МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра загальної економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

Формування єдиної європейської валюти та історичний розвиток

Виконала:

студентка 26 групи ФЕУВ

Письмак К.С.

Перевірила:

викладач

Янчева Т.І.

Одеса - 2012

Зміст:

Вступ.........................................................................................................................3

1. Загальне поняття валютного ринку...................................................................4

1.1. Поняття й структура валютного ринку..........................................................4

1.2. Класифікація валютних ринків.......................................................................7

2. Формування єдиної європейської валюти.......................................................11

2.1. Історія становлення єдиної європейської валюы........................................11

2.2. Наслідки введення єдиної європейської валюти.........................................18

3. Рух і розвиток єдиної європейської валюти....................................................22

3.1. Руху єдиної європейської валюти по відношенню до долара....................22

3.2. Руху єдиної європейської валюти по відношенню до гривні.....................24

3.3. Перспективи розвитку європейської валюти...............................................26

Висновок.................................................................................................................29

Список використаної літератури..........................................................................31

Вступ

Актуальність даного питання є вивчення формування, розгляд перспектив розвитку єдиної європейської валюти. Найважливішим проявом цього процесу є появи і зміцнення позицій єдиної европеиской валюти на міжнародних фінансових ринках. Перша валюта здатна конкурувати з доларом. До введення євро тільки одна з європейських валют - німецька марка, грала помітну роль на валютних ринках світу, однак поза Європи вона не мала перспективи зміцнити і розширити позиції.

Створенне єдиної валюти «євро» за період свого існування придбала статус однієї з двох провідних світових валют, відтіснивши японську ієну, швейцарський франк і британський фунт стерлінгів. У 1999 р. євро був введений в безготівковий обіг, а з 2002 р. - в готівковий обіг країн-членів зони євро.

Перехід на єдину валюту забезпечив європейським країнам наступні переваги:

• Ліквідація ризиків обмінних курсів національних валют і економія на витратах здійснення валютообмінних операцій;

• стабілізація цін, зменшення темпів інфляції та інфляційних очікувань: за останні п'ять років рівень інфляції в зоні євро не перевищував 2% на рік, що є головною метою діяльності Європейського центрального банку (ЄЦБ);

• прискорення процесів фінансової інтеграції в рамках ЄС; багато сегменти фінансового ринку характеризуються достатньою глибиною і ліквідністю, а це сприяє кращому розподілу ресурсів і ризиків;

• зміцнення довіри до монетарної політики країн зони євро, зменшення волатильності валютних курсів і збільшення обсягу транскордонних фінансових операцій;

• зростання ролі Європи в міжнародній валютній системі.

Євро не тільки успадкував провідні позиції національних валют, на зміну яким він прийшов, але і зайняв більш високе місце, ніж всі замінені їм національні валюти, ставши другою світовою валютою після долара.

У червні 2007 р. Європейський центральний банк (ЄЦБ) опублікував шостий доповідь про міжнародних позиціях. На додаток можна привести результати спеціального дослідження Банку міжнародних розрахунків, проведеного в квітні 2007 р.: операції з обміну євро на долари склали 40% традиційних угод на валютному ринку і 46% на ринку валютних похідних інструментів. Частка євро в операціях з процентними дериватами зросла з 65% у 2004 р. до 82% в 2007 р. (частково це підвищення пояснюється зростанням курсу євро з квітня 2004 р. по квітень 2007 р. на 12,8%). Набагато менше використовується євро в розрахунках з міжнародної торгівлі, за винятком розрахунків країн зони євро з їх торговими партнерами. Розрахунки в торгівлі сировинними та енергетичними товарами традиційно здійснюються в доларах.

1. Загальне поняття валютного ринку

1.1. Поняття й структура валютного ринку

Валютний ринок - це сукупність економічних та організаційних форм, що пов'язані з купівлею або продажем валют різних країн. До валютного ринку як системи входить підсистема валютного механізму і валютних відносин. Під першою маються на увазі правові норми й інститути, що репрезентують Ці норми на національному та міжнародному рівнях. До другої входять щоденні зв'язки, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших грошових операцій, що спрямовані на придбання або продаж іноземної валюти.

У системі валютного ринку можна виділити:

1. Міжнародний валютний ринок;

2. Національний валютний ринок;

3. Регіональний валютний ринок.

Міжнародний валютний ринок - складається з системи тісно пов'язаних швидкодіючими канальними чи супутниковими комунікаціями регіональних ринків.

На регіональних валютних ринках здійснюється торгівля вільно конвертованими валютами та валютами місцевих національних ринків. Регіональні валютні ринки за характером операцій не відрізняються один від одного, національні - відрізняються за ступенем конвертованості національної валюти, за обсягом зовнішньоторговельних та валютно-обмінних операцій, за ступенем інтегрованості в світове співтовариство, рівнем стійкості й відкритості економіки, рівнем розвитку комунікацій та ступенем регулювання державою валютних операцій.

Будь-який ринок функціонує завдяки його учасникам, які перебувають у певних економічних відносинах. Учасниками валютного ринку є банки, валютні біржі, брокерські агентства, зовнішньоторговельні та виробничі фірми, інвестори, спекулянти, хеджери, гравці, індивідууми (туристи; особи, які отримують грошові перекази від родичів, котрі проживають за кордоном), міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації. Всіх учасників валютного ринку можна розподілити на організованих і неорганізованих. Організовані учасники працюють на організованому ринку, яким є біржовий валютний ринок. Валютні біржі - це, як правило, некомерційні організації, завданням яких є мобілізація тимчасово вільних валютних ресурсів і встановлення курсу валюти.

Найбільшим валютним ринком виступає ринок «спот», що забезпечує негайне постачання валюти (протягом двох робочих днів). Поряд з ним набуває поширення терміновий (форвардний) валютний ринок. На ньому укладають угоди між двома учасниками ринку про обмін фіксованої кількості валюти на визначену дату в майбутньому за наперед обумовленим курсом. Аналогічний контракт може мати форму ф'ючерсного і відрізнятися від форвардного лише тим, що перший укладають поза біржею. Терміновий контракт складається з курсу спот на момент укладання угоди і премії чи дисконта, тобто надбавки або знижки, залежно від процентних ставок у даний момент.

Щоденний обіг світового валютного ринку становить від $500 млн. до $4 трлн., 20% обігу припадає на азіатський ринок, 40 - на європейський і 40% - на американський. Найбільшою інтенсивністю розвитку відрізняється американський ринок, валютний обіг на якому зріс більше ніж на 120%, в той час як на Лондонському ринку - лише на 107%.

Найважливішим елементом валютної системи є валютний курс, оскільки економічні операції між учасниками валютного ринку неможливі без обміну однієї національної валюти на іншу. При визначенні поняття валютного курсу підкреслюють або здатність виражати співвідношення різних валют, або його цінову функцію. Отже, валютний курс - це ціна однієї валюти, виражена в іншій валюті, або пропорція, за якою валюту однієї країни обмінюють на валюту іншої країни, що має форму коефіцієнта перерахунку однієї валюти в іншу й призначена для взаємного обміну валют, порівняння цін і вартісних статистичних показників різних країн, виражених у національних та іноземних валютах, а також: для періодичної переоцінки рахунків у іноземній валюті фірм і банків.

У більшості країн, говорячи про валютний курс, мають на увазі кількість національної валюти, необхідної для купівлі однієї одиниці іноземної валюти, що називається прямим котуванням. Наприклад, один долар США дорівнює 8 гривням (іноді такий валютний курс називають американським валютним курсом). Однак у деяких випадках, зокрема у Великобританії, ситуація протилежна: обмінний курс показує, скільки одиниць іноземної валюти можна купити на одиницю національної валюти. Це - непряме котування, у нашому прикладі воно становитиме 1/4 = 0,25 долара за одну гривню (валютний курс, отриманий на основі непрямого котування, називають ще європейським валютним курсом).

У банківській практиці України поширюється використання крос-курсів, які визначають розрахунковим шляхом з використанням валюти третьої країни, котру широко застосовують у валютних операціях і яка становить співвідношення між двома валютами, що випливає з їхнього курсу щодо третьої валюти. Оскільки більшість валютних операцій виражена у доларах США, то звичайно дві недоларові валюти співвідносяться між собою за допомогою крос-курсу.

Важливою складовою міжнародного ринку капіталу є міжнародна торгівля валютою, яку здійснюють комерційні банки, корпорації, небанківські фінансові установи, центральні банки та інші державні органи. Зазначені юридичні особи є також суб'єктами міжнародного ринку капіталу, який діє у мережі світових фінансових центрів.

Отже, міжнародний валютний ринок можна розглядати як складову міжнародного ринку капіталу. Валютний ринок є системою міжнародних організаційних і економічних відносин, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют і платіжних документів, зафіксованих в іноземних валютах. Можна вирізняють чотири групи суб'єктів цього ринку.

Групи суб'єктів ринку:

• Державні установи (чільне місце серед них посідають центральні банки і казначейства відповідних країн);

• юридичні та фізичні особи різної державної належності, що займаються міжнародним бізнесом;

• комерційні банківські установи, що обслуговують зовнішньоекономічну діяльність;

• валютні біржі, а також валютні департаменти фондових і товарних бірж.

На міжнародному валютному ринку провідну роль відіграють великі транснаціональні банки. Вони мають розгалужену мережу філіалів, широко застосовують у своїй діяльності новітні комунікаційні технології. Використовуючи комп'ютерні, телексні, телефонні засоби зв'язку, учасники валютного ринку мають можливість працювати у режимі реального часу. Сучасні комунікаційні технології дають змогу переказувати кошти у будь-яке місце планети впродовж кількох хвилин. Центральні банки країн та інші державні органи вдаються до валютних інтервенцій, позичання коштів за кордоном.