23. Кількісні інструменти регулювання міжнародної торгівлі

Кількісні обмеження — адміністративна форма нетарифного державного регулювання торговельного обороту, що визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту або імпорту. Кількісні обмеження можуть застосовуватися за рішенням уряду однієї країни або на основі міжнародних угод, що координують торгівлю визначеним товаром. Кількісні обмеження включають квотування та ліцензування і «добровільне» обмеження експорту.

Квотування

Найбільш розповсюдженою формою кількісних обмежень є квота.

Квота (quota) — кількісна нетарифна міра обмеження експорту або імпорту товару визначеною кількістю або сумою на визначений проміжок часу.

Квоти розділяються на: експортні — вводяться або відповідно до міжнародних стабілізаційних угод, що встановлюють частку кожної країни в загальному експорті визначеного товару (експорт нафти з країн ОПЕК), або урядом країни для запобігання вивозу товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку (експорт нафти з Росії і цукру з України ); імпортні — вводяться національним урядом для захисту місцевих виробників, досягнення збалансованості торговельного балансу, регулювання попиту та пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торговельну політику інших держав.

По охопленню квоти поділяються на: глобальні — установлюються на імпорт або експорт визначеного товару на визначений період часу незалежно від того, з якої країни він імпортується або в яку країну він експортується. Зміст таких квот звичайно полягає в забезпеченні необхідного рівня внутрішнього споживання, і обсяг їх обчислюється як різниця внутрішнього виробництва і споживання товару. індивідуальні — встановлена в рамках глобальної квоти квота кожної країни, що експортує або імпортує товар. Такі квоти встановлюються звичайно на основі двосторонніх угод, що дають основні переваги в експорті або імпорті товару тим країнам, з якими маються тісні взаємні політичні, економічні й інші інтереси.

Припустимо, що внутрішня пропозиція товару в країні складає S_d, а попит — D_d. Пропозиція того ж товару з-за кордону необмежена і складає S_w за світовою ціною P_w. У цій ситуації внутрішнє виробництво товару складе Q₁, споживання — Q₄, імпорт товару — Q₄Q₁- Країна вирішує обмежити імпорт товару, ввівши імпортну квоту в розмірі Q₃Q₂ В результаті скорочення зовнішньої пропозиції внутрішні ціни на товар піднімаються до рівня Р_q , внутрішнє виробництво збільшиться до Q₂, внутрішній попит скоротиться до Q₃, імпорт зменшиться до розмірів квоти, тобто Q₃Q₂. Як і у випадку імпортного тарифу, скорочення надлишку споживання складе суму сегментів a+b+c+d. Сегмент а — ефект переділу, b — ефект захисту, c — ефект доходів, d — ефект споживання. Сукупні економічні втрати складуть b+d.

В умовах свободи торгівлі ціна товару складає 6 дол., по якій держава робить 1 одиницю, споживає 7 одиниць і імпортує 6 одиниць з-за кордону. Країна вводить квоту на імпорт у розмірі 2 одиниць, що підвищує ціну товару до 7 дол. за одиницю. Тим самим за імпорт 2 одиниць товару в рамках квоти споживачі змушені платити на 1 дол. більше за кожний. Доход у розмірі 2 дол. перерозподіляється від споживачів компаніям, що імпортують, що під захистом імпортної квоти купують товар на світовому ринку за 6 дол., а продають на внутрішньому ринку за 7 дол. Частина або весь цей доход держава може вилучити в бюджет за рахунок конкурсного продажу ліцензій на право імпортувати товар у рамках квоти .

Ліцензування

Тісно зв'язаний із квотуванням інший вид державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, називаний ліцензуванням.

Ліцензування— регулювання зовнішньоекономічної діяльності через дозволи, які видаються державними органами на експорт або імпорт товару у встановлених кількостях за визначений проміжок часу.

Ліцензування може бути складовою частиною процесу квотування або бути самостійним інструментом державного регулювання. У першому випадку ліцензія є лише документом, що підтверджує право ввезти або вивезти товар у рамках отриманої квоти; у другому — здобуває ряд конкретних форм:

• разова ліцензія — письмовий дозвіл терміном до 1 року на ввіз або вивіз, яке видається урядом конкретній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної операції; • генеральна ліцензія — дозвіл на ввіз або вивіз того або іншого товару протягом року без обмежень кількості угод; • глобальна ліцензія — дозвіл ввезти або вивезти даний товар у будь-яку країну світу за визначений проміжок часу без обмеження кількості або вартості; • автоматична ліцензія — дозвіл, видаваний негайно після одержання від експортера або імпортера заявки, що не може бути відхилена державним органом.

Механізми розподілу ліцензій, які використ. різними країнами, досить різноманітні:

• аукціон — продаж ліцензій на конкурсній основі. Вважається самим економічно ефективним способом розподілу ліцензій, здатним принести доходи державній скарбниці, порівнянні з доходами від мита на той же товар. • система явних переваг — закріплення урядом ліцензій за визначеними фірмами пропорційно розмірам їхнього імпорту за попередній період або пропорційно структурі попиту з боку національних імпортерів. Звичайно цей метод використовується для підтримки тих фірм, що змушені скоротити імпорт товару через уведення квот, що дозволяє зменшити їхнє чоло• система явних переваг — закріплення урядом ліцензій за визначеними фірмами пропорційно розмірам їхнього імпорту за попередній період або пропорційно структурі попиту з боку національних імпортерів. Звичайно цей метод використовується для підтримки тих фірм, що змушені скоротити імпорт товару через уведення квот, що дозволяє зменшити їхній лобістський тиск на уряд з метою скасувати ці ліцензії. У США така система використовувалася на початку 70-х років для розподілу ліцензій на імпорт нафти;

• розподіл ліцензій на внеце-новой основі — видача урядом ліцензій тим фірмам, що продемонстрували свою здатність здійснити імпорт або експорт найбільш ефективним способом. Звичайно цей спосіб вимагає утворення експертної комісії, розробки критеріїв оцінки (досвід, наявність виробничих потужностей, кваліфікація персоналу й ін.), проведення декількох турів конкурсу, що неминуче зв'язано з великими витратами і зловживаннями.

Кількісне обмеження імпорту в країну може бути досягнуто не тільки за рахунок дій її уряду по введенню імпортного тарифу або імпортних квот, але й у результаті мір, прийнятих урядом країни, що експортує, у рамках так званих «добровільних» обмежень експорту. «Добровільне» обмеження експорту вводиться урядом звичайно під політичним тиском більш великої країни, що імпортує, що загрожує застосування однобічних обмежувальних заходыв на імпорт у випадку відмовлення «добровільно» обмежити експорт, що завдає шкоди її місцевим виробникам.

«Добровільне» обмеження експорту — кількісне обмеження експорту, засноване на зобов'язанні одного з партнерів по торгівлі обмежити або, принаймні, не розширювати обсяг експорту, прийнятому в рамках офіційної міжурядової або неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару.