48. Валютні ринки та валютні операції

Передумовою фор­мування світових ринків валюти, кредитів і цінних паперів послужили інтернаціоналізація господарських зв'язків, концентрація капіталу у виробництві і банківській сфері та розвиток міжбанківських телекомунікацій. Струк­турно міжнародні валютно-фінансові ринки поділяються на:

• міжнародний ринок валют;

• міжнародний кредитний ринок;

• міжнародний фондовий ринок;

• міжнародний ринок фінансових дериватів.

Міжнародний валютний ринок включає світові, регіональні та національні (місцеві) ринки. Валютні ринки — це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції, їхні функції:

• забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків; • страхування валютних ризиків; • диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав; • регулювання валютних курсів; • отримання спекулятивного прибутку; • регулювання економіки.

Учасниками валютних ринків виступають: банки, спеціалізовані фінансо­во-кредитні установи, страхові компанії, брокерські фірми та підприємства, корпорації та державні органи.

Близько 50 % міжна­родних валютних операцій здійснюється на трьох ринках — Лондонському, Нью-Йоркському і Токійському.

Для сучасних валютних ринків характерні такі особливості:

• інтернаціоналізація валютних ринків на основі інтернаціоналізації світо­вих господарських зв'язків;

глобальний масштаб валютних операцій;

широкі масштаби спекулятивних операцій;

нестабільність валютних курсів;

широке використання сучасної телекомунікаційної та обчислювальної техніки.

Міжнародний кредитний ринок — це частина валютно-фінансового рин­ку, яка охоплює рух позичкового капіталу і включає в себе:

• світовий грошовий ринок (короткотермінові депозитно-позичкові опе­рації від одного дня до року, а також ринок євровалют);

• світовий ринок капіталів — ринок середньо- та довгострокових інозем­них кредитів і ринок єврокредитів (від 1 до 15 років).

На міжнародному кредитному ринку в обігу знаходяться боргові зобов'я­зання, які засвідчують право кредитора на отримання певної суми боргу з боржника.

Міжнародний фондовий ринок — це та частина міжнародного валютно-фінансового ринку, де, в основному, здійснюється купівля-продаж цінних па­перів — титулів власності. Види цінних паперів є акції — це цінні папери, що підтверджують право власника на частку в статутному капіталі акціонерного товариства. депозитарні розписки — це цінні папери, що підтверджують право влас­ності національного банку на акції іноземних компаній.

Міжнародний ринок фінансових дериватів — це специфічний сегмент міжнародного валютно-фінансового ринку, на якому здійснюється торгівля ін­струментами фінансового ризику. Фінансовий дериват — це інструмент торгівлі фінансовим ризиком, ціна якого прив'язана до ціни іншого фінансового чи реального активу.

Регіональним валютно-фінансовим ринком виступає євроринок. Євроринок — це частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-кредитні операції в євровалютах.

Євровалюта — це конвертована валюта будь-якої країни, переказана на рахунки іноземних банків і використовується ними для операцій в усіх краї­нах, включаючи країну — емітента цієї валюти. Хоч євровалюти функціону­ють на світовому ринку, вони зберігають форму національних грошових оди­ниць.

Особливим сектором світового валютного ринку є ринки золота, еконо­мічне значення якого полягає в його використанні протягом тривалого істо­ричного періоду як основи грошової і валютної систем. Ринки золота — спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється його регулярна купівля-продаж за ринковою ціною. Основними джерелами попи­ту на золото є промислово-побутове споживання, приватна тезаврація, інвес­тиції, страхування ризику, спекуляції, купівля центральними банками. Попит на ринку золота представляють фірми, комерційні банки, приватні особи.

На ринку форвардних операцій із золотом розрізняються три основні різновиди:

• хеджування з метою страхування ризику зміни ціни золота;

• спекулятивні термінові угоди (купівля-продаж золота з метою отриман­ня прибутку).

• арбітражні операції з золотом, аналогічні валютному арбітражу.

Всі операції на валютних ринках поділялись на дві групи: з негайним постачанням валюти та з постачанням через певний період. З часом виникли нові типи валютних угод, що призвело до диверсифікації міжнародного валютного ринку.

Валютні операції з негайним постачанням ("спот"). При здійсненні ва­лютної угоди з негайним постачанням, яка має назву "слот", іноземна валю­та постачається банками-кореспондентами не пізніше двох наступних банків­ських днів з дня укладення угоди. Ринок "спот" характеризується участю практично всіх країн світу і практично всіх валют. Він має високу стандартизацію та автоматизацію операцій.

Термінові валютні угоди (фор­вардні, ф'ючерсні) — це валютні угоди про постачання обумовленої суми іноземної валюти у визначений угодою термін після її укладення за курсом, зафіксованим на момент її укладення (більше, як через два робочих дні після її укладення). Термінові угоди з валютою укладаються з метою конверсії валют у комерційних цілях, а також страхування портфельних чи прямих капіталовкладень за кордоном та отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.

Форвардні операції — це міжбанківські угоди, в яких фіксуються курс і сума, але до настання терміну (1—6 міс.) розрахунки за зазначеними сумами не здійснюються. Ф'ючерсні операції — це торгівля стандартизованими контрактами, в яких детально регламентовані всі умови — сума, термін, метод розрахунку тощо, їх головна мета — хеджування (страхування ризику) та спекуляція.

Різновидом термінових операцій є опціонні угоди, які дають право купи­ти (опціон кол) чи продати (опціон пут) валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим у момент укладення угоди, за умови сплати невеликої премії (1—5 % від вартості контракту).

Валютні операції "своп". "Своп" — це валютна операція, яка об'єднує купівлю-продаж на умовах термінового постачання з одночасною контругодою на конкретний термін і тими самими валютами. За операціями "своп" готівкова угода здійснюється за курсом "спот", який у контругоді (термі­новій) коригується з урахуванням премії чи дисконту залежно від руху ва­лютного курсу. При здійсненні операцій "своп" клієнт економить на маржі — різниці між курсами продавця та покупця за готівковою угодою.

Операції "своп" зручні для банків, які, не створюючи відкритої позиції (купівля покривається продажем), тимчасово забезпечують клієнтів необхід­ною валютою без ризику, пов'язаного зі зміною її курсу. Валютний арбітраж. Валютний арбітраж — особливий вид валютних угод, основна мета проведення яких полягає в отриманні прибутку на основі розбіжностей курсів на окремих валютних ринках, а також курсів різних платіжних засобів на одному й тому самому ринку. Укладання арбітражних угод, основним принципом яких є купити валюту дешевше і продати дорож­че, урівноважує попит і пропозицію на валютних ринках, географічне різних, об'єднуючи їх у єдиний міжнародний ринок. Як наслідок відбувається вирівнювання валютного курсу на різних ринках, що позбавляє арбітраж об'єктив­ної основи. Економічна доцільність арбітражу ви­значається розміром витрат на купівлю-продаж валюти. Основні види валют­ного арбітражу такі: вирівнюючий, відсотковий, валютно-відсотковий.