет.

Обладнання:

1. Законодавчий та інструктивний матеріал. 2. Бланковий матеріал. 3. Електронно-обчислювальні машини.

Методичні рекомендації

Для виконання ситуаційних завдань практичного заняття необхідно знати порядок й методику обчислення місцевих податків і зборів та державного мита, а також строки їх сплати до бюджету. Для цього необхідно керуватися окремими положеннями Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI, Наказу Міністерства фінансів України від 14.01. 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію», Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 р. (із змінами і доповненнями, внесеними 07.08. 2011 р.).

При цьому потребують спеціального розгляду і відповіді такі питання: що являють собою місцеві податки і збори та державне мито; хто є їх платником; що є їх об’єктом обкладання; за якими ставками вони справляються; який перелік пільг передбачений з цих платежів та який порядок стягнення і перерахування їх до бюджету.

Місцеві податки і збори є важливою структурною ланкою податкової системи і необхідним елементом податкових відносин, які виникають у суспільстві між державою (органами місцевого самоврядування) та їх платниками.

Згідно із ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок. До місцевих зборів належать: збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

Місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених Кодексом, вирішують питання щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Що стосується елементів, порядку й методики обчислення місцевих податків і зборів, то вони визначені у розділі ХІІ ст. 265 – 268 Кодексу, які слід взяти до уваги при вирішенні ситуаційних завдань першого питання практичного заняття.

При виконанні ситуаційних завдань другого питання цього ж практичного заняття, яке стосується державного мита та аналогічних платежів, що відносяться до переліку неподаткових платежів, необхідно керуватися вище вказаним Наказом Міністерства фінансів України №11. У цьому нормативному документі значаться такі його види:

• державне мито, що сплачується за місцем розгляду та оформлення документів, у тому числі за оформлення документів на спадщину і дарування;

• державне мито, не віднесене до інших категорій;  

• державне мито за дії, пов'язані з одержанням патентів на об'єкти права інтелектуальної власності, підтриманням їх чинності та передаванням прав їхніми власниками;  

• державне мито, пов'язане з видачею та оформленням закордонних паспортів (посвідок) та паспортів громадян України;  

• надходження сум реструктурованої заборгованості зі сплати державного мита.  

Окрім того, також слід взяти до уваги і положення чинного Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93.

Згідно із Декретом, державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів. При цьому об’єктом оподаткування є:

• позовні заяви;

• нотаріальні дії нотаріальних контор і виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також видача дублікатів нотаріально засвідчених документів;

• реєстрація актів громадянського стану;

• видача документів.

Для обчислення суми державного мита необхідно визначити його ставку (ст. 3 Декрету), яка встановлюється:

• у відсотках, якщо об’єкт має грошовий вираз;

• у гривнях, якщо дія, за яку справляється мито, грошового виразу не має.

У ст. 4 Декрету вказані пільги, які потрібно враховувати при визначенні платника державного мита.

Сплачується державне мито:

• готівкою (у гривнях або в іноземній валюті);

• митними марками та через кредитні установи;

• шляхом перерахування із рахунку платника.