- •1. Естетика як наука. Становлення перших естетичних уявлень.
- •34. Художній та естетичний феномен мистецтва.
- •2. Естетика в системі філолсофського і гуманітарного знання.
- •35. Структурні компоненти змісту і форми у мистецтві
- •3. Естетика в системі між предметних зв’язків
- •36. Стиль як естетико-мистецтвознавча категорія
- •4. Творчий потенціал людської праці
- •37 Основні ознаки й універсальність категорії стилю
- •6. Естетичні форми суспільних відносин
- •38 Історична динаміка понять: мімезис – відображення - вираження
- •7. Природа в структурі естетичних відносин
- •39 Смисл понять «внутрішня» і «зовнішня» форми
- •8. Естетична діяльність і мистецтво
- •40. Принцип антиномічності йструктура художнього образу
- •9. Мода як форма естетичної діяльності
- •41. Чуттєва безпосередність художнього образу
- •11. Своєрідність мистецтва як виду естетичної діяльності
- •42. Генезис художнього образу
- •12. Дизайн як вид творчої діяльності.
- •43.Відмінні ознаки метафори, символу і алегорії.
- •13. Структура естетичної свідомості. Формування естетичного почуття людини.
- •44. Образ як людський тип і характер. Образ природи в українській літературі .
- •14. Структура естетичної свідомості. Роль естетичного смаку
- •45. Умовність і знаковість в художньому образі.
- •15. Структура естетичної свідомості. Роль істетичного ідеалу
- •48. Художній твір як форма і спосібсоціального буття мистецтва
- •17.Співвідношення ідеалу і прекрасного
- •49. Історична динаміка функцій мистецтва.
- •18. Структура естетичної свідомості
- •19. Зв’язок категорії «міри» з категорією «гармонії»
- •53. Функції мистецтва
- •20. Естетичні погляди Платона та Арістотеля.
- •54. Модель видової специфіки мистецтва: античність
- •55. Модель видової специфіки мистецтва: Середньовіччя
- •56. Модель видової специфіки мистецтва: Відродження
- •23. Категорія «естетичне» та її особливості.
- •57. Модель видової специфіки мистецтва: Новий час
- •24. Естетичні уявлення доби Відродження.
- •58.Модель видової специфіки мистецтва: XIX—XX століття
- •25. Естетичні уявлення доби Середньовіччя.
- •26. Співвідношення свободи і необхідності у трагічній колізії
- •27.Гегель про різницю між трагедією і нещастям.
- •62.Форми прояву естетичної культури. Роль художнього виховання в соціокультурному відтворенні особистості
- •28. Різні ступені і форми вираження комічного. Почуття гумору як позитивна якість людини.
- •63. Роль і значення мистецтва в естетичному вихованні
- •29. Сутність мистецтва. Співвідношення естетики і мистецтвознавчих дисциплін.
- •64. Практика естетичного виховання періоду Київської Русі
- •31. Парадигмальне визначення мистецтва: поняття і сутність
- •65. Києво – Могилянська академія – модель зв’язку педагогіки та естетики
- •32. Інтенція людського як предмет іестетична притаманність мистецтва
- •66. Предмет естетики
- •33. Відображально-виражальна природамистецтва
- •67. Сучасні тенденції естетичного виховання в контексті гуманізації та гуманітаризації освіти
38 Історична динаміка понять: мімезис – відображення - вираження
Найчастіше суб*єктивне мислиться як суб*єктивно-ідеалістичне (традиція Берклі), що по суті скасовує реальне як таке, а отже і повнокровне суб*єктивне, котре існує лише поряд і на противагу об*єктивному, хоча й по-своєму приломлює у собі ідеальний абсолют, не збігаючись з ним цілком. З іншого боку, суб*єктивне нерідко тлумачать як приципово адекватну копію реального, лише “забарвлену” індивідуальною емоцією та відчуттям. Проте “суть справи” саме втому, що суб*єктивне не співпадає з об*єктивним, однак, за діалектикою межі, містить об*єтивне і у собі. Таким чином виходить, що суб*єктивне реалізується лише на противагу об*єктивному, певною мірою відзеркалюючи його у собі, та ідеальному, водночас суб*єктивно переломлюючи його. Інакше кажучи, суб*єктивне органічно синтезує, по-філософськи знімає суперечність б*єктивного і ідеального.
Втім, реальна істина та ідеал природньо тяжіють до цілісності, одночасно, суб*єктивне ж як таке з суперечностей, які зростаючи та поглиблюючись, за невмолимою діалектикою зрештою трансформують та конденсують його або в об*єктивне або в ідеальне. Так суб*єктивне знімаючи у собі суперечність об*єктивного та ідеального, саме необхідно еволюціонує в одне із них. Проте ще з Платонових часів філософи ототожнювали суб*єктивізм з агностицизмом, відмлвляючи їм в устремлінні до істини. Англієць Герксллі 1869 року переконливо розмежував ці філософські напрямки, а самі прихильники суб*єктивізму, починаючи з Секста Емпірика, не раз підкреслювали, що не істину вони відкривають, а спростовують Догму, виявляючи її суперечності, які підштовхують дослідника до нових і нових пошуків. Суб*єктивізм за Гегелем можна знайти в будь-якій більш-менш значній філософії, діалекиці, яку однак суб*єктивізм не завжди завершує, проте він становить й одвічний, іманентний тип людського мислення, відомий в історії філософії як пірронізм та неопірронізм. ср19 Найчастіше цей тип мислення “оживає” на зламі епох, коли одна догма одживає своє, а інша ще не народилася. Звідси його синтезуюча і суперечлива природа і характер.
В естетиці та психології суб*єктивізм найповніше проявляється в душевній, сенсуалістичній царині. Фрейд, Тічінер й багато інших психологів – вважали, що почутя самі по собі існують лише “теоретично”, практично ж ми тому і відчуваємо, що усвідомлюємо наші чуття.ср19 Отже наче лейбніціанська монада, складає насичений образ (відчуття, думка, враження,уявлення, емоції), що певною мірою відзеркалює реальне, хоча й суб*єктивно не співпадає з ним; відбиває духовн, але й індивідуально не тотожнє йому. Сенсуалістичний, суб*єктивний тип творчості у взаємодії з міметичним (об*єктивним) та індивідуальним (ідеалістичним) спричиняє тріадичну діалектику художньої еволюції. Так, мімесиз як вказує вже сам термін, базується на органічній суперечності “точної копії” природи та її “імітації”, зняти яку може лише сенсуалістична естетика, що суб*єктивно вбирає в себе реальне. В свою чергу сенсуалістичне мистецтво озвивається від “враження реальності” до “враження серця ”, що, погливлюючись у своїх суперечностях, трансформується у символ, ідеал, тобто ідеальний тип творчості.Ідеал щоб існувати мусить втілюватися у чуттєво-реальному, конкретному образі, створюючи суперечливість ідеального-реального, подальший розвиток якої знімається суб*єктивізмом, що природньо переростає або в об*єктивне, або в ідеальне. Природа сенсуалістично-суб*єктиврого типу творчрсті обумовлює його закономірне проявлення на зламі епох, колиреалістичний тип мислення поступається через сенсуалістичний, романтичному або навпаки.
№ 6