42. Державне регулювання міжнародної передачі технологій

Головна мета створення нових технологій — прорив зробленої на їхній основі продукції на світовий ринок і придушення конкурентів.

Кожна країна прагне утримати технологію в національних рамках, забороняючи або обмежуючи вивіз новітньої технології, розуміючи, що забезпеченість нею є головною опорою в конкурентній боротьбі на світовому ринку. Багато країн обмежують імпорт технології з метою обмеження іноземної конкуренції і збереження робочих місць.

Введення державного регулювання або контролю за міжнародною передачею технології може бути викликане:

• Прагнення утримати технологічне лідерство. Політика обмеження методами державної політики вивозу передової технології традиційно виходить з концепції технологічного лідерства, відповідно до якої країна, що лідирує в тій або іншій технологічній сфері, має відносну перевагу перед іншими країнами у виробництві технологічно ємної продукції.

• Розуміння національної безпеки. Державний контроль спрямований насамперед на запобігання потрапляння технології виробництва озброєнь і технології «подвійного призначення» у країни, уряди яких проводять ворожу політику або у відношенні яких існують дані про можливості переходу до такої політики в майбутньому.

• Умови міжнародних угод. Для виконання багатосторонніх угод країни-учасниці вводять державний контроль за продажем технології, що потенційно може бути використана для створення хімічної, бактеріологічної, ракетної зброї. Ці види озброєнь вважаються особливо жорстокими, і їхнє виробництво підлягає забороні або строгому міжнародному контролеві. Відповідно до міжнародних угод підлягає особливому контролеві вивіз технологій і науково-технічної інформації, що можуть бути застосовані при створенні матеріалів, устаткування, що мають мирне призначення, але можуть бути використані для створення зброї масового знищення.

Механізми регулювання

На державному рівні заст. Прямі та непрямі методи регулювання вивозу та ввозу технології через певрі інституційні стр-ри.

Пряме державне регулювання вивозу і ввозу технології здійснюється органами експортного контролю, методами митного і прикордонного контролю. Право на експорт деяких технологічноємних товарів урегульовується отриманням спеціального дозволу уряду. Непряме регулювання передачі технології здійснюється в більшості країн через державну систему реєстрації патентів і торговельних знаків. Порушення законів, що регулюють міжнародну передачу технології, вважається державним злочином і підлягає переслідуванню в карному порядку ( довічного висновку і страти.

Країни — одержувачі іноземної технології найчастіше регулюють її ввіз тільки по розуміннях законності і правопорядку, забороняючи увіз визначених видів технології, що небезпечні для суспільства. Найчастіше рівень загального технологічного розвитку країни, що прагне придбати іноземну технологію, сам по собі може виявитися перешкодою на шляху її

передачі. Соціальні, культурні розходження, розриви в загальноосвітньому рівні між країнами, що не дозволяють працівникам з менш розвитих країн освоїти і застосовувати новітню технологію, розходження в підходах до керування і впровадження технологій також можуть перешкоджати її міжнародному рухові. Звичайно державному контролеві в тих або інших формах підлягає ввіз технології виробництва зброї, хімічних товарів, наркотиків, спиртних напоїв.

Отже, кожна країна прагне удержати передову технологію в національних рамках шляхом накладення явних і схованих заборон або обмежень на її вивіз, розуміючи, що забезпеченість нею є головною опорою в конкурентній боротьбі на світовому ринку. По розуміннях національної безпеки, політичним і ідеологічним мотивам контролюється передача військової технології і технології «подвійного призначення». Багато країн обмежують імпорт технології з метою обмеження іноземної конкуренції і збереження робочих місць.