Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекції заоч (без 2 тем) (1).docx
Скачиваний:
17
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
120.98 Кб
Скачать

Тема 2. Становлення ринкової економіки в Україні і зміни в соціальній політиці

2.1. Сучасні проблеми соціальної політики України в ринкових умовах.

2.2. Розбудова України як соціальної держави

2.3. Сутність та механізми оцінки рівня) життя населення.

2.1. Сучасні проблеми соціальної політики України в ринкових умовах.

Загальними причинами, які перешкоджають формуванню ефективної соціальної політики, є низький рівень соціального управління, виконавчої дисципліни, недодержання правопорядку та криміналізація суспільства в усіх сферах, у тому числі в соціальній. Всі причини, що ускладнюють проведення ефективної соціальної політики на сучасному етапі, виділяються за окремими сферами:

1. В політичній сфері це: відсутність національної моделі розвитку громадянського суспільства, втрата властивих українському народові соціальних цінностей; незбалансованість функціонального розподілу повноважень між органами влади різних рівнів; намагання використати в політичних цілях продекларовані соціальні норми, без їх фактичної реалізації.

2. В правовій сфері це: невідповідність законодавчо визначених прав соціальним гарантіям і можливостям їх реалізації; орієнтація вітчизняного законодавства на міжнародні стандарти без необхідного врахування можливостей їх використання та специфіки їх дії в Україні; відсутність у законодавстві критеріїв оцінки діяльності органів державної влади, пов’язаних із рівнем добробуту народу, та відповідальності за зниження рівня життя громадян; недосконалість структури, розмірів і умов надання національних соціальних, економічних, правових, екологічних та інших норм і нормативів (стандартів); закріплення у суспільстві стереотипів орієнтації на неправову поведінку.

3. В соціальній сфері це: відсутність необхідних умов для забезпечення відтворення та розвитку людського, трудового та інтелектуального потенціалу суспільства; незахищеність значної частини населення від соціально-економічних загроз безпечній життєдіяльності; погіршення якості, доступності освіти для різних верств населення України; несприятливі, небезпечні умови праці, високий рівень виробничого травматизму і професійної захворюваності; незадовільна організація системи державного та колективно-договірного регулювання оплати та охорони праці, низька ефективність соціального партнерства; поглиблення диференціації доходів, розшарування населення за рівнем матеріального забезпечення, поширення бідності, зокрема серед працюючого населення; відсутність умов формування середнього класу в Україні; професійно-кваліфікаційна незбалансованість попиту та пропозиції робочої сили; постаріння населення; значні трудові міграції кваліфікованої робочої сили, у тому числі нелегальні; погіршення стану здоров’я населення; відсутність профілактичної спрямованості охорони здоров’я; несформованість мотивації населення до здорового способу життя, низький рівень культури самозбереження; моральна та духовна деградація суспільства, погіршення криміногенної ситуації в суспільстві; недостатня моральність, духовність та етичне виховання населення.

4. В економічній сфері це: зростання економічних злочинів, тіньової економіки, криміналізація економічних відносин, корупція; структурно-технологічна деформованість економіки; неконтрольоване і нелегальне вивезення за межі України матеріальних, фінансових ресурсів; незбалансований соціально-економічний розвиток регіонів; низький рівень інвестиційної та інноваційної діяльності суб’єктів господарювання; значна залежність національної економіки від кон’юнктури зовнішніх ринків, обмеженість доступу до них, низькі темпи розширення внутрішнього ринку; неефективність валютно-фінансового регулювання; високий рівень державного внутрішнього і зовнішнього боргу України; недостатність фінансування науково-технічного прогресу, соціальної політики України, недосконалість бюджетної, податкової, грошово-кредитної систем, політики ціноутворення.

5. В екологічній сфері це: значний антропогенний і техногенний вплив на людину, висока ймовірність виникнення надзвичайних екологічних ситуацій, техногенних аварій і катастроф; переважне ігнорування екологічних факторів при проведенні господарської діяльності, забруднення навколишнього середовища; нераціональне використання природних ресурсів; нерозвиненість екологічного державного контролю; неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів; низький рівень екологічної освіченості, відповідальності людини за результати своєї діяльності.

В інших сферах державного управління (науково-технологічній, інформаційній, військовій тощо) також виникають загрози та причини, які перешкоджають функціонуванню ефективної соціальної політики, але вони носять опосередкований характер, у зв’язку з чим не аналізуються.