40. Принцип антиномічності йструктура художнього образу

поняття структура, як і принцип антиномічності художнього об-разу, широке і охоплює різні за масштабом і формою підструктури в межах загалом художньої картини світу чи доби. Так само вирізня-ється і структура окремого образу. проте в обох випадках поняття структури означатиме уявлення про органічну цілісність частин і ці-лого, де кожний елемент настільки ж художньо виразний, наскільки належить усій архітектонічності загального художнього процесу й буття окремого твору в його видовій і жанровій визначеності. Хоч би якими були мікроструктури образу, вони входять до більш загальної «всеєдності», чи універсуму, художньо-естетичного буття в динаміці часу й простору.Структура образу також не може складатися з механічно стулених елементів, інакше в нього не зможе вселитися живий дух (духовність), який, у свою чергу, належить до гравітаційних сил культури «як мета-фори буття», в орбіту якого входять як вершини творіння людського генія, так і маргіналії «пограниччя» мистецтва і немистецтва.Структуру художнього образу доцільно розглядати як своєрідну «тріаду», до якої належать нерозривні його елементи: образ-задум, образ-знак, образ-сприймання. усі ці складові становлять образ-процес, в якому один елемент переходить в інший. навіть фрагмен-тарно в «ескізній» уяві митця, ще не об'єктивований у зовнішню цілісність, він залишається інваріантним власній сутності, оскіль-ки зміст виражено в ньому не у вербально-абстрактній формі, а як живу клітину чуттєвої безпосередності, згусток потенційної інтенції, духов ної енергії та асоціативності

№ 8

9. Мода як форма естетичної діяльності

Мода, що характеризується короткочасними і поверхневими змінами зовнішніх форм найбільш рухомих елементів середовища, виникає в межах панування одного стилю, художнього процесу, що є чинником, його стрижнем, його підставою. Саме слово „мода”, переводиться як „міра, спосіб, правило”, що вже припускає наявність регулятивної складової цього явища.

Цілий ряд філософів досліджували моду, аналізуючи це явище з різних позицій. Дещо суперечливе відношення до моди висловлює Шефтсбері в „Досвіді про свободу гострого розуму і незалежного настрою”. З одного боку він зауважує, що мода може набувати над людьми іноді деспотичної влади, спотворювати дійсну людську сутність людей, а з іншого боку він визнає і благотворний вплив моди, називаючи модними панам тих, „кому природний добрий геній або сила гарного виховання додали відчуття того, що витончено і пристойно за самою своєю природою”

Мода – явище естетичне, оскільки нерозривно пов’язане з уявленням про красу, хоча розуміння красивого в різні часи змінювалося. Про це пише Т. Рід в „Лекціях про витончені мистецтва”: „Так, наприклад, сукня часів правління королеви Єлизавети зараз здавалася б далеко не прекрасною, а людину, одягнену в таку сукню, вважали б надзвичайно безглуздою. Можливе це виникає з наступного: здається, що людина, одягнена по моді, належить до знаті і буває в хорошому товаристві”. Філософ звертає увагу на те, що мода створює ілюзію значимості людини, якщо вона наслідує її рекомендаціям, тим самим підкреслює її соціальний статус, можливості регулювання взаємовідносин між різними прошарками суспільства.

Мода як феномен виходить далеко за рамки естетики. У сучасному світі мода нерозривно пов’язана з економікою. Знання естетичних законів моди і точний економічний розрахунок дає змогу моді обов’язково приносити прибуток підприємству. Випускаючи різноманітні товари під своєю маркою, відомі художники для отримання додаткового прибутку експлуатують двигун естетично-регулятивних механізмів дотримання моди, які кореняться в явищі соціального престижу. Цю думку достатньо чітко підкреслює Б. Паригин визначаючи, що „мода – це специфічна і вельми динамічна форма стандартизованої масової поведінки, що виникає переважно стихійно, під впливом домінуючих в суспільстві настроїв і швидкомінливих смаків, захоплень і т. д.”. Але і це – на перший погляд вичерпне – визначення, мабуть, не відбиває всієї суті моди. Тому що відомі приклади, коли моду на Заході створювали чітко відпрацьованими методами, як створюють „зірок” і „королев краси”, все частіше при цьому використовуються певні економічні важелі, що дозволяють заробляти на експлуатації моди великі гроші. Та і не завжди мода виникає „під впливом домінуючих в суспільстві” смаків і настроїв – нерідко мода виступає як своєрідний протест саме проти домінуючих в суспільстві смаків. Зокрема такою була мода хіппі і панків, які стали носити шокуючий одяг.

Мода, перш за все, естетична. Естетичне діалектично виявляється в моді на всіх трьох рівнях: свідомості, діяльності і функціонування (процес виховання). Естетична свідомість спонукає людину до діяльності тільки в тих випадках, коли об’єкт естетично не задовольняє її, людина додає об’єкту краси, що йому бракує, наприклад, робить собі зачіску, щоб виглядати привабливішою.

Таким чином, хоча мода створюється і функціонує в певних соціально-політичних умовах і під впливом суспільних настроїв і думок, вона сама виступає як соціальний регулятор, формуючи деякі соціальні почуття і породжує ідеї у сфері суспільної свідомості, виховуючи людину в дусі того або іншого способу життя, вона викликає зростання суспільних потреб і інтересів.