4. Виникнення та основні риси світового господарства

Розвиток світового ринку товарів привело на рубежі ХIХ-ХХ століть до інтенсифікації міжнародного економічного спілкування, що стало поступово виходити за рамки міждержавного обміну товарами. Бурхливий розвиток продуктивних сил і ріст моці фінансового капіталу привели до виникнення світового господарства.

Формування світового господарства показують 3 стадії становлення та розвитку класичного підприємства в промисловості економіки більш розвинених країн: підприємницька проста кооперація (від зародження п-цтва в промисловості і приблизно до середини ХVI ст.), велике машинне в-цтво. У період п-го перевороту в економі. Більш розвинених країнах і розгортання електротехнічної революції(поч.ХХст.) історично завершується формування СГ. Становлення СГ є історична еволюція інституту сімї, держави, власності, поєднаних розвитком тов.-гр. відносин, переходом її ф-ння зі сфери обігу в сферу в-цтва.

Характерною рисою світового ринку є міждержавне переміщення товару, міжнародна торгівля. При переході товарного виробництва від стадії світового ринку до стадії світового господарства виникає міжнародне переміщення вже не тільки товару, але і факторів його виробництва, насамперед капіталу і робочої сили.

Світове господарство-сукупність національних економік країн світу, зв'язаних між собою мобільними факторами виробництва.

Основою світового господарства, так само як і світового ринку, є міжнародний поділ праці й інших факторів виробництва.(Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тім, що він виявляється не стільки через міжнародний рух товарів, скільки через міжнародний рух факторів виробництва.

Характерні риси сучасного світового господарства наступні:

розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, насамперед у формах вивозу-ввозу капіталу, робочої сили і технології;

ріст на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, що розташовуються в декількох країнах, у першу чергу в рамках транснаціональних корпорацій;

економічна політика держав, що передбачає підтримку міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатобічній основі;

виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об'єднань.

Класифікація ф-рів в-цтва: Основні (ті, що від природи, чи результ іст. розвитку); розвинені (набуті в рез. Соц.-екю розвитку.; загальні (можуть заст.. в різних галузях в-цтва); соц-ні (вик. в окремих галузях)

Регулюється світове господарство за допомогою мір національної (наприклад, надання державних гарантій інвестицій) і міждержавної економічної політики (наприклад, висновок угод про запобігання подвійного оподатковування). У рамках світового господарства економіка окремих країн стає усе більш відкритою й орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

6. Критерії аналізу структури міжнародної економіки

Структура міжнародної економіки як цілісного системного утворення може розглядатися в різних площинах. Але в цілому при аналізі структури між­народної економіки можна виділити два загальних напрями її дослідження. По-перше, — напрям розвитку та дослідження політико-соціально-економічних елементів міжнародної економіки, які функціонують протягом тривало­го часу і визначають основні перспективні шляхи розвитку міжнародної еко­номіки. До другого напряму належать конкретні соціально-економічні прин­ципи структуризації міжнародної економіки, на основі яких можна його ви­ділити і розглядати сучасну господарську структуру.

Відповідно до першого напряму виділяються чотири концепції розвитку структури міжнародної економіки. Перша кон­цепція носить назву системного підходу до виділення структурних еле­ментів міжнародної економіки. За цією концепцією у структурі міжнарод­ної економіки виділяють чотири складових елементи, а саме:

1) світове ринкове господарство, 2) національне ринкове господарство,; 3) світове соціалістичне господарство; 4) національне соціалістичне Друга концепція виділення структурних елементів міжнародної економі­ки ґрунтується на теоретичному положенні про існування трьох світів у світовому співтоваристві, серед яких виділяють:

1) світ капіталізму, 2) світ соціалізму 3) світ, що розвивається,

Третя концепція структуризації міжнародної економіки ґрунтується на теоретичних положеннях про те, що в її межах можна виділити центр і периферію.

Четверта концепція структуризації міжнародної економіки базується на принципі політичної противаги. За цим принципом виділяють два види структури міжнародної економіки:

1) поділ міжнародної економіки на Схід та Захід.

2) поділ міжнародної економіки на Північ та Південь. Таким чином, перший напрям аналізу структури міжнародної економіки в основному передбачає виділення її складових за найбільш загальними по­казниками господарського розвитку та політико-соціальної й ідеологічної орієнтації їх функціонування в сучасних умовах.

Другий напрям дослідження структури міжнародної економіки ґрунтуєть­ся на таких принципах.

1. Економічний принцип

2. принцип ступеня розвитку ринку

3. Організаційний принцип

4. Соціально-економічний принцип

5. Важливе місце в дослідженні структури міжнародної економіки займає принцип аналізу її складових, до яких включаються окремі групи країн за рівнем середньорічного доходу на душу населення.

6. Регіональний принцип структуризації міжнародної економіки озна­чає, що її структура розглядається за ознакою територіального розміщення груп країн світу, насамперед їхнього розташування за континентами.

7. Регіонально-економічний принцип структуризації міжнародної еконо­міки означає розгляд структури міжнародної економіки на основі виділення груп країн, які мають схожі економічні ознаки та спільні кордони.