- •1. Естетика як наука. Становлення перших естетичних уявлень.
- •34. Художній та естетичний феномен мистецтва.
- •2. Естетика в системі філолсофського і гуманітарного знання.
- •35. Структурні компоненти змісту і форми у мистецтві
- •3. Естетика в системі між предметних зв’язків
- •36. Стиль як естетико-мистецтвознавча категорія
- •4. Творчий потенціал людської праці
- •37 Основні ознаки й універсальність категорії стилю
- •6. Естетичні форми суспільних відносин
- •38 Історична динаміка понять: мімезис – відображення - вираження
- •7. Природа в структурі естетичних відносин
- •39 Смисл понять «внутрішня» і «зовнішня» форми
- •8. Естетична діяльність і мистецтво
- •40. Принцип антиномічності йструктура художнього образу
- •9. Мода як форма естетичної діяльності
- •41. Чуттєва безпосередність художнього образу
- •11. Своєрідність мистецтва як виду естетичної діяльності
- •42. Генезис художнього образу
- •12. Дизайн як вид творчої діяльності.
- •43.Відмінні ознаки метафори, символу і алегорії.
- •13. Структура естетичної свідомості. Формування естетичного почуття людини.
- •44. Образ як людський тип і характер. Образ природи в українській літературі .
- •14. Структура естетичної свідомості. Роль естетичного смаку
- •45. Умовність і знаковість в художньому образі.
- •15. Структура естетичної свідомості. Роль істетичного ідеалу
- •48. Художній твір як форма і спосібсоціального буття мистецтва
- •17.Співвідношення ідеалу і прекрасного
- •49. Історична динаміка функцій мистецтва.
- •18. Структура естетичної свідомості
- •19. Зв’язок категорії «міри» з категорією «гармонії»
- •53. Функції мистецтва
- •20. Естетичні погляди Платона та Арістотеля.
- •54. Модель видової специфіки мистецтва: античність
- •55. Модель видової специфіки мистецтва: Середньовіччя
- •56. Модель видової специфіки мистецтва: Відродження
- •23. Категорія «естетичне» та її особливості.
- •57. Модель видової специфіки мистецтва: Новий час
- •24. Естетичні уявлення доби Відродження.
- •58.Модель видової специфіки мистецтва: XIX—XX століття
- •25. Естетичні уявлення доби Середньовіччя.
- •26. Співвідношення свободи і необхідності у трагічній колізії
- •27.Гегель про різницю між трагедією і нещастям.
- •62.Форми прояву естетичної культури. Роль художнього виховання в соціокультурному відтворенні особистості
- •28. Різні ступені і форми вираження комічного. Почуття гумору як позитивна якість людини.
- •63. Роль і значення мистецтва в естетичному вихованні
- •29. Сутність мистецтва. Співвідношення естетики і мистецтвознавчих дисциплін.
- •64. Практика естетичного виховання періоду Київської Русі
- •31. Парадигмальне визначення мистецтва: поняття і сутність
- •65. Києво – Могилянська академія – модель зв’язку педагогіки та естетики
- •32. Інтенція людського як предмет іестетична притаманність мистецтва
- •66. Предмет естетики
- •33. Відображально-виражальна природамистецтва
- •67. Сучасні тенденції естетичного виховання в контексті гуманізації та гуманітаризації освіти
№1
1. Естетика як наука. Становлення перших естетичних уявлень.
Естетичне осягнення світу людством бере свій початок із найдав¬ніших часів. Уперше термін «естетика» (від грец. aisthetikos — почуттєвий, чуттєво сприйманий) був використаний Олександром Готлібом Баумгар- теном у 1735 р. у дисертації «Філософські роздуми про деякі питання стосовно поетичного твору». У 1750 р. О. Г. Баумгартен опублікував 1-й том монографії «Естетика, призначена для лекцій», в якому він наділив естетику як науку філософського циклу самостійним статусом. Загалом нову дисципліну науко¬вець визначав як науку про досконале у світі явищ, досконалість чут¬тєвого пізнання та вдосконалення смаку.
Набуття самостійного наукового статусу естетикою та закріплення в ній значущості почуттєвого виміру осягнення світу не випадково припало на XVIII ст.
Уся історія естетики демонструє невпинне прагнення виокремити почуттєвий бік суспільної практики людства, осягнути сутність й спе¬цифіку почуттєвого опанування дійсності та художньої діяльності.
У системі сучасного гуманітарного знання естетика постає як вель¬ми специфічна дисципліна. Перш за все необхідно відзначити полісе- мантичність слова «естетика», яке досить часто використовується не лише щодо визначення однієї зі сфер наукового пізнання світу, а й для характеристики різноманітних площин буття й діяльності людини — поведінки, спорту, побуту, праці. Говорять також про естетику конкрет-ного виду мистецтва — естетика музики чи творчого світу митця, ес-тетика О. Довженка або естетика Л. Костенко.
По-друге, навіть побіжний погляд на історію та сьогодення цієї на¬уки демонструє масштабну палітру визначень її сутності, предмета, проблемного поля й структури. Звернемося лише до деяких з них:
«Естетика — наука про найбільш загальні закономірності естетич¬ного, у тому числі художнього опанування людиною дійсності» ;
«Естетика як наука — це система законів, категорій, загальних по¬нять, яка у світлі певної суспільної практики відображає сутнісні ес¬тетичні якості реальності й процесу її освоєння за законами краси, особливості соціального буття та функціонування мистецтва, сприй¬няття й розуміння продуктів художньої діяльності»[1];
«Естетика — це філософська наука про найбільш загальні принци¬пи та засади чуттєво-духовної взаємодії людини з навколишнім світом, які забезпечують гармонійність цієї взаємодії та можливість закріплен¬ня світовідчуття в художніх моделях та уявленнях про довершене»[2];
«Естетика — наука про становлення чуттєвої культури людини»[3];
«Естетика — це наука про гармонію людини з Універсумом»[4];
Естетика — цілісна система ідей, яка теоретично осягає ціннісну свідомість людини, її творчу діяльність*.
Цей перелік, безумовно, можна продовжити, оскільки будь-яка «жива», затребувана людством наука завжди скерована на вдоскона¬лення та розширення досвіду. Повною мірою це стосується естетики ще й тому, що їй притаманна така специфічна риса, як відкритість. Кожний етап історичного буття висуває перед людством необхідність осягнення нових явищ суспільної практики, у тому числі й художніх.
Естетичне знання орієнтоване на виявлення та фіксацію найбільш суттєвих, загальних, об’єднуючих начал у всьому розмаїтті індивіду¬альних естетичних бачень світу, що дозволяє аналізувати сутність і реконструювати історію емоційно-почуттєвого, духовно-ціннісного осмислення світу людством.
Не претендуючи на істинність в останній інстанції, підсумуємо загальні моменти в раніше наведених визначеннях естетики. Естети¬ка — наука про найбільш загальні закономірності емоційно- почуттєвого, духовно-ціннісного осягнення світу людиною та буття мистецтва як вищої форми емоційно-почуттєвого, творчого опанування світу.