Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект ЗМОТ посл.doc
Скачиваний:
22
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
1.61 Mб
Скачать

Сравнительная характеристика основных моделей от

С точки зрения различий в процессе установления ЗП, ее регулирования и критериев оплаты все страны делятся на 3 группы: США, Япония и Европа:

Модель ОТ

Критерии оплаты

Отличительные особенности модели

Удельный вес ЗП в с/с, %

Удельный вес ЗП в доходах работника, %

Удельный вес тарифа в ЗП, %

Американская

  1. Содержание выполняемой работы.

  2. Требования к исполнению

  1. Преобладание стимулирующей функции.

  2. Широкое использование системы оценки работ и заслуг.

70

70

75-80

Японская

  1. Анкетные данные.

  2. Результаты труда.

  3. Оценка качеств работника.

  1. Преобладание воспроизводственной функции.

  2. Побуждение к труду – через управление жизненными потребностями

35

94

40-50

Европейская

  1. Профподготовка работника.

  2. Возраст.

  3. Стаж.

1. Сочетание государственного и колдоговорного регулирования ОТ.

2. Применение единых тарифных ставок.

50-60

60

50-70

Тема 2. Форми стимулювання праці за кордоном

Форми і системи оплати праці працівників закордонних фірм:

  1. Диференціальні системи заробітної плати. Передбачається застосування підвищених тарифних ставок (розцінок) для оплати праці співробітників, що виконують і перевиконують високі норми. Оплата праці співробітників, що не виконують ці норми, розраховується по знижених ставках (розцінкам).

  2. Емпіричні системи заробітної плати. Припускають підвищену оплату праці по зниженій тарифній ставці за умови виробітку, що складає від 4/3 до 3/4 підвищеної норми.

  3. Відрядно-регресивні системи. Побудовані таким чином, що, починаючи з встановленого рівня виробітку 100% і вище (норма) робітник оплачується по зниженій тарифній ставці.

  4. Комбіновані системи. Являють собою сполучення диференціальних і відрядно-регресивних систем. Особливість полягає в тому, що встановлюється відповідний рівень виробітку, при досягненні якого тарифна ставка працівника підвищується.

  5. Однофакторні системи заробітної плати. Передбачають зміну рівня заробітної плати в залежності тільки від одного фактора - виробітку. Поширені на підприємствах з низьким рівнем механізації і з високою питомою вагою ручної праці.

  6. Багатофакторні системи заробітної плати. Являють собою різновид погодинної та відрядної оплати праці, що застосовуються у високомеханізованих виробництвах.

  7. Загальнофакторні системи заробітної плати. Передбачають застосування технологічних надбавок до норми часу та спрямовані на підвищення інтенсивності праці працівника.

Найбільш відомі системи оплати праці, що одержали свою назву відповідно до імен авторів: Тейлора; Меррика; Гантта; Емерсона; Барта; Роуэна; Хэлси; Бедо; Аткінсона; Елінгхема.

Система оплати праці Тэйлора передбачає застосування двох рівнів годинних тарифних ставок. Оплата здійснюється в залежності від часу, затраченого на одиницю продукції. Установлюється коефіцієнт зміни годинної ставки:

  1. при виробітку до 100% високої норми:

Зпі = 0,08∙ Нч·Rг; (1.1)

  1. при виконанні і перевиконанні норми:

Зпі =1,20∙ Нч·Rг, (1.2)

де Зпі – заробітна плата робітника,

Нч – час по нормі, людино-год.;

Rг – годинна тарифна ставка.

Система заснована на високій нормі часу, встановленої на основі хронометражу та вивчення рухів спеціально підготовлених висококваліфікованих робітників. Висока норма перевищує на 30 – 40% нормальний рівень норм, розрахованих на середнього робітника. Система передбачає роботу тільки робітників «вищого класу». Найменша помилка у встановленні норми може мати серйозні наслідки (їх не зможуть виконати навіть робітники високого класу, а це приведе до втрати коштовних для підприємства робітників), однак установлення зменшеної норми знецінює мотиваційний характер системи та викликає зростання витрат на робочу силу.

Застосовується на підприємствах з добре поставленим нормуванням праці, на високомеханізованих роботах при індивідуальній відрядній оплаті праці чи конвеєрному способі виробництва, коли можна примусово регулювати швидкість протікання трудових операцій. Так само може застосовуватися на чисто ручних операціях.

Система оплати праці Меррика – система оплати праці при який застосовується три рівні годинних тарифних ставок. Гарантована годинна оплата не передбачається.

  1. при виробітку до 83% високої норми:

Зпіч·Rг, (1.3)

  1. при виробітку від 83% до 100% високої норми:

Зпі =1,08∙ Нч·Rг, (1.4)

  1. при перевиконанні високої норми:

Зпі =1,20∙ Нч·Rг. (1.5)

Премія при 83% виробітку незначна, але вона спонукує робітника заробити її. Застосовується на підприємствах з добре поставленою системою нормування.

При системі оплати праці Гантта встановлюється висока норма виробітку. При невиконанні норми робітнику гарантується його погодинна ставка.

    1. при виконанні до 100% високої норми:

Зпіф·Rг, (1.6)

2) при перевиконанні високої норми:

Зпіч·Rг (1+п), (1.7)

де Зпі – заробітна плата робітника;

Нф, Нч – відповідно фактично витрачений час і час по нормі, людино-годин;

Rг – годинна тарифна ставка;

п – відсоток надбавки.

При выработке до 100% высокой нормы - оплата повременная по установленной основной тарифной ставке. Начиная с выработки, равной 100% высокой нормы, - оплата сдельная по повышенной ставке. Внешне ситуация представляется так: работники, которые достигли уровня выработки, равного 100% нормы, получают премию (бонус). В действительности же эта премия представляет собой разницу между тарифными ставками повременщика и сдельщика.

Система предусматривает нередко и разный процент надбавки к ставке повременщика для различных работ: от 10 до 15% для рабочих, занятых наладкой оборудования; 30-40% для рабочих, выполняющих работы, требующие повышенного внимания и напряжения.

Система передбачає преміювання майстрів в залежності від числа робітників, що виконали норму, що спонукує майстрів досягати від робочих виконання норми.

Ця система впроваджується на підприємствах, де високий рівень накладних витрат, на високомеханізованих підприємствах з дорогим устаткуванням. Але вона не застосовна до некваліфікованих робітників.

Згідно з системою оплати праці Емерсона визначається «ефективність» праці робітників шляхом розподілу часу по нормі на фактично витрачене число годин. Например, если рабочий затратил 5 часов на работу, которую по норме надо выполнить за 4 часа, то его эффективность составит 80 %. Система обеспечивает меньший рост заработков при уровнях выработки свыше 100 % высокой нормы, чем иные системы:

  1. при виробітку до 66% високої норми:

Зп іф·Rг, (1.8)

  1. при виробітку від 66 % до 100 % високої норми:

Зп іф·Rг(1+n), (1.9)

  1. при виробітку від 100% високої норми і більш:

Зп і = Нч·Rг+0,20∙ Нф·Rг, (1.10)

де Зпі – заробітна плата робітника;

Нф, Нч – відповідно фактично витрачений час і час по нормі, людино-год.;

Rг – годинна тарифна ставка;

n – преміальна надбавка, %.

Практично обчислюється не ефективність виконання якої-небудь роботи, а середньомісячна ефективність праці, що вигідно для керівництва компанії, тому що відбувається вирівнювання відхилень ефективності, що мали місце в окремі дні. Система забезпечує менше зростання заробітків при рівнях виробітку понад 100% високої норми, ніж інші системи.

Така система застосовується в тих випадках, коли потрібно забезпечити поступовий перехід від погодинної форми оплати праці до прямої відрядної системи з високою нормою.

Система оплати праці Барта заснована на економії часу, навіть теоретично не забезпечує гарантії погодинної ставки, працює із застосуванням високої і низької норми.

, (1.11)

де Зпі – заробітна плата робітника;

Rг – годинна тарифна ставка;

Нф, Нвр – відповідно фактично витрачений час і час по нормі, людино-годин.

При годинній ставці в 1 у.о. і виконанні роботи за 4 години (при нормі 5 годин) заробіток робітника буде дорівнювати 4,47 у.о. чи 1,12 у.о. у годину (при прямій відрядності 1,25 у.о. у годину).

Система стимулює робітника до виконання норми навіть у більшому ступені, ніж пряма відрядність, оскільки при недовиконанні норми заробітки робітника вище, ніж при прямій відрядності. При перевиконанні норми зі зростанням виробітки відбувається різке відносне зниження погодинних заробітків, тому відпадає необхідність знижувати розцінки.

Застосовується на підприємствах, де норми встановлюються досвідченим шляхом за минулими показниками. Практичне застосування можливе лише за допомогою спеціально розроблених таблиць оплати праці. Робітникам важко пояснити, як вона діє, що викликає їхню недовіру до даної системи.

Система оплати праці Роуэна. На основі минулих звітних періодів установлюється норма на роботу і гарантія виплати премії за зекономлений час.

Зпі = Нф·Rгфч∙ (Нчф)∙ Rг, (1.12)

де Зпі – заробітна плата робітника;

Нч, Нф – відповідно фактично витрачений час і час по нормі, людино-годин;

Нфч – вироблення відсотків до норми, %;

Нчф – зекономлене за зміну час, людино-год.;

Rг – годинна тарифна ставка.

Премія приймає форму відсотка від погодинної ставки робітника. Відсоток премії не постійний і дорівнює відсотку, що складає фактично витрачений час від часу по нормі. При годинній ставці в 1 у.о. і виконанні роботи за 4 години (при нормі 5 годин.) премія складе 80% від тарифної ставки (4 год. дорівнює 80% від 5 годин.). Робітник заробить за 4 години 4,8 у.о. чи 1,2 у.о. у годину. При прямій відрядній оплаті праці він заробив би за інших рівних умов 1,25 у.о. у годину. Фактично робітник не преміюється, а навпаки, з його заробітку здійснюється утримання. Особливість системи в тому, що робітник ніколи не зможе заробити 200% своєї тарифної ставки.

Система застосовується, коли норми встановлюються стихійно, а не шляхом хронометражу. Немає необхідності знижувати ставки та розцінки, тому що в міру зростання виробітку автоматично відбувається відносне зниження заробітків. Система застраховує підприємців від необхідності виплачувати високу заробітну плату робітникам, що досягли високого виробітку. Вона добре спрацьовує, коли нормування погано поставлено чи взагалі відсутнє, а також стосовно до робітників, яких навчають (заробітки зростають швидше на початкових етапах перевиконання низької норми)

Система оплати праці Хэлси. За роботу, виконану у встановлений нормою час, робітник одержує по погодинній ставці за фактично витрачений час. При виконанні роботи за менший проміжок часу по погодинній ставці оплачуються фактичні витрати часу і додатково нараховується премія за зекономлений час з урахуванням коефіцієнта зниження, тобто вигода в продуктивності поділяється між власником підприємства та робітником. При цій системі чим більший виробіток, тим у відносно меншому ступені зростає годинний заробіток робітника, тим вище норма його експлуатації.

  1. при виробітку до 60 % установленої норми:

Зпіф·Rг, (1.13)

  1. при виробітку від 60 % і понад:

Зпі = Нф·Rгг∙ (Нчф)∙ Rг, (1.14)

де Зпі – заробітна плата робітника;

Нч, Нф – відповідно фактично витрачений час і час по нормі, людино-год.;

Rг, Кг – відповідно годинна тарифна ставка та коефіцієнт зниження годинної тарифної ставки (0,3-0,5);

чф) – зекономлене за зміну час, людино-год.

Система найбільш застосовна на часто мінливих роботах, коли важко установити тверду норму часу.

Згідно з системою оплати праці Бедо робітнику оплачується тільки фактично виконана ним робота, що встановлена відповідними нормами та виражена в одиницях бедо, тобто в нормо-хвилинах. При досягненні робітником нормального виробітку в 60 бедо-одиниць у годину йому, проте, гарантується годинна тарифна ставка почасовика, що значно менше ставки відрядника. При перевиконанні цієї норми заробітна плата обчислюється на основі розрахункової ставки відрядника, що перевищує ставку почасовика на 20-25%. Це чисто показовий елемент системи, тому що при наявності масового постійного безробіття власник підприємства не буде тримати жодного робітника не виконуючої норми. Система побудована так, що перевиконання норм можливо тільки за рахунок інтенсифікації праці, причому виконання 60 бедо-одиниць у годину розглядається як обов'язок кожного робітника, навіть почасовика. Максимально припустимий по системі бедо виробіток: 100 бедо-одиниць у годину.

Заробітна плата встановлюється на основі середнього годинного виробітку за зміну:

, (1.15)

де Зпі – заробітна плата робітника в зміну;

Ed – сума бедо-одиниць, вироблених у зміну, бедо-одиниць;

Rг – годинна тарифна ставка;

tф – фактично відпрацьоване число годин у зміну, година;

Hd – нормативний виробіток в годину (60 бедо-одиниць).

Спеціально призначена для оплати чисто ручних робіт та робіт з високою питомою вагою механізованих операцій, виконуваних у режимі, що диктує машина чи технологічний процес.

За системою Аткінсона почасова оплата праці передбачається при виконанні технічно обґрунтованих норм до 75%. Годинні тарифні ставки робітників на 33% нижче ставок робітників-відрядників. В інтервалі виконання норми виробітку від 76 до 99,9% заробітна плата лінійно наростає від низької почасової до більш високої відрядної. Приріст складає 1,32% за кожний відсоток виконання норми понад 75%. Тим робітникам, які досягли 100% виконання норм, виплачується повна відрядна ставка і, крім того, надбавка в розмірі 5% заробітку. Далі при перевиконанні встановленої норми застосовується інша шкала заохочення, що передбачає збільшення розрахункових тарифних ставок до 5% за кожний відсоток перевиконання норми.

Згідно системі Елінгхема почасова оплата праці проводиться при виконанні норми виробітку до 80%. Почасові ставки на 25% нижче відрядних. У діапазоні виконання норми виробітку від 80 до 99,9% розрахункові ставки підвищуються до 25%, тобто по 1,25% за кожний відсоток виконання норми понад 80%. При досягненні 100% виконання встановленої норми виробітку оплата праці проводиться за повною ставкою відрядника і виплачується надбавка - 10% цієї ставки. При виконанні встановленої норми більш ніж на 100% діє друга, прогресивна шкала оплати і праці, за якою розрахункові ставки відрядників підвищуються приблизно на 2,5% за кожний відсоток перевиконання норми.

Слід зазначити, що в системах Ганта, Аткінсона і Елінгхема застосовуються настільки напружені норми, що виконати їх можуть тільки достатньо кваліфіковані працівники.