42. Генезис художнього образу

Художній образ називають живою «клітиною» мистецтва, безпо-середністю естетичного споглядання істини, оскільки й саме мисте-цтво визначається як мислення в образах. За допомогою осягненняобразу ми пізнаємо природу мистецтва. Не випадковим є й те, що по-няття художній образ перетинається з поняттями відображення, зміст,форма, твір мистецтва. Художній образ має відношення до творчогопроцесу, починаючи від образно-смислового задуму й завершуючивтіленням його в упредметнених знакових структурах, а також ре-продукуванням під час сприйняття мистецтва. Художній образ спів-відносять зі специфікою пізнавальної функції мистецтва, порівняноз науково-понятійним аналізом, особливим емоційно-споглядальнимстаном людини, талантом митця в образно-метафоричному творенні.У своєму повсякденні людська особистість живе у світі образів, тро-пів (від грец. tropos— слово), порівнянь, метафор, гіпербол, алегорій,постійно спілкуючись із природним і суспільним середовищем.У процесі зміни цивілізацій упродовж тисячоліть творилося нелише мистецтво як чуттєво-образне відображення, а й сам суб'єктз особливою нервово-психічною організацією поведінки, здатніс-тю відтворення в уяві і збереження в пам'яті безпосередніх картинжиття, явищ, переживань. Образно-метафоричне одухотворення, щостало можливим унаслідок еволюційних, адаптивних змін і форму-вання своєрідної синкретичної самосвідомості, несло в собі величез-ний потенціал збагачення мовних, знакових засобів, досягнення їхпластичної гнучкості, тонких емоційних нюансів. Генетичним є збігу первинних образах прагнень людини до утвердження себе в наслі-дуванні природних сил, картин того, що варте було уваги і повторю-ване «увічненням» з усією візуальною, ритмо-звуковою конретністюта безпосередністю наближення до реально пережитого. Саме такийзбіг і уподібнення дають підстави вважати, що в суб'єктивному планімистецтво могло виникнути завдяки цій образно-міметичній здіб-ності людини. Поруч із словом, розвинутим почуттям тотожності усвіті речей — метафори, тропи, символи — вирішальним чинникомхудожньо-образного мислення стає уява (як перенесення зовнішньо-го досвіду у внутрішній стан психіки).

№ 10

12. Дизайн як вид творчої діяльності.

Дизайн — це творчий метод, процес і результат художньо-технічного проектування промислових виробів, їхніх комплексів і систем, орієнтований на досягнення найповнішої відповідності створюваних об'єктів і середовища загалом і потреб людини, як утилітарних так і естетичних. Мета дизайну (художнього конструювання) полягає у формуванні гармонійного предметного середовища, що найповніше задовольняє матеріальні та духовні потреби людини. Художнє конструювання як метод дизайну передбачає висунення нової художньо-проектної ідеї та розробку нової функціональної структури. Предмети, які є результатом діяльності дизайнера мають відповідати таким вимогам: досконало виконувати своє практичне призначення; бути зручним та безпечним в процесі експлуатації, тобто задовольняти вимоги ергономіки; бути естетично виразними, тобто мати інформаційно-виражальну форму і бути цілісними композиційно. Для досягнення композиційної цілісності дизайнер використовує можливості ритму, кольору, масштабу, співвідношення світла та тіні, пустоти та об'єму у поєднанні з особливостями звукового оформлення, освітлення тощо. Отже, естетична діяльність у сукупності усіх її видів і форм пронизує усі сфери, галузі людської діяльності, естетизує її, наближує до здійснення ідеалів краси, підносить саму людську суб'єктивність.