55. Зовнішня торгівля України, її динаміка та структура

Зовнішня торгівля на сучасному етапі є надзвичайно динамічною. Це зумовлено значною мірою розвитком спеціалізації та кооперування виробництва в міжнародному масштабі, скасуванням багатьох обмежень у МТ, високими темпами розвитку “нових індустріальних країн”.

Зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг в Україні за 1 квартал 2002р. Становив 8580,1 млн.дол. США і збільшився порівняно з 1 кварталом 2001р. на 0,4%. Обсяги експорту товарів та послуг збільшився на 1,7%, імпорту – зменшились на 1,2% і склали відповідно 4765,8 млн. та 3814,3 млн. дол. Зовнішньоторговельні операції з товарами Україна здійснювала з партнерами із 174 країн світу. Більше 30% експортних поставок здійснювалось до Туреччини, Німеччини, Італії, Китаю, Угорщини, США та Іспанії. Імпортні надходження з Туркменістану, Німеччини., США, Польщі, Італії, Казахстану та Швеції разом складали понад 36%. До РФ здійснювалось 17% експортних та 36,8% імпортних надходжень.

Більше 40% обсягу експорту становили поставки неблагородних металів. Майже 39% припадало на поставки мінеральних продуктів, машин, устаткування та механізмів, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, зернових культур, текстилю та текстильних виробів. У загальному обсязі імпорту майже 43% вартості припадало на мінеральне паливо, нафту та продукти її переробки. Поставки машин, устаткування та механізмів, продукції хімічної промисловості , неблагородних металів та виробів з них, текстилю та текстильних виробів, засобів наземного транспорту, крім залізничного, паперу та картону разом становили 38% вартості імпорту.

Загальний обсяг зовнішньо торгівлі послугами у 1 кварталі 2002 року склав 1160 млн. дол.. США і збільшився проти 1 кварталу 2001 року на 3,2%.

Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції послугами з 185 країнами партнерами. Найбільшу питому вагу в загальному обсязі експорту продовжують складати транспортні послуги, імпорту – державні послуги, послуги транспорту, різні ділові, професійні та технічні послуги.

57. Механізм та моделі входження України в міжнародну економіку. Об'єктивні основи зовнішньоекономічних зв'язків України

Розбудова незалежної України об'єктивно вимагає її входження у світове господарство на організаційно-економічних засадах ринкових відносин, на принципах рівності і взаємної вигоди у співробітництві.

Об'єктивна необхідність інтеграції України у міжнародну економіку і розвитку її міжнародних економічних відносин безпосередньо випливає на­самперед з потреб використання в національній системі відтворення міжна­родного поділу праці для прискорення переходу до ринкової економіки з метою розвитку країни і зростання багатства суспільства. Така необхідність спрямована на формування ефективної структури економіки країни. Поряд з об'єктивною необхідністю інтеграції України у світове господар­ство і розвитку її зовнішньоекономічних відносин існують і об'єктивні мож­ливості для таких процесів. До них насамперед належить економічний по­тенціал нашої країни, що дає підставу для участі в міжнародному поділі праці.

Об'єктивною можливістю для інтеграції у світове господарство є вироб­лення механізму зовнішньоекономічних зв'язків, по-перше, на макрорівні (загальнодержавному); по-друге, на мікрорівні підприємств; по-третє, на глобаль­ному і регіональному рівнях шляхом участі у спеціалізованих і багатоцільо­вих економічних міжнародних організаціях ООН і регіональних економіч­них об'єднаннях типу ЄС, певних структурах СНД, зони вільної торгівлі між Грузією, Україною, Узбекистаном, Азербайджаном і Молдовою (ГУУАМ), Чор­номорської зони співробітництва тощо. Поєднання об'єктивної необхідності й об'єктивних можливостей входження України у світове господарство ро­бить цей процес закономірним. Відомо, що енергетичне самозабезпечення є однією з головних умов неза­лежності. Досягти його Україна може, якщо візьме курс на модернізацію наявних і спорудження нових екологічно чистих вугільних і газотурбінних електростанцій, на розвиток власного енергетичного машинобудування, ефек­тивність використання енергоресурсів, застосування енергозберігаючих тех­нологій, скориставшись вітчизняними науковими і виробничими досягнен­нями, досягненнями розвинених країн. Особливості об'єктивних основ зовнішньоекономічних зв'язків України пояснюються насамперед тривалою відсутністю національної державності і можливості проводити незалежну економічну політику.

Основні напрямки, форми і суб'єкти зовнішньоекономічних відносин України. Етапною правовою основою для зовнішньоекономічних зв'язків незалежної України стали Декларація про державний суверенітет України

Входження України у світовий економічний простір можливе тільки на основі відкритості економіки за одночасного використання комплексу за­ходів для захисту внутрішнього ринку. Сучасні процеси глобалізації вимага­ють від України якомога ширшого використання всіх основних форм МЕВ.

Інтеграція України в структури світової економіки, МПП вимагає прове­дення багатовекторної зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням на­ціональних інтересів. Це стосується, по-перше, геополітичних напрямків цієї діяльності і, по-друге, входження до міжнародних економічних інституціо-нальних структур.

Щодо геополітичних напрямків зовнішньоекономічної діяльності Украї­ни, то стратегічними, магістральними її векторами, що одночасно є самодо­статніми, і взаємозалежними, керівництвом країни визначено такі три:

1) європейський вибір, оскільки ставиться мета входження до ЄС, що відно­ситься до перспективи, а нині це також розвиток двосторонніх економічних відносин з Німеччиною, Францією, Італією та іншими країнами і Договір з ЄС про партнерство і співробітництво;

2) на одному з головних місць знаходиться стратегічне партнерство з Росією, іншими країнами СНД, з якими Україна пов'язана багатьма аспек­тами — історично, виробничою кооперацією, ввозом енергоносіїв та іншого критичного імпорту, нарешті просто відносинами між людьми і т. п.;

3) до одного з ключових зовнішньоекономічних напрямків належить стра­тегічне партнерство зі США — світовим лідером.

У процесі створення нових основ співробітництва важливо не тільки не допускати неконтрольованого розпаду кооперативних зв'язків, а й знайти нових партнерів (адже нерентабельні підприємства і неконкурентоспроможна про­дукція призведуть до порушення традиційних господарських зв'язків), спрог-нозувати кон'юнктуру товарообміну з метою створення економіки відкрито­го типу, інтегрованої в європейський і світовий простір.

Розробка і послідовне втілення в життя єдиної національної геополітич-ної стратегії сприятимуть відновленню на економічній основі старих вироб­ничих зв'язків України і розширенню ЇЇ прямої участі в системі економіч­них і політичних відносин на глобальному рівні.

Таким чином, перехід України до нових умов господарювання і форм зовнішньоекономічних зв'язків сприяє зміцненню зони взаємного економіч­ного тяжіння східноєвропейських держав і України.

Співвідношення згаданих вище сегментів складається для країн-партнерів по-різному, залежно від прийнятих систем управління господарством, їхньої здатності освоювати нові форми співробітництва. І цілком імовірно, що прак­тика буде породжувати й інші сегменти. Спочатку в нових умовах центр ваги перемістився на двосторонні зв'язки.

Прийняття Україною відповідного законодавства відкриває і нові форми взаємного співробітництва. Мова йде про інвестиційну сферу, створення спільних підприємств за кордоном, особливо в прикордонній смузі, спільній діяльності на ринках третіх держав, оскільки, наприклад, угорські, польські, чеські, словацькі фірми вже завоювали там певні позиції.

Щодо розвитку торгівлі й інших форм зовнішньоекономічних зв'язків України з державами розвиненої ринкової економіки і країнами, що розви­ваються, доцільно було б спрогнозувати платіжний баланс нашої країни, беру­чи до уваги залежність від імпорту з третіх країн,

Подібні форми економічних відносин із залучення іноземного капіталу сприяли б впровадженню у виробництво сучасних технологій, додали б імпульс прогресивним зрушенням у господарській структурі України, забезпечили б вихід на світовий ринок з конкурентоспроможною продукцією. Що ж стосов­но контролю за діяльністю іноземних інвесторів, то диференційований підхід до оподатковування і видачі ліцензій, контроль за дотриманням санітарних та інших умов, створення національної агенції сприяння залученню інозем­них інвестицій та інші заходи, які успішно застосовуються в цивілізованих країнах світу, прийнятні і для України.

Сприятливе географічне розташування, значний потенціал обробної про­мисловості і перспективний експорт сільськогосподарської продукції варто враховувати у процесі розробки програми стабілізації і розвитку зовнішньо­економічних зв'язків України. Необхідно також пам'ятати, що: 1) торгівлю готовою продукцією на світовому ринку витісняє обмін науково-технічними досягненнями; 2) частка взаємного обміну деталями, компонентами, вузлами в міжнародній торгівлі зростає; 3) матеріально-технічне забезпечення вироб­ництва фірми не обмежується національним ринком. Таким чином, одним із стратегічних напрямків доцільно передбачити пріоритетне залучення іно­земного капіталу до науково-технічної і виробничої кооперації, взаємовигід­ний обмін на ліцензійній основі винаходами, розробками, ноу-хау, промисло­вими зразками і т. п.

Обґрунтована стратегія розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Украї­ни дає можливість раціонально вирішувати найбільш гострі проблеми оздо­ровлення економіки — зростання інвестицій, нагромадження валютних ре­сурсів, прискорення НТП, поліпшення якості товарів, підвищення збалансова­ності бюджету і платіжного балансу.

Подальшу децентралізацію зовнішньоекономічного комплексу, вихід на світовий ринок численних малих і середніх підприємств гальмує відсутність спеціальної підготовки значної частини персоналу. Таким чином, розвиток зовнішньоекономічних відносин є не самоціллю, а одним з перевірених досвідом багатьох розвинутих країн способів подолання кризового стану економіки, виведення виробничого потенціалу на сучасний технічний і технологічний рівень, підвищення добробуту народу України.

Роль економічної реформи в інтеграції України у світову економічну систему. Міжнародний досвід переходу економіки в нову якість показує, що практично завжди у випереджальному режимі проводяться економічні ре­форми, а потім відбуваються зміни в політичній надбудові. В Україні, як, до речі, і в інших державах, що утворилися після розпаду СРСР, така логіка реформування порушена, оскільки, по-перше, тут у свій час економічні пере­творення не просто недооцінювалися, але і запізнилися, а по-друге, вони відірва­лися від політичної сфери через специфіку утворення нових молодих держав на території колишнього Союзу.

Успішний розвиток зовнішньоекономічних зв'язків має ґрунтуватися на­самперед на кардинальних змінах у структурі національної економіки Укра­їни. Однак зовнішньоекономічні зв'язки — не пасивний елемент в еволюції національної економіки, вони можуть активно впливати на її розвиток. Для цього необхідно сконструювати гнучкий і динамічний механізм, що регулю­вав би інтеграцію економіки України у світовий ринок, зробив би її відкри­тою для зовнішнього світу. Нарешті, без інтеграції економіки України у світову економічну систему неможливо досягти високого рівня добробуту народу. При вирішенні проблеми інтеграції економіки України у світове господар­ство необхідно мати на увазі, що роль вертикальної ієрархії управління у світі неухильно зменшується і зростає значення горизонтальних зв'язків у процесі створення нової системи виробництва благ.

Основними характеристиками нової системи виробництва благ є: змен­шення числа зайнятих у промисловому виробництві найбільш розвинених країн; широке використання фірмами і корпораціями нових форм фінансо­вої діяльності як ефективних інструментів досягнення необхідного балансу між інвестиціями і заощадженнями; інформаційна революція, що все більше поширюється і зможе змінити виробничі ресурси.

Таким чином, для України, як і для інших колишніх республік СРСР, більш перспективним є вихід на світовий ринок у своїй державно-економічній цілісності з наступною інтеграцією у світову економіку. Зрозуміло, що при цьому ніяких гарантій наздогнати "швидкі" економіки ніхто дати не може, але "підтягтися" до них можливо.

Уже сьогодні Україна здатна будувати свої зовнішньоекономічні відноси­ни на взаємовигідних умовах. Актуальними є проведення переговорів з ме­тою визначення статусу України як країни, що розвивається, і вироблення її власної чіткої позиції в Міжнародному валютному фонді, Міжнародному банку реконструкції і розвитку, Генеральній угоді з тарифів і торгівлі Світової органі­зації торгівлі й Міжнародній організації праці, адже ці чотири організації є ключовими в міжнародному фінансовому, торговельному і соціальному регу­люванні. Ефективна участь в них розширить можливості України у сфері залучення іноземного капіталу, фінансових ресурсів, одержання певних тор­гових пільг, збереження тарифних засобів захисту національної індустрії і сільського господарства тощо.

Щодо пріоритетності в партнерах світових господарських зв'язків і поді­лу праці для України не існує якоїсь постійної домінанти, вона повинна співро­бітничати з якомога більшою кількістю країн і міжнародних організацій.

17|Сторінка