26. Співвідношення свободи і необхідності у трагічній колізії

Звернувшись до людини, до її моральних і соціальних проблем, мистецтво стимулювало виникнення особливого його виду — драми у двох різновидах: трагедії й комедії, з якими пов'язане становлення ще двох естетичних категорій — трагічного й комічного.

драма — це, передусім, дія. дія героя, особистості, в якій обов'язково є конфлікт, тобто суперечлива ситуація; дія завжди добігає завершення, оскільки має певну мету, нехай навіть фіктивну чи уявну. З досягненням мети або відмовою від її здійснення завер-шується і дія — такі загальні закони драматургії як для трагедії, так і для комедії.

драматичне мистецтво виникло спочатку у формі трагедії, потім з'явилась комедія. нові часи дали нам ще один різновид — драму у

вузькому значенні слова. В комедії, навпаки, конфлікт пов'язаний із суб'єктивністю або зовнішнім випадком, які сприйма-ються помилково як значущі. драма у вузькому значенні слова є чи-мось середнім між трагедією і комедією, має безліч модифікацій.

класичні форми трагічних конфліктів, втілені у творах мисте-цтва, свідчать про дедалі глибше розуміння людством суперечності між свободою людської діяльності й учинків та об'єктивною дійсніс-тю, що протистоїть волі людини.

історично першою формою трагічного конфлікту є конфлікт життя і смерті. Трагічність смерті могла усвідомлюватися лише на тлі вже усвідомлюваного безсмертя людського роду, яке стало мож-ливим тільки завдяки історії, тобто трагічна самосвідомість була ес-тетичною формою історичної свідомості.

проте істинний трагізм виникає в ситуації, коли в центрі тра-гічної колізії— особистість, яка діє вільно. Звичайно, комічне і смішне — не одне й те саме, як і не все смішне — комічне. комічне радше є продуктом розвиненої людської культу-ри, здатністю поглянути на себе збоку, піднятися над своїми повсяк-денними інтересами. Як і трагічне, воно пов'язане зі свободою люди-ни, впевненістю її в безумовній можливості піднестися над собою, над власними інтересами.

Сміх є необхідним елементом комічного, завдяки якому відбува-ється розв'язання самої колізії, а водночас і душевна розрядка гляда-ча, слухача, читача від напруги співпереживання. джерело комічного — це не тільки підміна змісту, значення, а й порушення міри, створен-ня ілюзії. Тому сміх супроводжує викриття нікчемності, що претен-дує на якусь значущість, сміх зміцнює гідність людини.

комічне є різноманітним, має різні ступені і форми вираження, такі, зокрема, як гумор, сатира, сарказм, іронія. усі вони є знаряддям подолання недоліків у людині та соціальних процесах, руйнації хиб-них ілюзій людей про себе, засобом утвердження торжества ідеалу через заперечення старого, віджилого.

№ 25

27.Гегель про різницю між трагедією і нещастям.

Гегель наголошував на таких найважливіших особливостях: в основу трагедії покладено конфлікт, що стосується субстанціональних сил людини і суспільства; узагальнено його можна тлумачити як конфлікт між свободою дії людини і об'єктивною необхідністю, яка протистоїть цій свободі.

Історично першою формою трагічного конфлікту є конфлікт життя і смерті. Трагічність смерті могла усвідомлюватися лише на тлі вже усвідомлюваного безсмертя людського роду, яке стало можливим тільки завдяки історії, тобто трагічна самосвідомість була естетичною формою історичної свідомості.

Проте істинний трагізм виникає в ситуації, коли в центрі трагічної колізії— особистість, яка діє вільно. Гегель, у зв'язку з цим, роз'яснює різницю між нещастям і трагедією: прикрі неприємності можуть трапитися з людиною без будь-якого сприяння з її боку, без її провини, просто внаслідок збігу зовнішніх випадковостей, певних обставин (хвороба, втрата багатства, смерть тощо). Справді, трагічного страждання індивіди зазнають тільки внаслідок їхніх особистих дій, спрямованих на обстоювання чогось усім своїм існуванням; це такою самою мірою виправдано, якою сповнено провини.