подаються такі самі документи, як і для відкриття поточних рахунків у національній валюті та ліцензія НБУ на право займатися зовнішньоекономічною діяльністю.

Якщо бюджетна установа використовує у своїх операціях декілька видів валютних коштів, має декілька валютних рахунків у банку, то кількість меморіальних ордерів з обліку іноземної валюти повинна відповідати кількості видів валюти і рахунків у банку. При цьому ордери нумеруються відповідно № 1-1, 2-2, 3-1, 3-2 тощо.

У реєстрах бухгалтерського обліку операції з іноземною валютою повинні відображатися паралельно як в іноземній, так і в національній валюті України. З цією метою в меморіальних ордерах для кожного запису валютних операцій передбачають один рядок для суми в іноземній, а другий — у національній валюті за одним порядковим номером.

Основні бухгалтерські проведення з обліку руху готівки в іноземній валюті наведено в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Кореспонденція рахунків зоблікукасовихоперацій віноземнійвалюті

3.2. Облік безготівкових операцій

Безготівкові розрахунки — це розрахунки, які здійснюються без участі готівки, шляхом списання коштів з поточного, реєстраційного рахунка платника і зарахування їх на рахунок отримувача.

58

Безготівкові розрахунки здійснюються на основі таких принципів:

–обов’язкове зберігання установами коштів на реєстраційному або поточному рахунках банків (крім перехідних залишків у касі);

–відсутність права вибору установи банку для відкриття рахунка, оскільки перелік уповноважених банків, які обслуговують бюджетні установи, обмежений постановою НБУ. Крім того, реєстраційні рахунки відкриваються не в установах банків, а в органах Державного казначейства;

–самостійність вибору бюджетною установою форм безготівкових розрахунків. Установи банків можуть тільки рекомендувати, яку форму розрахунків використовувати;

–терміновість здійснення платежів;

–списання коштів із рахунків установи здійснюється тільки за розпорядженням власника;

–проведення платежів у межах залишків коштів на рахунках платника.

Основні завдання обліку розрахункових операцій у бюджетних установах:

–своєчасне відображення наявності та руху грошових коштів на рахунках бюджетних установ;

–забезпечення контролю за раціональним використанням коштів на реєстраційних і поточних рахунках бюджетних установ;

–правильність відображення розрахункових операцій;

–забезпечення контролю за своєчасністю платежів і дотриманням установленого порядку розрахунків;

–забезпечення своєчасного проведення інвентаризації розрахунків та достовірного відображенняу звітності стану розрахунків.

Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ від 21.01.2004 р. за № 22 безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів:

–меморіального ордера;

–платіжного доручення;

–платіжної вимоги-доручення;

–платіжної вимоги;

–розрахункового чека;

–акредитива.

Зараз найбільш розповсюдженою формою безготівкових розрахунків у бюджетній сфері є розрахунки за допомогою платіжних доручень.

59

Меморіальний ордер — це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунка платника, внутрішньобанківських операцій відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

Розрахунки за допомогою меморіальних ордерів проводяться для:

–часткової оплати розрахункових документів;

–документального підтвердження операцій перерахування з

банківських рахунків на користь отримувачів коштів на рахунок банку.

Платіжне доручення — це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Так, при розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу виступає платник.

Платіжні доручення використовуються для розрахунків між установами, організаціями та підприємствами за отримані товарноматеріальні цінності (роботи, послуги); за товарно-матеріальні цінності і послуги в порядку попередньої оплати; при авансових платежах; при платежах до бюджету, органам соціального страхування, оплаті претензій по якості і недостачі продукції, штрафів, пені; погашення кредиторської заборгованості, а також для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості суб’єктів господарської діяльності.

За бажанням у платіжному дорученні платник може вказати дату валютування (тобто період між датою надходження доручення на списання коштів у банк і датою зарахування списаних коштів на рахунок одержувача), але тільки якщо така можливість передбачена в договорі на розрахунково-касове обслуговування з банком. Це означає, що платник може самостійно вказати дату зарахування коштів на поточний рахунок одержувача. Проте період валютування не може перевищувати трьох робочих днів.

Інструкція Інструкцією про безготівкові розрахунки в України в національній валюті передбачає застосування платіжної вимогидоручення, що виписується постачальником. Покупець акцептує ви- могу-доручення і здає її до банку. Вона приймається до виконання банком покупця тільки за наявності коштів на поточному рахунку покупця і за його письмової згоди оплатити повністю або частково платіжну вимогу-доручення, що повинно бути затверджене підписами осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком, і печаткою платника.

60

Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ,

який складається з двох частин: верхньої — вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; та нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і передасться покупцеві разом з відвантаженою продукцією або після надання послуг. При отриманні покупцем даного документа і за наявності коштів на його поточному рахунку він вказує прописом суму, що належить до сплати, і код поточного рахунка. Потім цей документ передається до банку на оплату. Якщо ж у момент отримання платіжної вимоги-доручення грошових коштів немає в потрібному обсязі, то в міру їх накопичення виписуються платіжні доручення з посиланням на номер платіжної вимоги-доручення.

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, який обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

Розрахунковий чек — розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітента, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Банк-емітент — банк, що відкрив акредитив або здійснив емісію цінних паперів, платіжних карток, або видав розрахунковий чек (розрахункову чекову книжку).

Чекодавець — юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його.

Чекотримач — підприємство або фізична особа, яка отримує кошти за чеком.

Чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою (як виняток — фізичні особи можуть обмінювати чек на готівку або отримувати здачу із суми чека готівкою, але не більше ніж 20% суми цього чека).

Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку. Строк дії чекової книжки — один рік, чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці з дати їх видачі. Чек із чеко-

61