- •1. Визначення поняття “культура”. Етнічна та національна культура.
- •2. Проблема етногенезу в сучасній науці.
- •3. Найдавніші етномовні спільності.
- •4. Давні індоэвропейці.
- •5. Праслов’яни. Етнокультура слов’янського світу після “великого переселення народів”.
- •6. Давні українці.
- •7. Давня Русь та її політичні зв’язки з Візантією та Заходом.
- •8. Прийняття християнства: політичний вибір чи природний процес.
- •9. Язичницька Русь та візантійська християнська культура.
- •10. Давньоруські філософи-книжники.
- •11. Церковне та світське життя людини в хі-хіі ст.
- •12. Дохристиянські вірування українців та їх відображення в сучасній обрядовості та казках.
- •13. Україна та мусульманський світ в епоху середньовіччя.
- •14. Культура середньовічного міста.
- •15. Розвиток освіти в Україні в середні віки.
- •16. Києво-Могилянська академія.
- •17. Берестейська унія 1596 року та її вплив на подальше релігійне життя України.
- •18. Козаччина як політичне та культурне явище.
- •19. Козацька ідеологія та формування національної самосвідомості українців.
- •20. Доба Івана Мазепи.
- •21. Українське бароко.
- •22. Україна в політичній та культурній системах Російської та Австро-Угорської імперій.
- •23. Від козацьких літописів до “Історії Русів”.
- •19. “Козацькі літописи”.
- •24. Вертеп та усна народна творчість: поєднання традицій.
- •25. І.П.Котляревський. “Енеїда”.
- •26. Микола Гоголь.
- •27. Діячі української культури барокової доби.
- •28. Давня Русь та християнський світ.
- •31. Усна народна творчість: казки, пісні, думи про козаччину.
- •30. Розвиток філософської та релігійної думки в постязичницькій Русі.
- •32. Григорій Сковорода.
32. Григорій Сковорода.
У Західній Європі в цей час утверджується ідеологія Просвітництва, яка висуває такі цінності, як раціоналізм, демократизація різних сфер життя, пантеїзм у філософії. Люди схилялися перед можливостями науки й освіти, вважаючи їх безмежними. Так, французький вчений П.Лаплас вважав, якщо відомий початковий стан тіл, то можна обчислити, що буде завтра і через 100 років, оскільки закони руху є незмінними.
Ідеї Просвітництва розвиває такий філософ, як Феофан Прокопович, вихованець, а надалі професор і ректор Києво-Могилянської академії. У своїх головних роботах “Правда волі монаршої”, “Слово в неделю цветную о власти и чести царской” Прокопович виклав свою концепцію “просвіченого абсолютизму”. Державна влада, на думку філософа, має божественний характер, а монарх є по суті батьком для своїх підданих. Подібно Т.Гоббсу, Прокопович стверджує, що люди, побоюючись “війни всіх проти всіх”, створюють державу, яка захищає їх від внутрішніх і зовнішніх ворогів. Однак, на відміну від Дж.Локка і Ш.Монтеськ'є, він вважав, що люди передають турботи про дотримання своїх прав державі назавжди. Досить ідеалістична логіка Прокоповича базувалася на його поглядах на людину. Природа заклала у людину добро, зло ж з'являється з суспільства, від бідності. Зло, вважав Прокопович, можна перемогти за допомогою освіти.
Особливе місце в історії як української, так і світової філософії займає Григорій Сковорода. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Переслідуваний світською та духовною владою, з 1770-х років вів життя мандрівного жебракуючого філософа. У філософських діалогах і трактатах біблейська проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Подібно європейським просвітникам, він схилявся перед розумом, наукою. Але осягнення людиною світу з його жорстокістю й егоїзмом не зробить людину щасливою. Щастя дає людині свобода, самопізнання і “сродний” труд, тобто творча праця, характер якої різний для кожної конкретної людини. Вільна творча праця і просвітництво розвивають в людині добрі начала, закладені природою, - так міркує Сковорода в творах “Благородний Еродій”, “Убогий жайворонок”, “Бджола і Шершень” та ін. Сковорода однозначно відкидає світоглядні положення епохи Відродження про “сильну особистість”. Бажання багатства, слави і влади вселяють в душу злобу, заздрість, жорстокість, вічне невдоволення собою і всім. Вихід з суперечності людського буття один - зречення зайвих бажань.