- •1. Теорія міжнародної економіки як складова загальної економічної теорії
- •2. Еволюція світового ринку
- •3. Міжнародний поділ факторів виробництва
- •4. Виникнення та основні риси світового господарства
- •6. Критерії аналізу структури міжнародної економіки
- •7. Соціально-економічна структура міжнародної економіки
- •8. Організаційно-економічна структура міжнародної економіки
- •9. Аналіз структурних форм мев
- •10. Теорія абсолютних переваг а.Сміта
- •12. Стандартна модель міжнародної торгівлі
- •13. Теорія співвідношення факторів виробництва. Парадокс Леонтьєва
- •14. Теорія специфічних факторів виробництва. Специфічні і мобільні фактори
- •15. Теорії попиту та реверсу в міжнародній торгівлі
- •16. Теорія внутрішньогалузевої міжнародної торгівлі. Розходження внутрішньогалузевої і міжгалузевої торгівлі
- •17. Ефект масштабу та недосконала конкуренція в міжнародній торгівлі. Торгівля на основі ефекту масштабу
- •18. Вплив міжнародної торгівлі на доходи
- •19. Свобода торгівлі та протекціонізм
- •20. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •21. Економічна роль мита
- •22. Проблема оптимального мита
- •23. Кількісні інструменти регулювання міжнародної торгівлі
- •25. Приховані методи торговельної політики
- •27. Міжнародна торгівля послугами
- •28. Теорії руху факторів виробництва. Мобільність факторів у теорії порівняльних переваг
- •29. Міжнародні інвестиції. Правило Вальраса
- •30. Прямі закордонні інвестиції
- •32. Портфельні закордонні інвестиції, їх причини та види
- •33. Міжнародні позики та кредитування. Інструменти міжнародного кредитування
- •34. Причини міжнародної міграції робочої сили та її види
- •35. Масштаби та напрямки міграції робочої сили. Масштаби міграції
- •36. Соціально-економічні наслідки міграції робочої сили
- •37. Державне регулювання міграції робочої сили. Механізми контролю міграції
- •38. Світовий ринок технології: суть і структура
- •39. Механізми міжнародної передачі технології. Правові форми захисту технології
- •40. Міжнародна торгівля ліцензіями
- •41. Специфіка економічних розрахунків при купівлі-продажу ліцензій
- •42. Державне регулювання міжнародної передачі технологій
- •43, 44. Суть і структура міжнародної валютної системи.
- •46. Валютний курс і валютна політика
- •48. Валютні ринки та валютні операції
- •49. Міжнародні валютно-фінансові інститути
- •2.Група Світового банку
- •50. Об'єктивні основи та суть міжнародної економічної інтеграції
- •51. Основні інтеграційні об'єднання в міжнародній економіці. Етапи інтеграції
- •52. Західноєвропейська модель інтеграції
- •53. Суть і зміст платіжного балансу
- •54. Регулювання платіжного балансу
- •55. Зовнішня торгівля України, її динаміка та структура
- •57. Механізм та моделі входження України в міжнародну економіку. Об'єктивні основи зовнішньоекономічних зв'язків України
46. Валютний курс і валютна політика
Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях іншої країни. Валютне котирування-оцінка курсу національної гр.одиниці стос. іноземних валют. Методи котирування:
Пряме котирування — це ціна одиниці іноземної валюти, виражена в одиницях національної валюти (1 дол. США = 5.32 грн). Зворотне (непряме) котирування — це ціна одиниці нац. валюти в одиницях іноземної валюти (1 грн = дол. США). Крос-котирування — співвідношення між двома валютами, що опосередковуються через третю.
Методика визначення валютного курсу. Є декілька методів визначення валютних курсів. Традиційним є метод на основі порівняння ринкових цін на золото: визначається ринкова ціна, наприклад, однієї унції золота в певній валюті, паралельно визначаються ринкові ціни унції золота в інших валютах, у результаті зіставлення чого і встановлюється валютний курс грошової одиниці даної країни.
2) На основі теорії паритету купівельної сили. Купівельна сила - к-сть товарів і послуг, які можна придбати за грошову одиницю. Співвідношення купівельної сили валют відносно певної групи товарів та послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності (1 кг бананів у США 1 дол., а в Україні — 5.3 грн. Отже, курс гривні до долара має становити 5.3 грн. за 1 дол). 3) на основі співвідношення ефективних виробничих затрат (зарплата)
Існує декілька груп факторів, що впл. на валютний курс: довгострокові, середньострокові та короткострокові.
Довгострокові фактори формують основні вартісні характеристики грошових одиниць: • продуктивність праці; частка країни в світовій торгівлі та експорті;
Середньострокові фактори: • стан платіжного балансу;рівень облікової ставки; темпи зростання цін; тарифи та квоти; ситема преференцій.
Короткострокові фактори — це фактори, що впливають на поточний попит і пропозицію даної валюти.
• раціональні очікування суб'єктів ринку;
• валютні інтервенції;
• валютні спекуляції.
Серед зазначених чинників найістотніше впливає на валютний курс стан платіжного балансу тієї чи іншої країни. Коли він активний, то і курс валюти має тенденцію до підвищення, а коли країна має пасивний платіжний баланс на світовому ринку, то це означає, що за певний період її валютні витрати перевищують надходження з-за кордону. За цих умов пропозиція валюти цієї країни на світових ринках зросте, а коли перевищить попит, то її курс впаде.
Валютна політика — це політика валютного курсу. Існує два основних види політики валютного курсу — фіксований і плаваючий, та їхні різновиди. Фіксований валютний курс встановлюється державою. Даний режим передбачає, що уряд спроможний забезпечити продаж іноземної валюти у кількостях, потрібних для підтримання встановленого ним курсу. Для цього уряд повинен мати необхідні запаси іноземної валюти. Курс може фіксуватися одним із таких способів:
1.Фіксація курсу до однієї валюти — прив'язка курсу національної валюти до курсу однієї з резервних валют (долара США, євро тощо). 2.Використання валюти іншої країни як законного платіжного засобу.3.Валютне правління — фіксація курсу національної валюти до іноземної, причому випуск національної валюти цілком забезпечений запасами іноземної (резервної) валюти. 4.Фіксація курсу спільної валюти до однієї іноземної валюти. 5.Фіксація курсу, національної валюти до валют країн — головних торгових партнерів.6.Фіксація курсу до валютного композиту — прив'язка курсу національної валюти до курсів колективних грошових одиниць.
Обмежено гнучкий валютний курс— офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, що допускає невеликі коливання валютного курсу відповідно до встановлених правил.
Плаваючий валютний курс — курс, що вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції, на який держава може за певних умов впливати шляхом валютних інтервенцій. З точки зору теорії механізми курсоутворення при плаваючому режимі валютного курсу діляться на:
•"чисте" плавання — курсоутворення без втручання центрального банку у валютний ринок;
•"брудне" плавання — курсоутворення за активних інтервенцій на валютному ринку центрального банку.
Звичайно плаваючим вважається валютний курс, що може змінюватися в будь-яких межах, причому ці межі законодавче не встановлюються. На практиці існують такі його різновиди:
1) незалежне плавання — курс валюти формується на девізних ринках при помірних інтервенціях центральних банків. У такий спосіб встановлює курси своїх валют переважна більшість індустріальних країн та деякі країни, що розвиваються; 2) кероване плавання — подібне до незалежного плавання, але за більшого втручання центральних банків; 3) спільне плавання — використовувалось валютним угрупованням ЄС, причому з двома валютними режимами: один — для валютних операцій серед членів Союзу, інший — для третіх країн.
Оптимальний валютний простір — підтримка фіксованого валютного курсу між обмеженою групою країн і плаваючого валютного курсу з іншими країнами. Оптимальним може вважатися простір між країнами, що входять в інтеграційне об'єднання, яке знаходиться на високому рівні розвитку.
Валютний коридор — це визначені межі коливання валютного курсу, які держава зобов'язується підтримувати. Кероване плавання — політика керування валютним курсом за допо-|могою валютних інтервенцій, що передбачають скупку або продаж іноземної валюти.
Перевага керованого плавання як способу впливу на валютний курс полягає в тому, що уряд не зв'язаний ніякими зобов'язаннями щодо підтримки курсу і може проводити ту політику в цій сфері, яка є найбільш оптимальною для існуючої в економіці ситуації. Недоліки такої політики полягають в тому, що країни — торговельні партнери можуть переслідувати різні цілі у Своїй валютній політиці.
Крім політики валютного курсу, яка за своєю природою є стратегічною, існує також поточна валютна політика, яка здійснюється переважно у двох формах: обліковій (дисконтній) і девізній.
Облікова, або дисконтна, політика означає зміну облікової ставки центрального банку для регулювання валютного курсу за допомогою впливу на рух короткострокових капіталів.
Девізна політика спрямована на регулювання валютного курсу шляхом купівлі та продажу іноземної валюти (девіза). У сучасних умовах девізна політика часто набуває форми валютної інтервенції — прямого втручання центрального банку в операції з іноземною валютою на валютних ринках при одночасному введенні обмежень у сфері валютних операцій на внутрішньому ринку.
При використанні девізної валютної політики у разі падіння курсу національної валюти центральний банк країни продає на валютних ринках великі суми іноземної валюти, що призводить до зростання курсу національної валюти до іноземної, і, навпаки, скуповування іноземної валюти спричиняє падіння курсу національної.
Валютний демпінг — знецінювання національної валюти для масового експорту товарів за цінами, нижчими, ніж світові. Валютний демпінг використовується для експорту товарів шляхом застосування спеціальних занижених валютних курсів, які відображають зовнішнє знецінення валюти в розмірах, що перевищують знецінення грошей на внутрішньому ринку країни-експортера.
В результаті взаємодії попиту на іноземну валюту з її пропозицією формується рівноважний валютний курс національної валюти. Знецінення валюти — зниження вартості валюти при режимі плаваючого валютного курсу. Подорожчання валюти — збільшення вартості валюти при режимі плаваючого валютного курсу.
Спекулятивна атака — різке зростання пропозиції валюти на ринку в період ослаблення її курсу, що приводить до втрати валютних резервів країни у випадку спроб підтримати валютний курс, що падає.
Девальвація валюти — зниження державою курсу валюти або центрального паритету при режимі фіксованого валютного курсу. Ревальвація валюти — підвищення державою курсу валюти або центрального паритету при режимі фіксованого валютного курсу.
Зміна вартості валюти може бути номінальною та реальною, що відповідає номінальному та реальному валютним курсом. Поняття номінальної зміни курсу цілком збігається зі знеціненням і подорожчанням валюти у випадку плаваючого курсу і девальвації та ревальвації у випадку фіксованого курсу. Реальна зміна курсу означає зміну реального валютного курсу.