- •1. Естетика як наука. Становлення перших естетичних уявлень.
- •34. Художній та естетичний феномен мистецтва.
- •2. Естетика в системі філолсофського і гуманітарного знання.
- •35. Структурні компоненти змісту і форми у мистецтві
- •3. Естетика в системі між предметних зв’язків
- •36. Стиль як естетико-мистецтвознавча категорія
- •4. Творчий потенціал людської праці
- •37 Основні ознаки й універсальність категорії стилю
- •6. Естетичні форми суспільних відносин
- •38 Історична динаміка понять: мімезис – відображення - вираження
- •7. Природа в структурі естетичних відносин
- •39 Смисл понять «внутрішня» і «зовнішня» форми
- •8. Естетична діяльність і мистецтво
- •40. Принцип антиномічності йструктура художнього образу
- •9. Мода як форма естетичної діяльності
- •41. Чуттєва безпосередність художнього образу
- •11. Своєрідність мистецтва як виду естетичної діяльності
- •42. Генезис художнього образу
- •12. Дизайн як вид творчої діяльності.
- •43.Відмінні ознаки метафори, символу і алегорії.
- •13. Структура естетичної свідомості. Формування естетичного почуття людини.
- •44. Образ як людський тип і характер. Образ природи в українській літературі .
- •14. Структура естетичної свідомості. Роль естетичного смаку
- •45. Умовність і знаковість в художньому образі.
- •15. Структура естетичної свідомості. Роль істетичного ідеалу
- •48. Художній твір як форма і спосібсоціального буття мистецтва
- •17.Співвідношення ідеалу і прекрасного
- •49. Історична динаміка функцій мистецтва.
- •18. Структура естетичної свідомості
- •19. Зв’язок категорії «міри» з категорією «гармонії»
- •53. Функції мистецтва
- •20. Естетичні погляди Платона та Арістотеля.
- •54. Модель видової специфіки мистецтва: античність
- •55. Модель видової специфіки мистецтва: Середньовіччя
- •56. Модель видової специфіки мистецтва: Відродження
- •23. Категорія «естетичне» та її особливості.
- •57. Модель видової специфіки мистецтва: Новий час
- •24. Естетичні уявлення доби Відродження.
- •58.Модель видової специфіки мистецтва: XIX—XX століття
- •25. Естетичні уявлення доби Середньовіччя.
- •26. Співвідношення свободи і необхідності у трагічній колізії
- •27.Гегель про різницю між трагедією і нещастям.
- •62.Форми прояву естетичної культури. Роль художнього виховання в соціокультурному відтворенні особистості
- •28. Різні ступені і форми вираження комічного. Почуття гумору як позитивна якість людини.
- •63. Роль і значення мистецтва в естетичному вихованні
- •29. Сутність мистецтва. Співвідношення естетики і мистецтвознавчих дисциплін.
- •64. Практика естетичного виховання періоду Київської Русі
- •31. Парадигмальне визначення мистецтва: поняття і сутність
- •65. Києво – Могилянська академія – модель зв’язку педагогіки та естетики
- •32. Інтенція людського як предмет іестетична притаманність мистецтва
- •66. Предмет естетики
- •33. Відображально-виражальна природамистецтва
- •67. Сучасні тенденції естетичного виховання в контексті гуманізації та гуманітаризації освіти
41. Чуттєва безпосередність художнього образу
Художній образ важливий для мистецтва не просто своїм функ-ціонуванням і призначенням. Це форма його буття. Ми говорили про ідеальність, зняття суто фізичної матеріальності в мистецтві за допо-могою образу, його ейдетичну здатність бути пам'яттю, про можли-ву післядію вже сприйнятого твору, однак ми не торкалися вагомої особливості художнього образу — його здатності наближувати час (з минулого чи майбутнього) і представляти зображуване саме тут і те-пер. Зауважимо, що не слід уподібнювати поняття присутність лише з безпосередністю показу. Безпосередності на відміну від абстраго-ваності можна досягти завдяки образності в конкретній чуттєвості, асоціативності, тобто — не понятійне судження доказу, а художнє
мислення й переживання в образі. Однак безпосередність — це тільки передумова присутності, яка має набути розгорнутості часу й просто-ру, перенести нашу уяву і співпереживання в епіцентр події. і якщо вдається цього досягти, побачити на власні очі, почути і відчути своїм єством єдність в одній часовій і просторовій безперервності, мораль-ній атмосфері, то можна твердити, що маємо справу з непересічним твором. ідеться не про якесь штучне утворення віри й ототожнення себе з героєм, а про віру митця у власну художню природу і худож-ній талант, здатність створювати присутність, а отже, спонукати до творчості діяльність уяви та внутрішнього бачення, коли, наприклад, слово набуває пластичної повноти і виразності.
для того, щоб стати зримою, пластично виразною і до того ж пе-реконливою, актуалізація в мистецтві (образність в її безпосередній процесуальності) досягається, з погляду творчої передумови, дуже непросто. Лише справжнім талантам і геніям підвладне мистецтво по-вернення образові життя в його рельєфності і художньо-почуттєвих перетвореннях.
№ 9
11. Своєрідність мистецтва як виду естетичної діяльності
Естетика - одна з наук про становлення чуттєвої культури людини, про її почуття. Як і будь-яка інша наука, естетика має певні напрямки своєї діяльності та різноманітні форми. Серед таких напрямків діяльності найбільше виділяється мистецтво, бо саме тут естетичний компонент є домінуючим, предмет діяльності не має іншого застосування окрім естетичної насолоди.
Мистецтво - одна з форм суспільної свідомості, вид людської діяльності, яка являє відображення дійсності в художніх образах, один з найважливіших способів освоєння естетичного світу, а також одна з універсальних форм відображення, оцінки чи пізнання явища, а не його власне буття.
Естетика і мистецтвознавство - сукупність наук, які досліджують сутність мистецтва на соціально-естетичному рівні. В літературі з естетики за предмет мистецтва береться переважно людина, ширше - людина в її відношенні зі світом. На мою думку це так, оскільки й саме мистецтво в його всебічному значенні є витвором людського таланту й розуму. І якщо продовжувати цю думку далі, то можна прийти висновку, що людство багато відповідей естетичного і морального змісту одержує саме з мистецтва. Адже через мистецтво значною мірою пізнається духовність, психологізм, та талант генія.
Матеріалістичний погляд на природу естетичної діяльності дає можливість визначити основні факти, які характеризують мистецтво, як основний вид естетичної діяльності. В найзагальніших рисах їх можна сформулювати таким чином.
По-перше, мистецтво виникло на основі розвинутих в межах безпосередньої практичної діяльності естетичних потреб та естетичних здібностей людини. Розвинуті естетичні здібності і потреби сприяли формуванню суспільної необхідності культивування естетичних переживань та перенесення в них центру ваги з практичної і магічної функцій у сферу формування з їхньою допомогою суспільних зв'язків та суспільних уявлень. При цьому зв'язок мистецтва з матеріальним виробництвом ніколи не зникав повністю, оскільки протиставлення користі і незаінтересованого задоволення, що дається естетичними об'єктами, було предметом дискусії протягом усієї історії мистецтва.
По-друге, в історії поділу праці поява мистецтва стала останньою фазою справжнього поділу праці на фізичну і розумову. Усі попередні сторичні форми поділу праці - це, власне, поділ у сфері матеріального виробництва. Відокремлення духовного виробництва від матеріального вивільнило його від прямої залежності та злитості з практикою, дало йому змогу розвиватися більш інтенсивно і усвідомлено, формувало професійну діяльність у сфері мистецтва, науки, філософії.
По-третє, історичним фактом було те, що мистецтво виникало тільки в суспільстві, поділеному на класи. Класи, що панують у матеріальному виробництві, контролюють виробництво духовне: ідеї та естетичні потреби панівного класу стають пануючими ідеями і потребами.
.По-четверте, мистецтво розвивається лише у тісному зв'язку з соціально-економічним та духовним життям суспільства. Цей зв'язок не є прямою залежністю одного від другого, а складним діалектичним взаємозв'язком, що вимагає щоразу конкретно-історичного аналізу. По-п'яте, функції мистецтва в залежності від його конкретно-історичної форми здатні змінюватися; важливість мистецтва оцінюється в кожну епоху по-різному: головною вважається то виховна, то гедоністична, то дидактична або інша функції.
Отож, як ми бачимо, мистецтво - це найголовніший вид естетичної діяльності, одна з універсальних форм відображення, оцінки чи пізнання явища, бо саме тут естетичний компонент є домінуючим, предмет діяльності не має іншого застосування окрім естетичної насолоди.