риємства. У відомості обов’язково вказують дату надходження кожного предмета в експлуатацію та нормативний строк його використання;

− ф. № МШ-8 „Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів” застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання засобів та здавання їх у комору для утилізації. Акт складає комісія, призначена керівником установи, на підставі разових актів на вибуття МШП (ф. № МШ-4).

5.3. Аналітичний та інвентарний облік основних засобів

Облік основних засобів за місцями їх зберігання (місцезнаходження) ведеться за інвентарними об’єктами.

Інвентарний об’єкт — це конструктивно закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям, що відносяться до нього, конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або певний комплекс конструктивно з’єднаних предметів, які складають єдине ціле та спільно виконують певну роботу.

Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ № 64 передбачено деякі особливості обліку будівель виробничо-господарського призначення, зайнятих органами управління, соціально-культурними та іншими установами; будинків та інших споруд. Такі окремі будови обліковуються як самостійні об’- єкти основних засобів, до складу такої будови входять усі необхідні для експлуатації та розміщення усередині неї комунікації, тобто система опалювання приміщення, включаючи й котельну установку для опалювання (якщо остання знаходиться в самому приміщенні), внутрішня мережа водогазопроводу і каналізації з усіма пристроями, внутрішня мережа силової та освітлювальної електропроводки з усією освітлювальною арматурою, внутрішні телефонні та сигналізаційні мережі та вентиляційні пристрої загальносанітарного значення, підйомники (ліфти). Якщо будівлі знаходяться поряд і мають загальну стіну, але кожна з них — самостійне конструктивне ціле, то вони обліковуються як окремі інвентарні об’єкти основних засобів.

Земля та будівлі, розташовані на ній, є окремими об’єктами основних засобів і відображаються окремо в бухгалтерському обліку. Якщо вартість землі неможливо відділити від вартості будівель, то всі

140

витрати на їх придбання і утримання повинні повністю відноситися на переважаючий об’єкт.

Надвірні приміщення, огорожі та інші надвірні споруди, що обслуговують будівлю (сарай, паркан, колодязь), складають разом із нею один інвентарний об’єкт. Якщо ці будови та споруди обслуговують два і більше приміщень, то вони вважаються самостійними інвентарними об’єктами.

Зовнішні прибудови до будівлі, що мають самостійне господарське значення, приміщення котельних, що стоять окремо, а також капітальні надвірні прибудови (склади, гаражі) вважаються теж самостійними інвентарними об’єктами.

Для організації обліку та забезпечення контролю за збереженням основних засобів кожному об’єкту присвоюється відповідний інвентарний номер, що складається з восьми знаків. Перші три знаки позначають номер субрахунка, четвертий — підгрупу, останні чотири знаки — порядковий номер предмета в підгрупі. Для тих субрахунків, для яких не виділено підгрупи, четвертим знаком є нуль. Так, інвентарний номер 10510016 позначає субрахунок 105 „Транспортні засоби”, підгрупа — 1, порядковий номер об’єкта — 0016.

Інвентарний номер зазначається на жетоні, який прикріпляється до об’єкта, зазначається фарбою на об’єкті або проставляється іншим способом. Виняток становлять такі основні засоби, як багаторічні насадження, капітальні витрати на поліпшення земель тощо. У тих випадках, коли інвентарний об’єкт є складним і включає ті чи інші відокремлені елементи, що становлять разом із ним одне ціле, на кожному такому елементі має бути зазначено той самий інвентарний номер, що й на основному об’єкті.

Інвентарні номери, присвоєні об’єкту основних засобів, наводяться в усіх первинних документах (акті приймання-передачі, акті ліквідації тощо), котрі є підставою для обліку руху об’єктів основних засобів, і зберігаються за ними на весь період перебування їх у цій установі. Інвентарні номери об’єктів, що вибули (передані безоплатно, реалізовані, ліквідовані), не повинні присвоюватися іншим об’єктам, які знову надійшли, протягом трьох років.

У бухгалтерії установи з метою організації обліку та забезпечення контролю за збереженням основних засобів ведеться попредметний їх облік на інвентарних картках:

–Інвентарна картка обліку основних засобів у бюджетних установах ф. № 03-6 (бюджет);

141

–Інвентарна картка обліку основних засобів у бюджетних установах (для тварин і багаторічних насаджень) ф. № 03-8 (бюджет);

–Інвентарна картка групового обліку основних засобів у бюд-

жетних установах ф. № 03-9 (бюджет).

Інвентарні картки обліку основних засобів у бюджетних установах ведуться бухгалтерією в одному примірнику. Інвентарні картки зберігаються в картотеках бухгалтерії, в яких вони розміщуються за відповідними субрахунками та групами з розподілом за матеріально відповідальними особами, а в централізованих бухгалтеріях — додатково і за обслуговуваними установами.

За час експлуатації об’єкта основних засобів до картки вноситься інформація про роботи з добудовування, дообладнання, реконструкції, модернізації та капітального ремонту існуючого об’єкта. Якщо до картки неможливо внести всі якісні та кількісні зміни характеристики об’єкта, що відбулися внаслідок його реконструкції або модернізації, її доповнюють новою. Стару інвентарну картку бережуть як довідковий документ (у ній робиться позначка про відкриття нової картки).

Інвентарні картки списаних основних засобів після внесення до них позначок про списання здаються до архіву. Термін зберігання інвентарних карток в архівах установ становить три роки після їх ліквідації. Інвентарна картка обліку реалізованих або ліквідованих основних засобів додається до документів (актів, накладних), якими було оформлено їх реалізацію або ліквідацію. Картка передається разом із реалізованим основним засобом.

Для здійснення контролю за збереженням карток і повнотою обліку об’єктів основних засобів інвентарні картки реєструються в Описі інвентарних карток по обліку основних засобів за ф. № ОЗ-10 (бюджет), які ведуться бухгалтерією підприємства в одному примірнику за класифікаційними групами об’єктів основних засобів із зазначенням у них номера картки, інвентарного номера об’єкта, його назви та позначок про вибуття. Описи інвентарних карток по обліку основних засобів підлягають передачі до архіву тоді, коли до останньої інвентарної картки вноситься позначка про списання об’єкта основних засобів.

Для здійснення оперативного обліку наявності та руху основних засобів за їх місцезнаходженням матеріально відповідальні особи ведуть інвентарні списки основних засобів за ф. № 03-11 (бюджет), у

142

яких записують номер і дату інвентарної картки, інвентарний номер об’єкта, його повне найменування, первісну (балансову) вартість і дані про вибуття (переміщення) — дату і номер документа і причину вибуття (переміщення). При цьому дані пооб’єктного обліку основних засобів за місцем їх знаходження (експлуатації) підлягають періодичному звірянню із записами в інвентарних картках, що ведуться в бухгалтерії установи.

Для контролю за правильністю бухгалтерських записів за рахунками синтетичного і аналітичного обліку складаються оборотні відомості щодо кожної групи субрахунків, які об’єднуються відповідним синтетичним рахунком. Підсумки оборотів і залишків кожного субрахунка оборотних відомостей звіряються з підсумками оборотів і залишків даних відповідних синтетичних рахунків книги „ЖурналГоловна” ф. № 308.

5.4. Облік надходження та оприбуткування основних засобів

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ для оприбуткування та синтетичного обліку основних засобів передбачено рахунки 10 „Основні засоби” та 11 „Інші необоротні матеріальні активи”.

Рахунок 10 „Основні засоби” поділяється на такі субрахунки:

–101 „Земельні ділянки”;

–102 „Капітальні витрати на поліпшення земель”;

–103 „Будинки та споруди”;

–104 „Машини та обладнання”;

–105 „Транспортні засоби”;

–106 „Інструменти, прилади та інвентар”;

–107 „Робочі і продуктивні тварини”;

–108 „Багаторічні насадження”;

–109 „Інші основні засоби”.

Рахунок 11 „Інші необоротні матеріальні активи” поділяється на такі субрахунки:

–111 „Музейні цінності, експонати зоопарків, виставок”;

–112 „Бібліотечні фонди”;

–113 „Малоцінні необоротні матеріальні активи”;

–114 „Білизна, постільні речі, одяг та взуття”;

–115 „Тимчасові нетитульні споруди”;

143

–116 „Природні ресурси”;

–117 „Інвентарна тара”;

–118 „Матеріали довготривалого використання для наукових цілей”;

–119 „Необоротні матеріальніактивиспеціальногопризначення”. Зупинимося детальніше на характеристиці наведених субрахунків. На субрахунку 101 „Земельні ділянки” обліковується земля, яка,

згідно з чинним законодавством, придбана або надана установі для користування, в тому числі здана в оренду.

На субрахунку 102 „Капітальні витрати на поліпшення земель” обліковують витрати неінвентарного характеру, тобто витрати, не по- в’язані з будівництвом споруд, на поліпшення земельних ділянок для сільськогосподарського призначення, які проводяться за рахунок капітальних вкладень (планування земельних ділянок, корчування площ під ріллю, очищення полів від каменів і валунів, зрізання купин, розчищення чагарників, очищення водойм тощо).

На субрахунку 103 „Будинки та споруди” обліковують такі підгрупи засобів:

–будинки виробничо-господарського призначення;

–будинки, призначені для проживання;

–споруди.

На субрахунку 104 „Машини та обладнання” обліковують:

−силові машини та обладнання, машини-генератори, що виробляють теплову й електричну енергію, і машини-двигуни, що перетворюють різного роду енергію води, вітру, теплову, електричну енергію тощо) на механічну, тобто на енергію руху;

−робочі машини та обладнання, машини, апарати та їх обладнання, що призначені для механічного, термічного й хімічного впливу на предмети праці в процесі створення продукту чи послуг виробничого характеру та переміщення предметів праці у виробничому процесі за допомогою механічних двигунів, сили людини і тварин;

−вимірювальні прилади: дозатори, амперметри, барометри, ватметри, водоміри, вакуумметри, вапориметри, вольтметри, висотоміри, гальванометри, геодезичні прилади, гігроскопи, індикатори, компаси, манометри, хронометри, спеціальні ваги, мірники, касові апарати тощо;

−регулювальні прилади та пристрої — киснево-дихальні прилади, регулювальні, електричні, пневматичні та гідравлічні пристрої, пульти автоматичного управління, апаратура централізації та блокування, лінійні пристрої диспетчерського контролю тощо;

144

−лабораторне обладнання — пірометри, регулятори, калориметри, прилади дня визначення вологи, перегінні куби, прилади для випробування на газопроникність, мікроскопи, термостати, стабілізатори, витяжні шафи тощо;

−обчислювальна техніка — електронно-обчислювальні, керувальні та аналогові машини, цифрові обчислювальні машини та пристрої;

−медичне обладнання — зуболікувальні крісла, операційні столи, ліжка зі спеціальним обладнанням, спеціальне дезінфекційне та дезінсекційне обладнання, обладнання молочних кухонь та молочних станцій, станцій переливання крові тощо;

−комп’ютерна техніка та комплектуючі — комп’ютери, монітори, периферійне і сітьове обладнання комп’ютера;

−інші машини та обладнання — обладнання стадіонів, спортмайданчиків та спортивних приміщень (зокрема спортивні снаряди), обладнання кабінетів і майстерень в навчальних закладах, кіноапаратура, освітлювальна апаратура, обладнання сцен, музичні інструменти, телевізори, радіоапаратура, спеціальне обладнання науководослідних та інших установ, які займаються науковою роботою, обладнання АТС, телефони, факси, копіювальна техніка, пожежні машини на автомобільному та кінному ходу, пожежні автоцистерни, механічні пожежні драбини, пральні та швейні машини, холодильники, пилососи тощо.

На субрахунку 105 „Транспортні засоби” обліковують усі види

засобів пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів незалежно від вартості з виділенням окремих підгруп:

−рухомий склад залізничного, водного, автомобільного транспорту (електровози, тепловози, паровози, мотовози, мотодрезини, вагони, платформи, цистерни, теплоходи, пароплави, дизельелектроходи, буксири, баржі, барки, човни та судна службоводопоміжні, рятувальні, пристані плавучі, судна парусні, автомобілі вантажні та легкові, причепи, автосамоскиди, автоцистерни, автобуси, трактори-тягачі тощо);

−рухомий склад повітряного транспорту (літаки, вертольоти);

−гужовий транспорт (вози, сани тощо);

−виробничий транспорт (пічки, електрокари, мотоцикли, моторолери, велосипеди тощо);

−усі види спортивного транспорту;

145

−запасні частини до транспортних засобів, які за характеристиками належать до основних засобів.

На субрахунку 106 „Інструменти, прилади та інвентар” обліковують такі підгрупи засобів:

−лінії електропередач, трансмісії та трубопроводи з усіма проміжними пристроями, необхідними для трансформації (перетворення)

іпередачі енергії та для переміщення трубопроводами рідких і газоподібних речовин до споживача;

−інструменти — механічні та немеханічні знаряддя праці загального призначення, а також прикріплені до машин предмети, які слугують для оброблення матеріалів: різальні, ударні, натискувальні, ущільнюючі знаряддя ручної праці, включаючи ручні механічні знаряддя, що працюють на електроенергії, енергії стисненого повітря тощо (електродрилі, фарбопульти, гайковерти), а також різного роду пристрої для оброблення матеріалів, виконання монтажних робіт (лещата, пристрої для встановлення двигунів та для прокручування карданного валу на автомобілях тощо);

−виробничий інвентар та приладдя — предмети виробничого значення, які слугують для полегшення виробничих операцій під час роботи (робочі столи, верстати, кафедри, парти тощо); обладнання, що сприяє охороні праці; предмети технічного значення, які не можуть бути зараховані до робочих машин (наприклад, світлокопіювальні рами);

−господарський інвентар — предмети конторського та господарського упорядкування, конторська обстановка, переносні бар’єри, вішалки, гардероби, шафи різні, дивани, столи, крісла, шафи та ящики вогнетривкі, друкарські машини, гектографи та інші ручні розмножувальні й нумерувальні апарати, переносні торшери, палатки (крім кисневих), ліжка (крім ліжок зі спеціальним обладнанням), килими, портьєри та інший господарський інвентар, а також предмети протипожежного значення й гідропульти, ручні драбини тощо.

На субрахунку 107 „Робочі і продуктивні тварини” виділяють підгрупи:

−робоча худоба — коні, воли, осли та інші робочі тварини (включаючи транспортних і спортивних коней та інших транспортних тварин);

−продуктивна та племінна худоба й корови, бики-плідники бугаї, буйволи та яки (крім робочих), жеребці-плідники та племінні ко-

146

били (неробочі), олені-матки і самці (рогачі), кнури та свиноматки, вівцематки, кози, барани тощо;

−службові собаки;

−декоративні тварини;

−піддослідні тварини (собаки, щури, морські свинки тощо).

На субрахунку 108 „Багаторічні насадження” обліковують штучні багаторічні насадження незалежно від їх віку; плодово-ягідні насадження всіх видів (дерева та кущі), озеленювальні та декоративні насадження на вулицях, площах, в парках, садах, скверах, на території установ, у дворах житлових будинків, живі огорожі, снігозахисні та полезахисні смуги, насадження для укріплення пісків і берегів річок, яро-балочні насадження та ін.; штучні насадження ботанічних садів та інших науково-дослідних установ і навчальних закладів для наукових цілей та інші штучні багаторічні насадження. Багаторічні насадження збільшуються на суму капітальних вкладень. Молоді насадження усіх видів обліковують окремо від насаджень, що досягли повного розвитку, тобто віку початку плодоношення, зімкнення крон та ін.

На субрахунку 109 „Інші основні засоби” обліковують з поділом на окремі групи такі засоби:

−сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 грн за одиницю (декорації, меблі і реквізити, бутафорію, театральні та національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки);

−документація з типового проектування незалежно від вартості;

−навчальні кінофільми, магнітні диски і стрічки, касети.

На субрахунку 111 „Музейні цінності, експонати зоопарків, виставок” обліковують:

−музейні цінності (незалежно від вартості), крім предметів мистецтва та природознавства, старовини і народного побуту та експонатів наукового, історичного і технічного значення, які обліковуються в порядку, встановленому для обліку цих цінностей у державних музеях;

−експонати тваринного світу в зоопарках та інших аналогічних установах незалежно від їхньої вартості.

На субрахунку 112 „Бібліотечні фонди” обліковують бібліотечні фонди незалежно від вартості окремих примірників книг: наукову, художню, навчальну літературу, спеціальні види літератури та інші видання.

На субрахунку 113 „Малоцінні необоротні матеріальні активи” обліковують малоцінні предмети, термін експлуатації яких перевищує один рік.

147

На субрахунку 114 „Білизна, постільні речі, одяг та взуття” обліковуються з виділенням в окремі групи:

−білизна (сорочки, халати);

−постільні речі (матраци, подушки, ковдри, простирадла, підодіяльники, наволочки, покривала тощо);

−одяг і обмундирування, включаючи спецодяг (костюми, пальта, плащі, кожухи, плаття, кофти, спідниці, куртки, штани тощо);

−взуття, включаючи спеціальне (черевики, чоботи, сандалі, валянки);

−спортивний одяг і взуття (костюми, черевики тощо).

На субрахунку 115 „Тимчасові нетитульні споруди” обліковують тимчасові (нетитульні) споруди, пристосування і пристрої, зведені на будівельних майданчиках (огорожі, навіси для зберігання будівельних матеріалів тощо).

На субрахунку 116 „Природні ресурси” обліковують мінеральні копалини, нафтові свердловини, родовища корисних копалин внутрішніх вод, смуги будівельного лісу, що, згідно з чинним законодавством, належать бюджетній установі.

На субрахунку 117 „Інвентарна тара” обліковується інвентарна тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах чи для здійснення технологічних процесів, сховища для зберігання рідких та сипучих речовин (баки, чани, засіки та ін.); шафи торговельні та стелажі; інша інвентарна тара.

На субрахунку 118 „Матеріали довготривалого використання для наукових цілей” обліковують матеріали, одержані зі складу в лабораторію або інші структурні підрозділи науково-дослідних інститутів, вузів для науково-дослідних робіт, які використовуються неодноразово або тривалий час, а також матеріали, що є об’єктами наукових досліджень. На цьому субрахунку в установах культури обліковують дорогі матеріали, одержані зі складу для реставрації і ремонту творів мистецтва, музейних цінностей та пам’яток архітектури.

На субрахунку 119 „Необоротні матеріальні активи спеціального призначення” обліковують необоротні матеріальні активи, що мають специфічне призначення і обмежене застосування в окремих галузях.

У бухгалтерському обліку операції, пов’язані з придбанням основних засобів, відображаються відповідно до вимог Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, затвердженої Наказом ГУДКУ 10.07.2000 р. № 61.

148

Сформована первісна вартість основних засобів відображається в бухгалтерському обліку на рахунку 10 „Основні засоби”, а всі витрати, понесені бюджетною організацією, що не включаються до первісної вартості об’єкта, відносяться на фактичні витрати установи та відображаються в обліку за дебетом субрахунків 801, 802, 811–813 (залежно від того, за рахунок яких коштів було придбано необоротний актив) і за кредитом субрахунків 364 або 675 (залежно від того, чи оплачені придбані основні засоби, чи надійшли активи, оплату за які ще не перераховано відповідно).

У бюджетних організаціях при надходженні основних засобів створюється (збільшується) фонд у необоротних активах, облік якого ведеться на субрахунку 401 „Фонд у необоротних активах”. На вартість основних засобів, що надійшли, одночасно робиться запис по кредиту субрахунка 401 і дебету субрахунків 801, 802, 811–813 (залежно від того, за рахунок яких коштів було придбано об’єкт). Звертаємо увагу, що на субрахунку 401 відображається тільки первісна вартість основного засобу, облікована на рахунку 10 „Основні засоби”.

Облік основних засобів за винятком бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, матеріалів довгострокового використання для наукових цілей і таких, що мають обмежене використання, ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбання основних засобів, відноситься на фактичні видатки бюджетної установи.

Актуальним є питання придбання (закупівля) бюджетною організацією товарів (робіт, послуг) за державні кошти, що регулюється Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня

2008 р. № 921.

Це Положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт — 300 тис. гривень.

Координацію закупівель товарів (робіт, послуг) за державні кошти здійснює Міністерство економіки — спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади. При уповноваженому органі діє Консультативно-методологічна рада з питань державних закупівель, яка є його консультативно-дорадчим органом.

149

Для бюджетних установ та організацій важливо обирати постачальника з точки зору економічно вигідних умов з метою економії державних коштів.

Бюджетна установа повинна обов’язково дати безоплатне оголошення про заплановану закупівлю в інформаційному бюлетені „Вісник державних закупівель”, що видається уповноваженим органом, та розмістити на веб-порталі з питань державних закупівель.

Для організації та проведення процедур закупівель бюджетна установа-замовник утворює тендерний комітет на засадах колегіальності у прийнятті рішень, відсутності конфлікту інтересів членів тендерного комітету та їх неупередженості.

Склад тендерного комітету та положення про нього затверджуються замовником. До складу тендерного комітету не можуть входити посадові особи та представники учасників тендерних торгів, їх близькі родичі. Членами тендерного комітету є працівники замовника в кількості не менш як п’ять осіб.

Керівництво роботою тендерного комітету здійснює його голова, який призначається рішенням замовника та є особою, що має право на підписання договорів про закупівлю. Голова тендерного комітету організовує його роботу і несе персональну відповідальність за виконання покладених на комітет функцій. Голова тендерного комітету призначає свого (своїх) заступника (заступників), відповідального секретаря та визначає функції кожного члена тендерного комітету.

Рішення з питань, що розглядаються на засіданнях тендерного комітету, приймаються простою більшістю голосів у присутності не менш як двох третин його членів. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комітету. Рішення оформляється протоколом, який підписують усі члени тендерного комітету, що брали участь у голосуванні.

Спеціалісти, юристи, економісти, консультанти та інші фізичні чи юридичні особи, які можуть залучатися до роботи тендерних комітетів на договірних засадах відповідно до законодавства, та нотаріуси, які посвідчують договори про закупівлю (в разі нотаріального посвідчення договору про закупівлю на вимогу замовника), не можуть бути членами тендерного комітету, не несуть відповідальності за рішення, дії або бездіяльність тендерного комітету і службових осіб замовника, учасника чи інших осіб, за виконання (невиконання) договорів про закупівлю, укладених на підставі рішення тендерного

150

комітету замовника, та за наслідки, спричинені такими рішеннями, діями або бездіяльністю.

Закупівляможездійснюватисяшляхомпроведеннятакихпроцедур:

−відкриті торги;

−торги з обмеженою участю;

−двоступеневі торги;

−запит цінових пропозицій (котирувань);

−редукціон;

−закупівля в одного учасника.

Основною процедурою здійснення закупівель є відкриті торги. Строк подання тендерних пропозицій повинен становити 30 календарних днів від дати опублікування оголошення про закупівлю чи надіслання запрошення до участі в ній. В окремих випадках цей строк може бути зменшено до 15 календарних днів (до 10 календарних

днів — у разі проведення торгів з обмеженою участю).

Під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи.

Під час проведення торгів з обмеженою участю тендерні пропозиції мають право подавати лише ті учасники, які запрошені замовником взяти участь у процедурі закупівлі. Процедури торгів з обмеженою участю можуть застосовуватися в разі, коли товари, роботи чи послуги через їх складний або спеціалізований характер можуть бути запропоновані обмеженою кількістю учасників. Під час проведення торгів з обмеженою участю замовник запрошує до участі в тендері учасників, кількість яких могла б забезпечити вибір найбільш вигідної пропозиції та конкуренцію, але не менше двох.

Процедура двоступеневих торгів застосовується в таких випадках:

−замовник не може скласти конкретного переліку товарів (робіт) або визначити вид послуг, а також якщо для прийняття оптимального рішення про закупівлю необхідно провести попередні переговори з учасниками;

−усі тендерні пропозиції, подані учасниками для участі у відкритих торгах, замовник відхилив через змову учасників щодо ціни відповідного товару, робіт чи послуг, а також коли учасники, які подали тендерні пропозиції, не відповідали вимогам, викладеним у тендерній документації;

−предметом закупівлі є проведення наукових досліджень, експериментів або розроблень, надання консультаційних та інших спеціальних послуг.

151

Процедура редукціону застосовується в разі, якщо предметом закупівлі є товари чи послуги, для яких існує постійно діючий ринок і які виробляються чи виконуються не за окремо розробленими специфікаціями, за умови, що очікувана вартість предмету закупівлі таких товарів чи послуг перевищує 200 тис. гривень.

Закупівля в одного учасника — це процедура, відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення з ним переговорів у разі:

−закупівлі творів мистецтва або закупівлі, пов’язаної із захистом авторських прав;

−відсутності конкуренції (в тому числі з технічних причин) на товари, роботи чи послуги, які можуть бути поставлені, виконані чи надані тільки певним учасником, за відсутності при цьому альтернативи;

−потреби у здійсненні додаткових поставок первинним учасником, призначених для часткової заміни або розширення поставок, коли зміна учасника може призвести до закупівлі товарів чи послуг, які не відповідають вимогам взаємозаміни з наявними товарами чи послугами;

−необхідності виконання додаткових будівельних робіт, не включених у початковий проект, але які стали через непередбачувані обставини необхідними для виконання проекту за умови, що договір буде укладено з учасником таких робіт, якщо роботи технічно чи економічно пов’язані з головним договором. При цьому загальна вартість договору на додаткові роботи не повинна перевищувати 50% вартості головного договору;

−укладення договору про закупівлю з переможцем архітектурного конкурсу;

−нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв’язку з особливими економічними чи соціальними обставинами, яких замовник не міг передбачити, у тому числі закупівлі, пов’язаної з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.

Бюджетна установа-замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедур закупівель.

Під час розкриття тендерних пропозицій перевіряється наявність усіх необхідних документів, правильність їх оформлення, а також мають бути оголошені замовником присутнім представникам виконавця найменування та адреса кожного виконавця, ціна кожної тен-

152

дерної пропозиції. Таким чином, обирається одна тендерна пропозиція, яка є економічно вигідною для замовника та надається згода на її оплату, інакше кажучи, акцептується тендерна пропозиція.

Договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Умови договору про закупівлю, як правило, не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції переможця процедури закупівлі. Підприємство — переможець тендеру має виписати рахунок.

Одним із джерел надходження основних засобів до бюджетної установи є отримання безоплатної допомоги. Згідно із Законом України „Про гуманітарну допомогу” від 22.10.1999 р. № 1192-XIV, безоплатна допомога (пересилка, виконання робіт, надання послуг) — це надання гуманітарної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсацій донорам.

Установи та організації, що утримуються за рахунок бюджетів, є отримувачами гуманітарної допомоги. Такі юридичні особи повинні бути зареєстровані в установленому Кабінетом Міністрів України порядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги. До того ж бюджетні установи та організації є й набувачами гуманітарної допомоги в разі, якщо вони її потребують і ця допомога надається безпосередньо їм. Донорами можуть бути юридичні та фізичні особи в Україні або за її межами, які добровільно надають гуманітарну допомогу отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за її межами.

Підставою для започаткування процедури визнання допомоги гуманітарною є письмова пропозиція донора про її надання. Підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання. Отримувач допомоги має такі самі права на її використання, як і набувач гуманітарної допомоги. Зміну отримувача гуманітарної допомоги та її переадресування можна здійснювати лише за погодженням з іноземними донорами за рішенням відповідної комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України.

Важливо зазначити, що гуманітарна допомога у вигляді робіт, надання послуг, у грошовій або натуральній формі (крім підакцизних товарів), яка надається, ввозиться, пересилається в Україну, звільняється від оподаткування. Комісія з питань гуманітарної допомоги може визнати гуманітарною допомогою, із звільненням від оподаткування та обов’язкових платежів до бюджету, такі підакцизні товари:

153

автомобілі швидкої медичної допомоги, легкові автомобілі спеціального призначення для Міністерства внутрішніх справ України; шоколад з начинкою та без неї, інші шоколадні вироби, що входять до новорічних і різдвяних подарунків, отриманих у термін за два місяці до відповідних свят тощо.

Бухгалтерський облік гуманітарної допомоги здійснюються отримувачами гуманітарної допомоги та набувачами гуманітарної допомоги (юридичними особами) відповідно до Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, яка затверджена Наказом ДКУ № 61 від 10.07.2000 р. (зі змінами).

Основні засоби, отримані безоплатно як безповоротна допомога або дарунок, оцінюють за ринковими вільними цінами (ціною, за яку на дату оцінки об’єкт може бути проданий на активному ринку) на їх аналогічні види.

Слід взяти до уваги, що під час оцінювання безоплатних основних засобів установі необхідно керуватися Законом України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ. По-перше, згідно з ним, майном, яке може оцінюватися, вважають об’єкти в матеріальній формі, у тому числі земельні ділянки, будівлі, споруди, машини, обладнання, транспортні засоби; нематеріальні активи, у тому числі права інтелектуальної власності тощо. По-друге, залучити оцінювача до складу комісії можна за рішенням керівника установи (виходячи з вимог Листа ДКУ від 07.06.2007 р. № 3.4-04/1458-6755, який стосується переоцінки). У такому разі між замовником і суб’єктом оціночної діяльності укладається договір.

У разі відсутності обліку щодо отримання та цільового використання гуманітарної допомоги вона вважається використаною не за цільовим призначенням. Нецільове використання гуманітарної допомоги та використання її з метою отримання прибутку є порушенням законодавства про гуманітарну допомогу і тягне за собою кримінальну або адміністративну відповідальність. Отримувачі, які допустили порушення відповідного законодавства, можуть бути виключені з єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги.

Порядок зарахування на баланс бюджетної організації основних засобів, що надійшли у вигляді гуманітарної допомоги, аналогічний порядку зарахування на баланс основних засобів, придбаних за грошові кошти.

154

Оприбуткування основних засобів оформлюють бухгалтерськими записами (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Кореспонденція рахунків з обліку надходження основних засобів

Що стосується оподаткування операцій з безоплатного отримання основних засобів бюджетними організаціями, то, відповідно до п.п. 7.11.2 3акону про податок на прибуток, звільняються від оподаткування доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань.

Таким чином, вартість основних засобів, отриманих бюджетними організаціями безоплатно або у вигляді гуманітарної допомоги, не обкладається податком на прибуток.

Інформацію про безоплатно отримані основні засоби відображають у меморіальному ордері 4 [форма 408 (бюджет)].

155