53. Суть і зміст платіжного балансу

Платіжний баланс, — це статистичний звіт за певний період, який показує: а) операції з товарами, послугами і доходами, здійснені будь-якою країною із закордоном; б) зміну власності та інші зміни в монетарному золоті, спеціальних правах запозичення (СДР), що належать даній країні, а також фінансових вимогах і зобов'язаннях стосовно закордо­ну; в) односторонні перекази та компенсуючі записи, необхідні для бухгал­терського балансування тих операцій та змін, які взаємно не покриваються. Іншими словами, платіжний баланс — це статистичний звіт, у якому в сис­тематизованому вигляді наводяться підсумкові дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.

Для правильного розуміння й аналізу платіжного балансу необхідно на­самперед визначити основні принципи його побудови:

1. Охоплення всіх зовнішньоекономічних операцій країни за певний пері­од (місяць, квартал, рік).

2. Система подвійного запису. Оскільки платіжний баланс — це бухгал­терська балансова тотожність, то кожна відображена в ньому операція має бути подана двома записами, що мають однакове вартісне вираження. Один із цих записів позначається як кредит зі знаком плюс, інший — як дебет зі знаком мінус.

3. Економічна територія країни — географічна територія, що знаходить­ся під юрисдикцією уряду даної країни, у межах якої можуть вільно пере­міщуватися робоча сила, товари і капітал.

4. Резидент — нерезидент. Для відокремлення зовнішньоекономічних операцій від внутрішньоекономічних МВФ рекомендує враховувати тільки операції між резидентами і нерезидентами країни.

5. Ринкова ціна. Для реєстрації операцій у платіжному балансі викорис­товуються ринкові ціни — тобто ціни, за якими укладаються реальні угоди між незалежним покупцем і незалежним продавцем.

6. Розрахункова одиниця. При складанні платіжного балансу країни по­винні використовувати ту розрахункову одиницю, яка застосовується ними у внутрішніх розрахунках і обліку. Для перерахування даних у долари реко­мендується використовувати курс національної валюти до долара, що фак­тично діяв на ринку на дату складання платіжного балансу.

7. Час реєстрації. Оскільки кожна операція у платіжному балансі має бути подана двома записами, обидва ці записи в ідеалі повинні бути зроблені одночасно — у момент здійснення даної операції.

8. Джерела інформації. Для складання платіжного балансу використову­ються: митна статистика, статистична звітність грошового сектору, інформація про розміри зовнішнього боргу, дані про операції з іноземною валютою тощо.

Схема побудови платіжного балансу. Повна схема складання ПБ, реко­мендованого МВФ, містить 112 статей. Агрегована схема зводить ці статті в сім блоків (груп)В аналітичних цілях усі статті платіжного балансу поділяються на статті, що знаходяться "над рискою", і показують рух матеріальних цінностей, весь рух капіталу, за винятком зміни міжнародних резервів, і статті, що знахо­дяться "під рискою", і включають тільки зміни запасів міжнародних резервів уряду і центрального банку.

1. Поточні операції (блок А). За цими операціями розраховується ба­ланс, який показує, чи є прибуток від руху товарів, послуг і грошових переказів.

2. Рух капіталів (блоки В + С), за яким також можна підрахувати сальдо.

3. Балансуючі операції (блоки Е + Р + 6).

В результаті утворюється підсумкове сальдо ПБ (сальдо підсумкового ба­лансу, сальдо балансу офіційних розрахунків), яке фінансується, тобто погаша­ється (якщо воно від'ємне) чи розподіляється (якщо воно позитивне) переваж­но за рахунок підсумкової зміни золотовалютних та інших офіційних резервів країни (блок Н).

Аналіз статей поточного ПВ. У практичних і аналітичних цілях найбільш важливою частиною платіжного балансу є баланс поточних операцій (БПО), тобто блок А. Саме цей блок охоплює товарами та послугами зовнішню торгів­лю, яка залишається головною формою зовнішньоекономічних зв'язків у світі, а також такі великомасштабні операції, як переказ доходів від раніше виве­зених та ввезених капіталів, грошові перекази приватних осіб та безоплатна допомога (так звані трансферти) тощо. Слід звернути увагу на той факт, що експорт та імпорт оцінюються в цінах ФОБ, в той час як у зовнішньоторго­вельній статистиці — в цінах СІФ (+ страхування та транспортні витрати).

Статті, об'єднані під назвою "Інші товари, послуги та доходи", включають:

а) поставки товарів, які важко відділити від поставок послуг;

б) різноманітні послуги;

в) доходи та витрати на використання прав власності (ліцензії, роялті, патенти);

г) доходи від приватних та державних інвестицій за кордон і аналогічні доходи від іноземних інвестицій у країні;

д) операції, пов'язані з політичними та адміністративними функціями дер­жави за кордоном.

Статті "Приватні односторонні перекази" та "Державні односторонні перекази" включають:

а) грошові перекази (трансферти) переселенців, іноземних робітників тощо;

б) безоплатну державну допомогу.

Трансферти включають міжкраїнну передачу матеріальних ресурсів, коли в обмін країна не одержує ніякого вартісного еквівалента, тобто залежно від напрямку трансферту він відбивається у платіжному балансі тільки за кре­дитами або за дебетом. Трансферти бувають поточні і капітальні. Поточні трансферти включаються в рахунок поточних операцій платіжного балансу, а капітальні — в рахунок операцій з капіталом. Поточні трансферти не озна­чають передачі права власності на основний капітал, не пов'язані з придбан­ням або використанням основного капіталу і не передбачають анулювання боргу кредитором.

Аналіз статей балансу руху капіталів. Міжнародний рух товарів і по­слуг, що фіксується в рахунку поточних операцій платіжного балансу, відпо­відним чином фінансується. Це фінансування відображається в рамках де­кількох груп статей платіжного балансу, що іноді спрощено називають ба­лансом руху капіталу.

"Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал" (блок В) включає:

а) прямі та портфельні інвестиції;

б) інший довгостроковий капітал, куди входять:

• довгострокові державні та приватні банківські позики;

• виплату (отримання) основної частки боргу за раніше отриманими (на­даними) позиками;

• підписку на цінні папери міжнародних фінансових установ.

"Короткостроковий капітал" (блок С) відображає рух інвестицій стро­ком до одного року включно і характеризує переважно рух короткостроко­вих державних паперів і зобов'язань, банківських депозитів і міжбанківської заборгованості, короткострокових позик.

До балансу руху капіталу примикає блок О, "Помилки та пропуски", який охоплює не стільки помилки, скільки пропуски, особливо приватні, зроб­лені при підрахунку руху короткотермінового капіталу (де кількість щоден­них операцій досягає в деяких країнах астрономічних цифр), а також включає контрабанду та нелегальний рух капіталу.

Аналіз статей підсумкового балансу. При аналізі підсумкового балансу розглядаються всі блоки, крім Н.

"Компенсуючі статті" (блок Е) включають зміни в обсягах (але не самі обсяги):

а) золотого запасу країни за рахунок монетаризації/демонетаризації зо­лота і змін світових цін на золото;

б) СДР на рахунку країни та її резервної позиції у МВФ в силу змін їх обмінного курсу;

в) валютних резервів країни, її зовнішніх вимог та отриманих нею від МВФ кредитів за рахунок зміни обмінних курсів.

"Надзвичайне фінансування" (блок Р) охоплює переважно операції з пом'якшення дефіциту ПБ — безоплатні позики МВФ, позики для структур­ної перебудови від Світового банку, а також прострочення у виплаті, перене­сення і списання боргів та виплату цих боргів раніше терміну.

"Зобов'язання в складі валютних резервів іноземних державних органів" (блок С) охоплюють державні депозити в іноземних банках і купівлю (продаж) іноземних цінних паперів державними органами (які розглядають їх як еквівалент валютних резервів).